Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №380/20970/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/20970/25 пров. № А/857/15554/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року (головуючий суддя Крутько О.В., м.Львів) у справі №380/20970/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

20.10.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в задоволенні ОСОБА_1 рапорту на звільнення з військової служби на підставі абзацу одинадцять п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу одинадцять пункту 3 частини 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за дружиною, ОСОБА_2 , з числа осіб з інвалідністю, встановленої внаслідок онкологічного захворювання.

Позов обґрунтовує тим, що позивач звернувся з рапортом про звільнення з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами відповідно до абзацу 11 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ через такі сімейні обставини, як необхідність постійного догляду за дружиною - особою з інвалідністю II групи. Позивач вважає, що він надав відповідачу достатні докази для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок онкологічного захворювання.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, зазначає, що оскільки дружина позивача - ОСОБА_2 , згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААД № 363330, має інвалідність ІІ групи, встановлену внаслідок онкологічного захворювання, то позивач має право на звільнення з військової служби згідно абзацу одинадцять пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Вказує, що достатніми, належними та допустимими доказами підтверджується, що дружина позивача потребує догляду, як особа з інвалідністю ІІ групи та яка встановлена внаслідок онкологічного захворювання, тобто позивач надав відповідачу разом із рапортом від 24.09.2025 р. необхідні документи для підтвердження необхідності в такому догляді. Апелянт зазначає, що враховуючи ту обставину, що дружина позивача є особою з числа осіб з інвалідністю ІІ групи внаслідок онкологічного захворювання та яка потребує догляду, вважаємо, що у позивача наявні підстави для звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через сімейні обставини, передбачені абз. 11 п. 3 ч. 12 статті 26 цього Закону ). Як наслідок, у відповідача не було підстав для відмови у задоволенні рапорту позивача від 24.09.2025 р. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

01.04.2026 відповідачем подано додаткові пояснення. Вказує наступне. З приводу звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення догляду за дружиною - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю другої групи встановленою внаслідок онкологічного захворювання, що підтверджується Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААД №363330 військова частина НОМЕР_1 дотримувалась норм чинного законодавства та пункту 23 Додатку 19 до Інструкції, де зазначено що однією з умов для звільнення з військової служби, військовослужбовець повинен надати - висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді (такий висновок надано не було). З приводу звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби у зв`язку з необхідністю постійного догляду за матір`ю ОСОБА_3 , яка є особою похилого віку та відповідно до висновку ЛКК КНП «Херсонська міська клінічна лікарня» потребує постійного стороннього догляду військова частина НОМЕР_1 дотримувалась норм чинного законодавства та пункту 25 Додатку 19 Інструкції, де зазначено що однією з умов для звільнення з військової служби, є надання акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки (такий акт надано не було). Обов`язковою умовою для звільнення з військової служби у зв`язку з доглядом за малолітньою дочкою ОСОБА_4 є підтвердження факту того, що особа не перебуває у шлюбі - копія свідоцтва про смерть матері (батька) дитини, або копія рішення суду про визнання її (його) безвісно відсутньою або оголошення її померлою чи позбавлення її (його) батьківських (материнських) прав, або свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу з визначенням місця проживання дитини, або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів, видана органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом. Оскільки такі факти під час розгляду рапорту ОСОБА_1 встановлені не були, військова частина таку підставу для звільнення не брала до уваги. Окрім цього зазначає, що Військовою частиною даний пункт Додатку 19 до Інструкції не брався до уваги, оскільки він стосується виключно осіб з інвалідністю третьої групи встановленої внаслідок онкологічного захворювання. Оскільки дружина ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, військова частина НОМЕР_1 не вправі була виходити за межі наданих їй повноважень щодо застосування норми вказаного пункту Додатку 19. Оскільки відмова у задоволенні рапорту ОСОБА_1 . Військовою частиною НОМЕР_1 грунтувалась виключно на діючих нормах права вважати таку незаконною немає підстав. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді кулеметника 3 відділення охорони 6 взводу охорони 4 роти охорони 7 батальйону охорони Військової частини НОМЕР_1 .

24.09.2025 ОСОБА_1 з рапортом до командира 4 взводу охорони 6 роти охорони НОМЕР_2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 11 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.

До рапорту долучено наступні документи:

копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 ;

копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 ;

нотаріально завірена копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 дружини ОСОБА_2 ;

нотаріально завірена копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера дружини, ОСОБА_2 ;

нотаріально завірена копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 ;

нотаріально завірена довідка до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААД № 363330 про встановлення інвалідності ОСОБА_2 ;

нотаріально завірений документ, що підтверджує наявність у дружини онкологічного захворювання (видана КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» для МСЕК виписка від 15.11.2024 з карти хворої ОСОБА_2 );

нотаріально завірена копія медичного документа про оперативні втручання після набуття дружиною статусу особи з інвалідністю (видана КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» виписка з медичної карти стаціонарного хворого відділення абдомінальної онкохірургії від 20.12.2024 № 4352/24);

нотаріально завірена копія медичного документа про оперативні втручання після набуття дружиною статусу особи з інвалідністю (видана КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» виписка з медичної карти стаціонарного хворого онкомамологічного відділення від 20.01.2025 № 1762/25);

копія документу, виданого КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради», що підтверджує проходження дружиною тривалого хіміотерапевтичного лікування у зв`язку з онкологічним захворюванням після отримання статусу особи з інвалідністю (виписний епікриз від 23.01.2025 з історії хвороби № 2346/25 відділення хіміотерапії);

копія документу, виданого КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради», що підтверджує проходження дружиною тривалого хіміотерапевтичного лікування у зв`язку з онкологічним захворюванням після отримання статусу особи з інвалідністю (виписний епікриз від 13.02.2025 з історії хвороби № 5044/25 відділення хіміотерапії);

копія документу, виданого КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради», що підтверджує проходження дружиною тривалого хіміотерапевтичного лікування у зв`язку з онкологічним захворюванням після отримання статусу особи з інвалідністю (виписний епікриз від 03.03.2025 з історії хвороби № 8067/25 відділення хіміотерапії);

копія документу, виданого КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради», що підтверджує проходження дружиною тривалого хіміотерапевтичного лікування у зв`язку з онкологічним захворюванням після отримання статусу особи з інвалідністю (виписний епікриз від 29.03.2025 з історії хвороби № 8067/25 відділення хіміотерапії);

копія документу, виданого КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради», що підтверджує проходження дружиною тривалого хіміотерапевтичного лікування у зв`язку з онкологічним захворюванням після отримання статусу особи з інвалідністю (виписний епікриз від 19.04.2025 з історії хвороби № 13427/25 відділення хіміотерапії);

копія документу, виданого КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради», що підтверджує проходження дружиною тривалого хіміотерапевтичного лікування у зв`язку з онкологічним захворюванням після отримання статусу особи з інвалідністю (виписний епікриз від 13.05.2025 з історії хвороби № 16276/25 відділення хіміотерапії);

нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження малолітньої доньки ОСОБА_5 серії НОМЕР_6 ;

копії документів про потребу в постійному сторонньому догляді матері ОСОБА_3 : свідоцтво про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_7 ; свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_8 ; паспорт серії НОМЕР_9 та довідка про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_3 ; виданий КНП «Херсонська міська клінічна лікарня ім. Є.Є. Корабелеша» Херсонської міської ради висновок від 18.01.2025 про наявність когнітивних порушень у ОСОБА_3 ; виданий ЛКК КНП «Херсонська міська клінічна лікарня ім. Є.Є. Корабелеша» Херсонської міської ради висновок від 18.01.2025 про необхідність здійснення постійного стороннього догляду за ОСОБА_3 ; акт від 23.01.2025 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду).

Листом № 5/28/2942 від 07.10.2025 р. відповідач повідомив позивача про відмову у задоволенні рапорту про звільнення у зв`язку з відсутністю підстав для прийняття позитивного рішення військовою частиною щодо звільнення останнього з військової служби під час дії воєнного стану на підставі ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Не погодившись з діями відповідача позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.92 № 2232-XII (Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.

За змістом підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII (тут і далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абзацу 11 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Порядок звільнення з військової служби визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (Положення № 1153/2008).

Згідно пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 № 438/16454, відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (із змінами і доповненнями) та Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (Інструкція). Згідно з п.14.30 Інструкції під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, визначених абзацами дванадцятим, чотирнадцятим, п`ятнадцятим пункту 2 та абзацами тринадцятим, чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім`я командира (начальника) військової частини або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим / зареєстрованим місцем проживання / перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції. До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення (зазначені в підпунктах 22, 25 - 28 пункту 5 додатку 19 до цієї Інструкції), або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.

Наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 року №531, який набрав чинності 08.08.2024, затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (Порядок №531).

Відповідно до пунктів 2-5 розділу 3 Порядку № 531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

Згідно пункту 23 Додатку 19 Інструкції № 170, яким визначено перелік документів, які подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, визначено, що з поданням про звільнення з військової служби за підставами: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи подаються такі документи: копія свідоцтва про шлюб; один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Позивач звернувся до командира 4 взводу охорони 6 роти охорони 7 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі абзацу 11 пункту 3 частини 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.

У відповіді на рапорт відповідач роз`яснив позивачу, з покликанням на норми законодавства, які документи необхідно подати для звільнення з військової служби згідно зазначеної підстави.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не подав необхідних документів для звільнення з військової служби на підставі абз.11 п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-XII, зокрема документів на підтвердження необхідності здійснення догляду за дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

Апеляційний суд звертає увагу, що звільнення за зазначеної позивачем підстави потребує підтвердження необхідності здійснення догляду за особою з інвалідністю ІІ групи. При цьому характер захворювання, який став підставою для встановлення інвалідності не обумовлюється.

Колегія суддів критично оцінює покликання апелянта на абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-XII, оскільки зазначена норма не була підставою для подання позивачем рапорту командиру військової частини.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені нормативно-правові акти, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач не подав усіх необхідних документів для звільнення з військової служби на підставі абз.11 п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-XII, висновок відповідача про відсутність підстав для прийняття позитивного рішення щодо звернення (рапорту) позивача є правомірним.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №380/20970/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар