Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №380/17894/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/17894/25 пров. № А/857/18412/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський бронетанковий завод» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року (головуючий суддя Кравців О.Р., м.Львів) у справі №380/17894/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський бронетанковий завод» до Львівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

02.09.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський бронетанковий завод» (позивач) звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Львівської міської ради (відповідач), в якому просило: визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо невиконання ухвали ЛМР від 18.12.2014 №4146 в частині неприйняття у комунальну власність територіальної громади м. Львова гуртожитку за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 73а; зобов`язати Львівську міську раду протягом 30 (тридцяти) днів з дня набрання рішенням суду законної сили вчинити дії щодо прийняття у комунальну власність вказаного об`єкта, а саме: створити комісію з питань приймання-передачі об`єкта; забезпечити розробку та підписання акта приймання-передачі спільного майна співвласників багатоквартирного будинку та двох неприватизованих квартир гуртожитку; ухвалити рішення про прийняття зазначеного майна у комунальну власність; здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на вказане майно.

Позов обґрунтовує тим, що Львівська міська рада прийняла ухвалу №4146 від 18.12.2014, якою погодила прийняття у комунальну власність від Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» (правопопередника позивача) гуртожитку за адресою: м. Львів, вул. Стрийській, 73а. Однак відповідач вказаної ухвали не виконує, така бездіяльність відповідача триває понад 10 років, створює правову невизначеність, порушує права ТОВ «Львівський бронетанковий завод» як балансоутримувача та законні інтереси мешканців гуртожитку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, зазначає, що відповідач та суд першої інстанції фактично ігнорують правову природу Ухвали № 4146. В її преамбулі прямо зазначено, що Львівська міська рада, приймаючи (а отже і виконуючи) цю Ухвалу, керується Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків на 2012-2015 роки. Суд мотивував відмову у позовних вимогах зокрема тим, що Апелянт проводив приватизацію замість передачі гуртожитку у комунальну власність. Однак даний висновок є хибним: зазначає, що приватизація проводилася на виконання вимог Закону № 500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» за заявами мешканців гуртожитку. Апелянт як балансоутримувач не мав права відмовляти громадянам у реалізації їхніх конституційних прав з мотивів відсутності фінансування ЛМР процедури передачі гуртожитку; саме через те, що ЛМР у 2014-2015 роках «мовчазно» ігнорувала фінансовий аспект передачі, мешканці були змушені приватизувати житло на балансі Заводу. Таким чином, зміна статусу об`єкта є прямим наслідком бездіяльності ЛМР, а не «бездіяльністю» Апелянта, яка нібито й стала причиною невиконання ухвали ЛМР про передачу гуртожитку у комунальну власність.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до частини 4 статті 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Державний концерн «Укроборонпром» прийняв рішення від 15.07.2013 щодо передачі гуртожитків до комунальної власності за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 73А, м. Максимовича 4 та М. Максимовича, 6.

Львівською міською радою, на підставі розпорядження №409 від 06.09.2013, утворено комісію з приймання-передачі гуртожитків за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у власність територіальної громади м. Львова та затверджено склад комісії.

Львівська міська рада прийняла ухвалу №4146 від 18.12.2014 «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова від державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» гуртожитків на вул. М. Максимовича, 4, М. Максимовича, 6 та АДРЕСА_2 ». Вказаною ухвалою погоджено прийняття у власність територіальної громади м. Львова від державного підприємства «Львівський бронетанковий завод», зокрема, гуртожитку по АДРЕСА_3 .

Наказами Департаменту житлового господарства та інфраструктури №43 та №44 від 11.02.2015 за результатами розгляду листа Сихівської районної адміністрації від 31.01.2015 затверджено акти приймання-передачі гуртожитків на вул. М. Максимовича, 4 та 6 від ДП «Львівський бронетанковий завод».

Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 02.04.2015 квартира АДРЕСА_4 приватизована ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та належить вказаним особам на праві спільної сумісної власності.

Згідно з свідоцтвом про право власності на квартиру від 08.05.2015 квартира АДРЕСА_5 приватизована ОСОБА_4 згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та належить вказаній особі на праві приватної власності.

Також відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомості (Щодо багатоквартирного будинку) від 15.07.2025 за адресою: АДРЕСА_2 : нежитлова будівля, літ Б, площею 36,1 кв.м.; житлове приміщення, кімната №6 загальною площею 16,4 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_6 загальною площею 21,8 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_7 загальною площею 19,9 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_8 загальною площею 20 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_9 загальною площею 21,6 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_10 загальною площею 58,5 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_11 загальною площею 48,7 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_12 загальною площею 56 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_13 загальною площею 50,5 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_14 загальною площею 21,9 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_15 загальною площею 43,6 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_16 загальною площею 23,1 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_17 загальною площею 41,2 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_18 загальною площею 24,1 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_19 загальною площею 43,5 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_20 загальною площею 20,5 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_21 загальною площею 41,1 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_22 загальною площею 21,6 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_23 загальною площею 55,7 кв.м.; житлове приміщення, квартира АДРЕСА_24 загальною площею 60,5 кв.м. належать на праві власності (у тому числі сумісної) різним громадянам.

Обласним комунальним підприємством Львівської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та експортної оцінки» виготовлено 26.05.2021 технічний паспорт будинку квартирного типу (гуртожитку) за адресою: вул. Стрийська, 73А, м. Львів.

ДП «Львівський бронетанковий завод», правонаступником якого є позивач, звернулося до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та Сихівської районної адміністрації із заявою від 22.07.2021 «з приводу виконання ухвали Львівської міської ради від 18.12.2014 №4146», в якій просило посприяти у вирішенні питання щодо виконання вимог ухвали у частині передачі гуртожитка на АДРЕСА_2 у комунальну власність.

Сихівська районна адміністрація листом від 09.08.2021 повідомило ДП «Львівський бронетанковий завод», що для вирішення питання про завершення процедури приймання-передачі у комунальну власність під`їзду гуртожитка на АДРЕСА_2 не виготовлені технічні умови балансоутримувачем і не здійснено перепідключення електропостачання гуртожитку до електричних мереж ПАТ «Львівобленерго». Також вказано, що враховуючи те, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №301 «Про затвердження порядку списання з балансу багатоквартирних будинків» та на виконання вимог ухвали Львівської міської ради №4035 від 11.10.2018 «Про врегулювання питання управління багатоквартирними будинками та їх обслуговування у м. Львові» житлові будинки списані з балансу Львівської міської ради.

Відповідно до наказу Державного концерну «Укроборонпром» від 13.10.2022 №413 «Про створення товариства з обмеженою відповідальністю» ТОВ «Львівський бронетанковий завод» є повним правонаступником ДП «Львівський бронетанковий завод» внаслідок реорганізації, а гуртожиток увійшов до статутного капіталу підприємства на праві господарського відання.

Департамент житлового господарства та інфраструктури у відповідь на заяву позивача, яка зареєстрована 01.08.2023, листом від 11.09.2023 повідомив позивача, що відповідно до ухвали Львівської міської ради №4035 від 11.10.2018 «Про врегулювання питання управління багатоквартирними будинками та їх обслуговування у м. Львові» всі багатоквартирні житлові будинки списані з балансового обліку Львівських комунальних підприємств. Управління багатоквартирними будинками здійснюється його співвласниками. Враховуючи те, що в будинку АДРЕСА_25 з яких приватизована, підстав для прийняття будинку у власність територіальної громади м. Львова немає. Для врегулювання питання управління доцільно рекомендувати власникам квартир створити ОСББ або іншу форму управління вказаним гуртожитком.

Листом від 24.11.2023 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова повідомив позивача, що на території військового містечка № НОМЕР_1 перебуває на обліку та балансі будівля №166 (гуртожиток) загальною площею 1440,3 кв.м. На будівлю виготовлена технічна документація. Приватизовані квартири відсутні. Другий поверх гуртожитку (373,7 кв.м.) перебуває в експлуатації та користування Регіональної військово-лікарської комісії. Договір (акт тощо) про поділ (розмежування) будівлі між його балансоутримувачами та КЕВ м. Львова відсутній.

ТОВ «Львівський бронетанковий завод» звернулося до АТ «Укроборонпром» із заявою від 29.01.2025 щодо списання з балансу гуртожитку, в якій просило повідомити: чи врегульовано нормами постанови Кабінету Міністрів України №301 від 20.04.2016 можливість одностороннього списання з балансу товариства частини багатоквартирного будинку, а не усієї будівлі. На балансі товариства знаходиться лише частина будівлі гуртожитку (один під`їзд з двох), тоді як інші частини перебувають на балансі КЕВ м. Львова; процедуру звернення товариства до відповідного суб`єкта управління за отриманням погодження рішення про списання багатоквартирного будинку (або його частини) з балансу товариства.

АТ «Укроборонпром» листом від 20.02.2025 повідомило позивача, що товариство щодо якого АТ «Укроборонпром» здійснює управління корпоративними правами (частками у статутному капіталі) та виконує функції уповноваженого суб`єкта господарювання з управління об`єктами державної власності, що не увійшли до статутного капіталу товариства, може на підставі Порядку списання багатоквартирних будинків здійснювати списання багатоквартирних будинків, які перебувають у них на балансі. У листі товариства іде мова про списання не багатоквартирного будинку, а гуртожитку, який має правовий статус інший аніж багатоквартирний будинок, а тому, на гуртожиток не розповсюджується дія Порядку. Враховуючи, що згідно з інформацією зазначеною у листі товариства в активі 31 квартира (кімната) з 32 квартир (кімнат) станом на дату написання листа вже приватизовані, завдання з переведення гуртожитку в багатоквартирний будинок виглядає як таке, що потребує багато фінансових та часових ресурсів та є, на думку АТ «УОП», недоцільним. АТ «УОП» пропонує товариству розглянути можливість безоплатної передачі об`єкту права державної власності (активу) до комунальної власності. З метою ухвалення АТ «УОП» рішення щодо передачі державного майна гуртожитку, що обліковується на балансі товариства, до комунальної власності територіальної громади м. Львова, товариству необхідно підготувати документацію, яка визначена пунктом 5.11. та 5.12 розділу 5 Порядку розпорядження.

ТОВ «Львівський бронетанковий завод» звернулося до АТ «Укроборонпром» із заявою від 27.03.2025 щодо списання з балансу гуртожитку, в якій просило розглянути пропозиції щодо алгоритму дій по гуртожитку: « 1. Звернення до Львівської міської ради з метою отримання згоди на прийняття у комунальну власність 2 (двох) неприватизованих квартир у гуртожитку по вул. Стрийська, 73а у м. Львові (беручи до уваги існування згоди ДК «Укроборонпром» від 15.03.2013 №UOP-3.011-5359 на передачу у комунальну власність територіальної громади м. Львова вищезазначеного гуртожитка). 2. Виділення у бухгалтерському обліку ТОВ «ДБТЗ» в окремі облікові одиниці двох неприватизованих квартир. 3. Списання з балансу ТОВ «ЛБТЗ» майна гуртожитку, яке знаходиться у приватній власності (приватизованих квартир тощо): у рамках загальної процедури списання основних фондів, що належать до об`єктів державної власності, або у рамках Постанови КМУ від 20.04.2016 №301 «Про затвердження Порядку списання багатоквартирних об`єктів», застосувавши до них правовідносин аналогію закону». 4. Передача двох неприватизованих квартир у комунальну власність».

Листом від 14.04.2025 АТ «Укроборонпром» повідомило позивача, що товариству вже вказувалося на різний правовий статус гуртожитка та багатоквартирного будинку. Гуртожиток, відповідно до акту приймання-передачі майна до статутного капіталу товариства, затвердженого наказом Державного концерну «Укроборонпром» від 13.10.2022 №413 «Про створення товариства з обмеженою відповідальністю», увійшов до статутного капіталу підприємства на праві господарського відання як об`єкт права державної власності, що не підлягає приватизації. Гуртожиток відповідає вимогам Порядку та є об`єктом передачі права з державної до комунальної власності. Вказано, що у листі товариство вказало про неможливість мешканців двох квартир (кімнат) у гуртожитку приватизувати своє житло начебто через небажання Львівської міської ради приймати гуртожиток на баланс міста. До листа долучено відповідь, згідно з якою міська рада вказала про неможливість прийняття «у власність територіальної громади міста Львова багатоквартирного будинку». Товариство до листа не долучило запит до мерії міста в якій йшлось би про безоплатну передачу гуртожитку у комунальну власність територіальної громади. АТ «УОП» пропонує товариству продовжити процедуру передачі гуртожитку в комунальну власність м. Львова як єдиного цілого об`єкту, а не окремо по квартирах (кімнатах) та рекомендує повторно звернутися до Львівської міської ради з запитом аргументованої відповіді (із зазначенням правових підстав) щодо готовності або неможливості прийняття гуртожитку у власність територіальної громади міста. У разі отримання негативної відповіді запропоновано розглянути можливість звернення до суду з вимогою виконання ухвали Львівської міської ради від 18.12.2014 №4146.

ТОВ «Львівський бронетанковий завод» звернулося до міського голови Садового А.І. із листом від 28.04.2025, в якому просило розглянути звернення та надати обґрунтовану відповідь щодо готовності прийняти у комунальну власність під`їзд гуртожитку по вул. Стрийській, 73А у м. Львові, з урахуванням чинної ухвали від 18.12.2014 №4146.

Листом від 05.06.2025 Юридичний департамент Львівської міської ради повідомив позивача, що процедура приймання-передачі гуртожитка не була завершена. Враховуючи те, що під`їзд гуртожитку не виділений в окрему облікову одиницю, правові підстави для приймання-передачі у власність під`їзду гуртожитку відсутні. Окрім того, така передача не відповідає вимогам Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» та ухвали Львівської міської ради від 18.12.2014 №4146.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський бронетанковий завод» звернулося до суду першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Положеннями книги третьої розділу І глави 23 Цивільного кодексу України встановлено, що в Україні визначено право власності Українського народу, право приватної власності, право державної власності, право комунальної власності.

Згідно з статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (Закону №280/97-ВР).

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з статтею 1 Закону №280/97-ВР право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Частиною 5 статті 16 Закону №280/97-ВР передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до положень статті 60 Закону №280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, корпоративні права в юридичних особах, у тому числі банках, страхових компаніях чи інших господарських товариствах, майно житлового фонду, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини (частина 1).

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (частина 2).

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках публічно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (частина 5).

Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право: 1) вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та інших об`єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад; 2) на переважне придбання в комунальну власність приміщень, споруд, інших об`єктів, розташованих на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних громад; 3) мати об`єкти комунальної власності за межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць (частина 9).

Відповідно до статті 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, надання згоди на передачу об`єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об`єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об`єктів державної власності (пункт 51).

Відносини, пов`язані з передачею об`єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об`єктів права комунальної власності у державну власність врегульовано Законом України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» від 03.03.1998 №147/98-ВР (Закону №147/98-ВР).

Згідно з частиною статті 2 Закону №147/98-ВР об`єктами передачі згідно з цим Законом є, зокрема, об`єкти житлового фонду (у тому числі гуртожитки як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини) та інші об`єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров`я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Ініціатива щодо передачі об`єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування (статті 3 Закону №147/98-ВР).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №147/98-ВР передача об`єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об`єктів, визначених в абзаці шостому частини першої статті 2 цього Закону, та нерухомого майна, призначеного виключно для розміщення дошкільних навчальних закладів.

Приписами статті 4-1 Закону №147/98-ВР передбачено особливості передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури.

Ініціатива щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, на балансі яких перебувають ці об`єкти, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) (частина 2).

Рішення щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.

Пропозиції щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури, які належать підприємствам, погоджуються з цими підприємствами, а щодо передачі об`єктів житлового фонду (крім гуртожитків) та інших об`єктів соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок коштів підприємств, - також з трудовими колективами цих підприємств. Пропозиція вважається погодженою з трудовим колективом підприємства за наявності рішення загальних зборів трудового колективу, прийнятого більшістю голосів від загальної кількості працівників підприємства.

Пропозиції щодо передачі у комунальну власність побудованих за рахунок державних капітальних вкладень об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури, які не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), не потребують погодження з такими товариствами та їх трудовими колективами (частина 3).

Згідно з абзацом 13 частини 4 статті 4 Закону №147/98-ВР до пропозицій щодо передачі нерухомого майна додаються: техніко-економічне обґрунтування забезпечення ефективного використання цього майна за цільовим призначенням з визначенням обсягів та джерел фінансування видатків на його утримання, добудову, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний та поточний ремонт; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єктів, права на які підлягають державній реєстрації; титули будов та проектно-кошторисна документація на об`єкти незавершеного будівництва.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №147/98-ВР передача об`єктів з комунальної у державну власність здійснюється за рішенням: сільських, селищних, міських, районних у містах рад - щодо об`єктів права комунальної власності відповідних територіальних громад; районних, обласних рад - щодо об`єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону №147/98-ВР з державної у комунальну власність передаються безоплатно такі об`єкти: житлові будинки та гуртожитки, зокрема військових містечок, що вивільняються в процесі реформування Збройних Сил України (разом з вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями), у тому числі ті, будівництво яких не завершено.

Статтею 6 Закону №147/98-ВР передбачено, що передача об`єктів здійснюється комісією з питань передачі об`єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі (частина 1).

Згідно з частиною 5 статті 7 Закону №147/98-ВР передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок подання та розгляду пропозицій щодо передачі об`єктів з комунальної у державну власність визначається Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 5 Закону №147/98-ВР).

Порядком подання та розгляду пропозицій щодо передачі об`єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об`єктів у державну власність, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482 (Порядок №1482) визначено основні вимоги до подання та розгляду пропозицій щодо передачі об`єктів з комунальної у державну власність, а також утворення і роботи комісії з питань передачі об`єктів у державну власність відповідно до Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності».

Згідно зі статтею 182 Цивільного кодексу України після прийняття об`єкта у комунальну власність орган місцевого самоврядування зобов`язаний зареєструвати право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 04.09.2008 №500-VI (Закону №500-VI) врегульовано правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону.

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону №500-VI сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об`єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей).

Згідно з положеннями статті 3 Закону №500-VI забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням, зокрема, таких підходів: 1) всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад; 2) передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону здійснюється в порядку та строки, передбачені Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад, затвердженою законом; 3) передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону; 4) гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передаються у власність територіальних громад відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом; 5) рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд.

Відповідно до пунктів 1-4 частини 1 статті 5 Закону №500-VI для цілей цього Закону встановлюються такі особливості стосовно використання жилих і нежилих приміщень у гуртожитках, переданих у власність територіальних громад: 1) передача та прийняття гуртожитків, що є об`єктами державної власності, у власність територіальних громад здійснюється відповідно до Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом; 2) передача гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальних громад здійснюється за рішенням законного власника гуртожитку (чи уповноваженої власником особи) або за рішенням суду; 3) прийняття гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальної громади здійснюється за рішенням відповідної місцевої ради (або за рішенням виконавчого органу місцевої ради з наступним затвердженням цією радою); 4) передача гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, у власність територіальних громад здійснюється на добровільних (договірних) умовах або, у разі відмови органів управління (уповноважених осіб) власників гуртожитків від такої передачі, - за рішенням суду за поданням органу місцевого самоврядування.

Частиною 3 статті 14 Закону №500-VI передбачено, що гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів: 1) на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням; б) {Підпункт «б» пункту 1 частини третьої статті 14 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду №7-р(II)/2021 від 20 жовтня 2021 року} без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду; 2) на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради; б) відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради; 3) на компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації в розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, гуртожитки передаються: а) за згодою місцевої ради - за рішенням відповідної місцевої ради за поданням власника гуртожитку; б) без згоди місцевої ради - за рішенням суду за позовом власника гуртожитку.

Відповідно до статті 18 Закону №500-VI органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, зокрема, приймають рішення про прийняття у власність відповідної територіальної громади гуртожитків (майнових комплексів) відповідно до цього Закону; здійснюють володіння, використання, управління, експлуатацію переданих територіальним громадам згідно з цим Законом гуртожитків (майнових комплексів) (безпосередньо чи через визначеного виконавчим органом ради управителя), організовують їх належне обслуговування та ремонт, упорядкування, а також забезпечують утримання та облаштування прибудинкових територій.

Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із доказів у справі апеляційний суд встановив, що ДК «Укроборонпром» прийнято рішення від 15.07.2013 про передачу гуртожитків до комунальної власності за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 73А, м. Максимовича 4 та М. Максимовича, 6. У зв`язку із чим Львівська міська рада прийняла ухвалу №4146 від 18.12.2014 «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова від державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» гуртожитків на вул. М. Максимовича, 4, М. Максимовича, 6 та вул. Стрийській, 73-А».

Позивач вказує, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки, зокрема, не створив комісію з питань приймання-передачі об`єкта.

Однак вказане не відповідає дійсності, оскільки Львівською міською радою ще у 2013 році на підставі розпорядження №409 від 06.09.2013 утворено комісію з приймання-передачі гуртожитків за адресами: вул. М. Максимовича, 4, М. Максимовича, 6 та АДРЕСА_2 - у власність територіальної громади м. Львова. Склад комісії визначено із посадових осіб Сихівської районної адміністрації, комунальних підприємств та представників управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, регіонального відділення Фонду державного майна у Львівській області.

При цьому, наказами Департаменту житлового господарства та інфраструктури №43 та №44 від 11.02.2015 за результатами розгляду листа Сихівської районної адміністрації від 31.01.2015 затверджено акти приймання-передачі гуртожитків на вул. М. Максимовича, 4 та 6 від ДП «Львівський бронетанковий завод».

Отже, згідно з вимогами Закону №500-VI та №147/98-ВР Львівська міська рада у відповідь на ініціативу ДК «Укроборонпром» передати гуртожитки до комунальної власності за адресою: АДРЕСА_2 , М. Максимовича 4 та М. Максимовича, 6, створила комісію з приймання-передачі всіх вказаних гуртожитків та прийняла ухвалу №4146 від 18.12.2014.

Водночас наказами Департаменту житлового господарства та інфраструктури №43 та №44 від 11.02.2015 за результатами розгляду листа Сихівської районної адміністрації від 31.01.2015 затверджено акти приймання-передачі гуртожитків лише двох з трьох вказаних в ухвалі гуртожитків.

Отже, процедура прийняття гуртожитків від ДП «Львівський бронетанковий завод» за адресами вул. М. Максимовича 4 та М. Максимовича, 6 завершена ще в лютому 2015 року.

Наказ про затвердження акту приймання-передачі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 відповідачем не приймався, що не заперечується сторонами.

Відповідач вказує, що керівництво ДП «Львівський бронетанковий завод» не вчиняло жодних дій щодо передачі гуртожитку за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 73А у власність територіальної громади м. Львова. Натомість не дочекавшись процедури завершення прийому-передачі спірного гуртожитку у власність територіальної громади м. Львова, ДП «Львівський бронетанковий завод» розпорядилося своїм майном, яке перебувало у його віданні і як орган приватизації державного житлового фонду, приватизував житлові приміщення в гуртожитку по вул. Стрийській, 73А у м. Львові.

Так, у справі відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що позивач з метою передачі спірного гуртожитку звертався до відповідача щодо прийняття такого упродовж 2015-2021 років.

При цьому, починаючи з 2015 року ДП «Львівський бронетанковий завод» більшу частину квартир (кімнат) у гуртожитку за адресою: вул. Стрийська, 73А передав у власність громадянам, що підтверджується свідоцтвами про право власності на квартири та інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомості (Щодо багатоквартирного будинку) від 15.07.2025.

Тобто, більша частина гуртожитку належить громадянам на праві приватної власності (у томі числі і сумісної).

Перше звернення позивача до відповідача щодо виконання ухвали Львівської міської ради від 18.12.2014 №4146 датоване липнем 2021 року. У звернені ТОВ «Львівський бронетанковий завод» просило посприяти у вирішенні питання щодо виконання вимог ухвали у частині передачі гуртожитка на вул. Стрийська, 73А у комунальну власність.

У відповідь на заяву позивача Сихівська районна адміністрація листом від 09.08.2021 повідомило, що для вирішення питання про завершення процедури приймання-передачі у комунальну власність під`їзду гуртожитка на вул. Стрийській, 73А не виготовлені технічні умови балансоутримувачем і не здійснено перепідключення електропостачання гуртожитку до електричних мереж ПАТ «Львівобленерго». Також вказано, що враховуючи те, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №301 «Про затвердження порядку списання з балансу багатоквартирних будинків» та на виконання вимог ухвали Львівської міської ради №4035 від 11.10.2018 «Про врегулювання питання управління багатоквартирними будинками та їх обслуговування у м. Львові» житлові будинки списані з балансу Львівської міської ради.

Доказів створення та подання до Львівської міської ради технічних умов балансоутримувачем позивач до суду не надав. Також не надано доказів виконання вимог щодо перепідключення електропостачання гуртожитку до електричних мереж ПАТ «Львівобленерго».

При цьому, відповідно до наказу Державного концерну «Укроборонпром» від 13.10.2022 №413 «Про створення товариства з обмеженою відповідальністю» ТОВ «Львівський бронетанковий завод» є повним правонаступником ДП «Львівський бронетанковий завод» внаслідок реорганізації, а спірний гуртожиток увійшов до статутного капіталу підприємства на праві господарського відання.

Докази звернення позивач у продовж 2021-2023 років до відповідача з метою передачі спірного гуртожитку до суду не надано.

Наступна заява позивача датована вже 01.08.2023, у відповідь на яку Департамент житлового господарства та інфраструктури листом від 11.09.2023 повідомив, що відповідно до ухвали Львівської міської ради №4035 від 11.10.2018 «Про врегулювання питання управління багатоквартирними будинками та їх обслуговування у м. Львові» всі багатоквартирні житлові будинки списані з балансового обліку Львівських комунальних підприємств. Управління багатоквартирними будинками здійснюється його співвласниками. Враховуючи те, що в будинку АДРЕСА_25 з яких приватизована, підстав для прийняття будинку у власність територіальної громади м. Львова немає. Для врегулювання питання управління доцільно рекомендувати власникам квартир створити ОСББ або іншу форму управління вказаним гуртожитком.

Апеляційний суд зазначає, що більша частина гуртожитку (31 кімната з 32) належить громадянам на праві приватної власності (у томі числі і сумісної), про що внесена відповідна інформація до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомості. Доказів оскарження та/або скасування державної реєстрації права власності громадян на 31 кімнату у гуртожитку до суду позивачем не надано.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 №2482-XII (Закону №2482-XII) до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Статтею 3 Закону №2482-XII передбачено, що приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов. Передача у власність громадян житлових приміщень у гуртожитках здійснюється з одночасною передачею їм у спільну сумісну власність допоміжних приміщень (приміщень загального користування).

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення (частина 5 статті 8 Закону №2482-XII).

Відповідно до частин 2 та 3 статті 10 Закону №2482-XII власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Власники квартир багатоквартирних будинків, житлових приміщень у гуртожитках можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку відповідно до закону.

Власник приватизованого житла має право розпорядитися квартирою (будинком), кімнатою (кімнатами) у гуртожитку на свій розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укладати інші угоди, не заборонені законом. Порядок здійснення цих прав власником житла регулюється цивільним законодавством України (стаття 12 Закону №2482-XII).

Отже, громадяни мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках. Після приватизації житлових приміщень у гуртожитку та отримання свідоцтвом про право власності на житлове приміщення у гуртожитку громадяни, як власники таких приміщень, розпоряджаються кімнатою (квартирою) у гуртожитку на свій розсуд. При цьому, власники житлових приміщень у гуртожитках можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку відповідно до закону.

Тобто, у 2023 році ТОВ «Львівський бронетанковий завод» звернувся до Львівської міської ради щодо передання у комунальну власність гуртожитку на АДРЕСА_2 , який увійшов до статутного капіталу підприємства на праві господарського відання, де практично всі кімнати (квартири) належать на праві власності громадянам і право розпоряджатися такими кімнатами (квартирами) мають саме власники таких кімнат (квартир).

Водночас згоди ні від власників кімнат (квартир), ні від створеного власниками житлових приміщень у гуртожитках об`єднання співвласників багатоквартирного будинку до Львівської міської ради позивач не надавав.

Після звернення у 2023 році позивач жодних дій щодо вирішення питання про передачу спірного гуртожитка у комунальну власність не вчиняв, до відповідача не звертався.

Натомість ТОВ «Львівський бронетанковий завод» лише у 2025 році вів переписку з АТ «Укроборонпром» щодо списання з балансу гуртожитка по АДРЕСА_2 . Так у листі від 29.01.2025 позивач просив повідомити: чи врегульовано нормами постанови Кабінету Міністрів України №301 від 20.04.2016 можливість одностороннього списання з балансу товариства частини багатоквартирного будинку, а не усієї будівлі. На балансі товариства знаходиться лише частина будівлі гуртожитку (один під`їзд з двох), тоді як інші частини перебувають на балансі КЕВ м. Львова; процедуру звернення товариства до відповідного суб`єкта управління за отриманням погодження рішення про списання багатоквартирного будинку (або його частини) з балансу товариства.

У відповідь на заяву АТ «Укроборонпром» листом від 20.02.2025 повідомило позивача, що товариство щодо якого АТ «УОП» здійснює управління корпоративними правами (частками у статутному капіталі) та виконує функції уповноваженого суб`єкта господарювання з управління об`єктами державної власності, що не увійшли до статутного капіталу товариства, може на підставі Порядку списання багатоквартирних будинків здійснювати списання багатоквартирних будинків, які перебувають у них на балансі. У листі товариства іде мова про списання не багатоквартирного будинку, а гуртожитку, який має правовий статус аніж багатоквартирний будинок, а тому, на гуртожиток не розповсюджується дія Порядку. Враховуючи, що згідно з інформацією зазначеною у листі товариства в активі 31 квартира (кімната) з 32 квартир (кімнат) станом на дату написання листа вже приватизовані, завдання з переведення гуртожитку в багатоквартирний будинок виглядає як таке, що потребує багато фінансових та часових ресурсів та є, на думку АТ «УОП», недоцільним. АТ «УОП» пропонує товариству розглянути можливість безоплатної передачі об`єкту права державної власності (активу) до комунальної власності. З метою ухвалення АТ «УОП» рішення щодо передачі державного майна гуртожитку, що обліковується на балансі товариства, до комунальної власності територіальної громади м. Львова, товариству необхідно підготувати документацію, яка визначена пунктом 5.11. та 5.12 розділу 5 Порядку розпорядження.

Позивач жодних із вказаних АТ «Укроборонпром» у листі від 20.02.2025 документів не підготував.

Натомість знову подав заяву від 27.03.2025 щодо списання з балансу гуртожитка. У вказаній заяві позивач вже просив розглянути пропозиції щодо алгоритму дій по гуртожитку: « 1. Звернення до Львівської міської ради з метою отримання згоди на прийняття у комунальну власність 2 (двох) неприватизованих квартир у гуртожитку по вул. Стрийська, 73а у м. Львові (беручи до уваги існування згоди ДК «Укроборонпром» від 15.03.2013 №UOP-3.011-5359 на передачу у комунальну власність територіальної громади м. Львова вищезазначеного гуртожитка). 2. Виділення у бухгалтерському обліку ТОВ «ДБТЗ» в окремі облікові одиниці двох неприватизованих квартир. 3. Списання з балансу ТОВ «ЛБТЗ» майна гуртожитку, яке знаходиться у приватній власності (приватизованих квартир тощо): у рамках загальної процедури списання основних фондів, що належать до об`єктів державної власності, або у рамках Постанови КМУ від 20.04.2016 №301 «Про затвердження Порядку списання багатоквартирних об`єктів», застосувавши до них правовідносин аналогію закону». 4. Передача двох неприватизованих квартир у комунальну власність».

Листом від 14.04.2025 АТ «Укроборонпром» повідомило позивача, що товариству вже вказувалося на різний правовий статус гуртожитка та багатоквартирного будинку. Гуртожиток, відповідно до акту приймання-передачі майна до статутного капіталу товариства, затвердженого наказом Державного концерну «Укроборонпром» від 13.10.2022 №413 «Про створення товариства з обмеженою відповідальністю», увійшов до статутного капіталу підприємства на праві господарського відання як об`єкт права державної власності, що не підлягає приватизації. Гуртожиток відповідає вимогам Порядку та є об`єктом передачі права з державної до комунальної власності. Вказано, що у листі товариство вказало про неможливість мешканців двох квартир (кімнат) у гуртожитку приватизувати своє житло начебто через небажання Львівської міської ради приймати гуртожиток на баланс міста. До листа долучено відповідь, згідно з якою міська рада вказала про неможливість прийняття «у власність територіальної громади міста Львова багатоквартирного будинку». Товариство до листа не долучило запит до мерії міста в якій йшлось би про безоплатну передачу гуртожитку у комунальну власність територіальної громади. АТ «УОП» пропонує товариству продовжити процедуру передачі гуртожитку в комунальну власність м. Львова як єдиного цілого об`єкту, а не окремо по квартирах (кімнатах) та рекомендує повторно звернутися до Львівської міської ради з запитом аргументованої відповіді (із зазначенням правових підстав) щодо готовності або неможливості прийняття гуртожитку у власність територіальної громади міста. У разі отримання негативної відповіді запропоновано розглянути можливість звернення до суду з вимогою виконання ухвали Львівської міської ради від 18.12.2014 №4146.

ТОВ «Львівський бронетанковий завод» звернулося до міського голови Садового А.І. із зверненням від 28.04.2025, однак у зверненні позивача просив надати обґрунтовану відповідь щодо готовності прийняти у комунальну власність під`їзд гуртожитку по вул. Стрийській, 73А у м. Львові, а не гуртожитку як єдиного цілого об`єкту, як про це позивачу вказало АТ «Укроборонпром».

Листом від 05.06.2025 Юридичний департамент Львівської міської ради повідомив позивача, що процедура приймання-передачі гуртожитка не була завершена. Враховуючи те, що під`їзд гуртожитку не виділений в окрему облікову одиницю, правові підстави для приймання-передачі у власність під`їзду гуртожитку відсутні. Окрім того, така передача не відповідає вимогам Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» та ухвали Львівської міської ради від 18.12.2014 №4146.

Слід зауважити, що ДК (АТ) «Укроборонпром» прийняв рішення від 15.07.2013 щодо передачі гуртожитків до комунальної власності за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 73А, м. Максимовича 4 та М. Максимовича, 6.

Ухвалою Львівської міської ради від 18.12.2014 №4146 вирішено прийняти в комунальну власність гуртожиток по АДРЕСА_2 , як єдиний цілий об`єкт.

Тобто, ще у 2013 році ДК (АТ) «Укроборонпром» прийняв рішення передачу гуртожитку по АДРЕСА_2 , а у 2014 році міська рада вирішила прийняти у комунальну власність вказаний гуртожиток. Однак ДП (ТОВ) «Львівський бронетанковий завод» не вчиняло жодних дій щодо передачі такого гуртожитку міській раді.

Натомість починаючи з 2015 року ДП (ТОВ) «Львівський бронетанковий завод» передало у власність громадянам практично весь гуртожиток (31 кімната (квартира) з 32).

Так, ДП (ТОВ) «Львівський бронетанковий завод» періодично та з чималим проміжком у часі звертався до відповідача щодо прийняття гуртожитку у комунальну власність (у липня 2021 року та серпні 2023 року) та частини гуртожитку (у квітні 2025 року).

У відповідь на звернення у 2021 році відповідач повідомляв про необхідність виготовлення технічних умов балансоутримувачем проведення перепідключення електропостачання гуртожитку до електричних мереж ПАТ «Львівобленерго». Доказів того, що позивач виконав вимоги відповідача у справі відсутні.

У відповіді на 2023 рік позивача повідомлено, що управління багатоквартирними будинками здійснюється його співвласниками. Враховуючи те, що в будинку АДРЕСА_25 з яких приватизована, підстав для прийняття будинку у власність територіальної громади м. Львова немає. Рекомендовано створити власникам квартир ОСББ або іншу форму управління вказаним гуртожитком.

Апеляційний суд звертає увагу позивача, що після приватизації кімнат (квартир) право розпоряджатися такими кімнатами (квартирами) мають саме власники таких кімнат (квартир), а для врегулювання питання управління власники житлових приміщень у гуртожитку мають право створити об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

При цьому, варто зауважити, що за адресою: АДРЕСА_2 обліковується саме гуртожиток, на який у 2021 році виготовлено технічний паспорт будинку квартирного типу (гуртожитку). Доказів того, що гуртожиток обліковується як багатоквартирний будинок у справі відсутні. До того ж, у листі від 20.02.2025 АТ «Укроборонпром» вказало про недоцільність переведення гуртожитку в багатоквартирний будинок, оскільки таке потребує багато фінансових та часових ресурсів.

Також, ухвалою Львівської міської ради від 18.12.2014 №4146 вирішено прийняти в комунальну власність гуртожиток по АДРЕСА_2 , як єдиний цілий об`єкт.

Не зважаючи на зміст ухвали Львівської міської ради та рекомендації АТ «Укроборонпром» щодо вирішення питання про передання у комунальну власність гуртожиток по АДРЕСА_2 , як єдиного цілого об`єкту позивач у квітні 2025 року звернувся до відповідача про передачу лише частини гуртожитку - під`їзду.

У позові же позивач взагалі просить зобов`язати відповідача здійснити дії щодо прийняття майна співвласників багатоквартирного будинку та двох неприватизованих квартир гуртожитку.

Тобто, після приватизації практично всіх кімнат (квартир) у гуртожитку, отримання відповідей від структурних підрозділів Львівської міської ради та консультацій від АТ «Укроборонпром» позивач вимагає виконати ухвалу від 18.12.2014 №4146, якою вирішено прийняти у комунальну власність державне майно, позивач просить зобов`язати відповідача прийняти у комунальну власність майно співвласників багатоквартирного будинку та двох неприватизованих квартир гуртожитку.

Однак правовий статус державного майна (гуртожитку) змінився внаслідок приватизації кімнат (квартир). Розпоряджатися та вирішувати питання управління таким майном мають право власники приватизованих кімнат (квартир).

При цьому, апеляційний суд вкотре звертає увагу позивача, що ухвалою від 18.12.2014 №4146 вирішено прийняти у комунальну власність гуртожиток, а не його частину (під`їзду чи неприватизованих кімнат) і тим більше не багатоквартирний житловий будинок.

З огляду на вищезазначене, враховуючи що з 2015 року практично всі кімнати (квартири) приватизовані у гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , на який положення Закону №500-VI, з урахуванням якого на відповідачів покладався обов`язок по здійсненню дій, спрямованих на прийняття гуртожитку у власність територіальної громади, не розповсюджується.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірний висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.94, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати

фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Львівський бронетанковий завод» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року у справі №380/17894/25 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар