Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №380/12270/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/12270/25 пров. № А/857/40695/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року (головуюча суддя: Потабенко В.А., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та рішень про коригування митної вартості товарів,-

встановив:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , 16.06.2025 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900287/2 від 12.05.2025;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900322/2 від 23.05.2025.

Обґрунтовує позов тим, що декларант позивача з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронні митні декларації. Митну вартість товару визначив за основним методом, надав Львівській митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідач, не зважаючи на це, прийняв рішення про коригування митної вартості товару, таку визначив за іншим методом, аніж заявлено декларантом. Позивач вважає, що надані документи підтверджують заявлену вартість ввезеного товару, документи не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, позивачем надано і визначено митну вартість за основним методом. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року позов задоволено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару у зв`язку з чим були прийняті оскаржувані рішення.

Позивач, 10.07.2026 подала відзив на апеляційну скаргу в якому просила апеляційну скаргу відхилити.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (покупцем) та компанією «Zhejiang Lingsha Technology Co., Ltd» (продавцем) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 3108/2023 від 01.09.2023 (далі контракт), предметом якого є зобов`язання продавця продавати, а покупця купувати і оплачувати товар, інвентар для спорту та фізкультури, виробництво компанії Zhejiang Lingsha Technology Co., Ltd.

На виконання умов вищевказаного зовнішньоекономічного контракту згідно рахунку-фактури (інвойсу) № 2402244 від 09.03.2025 покупець придбав у продавця товар вартістю 19658,80 доларів США.

Для митного оформлення вказаного товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію № 25UA209170039578U0 від 10.05.2025, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: тов. № 1 – батут гімнастичний, тов. 3 – захисна сітка зовнішня, тов. 4 – спорядження для батутів з синтетичних та текстильних матеріалів, тов. 5 – фурнітура яка використовується у системах з`єднання каркасів батута, тов. 6 – пружини розтягування спіральні з чорних металів для батутів.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією № 25UA209170039578U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її:

- Зовнішньоекономічний договір № 3108/2023 від 01.09.2023;

- Рахунок-фактура № 2402244 від 09.03.2025;

- Пакувальний лист № 2402244 від 09.03.2025;

- Коносамент № HYSF2025021174 від 09.03.2025;

- Автотранспортна накладна б/н від 06.05.2025;

- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару № NJBKLP44OB5CYA2 від 04.04.2025;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 6224 від 07.05.2025;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 00000007670 від 07.05.2025;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 01.02.2024;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 07.11.2024;

- Договір (контракт) про перевезення № 01/09/2024-1 від 01.09.2024;

- Договір (контракт) про перевезення № UA00207606 від 29.10.2020;

- Договір (контракт) про перевезення № ГВ290023-2 від 29.11.2023;

- Заявка 00000007670 від 16.04.2025;

- Копія митної декларації країни відправлення № 310120250519100941 від 06.03.2025

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи.

На цю вимогу позивач надав: рахунок-фактуру № 2402244 від 09.03.2025, валютну платіжку від 04/04/2025, рахунок на оплату транспортних витрат 6224 від 07/05/2025, контракт і його доповнення 3108/2023 від 01/09/2023, договори перевезення, заявку перевезення, експортну декларацію країни відправлення № 310120250519100941 від 06.03.2025 і просив визнати митну вартість на підставі вже поданих документів.

Як наслідок, за результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900287/2 від 12.05.2025.

Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000700.

З метою випущення товару у вільний обіг 12.05.2025 позивач (декларант) подав митну декларацію №25UA209170040290U3, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу в рішенні про коригування митної вартості мотивувала тим, що:

- відповідно до п 1.2 контракту від 01.09.2023 за № 3108/2023 найменування, кількість, загальна ціна та ціна за одиницю товару, зазначається в інвойсах на кожну окрему партію товару, які являються невід`ємною частиною даного договору. Згідно п. 12.1 всі зміни та доповнення до цього контракту дійсні лише у випадку, якщо вони виконані в письмовій формі і підписані обома сторонами. Враховуючи вищевикладене, інвойсом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такий є невід`ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого Контракту. За даних умов, фактом узгодження сторонами усіх істотних умов конкретної партії товару, зокрема, ціни, є підписання сторонами інвойсу, який в подальшому становитиме невід`ємну частину контракту, що відповідає умовам контракту. Наданий до митного оформлення інвойс № 2402244 від 09.03.2025 підписаний лише стороною продавця та не містить підпису та печатки покупця. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким що узгоджує ціну товару, тобто узгоджує істотні умови конкретної партії товару, а відтак не являється документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- у наданому до митного оформлення рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг № 6224 від 07.05.2025 міститься посилання на Договір про транспортно-експедиторське обслуговування 29.11.2023 за № ГВ 290023-2, згідно якого надавачем транспортно-експедиційних послуг виступає ТзОВ «Євро Форвардінг». Відповідно до розділу 4 вищевказаного договору клієнт оплачує при перевезенні морським транспортом, платежі за послуги з перевезення протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку, але до вивозу вантажу з порту. Однак, банківські платіжні документи які підтверджують факт оплати таких послуг декларантом до митного оформлення не надано;

- у гр. 70 платіжного документу № NJBKLP44OB5CYA2 від 04.04.2025 міститься посилання на проформу-інвойс № 2402244 від 20.02.2025, яка до митного оформлення декларантом не надана. Слід зазначити, що вищевказаний банківський документ не може бути взятий до уваги в якості банківського платіжного документа, що стосується оцінюваного товару та підтверджує факт оплати, оскільки: згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2 (далі – Положення № 2), для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі – Постанова № 216) не містить відміток виконавця надавача платіжних послуг, що свідчать про виконання операцій за таким банківським документом. Отже, декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, а саме банківських платіжних інструкцій, передбачених Положенням № 2 та Постановою № 216, що не дає можливості митному органу здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари;

- експортна декларація №310120250519100941 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними. Крім того, у гр. “країна призначення” та “торгова країна” вищевказаної митної декларації вказано Польща, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції.

Отже, на думку посадової особи митного органу, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначені за основним методом.

Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) № 2402245 від 23.03.2025 покупець придбав у продавця товар вартістю 19220,95 доларів США.

Для митного оформлення вказаного товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію №25UA209170043849U7 від 23.05.2025, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: батут гімнастичний, тов. 3 – захисна сітка зовнішня, тов. тов. 4 – спорядження для батутів з синтетичних та текстильних матеріалів, тов. 5 – фурнітура яка використовується у системах з`єднання каркасів батута, пружини розтягування спіральні з чорних металів для батутів.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією № 25UA209170043849U7 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її:

- Зовнішньоекономічний договір № 3108/2023 від 01.09.2023;

- Рахунок-фактура № 2402245 від 23.03.2025;

- Пакувальний лист № 2402245 від 23.03.2025;

- Коносамент №HYSF2025030983 від 23.03.2025;

- Автотранспортна накладна б/н від 21.05.2025;

- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №NJBKLP4GB0000VY від 16.04.2025;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 6961 від 22.05.2025;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 00000007673 від 16.04.2025;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 01.02.2024;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 07.11.2024;

- Договір (контракт) про перевезення № 01/09/2024-1 від 01.09.2024;

- Договір (контракт) про перевезення № 0108 від 01.08.2024;

- Договір (контракт) про перевезення № 19-05-2025/1 від 19.05.2025;

- Договір (контракт) про перевезення № UA00207606 від 29.10.2020;

- Договір (контракт) про перевезення № ГВ290023-2 від 29.11.2023;

- Заявка № 00000007673 від 16.04.2025;

- Копія митної декларації країни транзиту № 25РL322080NSН52VМО від 21.05.2025;

- Копія митної декларації країни відправлення №310120250518890366 від 20.03.2025.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи.

На цю вимогу позивач надав: рахунок інвойс № 2402245 від 23.03.2025; валютну платіжку №NJBKLP4GB0000VY від 16.04.2025; рахунок на оплату транспортних витрат № 6961 від 22.05.2025; контракт № 3108/2023 від 01.09.2023; доповнення до контракту; транспортні договори; заявку на перевезення 00000007673 від 16.04.2025; експортну декларацію країни відправлення № 310120250518890366 від 20.03.2025 і просив визнати митну вартість на підставі вже поданих документів.

Як наслідок, за результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900322/2 від 23.05.2025.

Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000778.

З метою випущення товару у вільний обіг 27.05.2025 позивач (декларант) подав митну декларацію №25UA209170044944U2, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу в рішенні про коригування митної вартості мотивувала тим, що:

- відповідно до п. 1.2 Контракту від 01.09.2023 за № 3108/2023 найменування, кількість, загальна ціна та ціна за одиницю товару, зазначається в інвойсах на кожну окрему партію товару, які являються невід`ємною частиною даного договору. Згідно п. 12.1 всі зміни та доповнення до цього Контракту дійсні лише у випадку, якщо вони виконані в письмовій формі і підписані обома сторонами. Враховуючи вищевикладене, інвойсом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такий є невід`ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого Контракту. За даних умов, фактом узгодження сторонами усіх істотних умов конкретної партії товару, зокрема, ціни, є підписання сторонами інвойсу, який в подальшому становитиме невід`ємну частину контракту, що відповідає умовам контракту. Наданий до митного оформлення інвойс №2402245 від 23.03.2025 підписаний лише стороною продавця та не містить підпису та печатки покупця. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким що узгоджує ціну товару, тобто узгоджує істотні умови конкретної партії товару, а відтак не являється документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- у наданому до митного оформлення рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг №6961 від 22.05.2025 міститься посилання на договір про транспортно-експедиторське обслуговування 29.11.2023 за № ГВ 290023-2, згідно якого надавачем транспортно-експедиційних послуг виступає ТзОВ «Євро Форвардінг». Відповідно до розділу 4 вищевказаного договору клієнт оплачує при перевезенні морським транспортом, платежі за послуги з перевезення протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку, але до вивозу вантажу з порту. Однак, банківські платіжні документи які підтверджують факт оплати таких послуг декларантом до митного оформлення не надано;

- у гр. 70 платіжного документу № NJBKLP4GB0000VY від 16.04.2025 міститься посилання на проформу-інвойс № 2402245 від 03.03.2025, яка до митного оформлення декларантом не надана. Слід зазначити, що вищевказаний банківський документ не може бути взятий до уваги в якості банківського платіжного документа, що стосується оцінюваного товару та підтверджує факт оплати, оскільки: згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2 (далі – Положення № 2), для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі – Постанова № 216) не містить відміток виконавця надавача платіжних послуг, що свідчать про виконання операцій за таким банківським документом. Отже, декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, а саме банківських платіжних інструкцій, передбачених Положенням № 2 та Постановою № 216, що не дає можливості митному органу здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари;

- експортна декларація № 310120250518890366 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними. Крім того, у гр. “країна призначення” та “торгова країна” вищевказаної митної декларації вказано Польща, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції.

Отже, на думку посадової особи митного органу, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначені за основним методом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості, передбаченим п. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України).

Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наведені вище правові норми дають підстави для висновку, що митний орган при реалізації своїх повноважень, щодо контролю за правильністю обчислення митної вартості декларантом, мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості. Однак, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей через неповноту поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Тобто, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою з огляду на те, що саме із цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування ним додаткових документів у декларанта та вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребуванню підлягають не всі документи, що передбачені приписами статті 53 МК, а лише ті, що надають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Відтак, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митним органом іншої митної вартості лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Суд апеляційної інстанції вважає, що митний орган зобов`язаний зазначати конкретні обставини, що викликали обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, а також причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувавши як необхідність перевірки спірних відомостей, так і вказавши конкретні документи, надання яких може усунути такі сумніви.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що для митного оформлення вказаного товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію № 25UA209170039578U0 від 10.05.2025, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: тов. № 1 – батут гімнастичний, тов. 3 – захисна сітка зовнішня, тов. 4 – спорядження для батутів з синтетичних та текстильних матеріалів, тов. 5 – фурнітура яка використовується у системах з`єднання каркасів батута, тов. 6 – пружини розтягування спіральні з чорних металів для батутів.

Разом з митною декларацією №25UA209170039578U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її:

- Зовнішньоекономічний договір №3108/2023 від 01.09.2023;

- Рахунок-фактура №2402244 від 09.03.2025;

- Пакувальний лист №2402244 від 09.03.2025;

- Коносамент №HYSF2025021174 від 09.03.2025;

- Автотранспортна накладна б/н від 06.05.2025;

- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №NJBKLP44OB5CYA2 від 04.04.2025;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору №6224 від 07.05.2025;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №00000007670 від 07.05.2025;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 01.02.2024;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 07.11.2024;

- Договір (контракт) про перевезення №01/09/2024-1 від 01.09.2024;

- Договір (контракт) про перевезення №UA00207606 від 29.10.2020;

- Договір (контракт) про перевезення №ГВ290023-2 від 29.11.2023;

- Заявка 00000007670 від 16.04.2025;

- Копія митної декларації країни відправлення №310120250519100941 від 06.03.2025

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи.

На цю вимогу позивач надав: рахунок-фактуру №2402244 від 09.03.2025, валютну платіжку від 04/04/2025, рахунок на оплату транспортних витрат 6224 від 07/05/2025, контракт і його доповнення 3108/2023 від 01/09/2023, договори перевезення, заявку перевезення, експортну декларацію країни відправлення №310120250519100941 від 06.03.2025 і просив визнати митну вартість на підставі вже поданих документів.

Як наслідок, за результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900287/2 від 12.05.2025.

Для митного оформлення вказаного товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію №25UA209170043849U7 від 23.05.2025, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: батут гімнастичний, тов. 3 – захисна сітка зовнішня, тов. тов. 4 – спорядження для батутів з синтетичних та текстильних матеріалів, тов. 5 – фурнітура яка використовується у системах з`єднання каркасів батута, пружини розтягування спіральні з чорних металів для батутів.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією № 25UA209170043849U7 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її:

- Зовнішньоекономічний договір №3108/2023 від 01.09.2023;

- Рахунок-фактура №2402245 від 23.03.2025;

- Пакувальний лист №2402245 від 23.03.2025;

- Коносамент №HYSF2025030983 від 23.03.2025;

- Автотранспортна накладна б/н від 21.05.2025;

- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №NJBKLP4GB0000VY від 16.04.2025;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 6961 від 22.05.2025;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 00000007673 від 16.04.2025;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 01.02.2024;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 07.11.2024;

- Договір (контракт) про перевезення № 01/09/2024-1 від 01.09.2024;

- Договір (контракт) про перевезення № 0108 від 01.08.2024;

- Договір (контракт) про перевезення № 19-05-2025/1 від 19.05.2025;

- Договір (контракт) про перевезення № UA00207606 від 29.10.2020;

- Договір (контракт) про перевезення № ГВ290023-2 від 29.11.2023;

- Заявка № 00000007673 від 16.04.2025;

- Копія митної декларації країни транзиту № 25РL322080NSН52VМО від 21.05.2025;

- Копія митної декларації країни відправлення №310120250518890366 від 20.03.2025.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи.

На цю вимогу позивач надав: рахунок інвойс №2402245 від 23.03.2025; валютну платіжку №NJBKLP4GB0000VY від 16.04.2025; рахунок на оплату транспортних витрат №6961 від 22.05.2025; контракт №3108/2023 від 01.09.2023; доповнення до контракту; транспортні договори; заявку на перевезення 00000007673 від 16.04.2025; експортну декларацію країни відправлення №310120250518890366 від 20.03.2025 і просив визнати митну вартість на підставі вже поданих документів.

Як наслідок, за результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900322/2 від 23.05.2025.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає такі рішення протиправними з огляду на таке.

Так, у двох оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900287/2 від 12.05.2025 та №UA209000/2025/900322/2 від 23.05.2025 відповідач вказував про встановлення однакові розбіжності у поданих документах, зокрема:

- надані до митного оформлення інвойси підписані лише стороною продавця та не містить підпису та печатки покупця. За таких обставин такі інвойс не вважається підписаними, а відтак такими, що узгоджують ціну товару;

- у наданих до митного оформлення рахунках на оплату транспортно-експедиційних послуг міститься посилання на Договір про транспортно-експедиторське обслуговування, згідно яких надавачем транспортно-експедиційних послуг є ТзОВ «Євро Форвардінг». Відповідно до розділу 4 вищевказаних договір клієнт оплачує при перевезенні морським транспортом, платежі за послуги з перевезення протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку, але до вивозу вантажу з порту. Однак, банківські платіжні документи які підтверджують факт оплати таких послуг декларантом до митного оформлення не надано;

- платіжні документи не можуть бути взяті до уваги в якості банківського платіжного документа, що стосується оцінюваних товарів, оскільки не містять відміток виконавця надавача платіжних послуг;

- експортні декларації не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт експорту через відсутність в них дати експорту.

Щодо покликання відповідач, що надані до митного оформлення рахунки-фактури (інвойси) № 2402244 від 09.03.2025 та № 2402245 від 23.03.2025 підписані лише стороною продавця та не містять підпису та печатки покупця, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги. Оскільки, в п. 1.2. контракту № 3108/2023 від 01.09.2023 не передбачено, що рахунок-фактура вважається погодженим лише в разі підписанні такого документа продавцем та покупцем. У вказаному положенні зазначено лише, що у рахунку-фактурі зазначається найменування, кількість, ціна товару, однак не конкретизується способи їх узгодження.

Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у банківському платіжному документі № NJBKLP44OB5CYA2 від 04.04.2025 у призначенні платежу наявне посилання на контракт № 3108/2023 від 01.09.2023 та на інвойс № 2402244. Платіжна інструкція містить дату операції, суму операції в дол. США, розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення. Загальна сума за товар (19658,80 доларів США) на час митного оформлення була повністю оплачена.

У банківському платіжному документі № NJBKLP4GB0000VY від 16.04.2025 у призначенні платежу наявне посилання на контракт № 3108/2023 від 01.09.2023 та на інвойс № 2402245 Вказана платіжна інструкція містить дату операції, суму операції в дол США, розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення. Загальна сума за товар (19220,95 доларів США) на час митного оформлення була повністю оплачена.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки інвойси (а. с. 52, 106) і платіжні документи (а. с. 56, 110) надають можливість ідентифікувати товар, який ввозиться на митну територію України на загальну суму у 38879,75 доларів США, а тому твердження митного органу, що платіжні документи не можуть бути взяті до уваги в якості банківського платіжного документа є безпідставними.

Щодо неподання до митного оформлення банківських платіжних документів, які підтверджують оплату транспортно-експедиційних послуг, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно висновків Верховного Суду у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Так, з метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової на заявлених комерційних умовах поставки FOB, до митного контролю разом із митною декларацією № 25UA209170039578U0 від 10.05.2025 декларантом позивача були надані наступні документи: коносамент № HYSF2025021174 від 09.03.2025; автотранспортна накладна б/н від 06.05.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 6224 від 07.05.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 00000007670 від 07.05.2025; договір (контракт) про перевезення № 01/09/2024-1 від 01.09.2024; договір (контракт) про перевезення № UA00207606 від 29.10.2020; договір (контракт) про перевезення № ГВ290023-2 від 29.11.2023; заявка 00000007670 від 16.04.2025; копія митної декларації країни відправлення №310120250519100941 від 06.03.2025.

Разом із митною декларацією № 25UA209170043849U7 від 23.05.2025 декларантом позивача були надані наступні документи: коносамент № HYSF2025030983 від 23.03.2025; автотранспортна накладна б/н від 21.05.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 6961 від 22.05.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 00000007673 від 16.04.2025; договір (контракт) про перевезення № 01/09/2024-1 від 01.09.2024; договір (контракт) про перевезення № 0108 від 01.08.2024; договір (контракт) про перевезення №19-05-2025/1 від 19.05.2025; договір (контракт) про перевезення №UA00207606 від 29.10.2020; договір (контракт) про перевезення № ГВ290023-2 від 29.11.2023; заявка № 00000007673 від 16.04.2025; копія митної декларації країни транзиту № 25РL322080NSН52VМО від 21.05.2025; копія митної декларації країни відправлення № 310120250518890366 від 20.03.2025.

Таким чином, декларантом було надано товаросупровідні документи, які підтверджують транспортні витрати.

Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що до позовної заяви позивач долучив платіжну інструкцію № ed44b713-04b3-4c00-bcacea893c962061 від 14.05.2025 та платіжну інструкцію № 8380-0545-1488-4162 від 28.05.2025 про оплату транспортно-експедиційних послуг, які не могли бути подані до митного оформлення, оскільки та оплата була проведена вже після винесення оскаржуваних рішень про коригування митної вартості (а. с. 135, 149).

Щодо покликання відповідача, що експортні декларації не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт експорту через відсутність в них дати експорту, то суд апеляційної інстанції зазначає, що в розумінні ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, експортна декларація не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів, а тому не може бути безумовною підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості.

Отже, перевіривши товарно-супровідні документи, які подані для підтвердження митної вартості товарів, суд апеляційної інстанції вважає, що такі містили належні, об`єктивні та достовірні відомості про числові складові заявленої митної вартості.

Натомість, відповідачем не доведено неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити, оскільки подані декларантом відповідачу документи надавали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору, тобто за основним методом, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900287/2 від 12.05.2025 та № UA209000/2025/900322/2 від 23.05.2025 підлягають скасуванню.

Таким чином, апеляційна скарга Львівської митниці не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, а тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстави для стягнення судових витрат в суді апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року у справі № 380/12270/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська