Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №607/26242/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2026 Справа №607/26242/25 Провадження №2/607/2636/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі – ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Факторинг Партнерс» зазначило, що 03 серпня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2735177 (далі також – Договір), за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 5 500,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та можливих штрафних санкцій. Договір було підписано за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Внаслідок послідовного відступлення права вимоги за Договором – спочатку від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

(26 березня 2021 року), а згодом від ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ТОВ «Факторинг Партнерс» (23 травня 2024 року) – позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до відповідача за Договором.

Позивач стверджує, що відповідач своїх зобов`язань за Договором не виконав, внаслідок чого сума заборгованості відповідача становить 15 480,00 грн, з яких:

5 500,00 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 9 980,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами.

У зв`язку з недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав, наведених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за Договором у розмірі 15 480,00 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач – ОСОБА_1 – своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористався.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 грудня 2025 року відкрито провадження у цій справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача – ТОВ «Факторинг Партнерс» – у судове засідання не з`явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, однак у позовній заяві висловив прохання здійснювати розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав; щодо ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів сторона позивача не заперечила.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Згідно з частиною першою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За частиною третьою статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Представник позивача скористався цим правом та просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Статтею 128 ЦПК України унормовано порядок виклику учасників справи у судове засідання. Верховний Суд, аналізуючи приписи пункту 3 частини восьмої статті 128

ЦПК України, зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання дає підстави вважати судову повістку врученою в день проставлення такої відмітки у поштовому повідомленні (постанова від 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц).

Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року (справа № 361/8331/18), у якій зазначено, що у разі неявки представників сторін чи інших учасників судового процесу суд може вирішити спір по суті, якщо наявних у справі матеріалів достатньо для ухвалення законного й обґрунтованого рішення. Основною умовою для відкладення розгляду справи є не відсутність учасників справи у судовому засіданні, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, його повторну неявку в судове засідання, відсутність відзиву, суд відповідно до статті 280 ЦПК України доходить висновку про наявність підстав для проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив такі обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 03 серпня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» (код ЄДРПОУ 41078230) та ОСОБА_1 укладено Договір разом з додатком № 1 шляхом підписання заяви-анкети для отримання кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором «C287364» (а.с. 19–21).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Договору товариство надало відповідачу кредит на споживчі (особисті) потреби у розмірі 5 500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності. Згідно з пунктом 1.4 Договору строк кредиту становить 30 днів. Пунктом 1.5 Договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кожний день користування кредитом у такому розмірі:

а) знижена процентна ставка у розмірі 0,95 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 Договору (без пролонгацій), якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку (підпункт 1.5.1 Договору); б) стандартна процентна ставка у розмірі 1,90 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується: у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 Договору, якщо споживач не виконав умови, зазначені в підпункті 1.5.1 Договору, для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку, якщо відбулося продовження (пролонгація) строку користування кредитом; у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення (підпункт 1.5.2 Договору). Тип процентної ставки – фіксований (пункт 1.5 Договору).

Згідно з паспортом споживчого кредиту (стандартизована форма), наданим відповідачу до укладення Договору, реальна річна процентна ставка складає: 347,70 відсотка річних – за зниженою процентною ставкою (0,95 % на день); 695,40 відсотка річних – за стандартною процентною ставкою (1,90 % на день). Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) зазначена як 7 067,50 грн (у тому числі 1 567,50 грн – загальні витрати за кредитом) – за зниженою ставкою; 8 635,00 грн (у тому числі 3 135,00 грн – загальні витрати за кредитом) – за стандартною ставкою (а.с. 22).

У матеріалах справи наявні Правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», з якими відповідач ознайомився під час укладення Договору; ці Правила є невід`ємною частиною Договору (а.с. 23–26).

Відповідно до листа ТОВ ФК «Вей Фор Пей» від 07 листопада 2025 року № 6154-ВП та листа ТОВ «Авентус Україна» від 11 листопада 2025 року № 10974/25-Е щодо підтвердження переказу грошових коштів, 03 серпня 2020 року здійснено переказ грошових коштів у сумі 5 500,00 грн на картку № НОМЕР_1 , код авторизації CARDRC, номер транзакції в системі WayForPay – creditplus-9466107 (а.с. 27–30).

26 березня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу

№ 26032021 (далі – Договір № 26032021), відповідно до умов якого клієнт відступив факторові право грошової вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 . Відповідно до акта прийому-передачі реєстру боржників від 26 березня 2021 року та витягу з реєстру боржників (додаток № 1) до Договору № 26032021, заборгованість ОСОБА_1 (запис № 850) станом на дату відступлення становила: 5 500,00 грн – за основним зобов`язанням;

9 980,00 грн – за процентами; всього – 15 480,00 грн (а.с. 34–40).

