Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №260/6706/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/6706/25 пров. № А/857/6948/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року (головуючий суддя Гебеш С.А., м.Ужгород) у справі №260/6706/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

19.08.2025 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) щодо проведення перерахунку та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки, підйомної допомоги за 2017 рік та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по січень 2017 року та з липня 2017 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення; зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_3 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2015-2017 роках, підйомної допомоги виплаченої у 2017 році та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по січень 2017 року та з липня 2017 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо проведення перерахунку та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги за 2017 рік та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з лютого 2017 року по червень 2017 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги виплаченої у 2017 році та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з лютого 2017 року по червень 2017 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

Позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України, а саме з січня 2015 року по січень 2017 року, з липня 2017 року по липень 2019 року - в НОМЕР_2 Прикордонному загоні ДПС України, в період з лютого 2017 року по червень 2017 року включно - в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час проходження військової служби у НОМЕР_2 прикордонному загоні позивачу було проведено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення: у липні 2015 року у сумі 3781,60 грн, червні 2016 року у сумі 5411,60 грн, у липні 2017 року у сумі 5530,00 грн та підйомної допомоги у серпні 2017 року у сумі 5308,00 грн. Під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачу було проведено нарахування та виплату підйомної допомоги у березні 2017 року у сумі 5 308,00 грн. З урахуванням того, що під час проходження військової служби у НОМЕР_2 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_3 ) та НОМЕР_4 Прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, нарахування та виплата підйомної допомоги та грошової допомоги на оздоровлення, яка нараховується з місячного грошового забезпечення проведена без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Окрім того, як видно з архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення за 2016-2018 роки під час проходження військової служби у НОМЕР_2 Прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_3 ) у період з січня 2016 року по січень 2017 року включно та з липня 2017 року по лютий 2018 року та під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) у період з лютого 2017 року по червень 2017 року включно, позивачу була нарахована та виплачена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889). З урахуванням того, що під час проходження військової служби позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, нарахування та виплата грошової допомоги на оздоровлення, підйомної допомоги та щомісячної додаткової грошової винагороди, які нараховується з місячного грошового забезпечення проведено без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Відтак вважає, що вищезазначена бездіяльність відповідачів є протиправною.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, зазначає, що відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог у справі № 260/6707/25 суд першої інстанції виходив із того, що щомісячна індексація позивачу за спірний період ще відповідачами не нарахована та не виплачена, а є предметом розгляду у справі №260/5990/25, рішення в якій ще не набрало законної сили. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що про передчасність заявлених позовних вимог, оскільки, на його переконання, індексація грошового забезпечення позивачу не нараховулася та не виплачувалася, доказів протилежного матеріали справи не містять. Натомість, такі висновки суду першої інстанції є помилковими та такими, що ґрунтуються на припущеннях та неповному з`ясуванню всіх обставин справи. Водночас, відповідачі, заперечуючи проти позову, не надали суду жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували відсутність протиправної бездіяльності щодо позивача, зокрема щодо здійснення перерахунку та виплати підйомної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення нарахованої на підставі довідки від 23.04.2025 № 417 та виплаченої 28.12.2020 у сумі 2 742,19 грн, 30.12.2020 у сумі 8 458,00 грн та 29.01.2021 у сумі 6 238,37 грн.

23.04.2026 року Військовою частиною НОМЕР_1 до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Вказує, що право на грошову допомогу у 2017 році та щомісячну додаткову винагороду, позивач вже набув, і в цій частині його право було реалізовано. Необхідним є зазначити те, що індексація грошового забезпечення позивача за спірний період була предметом розгляду справи за №260/5990/25 відповідно до цього щомісячна індексація позивачу за спірний період відповідачами не нарахована та не виплачена, а є предметом розгляду у справі №260/5990/25, рішення в якій ще не набрало законної сили. Отже, з урахуванням вищенаведеного слід дійти висновку про передчасність позовних вимог, так як індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та не виплачувалася, доказів протилежного матеріали справи №260/6706/25 не місять.

23.04.2026 року Військовою частиною НОМЕР_3 до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що право на грошову допомогу на оздоровлення у 2015-2017 роках, підйомну допомогу у 2017 році та щомісячну додаткову винагороду, позивач вже набув, і в цій частині його право було реалізовано. Індексація грошового забезпечення позивача за спірний період була предметом розгляду справи за №260/5990/25, рішення по даній справі не набрало законної сили щомісячна індексація позивачу за спірний період ще відповідачами не нарахована та не виплачена, підстави для задоволення позову відсутні.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України.

Відповідно до інформації відображеної в архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення за 2015-2020 роки, ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у період: з січня 2015 року по січень 2017 року включно та з липня 2017 року по липень 2019 року включно - в НОМЕР_2 прикордонному загоні ДПС України (військова частина НОМЕР_3 ); з лютого 2017 року по червень 2017 року включно – ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ); з серпня 2019 року по травень 2020 року включно – в ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_5 ); з червня 2020 року по 01.08.2020 включно - в ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_6 ).

Наказом начальника НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 31.07.2020 № 307-ОС ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 01.08.2020.

Під час проходження військової служби у НОМЕР_2 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_3 ) позивачу було проведено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення: у липні 2015 року у сумі 3 781,60 грн, червні 2016 року у сумі 5 411,60 грн, у липні 2017 року у сумі 5 530,00 грн та підйомної допомоги у серпні 2017 року у сумі 5 308,00 грн.

Під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) позивачу було проведено нарахування та виплату підйомної допомоги у березні 2017 року у сумі 5 308,00 грн. З урахуванням того, що під час проходження військової служби у НОМЕР_2 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_3 ) та ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, нарахування та виплата підйомної допомоги та грошової допомоги на оздоровлення, яка нараховується з місячного грошового забезпечення проведена без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

Як вбачається із архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення за 2016-2018 роки під час проходження військової служби у НОМЕР_2 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_3 ) у період з січня 2016 року по січень 2017 року включно та з липня 2017 року по лютий 2018 року та під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) у період з лютого 2017 року по червень 2017 року включно, позивачу була нарахована та виплачена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 року у справі №260/5990/25 позов ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії - задоволено, а саме:

Визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , за періоди із грудня 2015 року по січень 2017 року включно та з липня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін ДПС України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди із грудня 2015 року по січень 2017 року включно та з липня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із лютого 2017 року по червень 2017 року включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із лютого 2017 року по червень 2017 року включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01 березня 2018 року по липень 2019 року включно.

Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін ДПС України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за період із 01 березня 2018 року по липень 2019 року включно у розмірі 4227,37 грн. на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_5 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із серпня 2019 року по травень 2020 року включно.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за період із серпня 2019 року по травень 2020 року включно у розмірі 4227,37 грн. на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_6 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із червня 2020 року по 01 серпня 2020 року включно.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_9 (військова частина НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за період із червня 2020 року по 01 серпня 2020 року включно у розмірі 4227,37 грн. на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Вказане рішення Закарпатського окружного адміністративного суду оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду та на момент розгляду даної адміністративної справи не набрало законної сили.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів нарахування індексації грошового забезпечення, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 року у справі №260/5990/25.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 1 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Закону №2011-ХІІ) установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктами 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Абзацами першим та другим пункту 4 вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Як передбачено пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до підпунктів 3.7.1, 3.7.4 пункту 3.7 розділу III Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20 травня 2008 року № 425 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 червня 2008 року за № 537/15228; Інструкція № 425, чинна у період з 29 червня 2008 року по 10 серпня 2018 року), військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 9-1 Закону №2011-ХІІ при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується: підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Відповідно до пунктів 1, 2 Інструкції про умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24 квітня 2012 року № 276 (яка була чинною до 30 вересня 2016 року) військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі (військовослужбовці), що переїхали на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, строк навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією органу (підрозділу) Державної прикордонної служби України (орган (підрозділ) Держприкордонслужби), виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір підйомної допомоги визначається за посадою, на яку призначено військовослужбовця або яку він займав до дня прибуття органу (підрозділу) Держприкордонслужби до нового пункту постійної дислокації, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія). До складу місячного грошового забезпечення не включається винагорода за бойове чергування та морське грошове забезпечення.

Відповідно до цього, Постановою №889 (чинна до 01 березня 2018 року) було установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям, зокрема, Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2016 року №73 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за №217/28347; Інструкція №73; застосовувалася з 01 січня 2016 року по 09 листопада 2018 року), виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям: 1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби; 2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення. Розміри винагороди для органів Держприкордонслужби з урахуванням виконання покладених завдань, особливостей умов проходження служби військовослужбовцями встановлюються наказами Адміністрації Держприкордонслужби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Держприкордонслужби у Державному бюджеті України на відповідний рік.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений) (пункт 3 Інструкції №73).

Апеляційний суд звертає увагу на те, що право на грошову допомогу на оздоровлення у 2015-2017 роках, підйомну допомогу у 2017 році та щомісячну додаткову винагороду, позивач вже набув, і в цій частині його право було реалізоване.

Спірним питанням є підстави включення при обчисленні цих виплат нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення.

Статтею 1 Закону України від 03 липня 1991 року №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (Закону №1282-XII) встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частинами першою-другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Оскільки індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, то механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Верховним Судом у постановах від 21 грудня 2021року у справі №820/3423/18, від 19 березня 2020 року у справі №820/5286/17 викладена правова позиція, відповідно до якої індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг. До грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Апеляційний суд зазначає, що індексація грошового забезпечення позивача за спірний період була предметом розгляду справи за №260/5990/25.

Колегія суддів вказує, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 року не набрало законної сили, оскільки переглядається Восьмим апеляційним адміністративним судом (ухвала про відкриття апеляційного провадження від 11.12.2025 року)

Таким чином, з наведеного слідує, що щомісячна індексація позивачу за спірний період ще відповідачами не нарахована та не виплачена, а є предметом розгляду у справі №260/5990/25, рішення в якій ще не набрало законної сили.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про передчасність позовних вимог, так як індексація грошового забезпечення позивачу не нараховулася та не виплачувалася, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірний висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.94, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати

фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі № 260/6706/25 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар