Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №420/35779/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 420/35779/24

адміністративне провадження № К/990/13576/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Радишевської О.Р., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Дуда Юлія Михайлівна, на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року (судді: Скрипченко В.О., Коваль М.П., Осіпов Ю.В.), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення невиплачених сум,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України щодо нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення, що склалася в березні 2018 року, ОСОБА_1 за період з 26 червня 2018 року по 28 вересня 2023 року;

- стягнути з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення, що склалася в березні 2018 року, в розмірі 3870,56 грн в місяць, за період з 26 червня 2018 року по 28 вересня 2023 року, з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок № 1078), в сумі 244 232,33 грн.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що відповідач у період з 26 червня 2018 року по 28 вересня 2023 року не здійснював йому нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення. На думку позивача, у зв`язку з підвищенням грошового доходу у березні 2018 року в нього виникло право на визначення індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, розмір якої, за його розрахунком, становить 3 870,56 грн щомісяця. У зв`язку з цим позивач уважав, що за вказаний період на його користь підлягає виплаті індексація-різниця грошового забезпечення в загальному розмірі 244 232,33 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення невиплачених сум повернуто позивачу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року зазначену ухвалу суду першої інстанції скасовано в частині повернення позовної заяви щодо позовних вимог за період з 26 червня 2018 року по 19 липня 2022 року, а справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. В інший частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року залишено без змін.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення невиплачених сум за період з 26 червня 2018 року по 19 липня 2022 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26 червня 2018 року по 19 липня 2022 року відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення за період з 26 червня 2018 року по 19 липня 2022 року відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період відповідач безпідставно не врахував приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, що призвело до невиплати належної позивачу суми індексації-різниці.

Водночас суд першої інстанції вважав, що розрахунок розміру спірної індексації є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. З огляду на це, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача у цьому випадку є зобов`язання відповідача здійснити відповідне нарахування та виплату.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції насамперед виходив із того, що повноваження відповідача щодо розрахунку, нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення не є дискреційними.

Перевіряючи, з урахуванням положень абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, наявність у позивача права на отримання індексації-різниці за період з 26 червня 2018 року по 19 липня 2022 року, суд апеляційної інстанції встановив, що розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року, виплаченого у березні, становив 13 101,69 грн, а за березень 2018 року, виплаченого у квітні, - 13 694,28 грн.

При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що, починаючи з березня 2018 року позивачу не виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена підпунктом 2 пункту 2 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 550 (далі - Інструкція № 550).

З огляду на це суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначена винагорода не мала постійного характеру, а тому відповідно до абзацу 5 пункту 5 Порядку № 1078 не підлягала врахуванню до складу грошового доходу позивача під час визначення розміру індексації.

Виключивши щомісячну додаткову грошову винагороду зі складу грошового забезпечення за лютий 2018 року, суд апеляційної інстанції визначив його розмір у сумі 8 422,07 грн. Відтак, за висновком цього суду, у березні 2018 року грошовий дохід позивача збільшився на 5 272,21 грн (13 694,28 грн - 8 422,07 грн).

Водночас суд апеляційної інстанції визначив, що сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року становила 4 463,15 грн, яка обчислюється виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року в розмірі 1 792 грн та величини індексу споживчих цін 253,30%.

Таким чином, суд апеляційної інстанції визначив різницю між сумою індексації, що склалася у березні 2018 року, та сумою підвищення грошового доходу позивача як від`ємну величину: 4 463,15 грн - 5 272,21 грн = - 809,06 грн.

З огляду на те, що сума підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року перевищувала суму індексації, яка склалася на цей місяць, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача права на отримання індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Відтак, суд апеляційної інстанції констатував помилковість рішення суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та скасував його, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Дуда Юлія Михайлівна, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким:

- визнати бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення, що склалася в березні 2018 року, ОСОБА_1 за період з 26 червня 2018 року по 19 липня 2022 року;

- зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення, що склалася в березні 2018 року, в розмірі 3870,56 грн в місяць, за період з 26 червня 2018 року по 19 липня 2022 року, з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в сумі 188 804,25 грн.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14 травня 2024 року у справі № 420/4659/23, щодо визначення суми індексації-різниці грошового забезпечення з 01 березня 2018 року з урахуванням вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, а також у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17 щодо врахування щомісячної додаткової грошової винагороди під час визначення розміру грошового забезпечення для цілей індексації.

На думку скаржника, суд апеляційної інстанції помилково відніс щомісячну додаткову грошову винагороду до виплат, які не мають постійного характеру, що призвело до неправильного визначення розміру грошового доходу позивача за лютий 2018 року та, як наслідок, до необґрунтованого висновку про відсутність у нього права на отримання індексації-різниці.

Скаржник наголошує, що у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячного виду грошового забезпечення, оскільки є щомісячною виплатою та має постійний характер. Відтак, на переконання скаржника, така винагорода підлягає врахуванню під час визначення грошового доходу позивача для цілей обчислення індексації-різниці.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечив проти доводів скаржника, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року (судді: Загороднюк А.Г., Радишевська О.Р., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Дуда Юлія Михайлівна, на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі № 420/35779/24.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 23 вересня 2026 року (суддя: Загороднюк А.Г.) закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 в період з 26 червня 2018 року по 28 вересня 2023 року проходив військову службу у Головному управлінні персоналу Генерального штабу Збройних Сил України.

Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 28 вересня 2023 року № 194 виключений зі списків особового складу (знятий з усіх видів забезпечення) з 28 вересня 2023 року.

З метою отримання інформації щодо проведеного з позивачем розрахунку в день виключення та виплати індексації-різниці грошового забезпечення, представник позивача звернулася із заявою до відповідача.

Листом від 25 жовтня 2024 року № 305/3206 відповідач відмовив у виплаті індексації грошового забезпечення та повідомив, що законні підстави відсутні.

Уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати йому за період з26 червня 2018 року по 28 вересня 2023 року індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 3870,56 грн в місяць, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Джерела права та акти їхнього застосування

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Частинами першою-третьою статті 9 Закону Закон №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За правилами статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок № 1078.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пункт 1-1 Порядку № 1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.

Так, пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Абзаци 2, 4 пункт 4 Порядку № 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону №1282-ХІІ.

Так, абзацом 2 пункту 4 Порядку №1078 визначено, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Водночас абзацом 4 пункту 4 Порядку №1078 установлено, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку №1078, а з 15 березня 2018 року врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пункт 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року (у новій редакції) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).

Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Цей же абзац діяв з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року №141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова №141), і встановлював, що, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац 2 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року до нині у редакції Постанови №1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови №1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Цей же абзац з 15 березня 2018 року до нині діє у редакції Постанови №141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року до нині у редакції Постанови №1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року у редакції Постанови №1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 діяв з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Цей же абзац з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року діяв у редакції Постанови №141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Пункт 10-2 Порядку № 1078 був викладений у новій редакції на підставі Постанови №1013. У цій редакції пункт 10-2 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців» (далі - постанова КМУ №1294).

Відповідно до пункту 13 указаної постанови Кабінету Міністрів України вона набрала чинності з 01 січня 2008 року і її норми діяли до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (к редакції постанови КМУ від 21 лютого 2018 року №103, що набрала чинності з 24 лютого 2018 року), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.

Позиція Верховного Суду

Спір у цій справі виник у зв`язку з ненарахуванням та невиплатою відповідачем позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 26 червня 2018 року по 28 вересня 2023 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із протиправності бездіяльності відповідача щодо незастосування положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та зобов`язав його здійснити відповідні нарахування і виплату індексації-різниці без визначення її конкретного розміру.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача права на індексацію-різницю, оскільки сума підвищення його грошового доходу у березні 2018 року перевищувала суму індексації, що склалася у цьому місяці. При цьому суд апеляційної інстанції не врахував до складу грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року щомісячну додаткову грошову винагороду, яка, на його думку, не мала постійного характеру.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення пункту 5 Порядку № 1078 та не врахував висновків Верховного Суду щодо визначення суми індексації-різниці і врахування щомісячної додаткової грошової винагороди при визначенні грошового доходу військовослужбовця для цілей індексації.

Зокрема, скаржник уважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про непостійний характер щомісячної додаткової грошової винагороди та її неврахування при визначенні розміру грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року, що, на його думку, призвело до неправильного визначення суми підвищення грошового доходу у березні 2018 року та, відповідно, до помилкового висновку про відсутність права на індексацію-різницю.

Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України з огляду на доводи позивача про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17 та від 14 травня 2024 року у справі № 420/4659/23.

Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд виходить з такого.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення шляхом підвищення його грошових доходів у зв`язку зі зростанням цін на споживчі товари та послуги.

Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. При цьому індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, що зумовлює універсальний характер механізму індексації.

Правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19).

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 206/4411/16-а).

Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01 грудня 2015 року, містив поняття «базовий місяць».

Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).

Цією постановою були внесені зміни до Порядку № 1078.

Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-1, 10-2 Порядку № 1078 свідчить про те, що внаслідок змін, унесених Постановою № 1013, з 01 грудня 2015 року, діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Унаслідок цих змін Порядок № 1078, у редакції, що застосовується з 01 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.

Для проведення індексації з 01 грудня 2015 року замість поняття «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таке визначення цього поняття висновується із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078, у редакції, яка була запроваджена з 01 грудня 2015 року.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож із 01 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від поняття «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Водночас вилучення поняття «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу», індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01 грудня 2015 року не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.

Із 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Крім цього, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - це залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункту 4 Порядку №1078).

У цій справі питання нарахування та виплати позивачу поточної індексації не є предметом спору.

Щодо «фіксованої» суми індексації, то Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок № 1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, у якій було наведено приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття «фіксованої суми індексації» не згадується.

З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття «індексації-різниці», право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указував, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Ураховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати позивачу цієї суми індексації не є дискреційними. Відповідно, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.

З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 та від 10 квітня 2024 року у справі № 200/564/23.

Як зазначав позивач у позовній заяві, відповідач не нараховував і не виплачував йому індексацію-різницю за період 26 червня 2018 року по 28 вересня 2023 року, проте позивач мав право на отримання індексації-різниці в щомісячному розмірі 3870,56 грн.

У цьому контексті необхідно зазначити, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Від встановлення відповідних даних залежить правильність розрахунку грошового забезпечення та відповідно розміру індексації-різниці, належної до виплати.

Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2025 року у справі № 160/19515/23.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині нарахування та виплати індексації-різниці за період з 26 червня 2018 року по 19 липня 2022 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що розмір підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року перевищує суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, а тому підстави для нарахування та виплати індексації-різниці відповідно до абзаців 4 та 6 пункту 5 Порядку № 1078 відсутні.

Визначаючи розмір підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року, суд апеляційної інстанції не врахував до складу грошового забезпечення за лютий 2018 року щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену підпунктом 2 пункту 2 Інструкції № 550, пославшись на те, що з березня 2018 року така винагорода позивачу не виплачувалася, а отже, на думку суду, не мала постійного характеру.

З таким висновком суду апеляційної інстанції Верховний Суд не погоджується.

Абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Отже, для визначення розміру підвищення грошового забезпечення у місяці підвищення тарифної ставки (посадового окладу) підлягають порівнянню суми грошового доходу до та після такого підвищення з урахуванням його складових, які за своєю правовою природою не мають разового характеру.

У постанові від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

При цьому у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова № 889), виплата якої військовослужбовцям Збройних Сил України з 29 листопада 2016 року здійснювалася відповідно до Інструкції № 550, відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17.

За наведеного правового регулювання та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889 та підпунктом 2 пункту 2 Інструкції № 550, підлягає врахуванню при визначенні грошового доходу для цілей застосування пункту 5 Порядку № 1078.

Отже, суд апеляційної інстанції, не врахувавши наведених висновків Великої Палати Верховного Суду, помилково не включив зазначену щомісячну додаткову грошову при визначенні грошового доходу позивача за лютий 2018 року для цілей розрахунку індексації-різниці.

Неврахування судом апеляційної інстанції цієї складової грошового забезпечення позивача призвело до неправильного визначення розміру його грошового забезпечення за лютий 2018 року та, відповідно, розміру його підвищення у березні 2018 року.

Як установив суд апеляційної інстанції, грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 8 422,07 грн, а за березень 2018 року - 13 694,28 грн, у зв`язку з чим розмір підвищення грошового забезпечення визначено в сумі 5 272,21 грн.

Водночас такий розрахунок здійснено без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка відповідно до наведених висновків Верховного Суду підлягає включенню до складу грошового доходу позивача за лютий 2018 року. Отже, визначений судом апеляційної інстанції розмір підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року не може вважатися належно встановленим.

У зв`язку з цим висновок суду апеляційної інстанції про те, що розмір підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року перевищив суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, а тому позивач не має права на отримання індексації-різниці є передчасним.

Унаслідок неправильного застосування норм матеріального права суд апеляційної інстанції не з`ясував належно наявність/відсутність перевищення суми підвищення доходу позивача в березні 2018 року над сумою можливої індексації, що склалася в березні 2018 року, не перевірив правильність розрахунку суми індексації-різниці, заявленої позивачем до виплати за період з 26 червня 2018 року по 19 липня 2022 року, та не визначив її розмір, який підлягає нарахуванню і виплаті за наявності передбачених пунктом 5 Порядку № 1078 підстав.

Відтак, суд апеляційної інстанції не встановив усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Водночас суд касаційної інстанції відповідно до приписів статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваних судових рішеннях.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

На підставі викладеного Суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до цього ж суду.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови та установити наведені в ній обставини, які входять до предмету доказування.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Дуда Юлія Михайлівна, задовольнити частково.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі № 420/35779/24 скасувати.

Направити справу № 420/35779/24 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді О.Р. Радишевська

В.М. Соколов