23 травня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (клієнт) та ТОВ «Факторинг Партнерс укладено Договір факторингу № 23/05/24

(далі – Договір № 23/05/24), відповідно до умов якого клієнт відступив факторові право грошової вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 . Оплата ціни договору підтверджується платіжним дорученням про перерахування коштів (а.с. 46). Відповідно до акта прийому-передачі реєстру заборгованостей від 23 травня 2024 року та витягу з реєстру заборгованостей № 1 до Договору факторингу № 23/05/24, заборгованість ОСОБА_1 (запис № 2910) становила: 5 500,00 грн – за основним зобов`язанням; 9 980,00 грн – за процентами; 0,00 грн – за платою за управління кредитом (комісією); 0,00 грн – за пенею;

всього – 15 480,00 грн (а.с. 41–51).

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Факторинг Партнерс» станом на 03 грудня 2025 року, заборгованість за Договором складає 15 480,00 грн, з яких:

5 500,00 грн – заборгованість за основним зобов`язанням; 9 980,00 грн – проценти, нараховані на дату відступлення права вимоги; за період з 23 травня 2024 року по 03 грудня 2025 року додаткових нарахувань не здійснювалося, погашень від відповідача не надходило (а.с. 53).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі – ЦК України).

Цивільне законодавство ґрунтується на відповідних засадах, однією з яких є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша); правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина друга).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом статей 207, 639 ЦК України письмова форма правочину може бути дотримана шляхом фіксації його змісту в електронних документах або вираження волі сторін за допомогою електронних засобів зв`язку. Договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне в електронній формі.

2.2. Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів унормовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV (далі – Закон № 851).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII (далі – Закон № 675).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 675 електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору

(пункт 6).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону № 675).

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону № 675 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За частиною дванадцятою статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож укладення договору в електронній формі шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитодавця та його підписання одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом порядку укладення електронного правочину та за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

2.3. У статті 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (частина перша).

У зв`язку з цим Конституційний Суд України зазначив, що одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є «pacta sunt servanda» (договорів слід додержувати), який входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях ЦК України, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629) (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня

2022 року № 6-р(II)/2022).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (стаття 1046

ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержання такої форми має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються в кредитному договорі.

2.4. У статті 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша).

У зв`язку з цим Конституційний Суд України зазначив: «одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є «pacta sunt servanda» (договорів слід додержувати). Цей принцип входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях Кодексу, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629)» (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що при укладенні між сторонами Договору було дотримано його письмової форми з погодженням усіх істотних умов, а отже, між ними виникли відповідні зобов`язання.

2.5. Згідно із частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в аспекті цієї справи – ТОВ «Авентус Україна»).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позивач надав суду необхідні докази, які підтверджують доведення до відома відповідача основних умов кредитування, інформації щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядку повернення кредиту, іншу необхідну інформацію, що зазначена у Договорі та паспорті споживчого кредиту. Ці документи підписані відповідачем відповідно до вимог законів № 851 та № 675.

Отже, надані позивачем докази, наявні в матеріалах справи та досліджені судом, свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України, та підписання відповідачем Договору. Водночас

ОСОБА_1 зазначені обставини жодним чином не спростовував; будь-яких заперечень щодо факту отримання коштів від первісного кредитора та користування наданими кредитними коштами суду не надав.

2.6. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до правової позиції, яка сформульована у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року (справа № 910/1755/19), у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні, саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

У постанові від 18 жовтня 2023 року (справа № 905/306/17) Верховний Суд зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року (справа № 753/20537/18), від 21 липня 2021 року (справа № 334/6972/17), від 27 вересня

2021 року (справа № 5026/886/2012).

Судом встановлено, що право вимоги до відповідача за Договором переходило послідовно двома етапами: від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за Договором № 26032021; від ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ТОВ «Факторинг Партнерс» за Договором № 23/05/24. На підтвердження переходу права вимоги на кожному з цих етапів позивачем надано договір факторингу, акт прийому-передачі реєстру боржників (заборгованостей) та витяг з реєстру боржників (заборгованостей), що персонально стосується ОСОБА_1 ; крім того, щодо останнього з наведених етапів – Договору

№ 23/05/24 – позивачем додатково надано платіжне доручення, що підтверджує оплату ціни цього договору, тобто на кожному етапі передачі права вимоги за Договором надано договір про відступлення права вимоги (факторингу) та документи, що персонально стосуються заборгованості відповідача, в розумінні наведеної практики Верховного Суду.

Таким чином, необхідно констатувати, що ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом грошової вимоги до відповідача за Договором.

2.7. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Кредитний договір за своєю суттю є строковим договором. Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі статтею 612

ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша); боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частина друга).

При цьому, статтею 611 ЦК України передбачено правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша).

Згідно з пунктом 1.4 Договору строк кредиту становить 30 днів. Водночас графіком платежів, який є додатком № 1 до Договору та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, визначено один платіж із датою повернення кредиту та сплати нарахованих процентів – 02 вересня 2020 року, у загальному розмірі 7 067,50 грн, з яких 5 500,00 грн – сума кредиту та 1 567,50 грн – сума нарахованих процентів.

Водночас умови пункту 1.5 Договору передбачають можливість застосування стандартної процентної ставки у розмірі 1,90 % на день, у тому числі в межах первісного строку кредитування, у разі невиконання споживачем умови для застосування зниженої процентної ставки, а також у період прострочення.

Отже, умови Договору щодо розміру процентів не є узгодженими між собою: з одного боку, графіком платежів безпосередньо визначено розмір грошового зобов`язання споживача на дату закінчення строку кредитування – 7 067,50 грн, у тому числі 1 567,50 грн процентів; з іншого – умови Договору допускають збільшення розміру процентів залежно від невиконання позичальником зобов`язання у визначений строк.

За наявності такої суперечності між умовами документів, що є складовими одного договору споживчого кредиту та сформульовані кредитодавцем, відповідні умови підлягають тлумаченню на користь споживача та проти сторони, яка їх сформулювала.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Частиною восьмою статті 18 цього Закону визначено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, при вирішенні спірних правовідносин суд зауважує на необхідності застосування концепції contra proferentem (неоднозначні умови тлумачать проти того, хто їх запропонував).

У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року (справа № 352/1950/15-ц) зроблено висновок, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину – це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2022 року (справа № 944/3046/20) вказано, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення «contra proferentem». «Contra proferentem» (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem») – слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені», але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін».

Конституційний Суд України свого часу зазначав, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення

від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013).

Тож суд враховує принцип тлумачення договору на шкоду стороні, яка сформулювала умови договору, та зазначає, що позивачем не доведено правомірності нарахування відсотків поза межами узгодженого строку кредитування.

Так, суд зауважує, що умова Договору про застосування стандартної процентної ставки, яка вдвічі перевищує знижену процентну ставку, після закінчення 30-денного строку повернення кредиту не є узгодженою сторонами платою за користування кредитом у розумінні статті 1048 ЦК України. Застосування судом принципу тлумачення договору на шкоду стороні, яка сформулювала його умови, з урахуванням наведених вище приписів Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII та практики Верховного Суду і Конституційного Суду України, не дає підстав вважати доведеним право позивача на стягнення процентів за стандартною процентною ставкою, встановленою підпунктом 1.5.2 Договору, понад межі погодженого сторонами строку кредитування.

Суду не надано жодних доказів того, що сторони погоджували інші, ніж визначені пунктом 1.4 Договору, умови повернення кредиту (додаткові угоди про пролонгацію, реструктуризацію тощо), а тому, керуючись частиною першою статті 81 ЦПК України, суд доходить висновку, що позивачем доведено право вимоги процентів за користування кредитом лише в межах погодженого сторонами 30-денного строку повернення кредиту, тобто у розмірі 1 567,50 грн.

Отже, обґрунтованим є стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 7 067,50 грн, з яких 5 500,00 грн – основне зобов`язання, 1 567,50 грн – проценти за користування кредитом у межах погодженого строку кредитування.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що відповідач узятих на себе зобов`язань за Договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості є частково підставовими. Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором у розмірі 7 067,50 грн, з яких 5 500,00 грн – основне зобов`язання, 1 567,50 грн – проценти за користування кредитом, водночас у задоволенні решти позовних вимог на суму 8 412,50 грн суд відмовляє у зв`язку з їх необґрунтованістю.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0587650075 від 10 грудня 2025 року (а.с. 61). Оскільки позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1 105,96 грн

(2 422,40 грн ? 7 067,50 грн : 15 480,00 грн).

3.3. Крім того, сторона позивача просить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Для стягнення витрат на правову (правничу) допомогу ТОВ «Факторинг Партнерс» долучено договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року, укладений між товариством та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс»; заявку на надання юридичної допомоги № 282 від 03 листопада 2025 року; витяг з акту про надання юридичної допомоги № 23 від 28 листопада 2025 року (а.с. 54–58).

Суд вважає за необхідне вказати, що у матеріалах справи відсутні докази того, що правову допомогу у цій справі надавав адвокат; відсутні як свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, так і ордер або довіреність адвоката, позивач не подав належних доказів, які підтверджують, що відповідні юридичні послуги у цій справі були надані саме адвокатом як суб’ єктом професійної правничої допомоги, а тому підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, як це передбачено статтею 137

ЦПК України, немає.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76–78, 141, 223, 244, 247, 258–268, 273, 274,

280–289, 352–355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту – задовольнити частково.

2. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2735177 від 03 серпня 2020 року в розмірі 7 067 (сім тисяч шістдесят сім) гривень 50 копійок, з яких: 5 500 гривень – заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 1 567 гривень 50 копійок – заборгованість за нарахованими процентами.

3. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 1 105 (одна тисяча сто п`ять) гривень 96 копійок.

5. У задоволенні стягнення судових витрат на правничу допомогу – відмовити.

6. Копію заочного рішення суду надіслати відповідачу.

7. Відповідач має право подати до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області заяву про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

9. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

10. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У такому випадку строк на апеляційне оскарження починає обчислюватися з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

11. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

12. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 03 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ: 42640371, адреса місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець