Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №140/14451/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/14451/24 пров. № А/857/28507/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гінди О. М.

Гуляка В. В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у справі №140/14451/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, (головуючий суддя першої інстанції Шепелюк В.Л., місце ухвалення м. Луцьк, за правилами спрощеного позовного провадження), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 , позивач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано пункт 1.89 рішення об`єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №11 від 30 листопада 2024 року в частині виключення із списку на позачергове одержання жилих приміщень або грошової компенсації за належне для отримання постійне житло (з обмеженим терміном забезпечення до двох років) прапорщика запасу ОСОБА_1 , зі складом сім`ї 3 (три) особи, а саме: дочка – ОСОБА_2 , 1992 року народження, син – ОСОБА_3 , 1996 року народження;

Визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №1884 від 02 грудня 2024 року «Про затвердження протоколу №11 засідання об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 30 листопада 2024 року» в частині затвердження рішення об`єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 30 листопада 2024 року (протокол №11) щодо виключення із списку на позачергове одержання жилих приміщень або грошової компенсації за належне для отримання постійне житло (з обмеженим терміном забезпечення до двох років) прапорщика запасу ОСОБА_1 , зі складом сім`ї 3 (три) особи, а саме: дочка – ОСОБА_2 , 1992 року народження, син – ОСОБА_3 , 1996 року народження; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 поновити з 30 листопада 2024 року прапорщика запасу ОСОБА_1 у списку на позачергове одержання жилих приміщень або грошової компенсації за належне для отримання постійне житло (з обмеженим терміном забезпечення до двох років) зі складом сім`ї 3 (три) особи, а саме: дочка – ОСОБА_2 , 1992 року народження; син – ОСОБА_3 , 1996 року народження.

13 червня 2025 року від представника позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Військової частини НОМЕР_1 .

Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп.).

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим додатковим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено додаткове рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на відсутність дотримання критеріїв реальності витрат та розумності їхнього розміру.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що додаткове рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд першої інстанції зазначив, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є значно завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на наведене та виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості їх складу та розумного розміру, суд першої інстанції уважав, що справедливо буде відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої статті 134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування колегія суддів, з урахуванням вимог заперечення на клопотання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження факту залучення адвоката і понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суду надано: На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання професійної правової допомоги від 05 березня 2024 року №18, укладений ОСОБА_1 з адвокатом Машевською Л.А. (а.с.224); ордер на надання правничої допомоги серії АС №1086937 (а.с.230), який виданий на підставі вказаного договору адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально; додаткову угоду №1 від 29 листопада 2024 року до договору про надання професійної правничої допомоги №18 від 05 березня 2024 року (а.с.225), протокол погодження гонорару – фіксованої договірної ціни професійної правничої допомоги від 02 грудня 2024 року (додаток №1 до додаткової угоди №1 від 29 листопада 2024 року до договору №18 від 05 березня 2024 року, а.с.226), акт від 12 червня 2025 року готовності та приймання-передавання наданих юридичних послуг/професійної правничої допомоги згідно з додатковою угодою №1 від 29 листопада 2024 року до договору №18 від 05 березня 2024 року (а.с.227), квитанцію від 12 червня 2025 року №29 на суму 8000,00 грн (а.с.228).

За змістом пунктів 1.1, 3.1-3.2, 3.5 договору про надання професійної правничої допомоги від 05 березня 2024 року №18 предметом договору є надання адвокатом професійної правничої допомоги клієнту у Волинському окружному адміністративного суді у всіх справах, де довіритель буде позивачем, відповідачем, третьою особою; клієнт сплачує адвокату фіксований розмір гонорару, розмір якого додатково обумовлюється в додатку №1 даного договору; клієнт або особа, якій доручено здійснити оплату послуг адвоката, сплачує погоджену та обумовлену суму гонорару в день укладення цього договору або в день підписання акта про приймання-передавання наданих послуг; розмір і порядок сплати клієнтом гонорару адвокату за надання професійної правничої допомоги визначається протоколом погодження ціни договору.

Додатковою угодою №1 від 29 листопада 2024 року до договору про надання професійної правничої допомоги №18 від 05 березня 2024 року визначено, що сторони погодились продовжити термін дії договору №18 від 05 березня 2024 року на період провадження до набрання рішення суду законної сили у справі за позовом до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування рішення житлової комісії, наказу командира військової частини про затвердження такого рішення та зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до протоколу погодження гонорару – фіксованої договірної ціни професійної правничої допомоги від 02 грудня 2024 року (додаток №1 до додаткової угоди №1 від 29 листопада 2024 року до договору №18 від 05 березня 2024 року) сторони визначили, що фіксований розмір гонорару за надання адвокатом професійної правничої допомоги згідно з додатковою угодою №1 від 29 листопада 2024 року до договору №18 від 05 березня 2024 року становить 8000,00 грн.

Актом готовності та приймання-передавання наданих юридичних послуг/професійної правничої допомоги від 12 червня 2025 року згідно з додатковою угодою №1 від 29 листопада 2024 року до договору №18 від 05 березня 2024 року підтверджено надання професійної правничої допомоги, передбаченої пунктом 1.1. договору про надання професійної правничої допомоги №18 від 05 березня 2024 року, додатковою угодою №1 від 29 листопада 2024 року, а саме: складення адвокатського запиту до військової частини НОМЕР_1 про надання інформації та документів, що стосуються суті спору за вих. №01-140(А.З.) від 02 грудня 2024 року, складення процесуальних документів по справі: позовної заяви від 11 грудня 2024 року, відповіді на відзив відповідача від 07 січня 2025 року. Фіксований розмір гонорару складає згідно з протоколом про його погодження 8000,00 грн (пункт 3 вказаного акту).

Згідно з квитанцією від 12 червня 2025 року №29 адвокатом Машевською Л.А. прийнято від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8000,00 грн – гонорар за надання правничої допомоги згідно з додатковою угодою №1 від 29 листопада 2024 року до договору №18 від 05 березня 2024 року.

Апеляційний суд враховує, що представником позивача був виконаний обсяг роботи у справі, який полягав у здійсненні аналізу проблеми, консультації клієнта, узгодження правової позиції, вивченню та правового аналізу доказів у справі, вивченню та правового аналізу судової практики в побідних спорах з митними органами, підготовка адміністративного позову та додатків до нього, вивчення та правовий аналіз відзиву відповідача, підготовка відповіді на відзив та додатків до відповіді.

Зважаючи на те, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, її розгляд здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, а також беручи до уваги значну кількість сталої судової практики у спірних правовідносинах та фактичний обсяг виконаної роботи, суд першої інстанції вірно висновував, що розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 4000,00грн., а їх стягнення у такому розмірі не становитиме надмірний тягар для державної установи.

Апеляційний суд також зауважує, що виходячи з обставин справи і предмету спору, розмір витрат, присуджений судом першої інстанції, не завищено, не суперечить принципу розумності та не спрямований на збагачення.

Отже, аналізуючи вищевикладене, виходячи з принципів обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, значення справи для сторін, колегія суддів приходить до переконання про те, що висновок суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 4000 грн. є вірним.

Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05 вересня 2019 у справі №826/841/17.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у справі №140/14451/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді О. М. Гінда

В. В. Гуляк