Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №460/9265/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/9265/25 пров. № А/857/20721/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року (головуючий суддя Поліщук О.В., м. Рівне) у справі №460/9265/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

27.05.2025 року ОСОБА_1 (позивач) звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (відповідач), в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 21 березня 2025 року №14/в, в частині відмови ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та її неповнолітньому сину, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_3 ; зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву (з доданими документами) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та її неповнолітнього сина, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про призначення та виплату одноразової допомоги у зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_3 , з врахуванням висновків суду.

Позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є дружиною померлого військовослужбовця ОСОБА_3 , смерть якого настала під час проходження військової служби та пов`язана з проходженням військової служби. Вказує, що з метою реалізації права на виплату одноразової грошової допомоги вона в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина звернулась до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з відповідною заявою і необхідними документами. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 по справі № 460/3438/24 було зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 направити заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю її чоловіка від 13.03.2024 з доданими до неї документами до ІНФОРМАЦІЯ_4 для подальшого розгляду та скерування. Проте, за результатами розгляду заяви, відповідач відмовив у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги. Таке рішення позивач вважає протиправними, оскільки сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп`яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. З наведених мотивів, позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року позов задоволено. Визнано протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 21.03.2025 № 14/в про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги за померлого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 . Зобов`язано комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , подану в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 , з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 , і за результатами її розгляду прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дійшовши помилкового висновку про обов`язковість встановлення прямого причинно-наслідкового зв`язку між станом алкогольного сп`яніння військовослужбовця та його смертю. Натомість зміст зазначеної норми передбачає, що підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги є сам факт загибелі (смерті) внаслідок вчинення адміністративного правопорушення. При цьому для кваліфікації дій як адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-20 КУпАП, достатнім є встановлення факту перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння під час виконання обов`язків військової служби, незалежно від притягнення до відповідальності чи настання окремих юридичних наслідків. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував належним чином висновки судово-медичної експертизи, відповідно до яких у крові померлого було виявлено етиловий спирт у концентрації 4,63‰, що відповідає стану тяжкого алкогольного сп`яніння. Такий стан об`єктивно впливає на функціонування життєво важливих органів і систем організму, зокрема серцево-судинної та дихальної систем, та міг істотно ускладнити перебіг наявного захворювання і прискорити настання смерті. Водночас суд не надав належної оцінки зазначеним обставинам у їх сукупності.

23.04.2026 року позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим Зносицькою сільською радою Сарненського району Рівненської області від 10.08.1991.

ОСОБА_3 проходив службу у Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.03.2023 № 35.

Згідно довідки від 15.02.2023 № 432, ОСОБА_3 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію російської федерації проти України, в тому числі і 16.01.2023.

Відповідно до сповіщення сім`ї № 7, виданого від 20.01.2023 за № 248, рядовий ОСОБА_3 , вірний військовій присязі, ІНФОРМАЦІЯ_5 помер в населеному пункті Костянтинівка Донецької області. Смерть пов`язана із проходженням військової служби.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 22 від 18.01.2023, причиною смерті ОСОБА_3 є набряк легенів, атеросклеротична хвороба серця.

У листі Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи від 19.05.2023 № 38 зазначено, що під час судово-токсикологічного дослідження крові від трупу встановлено, що ОСОБА_3 перебував в стані алкогольного сп`яніння, концентрація етилового спирту в крові 4,63%.

Актом службового розслідування від 27.06.2023 встановлено, що смерть солдата ОСОБА_3 , кухаря взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 є такою, що сталась внаслідок природніх причин під час виконання ним обов`язків військової служби, в ході виконання бойового завдання в районі ведення бойових дій, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Смерть не пов`язана з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, не є наслідком убивства.

Також міститься висновок, що члени сім`ї, батьки та утриманці померлого солдата ОСОБА_3 мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" та відповідно до статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІІ.

На підставі зазначеного, позивач, яка є дружиною померлого військовослужбовця, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , подала до територіального органу ТЦК та СП заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця.

За результатами розгляду заяви та поданих документів, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум було прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії від 21.03.2025 № 14/в, яким відмовлено у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги з посиланням на статтю 172-20 КУпАП та статтю 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Не погодившись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (Закон № 2011-ХІІ).

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі (стаття перша Закону № 2011-ХІІ).

За правилами пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ, дія цього Закону поширюється, зокрема, на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти. У той час, дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження (частина перша статті 3 Закону № 2011-ХІІ).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

У відповідності до частин 1, 6, 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників.

У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 10 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ).

Так, на виконання Закону № 2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 (Порядок № 975), який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 4 Порядку № 975 визначено, одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;

4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин;

5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, призваному на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;

9) отримання військовозобов`язаним, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 975, розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

В силу вимог пункту 1 статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Із системного аналізу положень Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, якими регулюються спірні правовідносини, суд робить висновок про те, що законодавством передбачено обмеження у виплаті гарантованої державною одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема, внаслідок наявності доведеного факту вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння. Така допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця або втрата ним працездатності є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння.

Відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у витязі з протоколу засідання комісії № 14/в від 21.03.2025 зазначила, що згідно з листом Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи від 19.05.2023 № 1896 під час проведення судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в концентрації 4,63%.

Надаючи оцінку такій відмові, апеляційний суд наголошує, що за змістом частини першої статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ та пункту 19 Порядку № 975, зазначена допомога не призначається з підстав, наведених цими нормами, лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп`яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).

Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/6477/19 від 29.06.2022.

В контексті наведеного, в такому випадку необхідно встановити причинно-наслідковий зв`язок між станом сп`яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).

Відомості, які зазначені у зокрема, у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті військовослужбовця та довідці, що свідчить про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов`язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону № 2011-XII.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 120/13997/21-а від 18.03.2024.

Як вже зазначав апеляційний суд, у лікарському свідоцтві про смерть № 22 від 18.01.2023 та довідці про причину смерті № 22 від 18.01.2023 встановлено, що причиною смерті військовослужбовця ОСОБА_3 є набряк легенів, атеросклеротична хвороба серця.

Згідно з витягом з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії від 21.08.2024 № 2825 по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, які призвели до смерті військовослужбовця ОСОБА_3 , - «ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ».

Апеляційний суд зауважує, що лист Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи від 19.05.2023 № 38, на який посилається відповідач у спірному рішенні, вказує лише на те, що під час проведення судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в концентрації 4,63%.

Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач ні у спірному рішенні, ні в ході розгляду даної справи не довів наявності причинно-наслідкового зв`язку між вживанням алкогольних напоїв та смертю військовослужбовця. Жодних доказів на обґрунтування такої обставини суду не надав та в матеріалах справи відсутні.

Крім того, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, комісія Міністерства оборони України посилалась на положення статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ та статтю 172-20 КУпАП.

Поряд з цим, відповідно до статті 172-20 КУпАП, розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об`єктів або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням.

Апеляційний суд наголошує, що в пункті 5.2 Акту службового розслідування від 27.06.2023 міститься висновок, що смерть ОСОБА_3 не пов`язана з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

Апеляційний суд зазначає, що посилання у спірному рішенні на лист Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи від 19.05.2023 № 38, як на підтвердження наявності у діях загиблого складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-20 КУпАП, є безпідставним, оскільки відповідач не надав доказів того, що ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за цими нормами.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи в їх сукупності, правові підстави вважати, що смерть ОСОБА_3 є наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або перебування у стані алкогольного сп`яніння у відповідача були відсутні.

Оскільки причина смерті померлого військовослужбовця ОСОБА_3 не пов`язана з його перебуванням в стані алкогольного або наркотичного сп`яніння та вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про відсутність підстав, встановлених статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», для відмови позивачу у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_3 .. Тобто позивач має право на отримання відповідної грошової допомоги.

Таким чином рішення, оформлене протоколом 21.03.2025 № 14/в, в частині відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця, суперечить вимогам частини другої статті 2 КАС України щодо прийняття суб`єктом владних повноважень рішення з дотриманням принципів обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а відтак таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 21.03.2025 № 14/в про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги за померлого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 та про зобов`язання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , подану в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 , з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 , і за результатами її розгляду прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року у справі № 460/9265/25 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар