Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №140/3715/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/3715/25 пров. № А/857/42311/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року (головуючий суддя: Сорока Ю.Ю., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ДЕЛЮКС ТРЕЙД» до Волинської митниці про визнання протиправним та рішення про коригування митної вартості товарів, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛТРАНС», 09.04.2025 звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 16.10.2024 № UA205140/2024/000327/1.

Обґрунтовує позов тим, що оскаржуване рішення прийняте всупереч положенням статей 54, 55, 64 МК України, без дотримання умов, передбачених частинами другою, третьою статті 53 Кодексу; у рішенні не вказано джерела інформації, відсутній обґрунтований розрахунок числового значення скоригованої митної вартості.

Відповідач, згідно з вимогами частини сьомої статті 54 МК України, не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості. У свою чергу, формальні висновки митного органу про розбіжності у документах і неповноту відомостей та застосовані у рішенні формулювання підстав для таких висновків є свідченням штучного створення ознак невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості та її розрахунку вимогам законодавства у митній справі з метою подальшого коригування митної вартості. З метою формального дотримання митного законодавства та підтвердження підстав для невизнання заявленої митної вартості і її коригування відповідач вказав про наявність «розбіжностей» у документах, не навівши аргументів про вплив цих розбіжностей на рівень митної вартості.

Позивач зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару. Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 16.10.2024 № UA205140/2024/000327/1.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Делюкс Трейд» судовий збір у розмірі 2422,40 гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності.

Позивач, 02.12.2025 подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу відхилити.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «ВЕСТ ДЕЛЮКС ТРЕЙД» (покупець) було укладено з фірмою ILTER ABDULGANI (Castroper Strasse 3-5 D-44628 Herne) (продавець) Контракт від 02.10.2024 № 02/10, за умовами якого продавець має поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплати його на умовах цього Договору. Найменування Товару, кількість та ціна Товару обумовлюються в рахунку-фактурі. Поставка Товару здійснюється узгодженням з Покупцем партіями автотранспортом на умовах DAP- Луцьк, Рівне, Дубно, Ковель, Володимир-Волинський, Сарни на протязі 45 днів з моменту оплати. Країнами відправлення Товару, що поставляється згідно даного Договору, являються країни Європейського Союза, а також Швейцарія та Норвегія. Валютою платежу є долари США або євро. Оплата здійснюється в доларах США або євро на розрахунковий рахунок Продавця. Покупець оплачує кожну партію товару шляхом перерахування 100% передоплати на розрахунковий рахунок “Продавця”. Також можлива відстрочка платежу, на 180 днів з моменту перетинання Товаром митного кордону України, в такому разі Покупець здійснює оплату по факту поставки товару на підставі МД (пункти 1.1, 1.2, 2.1, 3.1, 3.2 Контракту).

Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 30.09.2024 №2024365 до вказаного Контракту від 02.10.2024 №02/10 предметом купівлі - продажу є MAN TGE, VIN-код НОМЕР_1 .

ТОВ «ВЕСТ ДЕЛЮКС ТРЕЙД», 15.10.2024 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України вищевказаного товару до Волинської митниці було подано митну декларацію № 24UA205140065464U0. При цьому, фактурна вартість імпортованого товару становить 6000,00 євро. Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 269745,00 грн.

На підтвердження вартості товару декларантом позивача до митної декларації було додано: Контракт від 02.10.2024 № 02/10; рахунок-фактуру (інвойс) від 30.09.2024 № 2024365; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 19.01.2023 №GR 684302; платіжну інструкцію від 09.10.2024; документ, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини від 14.10.2024 №166; копію митної декларації країни відправлення від 10.10.2024 №24DE805144031794B1.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом електронним повідомленням повідомлено декларанта позивача, що надані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, також подані документи містять розбіжності, а тому запропоновано протягом 10 календарних днів подати наступні документи: договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; транспортні (перевізні) документи; автотранспорту накладну; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларантом, 16.10.2025 повідомлено митний орган, що інші додаткові документи подаватись не будуть.

У подальшому, Волинською митницею було відмовлено в митному оформлені товару за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості від 16.10.2024 UA205140/2024/000327/1, а також оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/002788.

Так, в пункті 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено, що “митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а подані документи містять розбіжності, а саме:

відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 02/10, зазначеного в гр. 44 МД, даний документ укладено 02.10.2024. Наданий рахунок-фактура № 2024365 датується 30.09.2024 і передує даті заключення контракту;

звіт про оцінку майна від 14.10.2024 №166 надано в кількості 2 (дві) штуки під кодами документів «Документ, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини» та «Декларація про походження товару»;

копія митної декларації країни відправлення від 10.10.2024 №24DE805144031794B1 містить пусті клітинки, ціну товару не зазначено, що не підтверджує вартість оцінюваного товару; умови поставки DAP, зазначені в гр. 20 МД відсутні в товаросупровідних документах, окрім контракту, який на момент укладання рахунка-фактури відсутній.

У зв`язку з ненаданням декларантом позивача на пропозицію митного органу додаткових документів митним органом митну вартість товару було визначено із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: товар 1 - на рівні 16000 євро/од за МД від 19.09.2024 №UA101040/2024/008263.

В подальшому товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205140065798U1 від 16.10.2024.

Не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України).

Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наведені вище правові норми дають підстави для висновку, що митний орган при реалізації своїх повноважень, щодо контролю за правильністю обчислення митної вартості декларантом, мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості. Однак, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей через неповноту поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Тобто, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою з огляду на те, що саме із цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування ним додаткових документів у декларанта та вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребуванню підлягають не всі документи, що передбачені приписами статті 53 МК, а лише ті, що надають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Відтак, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митним органом іншої митної вартості лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що митний орган зобов`язаний зазначати конкретні обставини, що викликали обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, а також причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувавши як необхідність перевірки спірних відомостей, так і вказавши конкретні документи, надання яких може усунути такі сумніви.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «ВЕСТ ДЕЛЮКС ТРЕЙД», 15.10.2024 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України вищевказаного товару до Волинської митниці було подано митну декларацію № 24UA205140065464U0. На підтвердження вартості товару декларантом позивача до митної декларації було додано: контракт від 02.10.2024 № 02/10; рахунок-фактуру (інвойс) від 30.09.2024 № 2024365; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 19.01.2023 № НОМЕР_2 ; платіжну інструкцію від 09.10.2024; документ, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини від 14.10.2024 № 166; копію митної декларації країни відправлення від 10.10.2024 № 24DE805144031794B1.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, Волинська митниця, засобами електронного зв`язку, надсилала пропозицію позивачу, відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання цієї вимоги декларант, у відповідь на електронне повідомлення митниці, зазначив, що подано всі наявні документи для підтвердження митної вартості (а. с. 77 зворот).

У подальшому, Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 16.10.2024 № UA205140/2024/000327/1.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме:

відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 02/10, зазначеного в гр. 44 МД, даний документ укладено 02.10.2024. Наданий рахунок-фактура № 2024365 датується 30.09.2024 і передує даті заключення контракту

звіт про оцінку майна від 14.10.2024 № 166 надано в кількості 2 (дві) штуки під кодами документів «Документ, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини» та «Декларація про походження товару»;

копія митної декларації країни відправлення від 10.10.2024 №24DE805144031794B1 містить пусті клітинки, ціну товару не зазначено, що не підтверджує вартість оцінюваного товару; умови поставки DAP, зазначені в гр. 20 МД відсутні в товаросупровідних документах, окрім контракту, який на момент укладання рахунка-фактури відсутній.

Щодо покликання відповідача, що рахунок-фактура № 2024365 від 30.09.2025 передує даті заключення контракту від 02.10.2025, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, згідно, контракту від 02.10.2024 № 02/10, продавець має поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплати його на умовах цього Договору. Найменування товару, кількість та ціна товару обумовлюються в рахунку-фактурі (п. 1 Контракту).

Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 30.09.2024 № 2024365 до вказаного Контракту від 02.10.2024 № 02/10 предметом купівлі-продажу є MAN TGE, VIN-код НОМЕР_1 (а. с. 20, 21).

Згідно платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах № 42 від 09.10.2024 (а. с. 24) позивачем сплачено за MAN TGE 6000 євро.

У цьому платіжному документі є також посилання на рахунок-фактуру (інвойс) від 30.09.2024 № 2024365.

Тобто, такий платіжний документи надає можливість ідентифікувати товар, який ввозиться на митну територію України на суму 6000 євро.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначення у рахунку-фактурі дати 30.09.2025, яка передує даті заключення контракту (02.10.2025), не впливає на числові значення складових митної вартості, натомість вказані документи підтверджують оплату товару за ціною, яка згідно умов контракту обумовлюються в рахунку-фактурі.

На думку суду апеляційної інстанції не заслуговують на увагу покликання відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що звіт про оцінку майна від 14.10.2024 № 166 надано в кількості 2 (двох) штук під кодами документів «Документ, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини» та «Декларація про походження товару», оскільки вказана обставина не впливає на правильність визначення митної вартості спірного товару.

Щодо наявності пустих клітинок в копії митної декларації країни відправлення, то суд апеляційної інстанції зазначає, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Митна декларація країни відправлення у цьому випадку підтверджує проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак жодним чином не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Щодо покликання відповідача про відсутність умов поставки DAP в товаросупровідних документах, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги, оскільки пунктом 2.1 контракту № 02/10 від 02.10.2024 передбачено, що поставка товару здійснюється узгодженими з покупцем партіями автотранспортом на умовах DAP-Луцьк, Рівне, Дубно, Ковель, Володимир-Волинський, Сарни, Старовойтове. Отже, додаткове зазначення в документах умов поставки не вимагається.

Перевіривши товарно-супровідні документи, які подані для підтвердження митної вартості товарів, суд апеляційної інстанції вважає, що такі містили належні, об`єктивні та достовірні відомості про числові складові заявленої митної вартості.

Натомість, відповідачем не доведено неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити, оскільки подані декларантом відповідачу документи надавали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору, тобто за основним методом, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 16.10.2024 № UA205140/2024/000327/1 підлягає скасуванню.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу подано, зокрема: договір № 02-09/01 про надання правової допомоги від 02.03.2024, додаткову угод (замовлення) № 04/04-25 від 04.04.2025, акт приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) № 04-04/25 від 04.04.2025, рахунок, платіжну інструкцію № 151 від 04.04.2025 на 10 000 грн.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг та розрахунком таких витрат.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (10 000 грн), не відповідає критеріям співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України. Оскільки, ні у акті виконаних робіт, ні у рахунку, ні в інших документах, не вказано детального опису робіт (наданих послуг) та не конкретизовано скільки часу затрачено адвокатом для надання тієї чи іншої юридичної послуги. Натомість, у додатковій угоді (замовлення) № 04/04-25 від 04.04.2025 лише зазначено, які заходи адвокатське об`єднання здійснює для виконання цього замовлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи вищенаведене, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заяву про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно задовольнити частково та стягнути на користь позивача 3000 грн витрат на правничу допомогу.

Таким чином, апеляційна скарга Волинської митниці не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, а тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстави для стягнення судових витрат в суді апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі № 140/3715/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська