Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №607/25501/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2026 Справа №607/25501/25 Провадження №2/607/2605/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі – ТОВ «ФК «Ейс») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 145203 від 01 липня 2024 року (далі – Договір), укладеним у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» (далі – ТОВ «ФК «Кредіплюс», первісний кредитор) та ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за умовами Договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит шляхом перерахування обумовленої суми на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану на ім`я відповідача АТ «Універсал Банк».

Сторона позивача зазначила, що відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 01 листопада 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 11 167,10 грн, яка складається з: 6 057,08 грн – заборгованості за тілом кредиту; 4 709,02 грн – заборгованості за процентами за користування кредитом;

401,00 грн – заборгованості за комісією за управління та обслуговування кредиту.

Також у позові зазначено, що право грошової вимоги до відповідача за Договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу № 10102024 від 10 жовтня 2024 року (далі – Договір факторингу), укладеного між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Ейс», на виконання якого 07 січня 2025 року складено Реєстр Боржників № 4 та підписано Акт приймання-передачі Реєстру № 4, яким позивачу відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за Договором.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач – ОСОБА_1 – своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористався.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 грудня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивачем подано клопотання про витребування у банка-емітента – Акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі – АТ «Універсал Банк») – доказів, що становлять банківську таємницю, а саме відомостей щодо емітування на ім`я ОСОБА_1 платіжної картки, факту зарахування на неї коштів у сумі 5 000,40 грн тощо.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 січня 2026 року клопотання про витребування доказів задоволено, витребувано відповідні докази в АТ «Універсал Банк», а розгляд справи відкладено.

Представник позивача у належній процесуальній формі висловив позицію про розгляд справи без участі сторони позивача та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами вручення (надсилання) поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання відповідача, повторно в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив та відзиву не подав.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року (справа № 760/25978/13-ц) зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання дає підстави вважати судову повістку врученою в день проставлення такої відмітки у поштовому повідомленні.

Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, що узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року (справа № 361/8331/18), відповідно до якого підставою для відкладення розгляду справи є не відсутність її учасників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин відповідно до статей 223, 280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом.

01 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено Договір у формі електронного документа, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором «e3254245», використаним відповідачем 01 липня 2024 року о 12:31:58 (а.с. 18–22).

За умовами пунктів 2.1–2.3 Договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 6 945,00 грн, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти за користування ним за фіксованою процентною ставкою у розмірі 586,00 % річних; розмір процентної ставки Договором визначений незмінним на весь строк кредитування. Пунктом 2.2.1 Договору визначено порядок надання кредиту: 5 000,40 грн – безпосередньо на рахунок (платіжну картку) позичальника № НОМЕР_1 , 1 944,60 грн – в рахунок сплати комісії за надання кредиту, нарахованої згідно пункту 2.5 Договору.

Пунктом 2.5 Договору встановлено комісію за надання кредиту в розмірі 1 944,60 грн (28 % від суми кредиту), яка нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення Договору. Пунктом 2.4 Договору встановлено комісію за управління та обслуговування кредиту, розмір якої залежить від своєчасності сплати позичальником чергового платежу згідно графіка платежів: знижений тариф – 1,00 грн, стандартний (базовий)

тариф – 100,00 грн за кожний розрахунковий період (два тижні).

Пунктом 2.6 Договору встановлено загальний строк кредитування – 70 (сімдесят) днів, з 01 липня 2024 року (дата надання кредиту) по 09 вересня 2024 року. Договором не передбачено ні пільгового (дисконтного) періоду кредитування з подальшою зміною процентної ставки, ні можливості продовження (пролонгації) строку кредитування; розмір процентної ставки, встановлений пунктом 2.3 Договору, є незмінним за весь строк кредитування.

Відповідно до картки обліку виконання Договору (розрахунку заборгованості), наданої ТОВ «ФК «Кредіплюс», нарахування процентів за користування кредитом та комісії за управління та обслуговування кредиту здійснювалося щоденно, починаючи з 02 липня

2024 року по 09 вересня 2024 року включно, тобто виключно в межах погодженого сторонами 70-денного строку кредитування; нарахувань за межами цього строку матеріали справи не містять. 07 серпня 2024 року відповідач сплатив 1 500,00 грн, з яких, згідно з розрахунком, 887,92 грн зараховано в рахунок погашення тіла кредиту, 612,08 грн – в рахунок погашення нарахованих на цю дату процентів. Інших платежів за час дії Договору відповідачем не здійснено.

Загальна сума нарахувань за Договором з урахуванням зарахованого платежу за весь строк кредитування (70 днів) становить 11 167,10 грн, з яких 6 057,08 грн – залишок заборгованості за тілом кредиту, 4 709,02 грн – заборгованість за процентами, 401,00 грн – заборгованість за комісією за управління та обслуговування кредиту; заборгованості за штрафними санкціями матеріали справи не містять.

У матеріалах справи наявні паспорт споживчого кредиту, індивідуальна та публічна частини Договору, а також Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ФК «Кредіплюс» (а.с. 16–28).

10 жовтня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Ейс» (фактор) укладено Договір факторингу, на виконання якого 07 січня 2025 року складено та підписано Реєстр Боржників № 4, яким відступлено право вимоги до ОСОБА_1 у загальному розмірі 11 167,10 грн, з яких 6 057,08 грн – основне зобов`язання (тіло кредиту), 4 709,02 грн – проценти, 401,00 грн – комісія; того ж дня складено та підписано Акт приймання-передачі Реєстру № 4. Відступлення права вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи Договором факторингу, реєстром боржників, актом приймання-передачі реєстру, а також документами, що підтверджують оплату фінансування за реєстром (платіжними інструкціями) (а.с. 29–34).

Згідно з відповіддю АТ «Універсал Банк» від 14 березня 2026 року, наданою на виконання ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку за період з 01 по 06 липня 2024 року зараховано кошти у сумі 5 000,40 грн; номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером телефону за вказаною карткою та знаходиться в анкетних даних відповідача (а.с. 67–69).

Відповідно до розрахунку заборгованості (картки обліку виконання Договору), наданого ТОВ «ФК «Ейс», заборгованість ОСОБА_1 за Договором станом на 01 листопада 2025 року складає 11 167,10 грн, з яких: 6 057,08 грн – заборгованість за тілом кредиту, 4 709,02 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом, 401,00 грн – заборгованість за комісією за управління та обслуговування кредиту (а.с. 40).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі – ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов, шляхом пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття такої пропозиції (акцепту).

За змістом статей 207, 639 ЦК України письмова форма правочину може бути дотримана шляхом фіксації його змісту та волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне в електронній формі.

2.2. Основні засади використання електронних документів визначені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року

№ 851-IV (далі – Закон № 851), а порядок вчинення електронних правочинів – Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі – Закон

№ 675).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до статті 3 Закону № 675 електронний договір – домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором – алфавітно-цифрова послідовність, що додається особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, до інших електронних даних.

За статтею 11 Закону № 675 електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята); відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста); електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож укладення договору в електронній формі шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитодавця та його підписання одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом порядку укладення електронного правочину та за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

2.3. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, недодержання якої має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України). Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються у кредитному договорі (стаття 1056-1 ЦК України).

За змістом статей 633, 634 ЦК України публічним є договір, за яким підприємець взяв на себе обов`язок надавати товари, роботи чи послуги кожному, хто до нього звернеться, а договором приєднання – договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який укладається шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022 зазначив, що загальновизнаний принцип pacta sunt servanda (договорів слід додержувати) є складовою системи цивільного права та відображений, зокрема, у статтях 526, 629

ЦК України (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини).

Надані позивачем докази у своїй сукупності свідчать про належне оформлення Договору в електронній формі, його укладення у порядку, визначеному Законами № 851 та № 675, та погодження позичальником істотних умов шляхом підписання Договору одноразовим ідентифікатором. Такий Договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та є обов`язковим для виконання сторонами.

2.4. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року (справа № 910/1755/19) зазначив, що внаслідок заміни кредитора саме зобов`язання зберігається, а змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року (справа № 905/306/17) вказав, що для підтвердження відступлення права вимоги фінансова компанія повинна надати докази переходу такого права від первісного до нового кредитора на кожному етапі його передачі. Належними доказами набуття права вимоги можуть бути відповідні договори, реєстри переданих вимог, які дають змогу ідентифікувати кредитний договір, а також докази оплати за договором.

Як встановлено судом, право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором перейшло від первісного кредитора до позивача на підставі одного етапу відступлення, а саме 10 жовтня 2024 року за Договором факторингу, відповідно до Реєстру боржників № 4

від 07 січня 2025 року.

Оскільки матеріали справи містять договір факторингу, реєстр боржників та документи про сплату фінансування за вказаним реєстром щодо заборгованості саме

ОСОБА_1 , суд вважає доведеним перехід права вимоги за Договором щодо відповідача до позивача.

2.5. В аспекті заявленої вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за управління та обслуговування кредиту в розмірі 401,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до визначення, наведеного у Договорі, комісія за управління та обслуговування кредиту – це комісія, яку позичальник сплачує кредитодавцю, що нараховується за кожний розрахунковий період (між датами чергових платежів) за зниженим тарифом у розмірі 1,00 грн, а в разі порушення позичальником строків сплати чергового платежу згідно графіка платежів – за стандартним (базовим) тарифом у розмірі 100,00 грн (пункти 2.4, 3.1.5 Договору). Отже, розмір цієї комісії поставлено в пряму залежність виключно від своєчасності сплати позичальником чергових платежів і не пов`язано з наданням позичальнику будь-яких визначених додаткових або супутніх послуг.

Матеріали справи не містять переліку конкретних послуг, які кредитодавець зобов`язався надати позичальнику за плату у вигляді комісії за управління та обслуговування кредиту, а також доказів фактичного надання таких послуг (акта наданих послуг, звіту, довідки тощо).

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII кредитодавець зобов`язаний, зокрема, безоплатно надавати споживачу на його вимогу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надавати виписку з рахунку/договору щодо погашення заборгованості за формою, що погоджується договором, у тому числі електронною поштою на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць. Частиною п`ятою статті 12 цього Закону визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом та іншими актами законодавства України з питань захисту прав споживачів, є нікчемними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року (справа № 496/3134/19) зроблено висновок про нікчемність умови кредитного договору щодо щомісячної плати за обслуговування кредиту, оскільки обов`язок кредитодавця безоплатно інформувати позичальника про стан його заборгованості встановлений законом, а покладення на позичальника плати за дії, які охоплюються звичайним виконанням кредитодавцем власних договірних обов`язків, є обмеженням прав споживача порівняно з правами, встановленими законом. У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2023 року (справа

№ 204/224/21) конкретизовано цей підхід, та зауважено, що умова договору про щомісячну комісію за розрахунково-касове (управлінське) обслуговування кредиту є нікчемною, якщо кредитодавець не визначив та не довів перелік конкретних додаткових і супутніх послуг, за надання яких встановлено таку комісію.

Оскільки в Договорі, укладеному між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем, комісія за управління та обслуговування кредиту не пов`язана з наданням позичальнику будь-яких визначених, відмінних від стандартного супроводу кредиту послуг, а її розмір обумовлено виключно дотриманням (порушенням) позичальником графіка платежів, і позивачем не надано доказів фактичного надання відповідачу додаткових послуг, за які встановлено таку комісію, суд вважає умову Договору про комісію за управління та обслуговування кредиту такою, що обмежує права відповідача як споживача порівняно з правами, встановленими законом, а тому вона є нікчемною в силу частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за управління та обслуговування кредиту в розмірі 401,00 грн є необґрунтованою.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи наведене вище, суд констатує, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості є загалом підставовими. Тож з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором у розмірі 10 766,10 грн, з яких 6 057,08 грн – заборгованість за тілом кредиту, 4 709,02 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за комісією за управління та обслуговування кредиту у розмірі 401,00 грн слід відмовити.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи той факт, що позов задоволений частково, а позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 гривні, що підтверджується платіжною інструкцією, наявною в матеріалах справи (а.с. 46), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 335,41 грн (10 766,10 ? 2 422,40 : 11 167,10), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

3.3. Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу та є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2

ЦПК України).

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а розмір витрат на оплату його послуг має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року (справа № 751/3840/15-ц) зазначила, що розмір витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом на підставі поданих стороною доказів, зокрема договорів, розрахунків та інших документів, які підтверджують надання правничої допомоги та її вартість.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Для стягнення витрат на правову (правничу) допомогу ТОВ «ФК «Ейс» долучено договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, укладений між товариством та Адвокатським бюро «Соломко та партнери», додаткову угоду № 25770855642 від 11 вересня 2025 року до вказаного договору та акт прийому-передачі наданих послуг від 25 листопада 2025 року на суму 7 000,00 грн (а.с. 41–44).

Відповідач із клопотанням про зменшення таких витрат у зв`язку з їх неспівмірністю не звертався. Враховуючи характер і складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та результати його розгляду, суд вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу обґрунтованим та співмірним.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню такі витрати у сумі 6 748,64 грн (10 766,10 ? 7 000,00 : 11 167,10), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 12–13, 76–78, 81, 89, 141, 223, 244, 247, 258–268, 273–274, 280–289, 352–355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 145203 від 01 липня 2024 року у розмірі 10 766 (десять тисяч сімсот шістдесят шість) гривень 10 копійок.

3. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 2 335 (дві тисячі триста тридцять п`ять) гривень 41 копійка.

5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 6 748 (шість тисяч сімсот сорок вісім) гривень 64 копійки.

6. Копію заочного рішення суду надіслати відповідачу.

7. Відповідач має право подати до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області заяву про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

9. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

10. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У такому випадку строк на апеляційне оскарження починає обчислюватися з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

11. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

12. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 03 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ: 42986956, адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець