Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №380/5801/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/5801/26 пров. № А/857/43765/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Судова-Хомюк Н.М, Шинкар Т.І.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кіт В.Р.,

представника відповідача: Цьороха Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 липня 2026 року

у справі № 380/5801/26

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,

найменування суду 1 інстанції Стрийський міськрайонний суд Львівської області

дата ухвалення рішення 23.07.2026

суддя 1 інстанції Бучківська В.Л.

місце ухвалення рішення м. Стрий

дата складання повного тексту судового рішення не зазначено

УСТАНОВИВ:

I. ПРОЦЕДУРА. РУХ СПРАВИ

30 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 липня 2026 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 липня 2026 року, в якій просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 липня 2026 року у справі №380/5801/26 та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю; скасувати постанову № R376472 від 25.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 17 000 грн.; закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просять суд апеляційної інстанції рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.07.2026 по справі № 380/5801/26 за позовом ОСОБА_1 залишити без змін. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.07.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № R376472 від 25 лютого 2026 року про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відмовити в повному обсязі. Також зазначили, що 23 лютого 2026 року ОСОБА_1 , використовуючи надане йому ст. 279-9 КУпАП право, через застосунок Резерв +, згенерував та надіслав з використанням цього застосунку до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про не оспорення допущеного правопорушення, згодою на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, яка надійшла до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр). Отримавши заяву позивача, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення та керуючись вимогами ст. 283 КУпАП, прийняв рішення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , для чого в Реєстрі була сформована постанова № R376472 від 25 лютого 2026 року, яка підписана електронним підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , і, в цей же день, Реєстром скерована в особистий застосунок Резерв + ОСОБА_1 . В постанові № R376472 від 25 лютого 2026 року чітко вказана норма закону, що була порушена позивачем, а саме: ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також стаття КУпАП, за якою кваліфіковані протиправні дії ОСОБА_1 . Разом цим, в резолютивній частині оскаржуваної постанови, встановлено що розмір штрафу складає 17.000,00 гривень, а також те, що відповідно до ст. 300-3 КУпАП, якщо особа, притягнена до адміністративної відповідальності, протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили сплатила не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу за постановою про накладення адміністративного стягнення, така постанова вважається виконаною. Постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № R376472 від 25 лютого 2026 року набрала законної сили 7 березня 2026 року, відповідно, пільговий період на сплату штрафу в розмірі 8.500,00 гривень, діяв до 17 березня 2026 року. 11 березня 2026 року ОСОБА_1 сплатив за вказані в оскаржуваній постанові банківські реквізити 8.500,00 гривень, відтак, постанова № R376472 від 25 лютого 2026 року, вважається виконаною, що підтверджується - заявою ОСОБА_1 від 23 лютого 2026 року (витяг з Реєстру), постановою № R376472 від 25 лютого 2026 року (витяг з Реєстру), інформацією про оплату штрафу (витяг з реєстру).

25 лютого 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесена постанова №R376472 про накладення адміністративного покарання на Позивача. В цей же день, оскаржувана постанова була скерована Позивачу, а тому останнім терміном для її оскарження слід вважати 7 березня 2026 року. Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. З врахуванням дати отримання Позивачем постанови № R376472, строк на оскарження постанови минув 7 березня 2026 року. Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже ОСОБА_1 , отримавши постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності № R376472 від 25 березня 2026 року, не скористався наданим йому правом на оскарження, при зверненні до Львівського окружного адміністративного суду, а також за час перебування справи у Стрийському міськрайонному суді не подав клопотання про поновлення строку на оскарження постанови, а тому вважаємо, що, відповідно до ст. 123 КАС України, таку позовну заяву належить залишити без розгляду.

18 грудня 2025 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів сформована повістка № 6018633 з накладенням кваліфікованого електронного підпису начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім`я ОСОБА_1 , для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 год. 00 хв. для уточнення даних. Дана повістка була направлена на задекларовану ОСОБА_1 адресу, а саме: АДРЕСА_1 . Повістка ОСОБА_1 була скерована рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення. Разом з тим, рекомендоване поштове відправленням 25 грудня 2026 року повернуто оператором поштового зв`язку «Укрпошта» з причин відсутності адресата за вказаною адресою, про що свідчить довідка про причини повернення. У зв`язку з цим констатуємо, що ІНФОРМАЦІЯ_3 дотримано процедуру направлення повістки ОСОБА_1 , а тому вважають, що він був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до територіального центру комплектування, поважності причин котрі б перешкоджали своєчасному прибуттю на виклик громадянином не повідомлено та доказів цього не надано під час винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 30 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі – Порядок), повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування. Відповідно до п. 30-2 Порядку повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді. Відповідно до п. 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Нормами вказаного Порядку, прийнятого на виконання ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», закладено презумпцію обізнаності військовозобов`язаного у разі надіслання повісток підрозділами ТЦК та СП за місцем проживання (зазначеним військовозобов`язаним). Слід зазначити, що повістка є лише засобом оповіщення особи про необхідність виконати свій військовий обов`язок відповідно до закону. Більш того, той факт, що позивач не отримав кореспонденцію, надіслану йому на адресу місця проживання, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права військовозобов`язаного були порушені. Нормами вказаного Порядку, прийнятого на виконання ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», закладено презумпцію обізнаності військовозобов`язаного у разі надіслання повісток підрозділами ТЦК та СП за місцем проживання (зазначеним військовозобов`язаним). Слід зазначити, що 23 лютого 2026 року ОСОБА_1 самостійно подав заяву про визнання ним вчиненого правопорушення, яке полягало у неприбутті по повістці для уточнення даних. На виконання ст. 279-9 КУпАП в поданій заяві зазначено, що Позивач допущене правопорушення не оспорює та погоджується на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, також не заявляв клопотань про свою незгоду з вчиненим правопорушенням або наявністю обставин, що виключають притягнення його до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Статтею 279-9 КУпАП визначено порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву. Так, у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення. У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Відповідно до ч. 5 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу. Отже, законодавцем визначено порядок притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП військовозобов`язаних осіб, які не оспорюють допущене порушення та згодні на притягнення до адміністративної відповідальності за їх відсутності. З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення в особливий період, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП подав заяву про визнання такого правопорушення, що і стало підставою для винесення постанови № R376472 від 25 березня 2026 року про накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що становить 17 000 грн. Копію постанови позивач отримав 25 березня 2026 року шляхом її скерування Реєстром в особистий застосунок Резерв +. Стаття 300-3 КУпАП передбачає що у разі якщо постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення, передбачене ст. ст. 210 і 210-1 КУпАП, винесена в порядку, передбаченому ст. 279-9 цього Кодексу, та особа протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили сплатила не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу за постановою про накладення адміністративного стягнення, така постанова вважається виконаною. Станом на 11 березня 2026 року постанова № R376472 від 25 березня 2026 року вважається виконаною, оскільки ОСОБА_1 оплатив 8.500,00 гривень. У зв`язку із вчасним виконанням вимог постанови № R376472 від 25 березня 2026 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 заперечується факт накладення інших фінансових стягнень з Позивача, в тому числі стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17.000,00 гривень та подання заяви до органів ДВС про примусове виконання рішення. Разом з цим зазначаємо, що ч. 7 ст. 258 КУпАП встановлено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 210 і 210-1 КУпАП, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. За наявними у матеріалах справи про вчинене адміністративне правопорушення документами підтверджується факт неприбуття Позивача до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначений строк, що утворює у собі склад правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що належним чином відображено в оскаржуваній постанові. На підставі вищенаведеного, під час розгляду матеріалів, що підтверджують вчинення Позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210- 1, а саме: повісткою, довідкою з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, заявою ОСОБА_1 , - начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 діяв правомірно, у зв`язку з чим підстави для скасування постанови № R376472 від 25 березня 2026 року відсутні.

Верховний Суд звертає увагу на те, що судовий розгляд відповідно до положень КАС України охоплює собою більшість гарантій учасників публічно-правових відносин (гарантій у сфері адміністративної процедури), зокрема, в аспекті змагальності, рівності та офіційного з`ясування обставин справи; тому формальні недоліки фіксації правопорушення, за загальним правилом, не можуть бути підставою для скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень та звільнення правопорушника від відповідальності, передбаченої законом та спрямованої на захист важливого суспільного інтересу (позиція Верховного суду у справі №120/12494/23 від 02 жовтня 2024). Верховний Суд також сформулював правовий висновок, відповідно до якого формальні неточності у адміністративній процедурі слід оцінювати з урахуванням всіх обставин справи, у сукупності із суспільною важливість оскаржуваного рішення та метою (постанова Верховного Суду від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20). Постанова Верховного Суду від 19 травня 2021 р. у справі №210/5129/17 встановлено, що формальні порушення, допущені суб`єктом владних повноважень під час повідомлення органу публічного адміністрування про наміри провести перевірку, а також про розгляд щодо нього справи про порушення законодавства, за умови, що під час судового розгляду справи судами не було встановлено необґрунтованості висновків органу адміністративного контролю по суті виявленого порушення, мають ознаки «правового пуризму» та не можуть слугувати самостійною підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень. Не кожен дефект певного адміністративного акту, яким є й протокол про адміністративне правопорушення, робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Таким чином, правовий пуризм на відміну від обставин істотного та непереборного характеру вважають, що при розгляді даної справи слід брати до уваги матеріальні наслідки такого рішення, та відповідальність, передбачену законом, спрямовану на захист важливого суспільного інтересу, тим паче у час війни. З врахуванням викладеного слід прийти до висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було здійснено начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до норм чинного законодавства України та відповідно винесено ним постанову про накладення стягнення. Отже, постановляючи оскаржуване рішення, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтованою, тобто прийнятою з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Восьмим апеляційним адміністративним судом було призначено судове засідання для вирішення даної апеляційної скарги.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та розгляд справи в суді апеляційної інстанції був повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, до суду надано заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та розгляд справи в суді апеляційної інстанції був повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав відзив на апеляційну скаргу, просив суд апеляційної інстанції рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.07.2026 року по справі № 380/5801/26 за позовом ОСОБА_1 залишити без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши представника відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

II. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов`язаний, поштова адреса якого зазначена при взятті на військовий облік.

18 грудня 2025 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів сформована повістка №6018633 з накладенням кваліфікованого електронного підпису начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ім`я ОСОБА_1 , для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 год. 00 хв. для уточнення даних.

18 грудня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , на зареєстровану поштову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), був скерований рекомендований лист з повідомленням про вручення та описом вкладення №R067060016957, в якому знаходилась повістка №6018633 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09 год. 00 хв. 3 січня 2026 року для уточнення даних.

25 грудня 2025 року рекомендований лист №R067060016957 з повісткою №6018633 був повернутий поштовим оператором на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 . Причина повернення листа №R067060016957 вказана у довідці поштового оператора, з формулюванням: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Отже, починаючи з 09 год. 00 хв. 3 січня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився за викликом (повісткою № 6018633) до ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом 3 діб не повідомив причини неявки, а в подальшому, протягом 7 календарних днів, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначене підтверджується документами, що знаходяться в додатку № 1 конвертом з нанесеним штрих-кодом № R067060016957, на звороті якого прикріплене повідомлення про вручення, довідкою про причини повернення з поштовим штампом на якому вбачається відтиск «25.12.2025» та вказана причина повернення «адресат відсутній за вказаною адресою», повісткою № 6018633 з QR кодом від 18 грудня 2025 року на звороті якої розміщений опис вкладення із зазначенням номеру вкладення.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно із п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

З наданої відповідачем копії поштового повідомлення встановлено, що надіслана позивачу засобами поштового зв`язку повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 повернута з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Як зазначалось вище, у розумінні п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням повідомлення військовозобов`язаного про виклик до територіальному центру комплектування та соціальної підтримки є поштове повідомлення з відміткою про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд вважав доведеним те, що позивач був належним чином повідомленим про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 год. 00 хв. 3 січня 2026 року, без поважних причин не прибув, а тому його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відповідає вимогам закону.

Згідно з ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Під час розгляду справи встановлено, що позивач та його представник не повідомили відповідача про неможливість явки позивача на визначену дату та час.

Суд вважав, що відповідачем дотримано процедуру притягнення позивача до відповідальності за вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки відповідні повідомлення скеровані на адресу позивача та повернулися за закінченням терміну зберігання.

23 лютого 2026 року, ОСОБА_1 , використовуючи надане йому ст. 279-9 КУпАП право, через застосунок Резерв +, згенерував та надіслав з використанням цього застосунку до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про неоспорене допущеного правопорушення, згодою на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, яка надійшла до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервісті.

Отримавши заяву Позивача, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення та керуючись вимогами ст. 283 КУпАП, прийняв рішення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , для чого в Реєстрі була сформована постанова № № R376472 від 25 лютого 2026 року, яка підписана електронним підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , і, в цей же день, Реєстром скерована в особистий застосунок Резерв + ОСОБА_1 .

11 березня 2026 року ОСОБА_1 сплатив за вказані в оскаржуваній постанові банківські реквізити 8.500,00 гривень, відтак, постанова № R376472 від 25 лютого 2026 року, вважається виконаною. Зазначене підтверджується документами, які знаходяться у додатку № 2: заява ОСОБА_1 від 23 лютого 2026 року (витяг з Реєстру), постанова № R376472 від 25 лютого 2026 року (витяг з Реєстру), інформація про оплату штрафу (витяг з реєстру).

Виходячи із вищевикладеного, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням положень КАС України та матеріалів справи, суд вважав, що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю, без застосування вимог ст.123 КАС України, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості дати отримання позивачем оскаржуваної постанови.

IІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що вказане рішення суду першої інстанції на думку апелянта є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки ухвалене без встановлення фактичних обставин справи, без належної оцінки доказів та з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції виходив переважно з того, що повістку було направлено на зареєстровану адресу позивача, поштове відправлення повернулося з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а 23.02.2026 позивач через застосунок «Резерв+» подав заяву про неоспорювання порушення та згодом сплатив 8 500 грн, тобто 50 відсотків штрафу.

Правовий інтерес позивача не вичерпаний сплатою 8 500 грн. Оскаржувана постанова продовжує посвідчувати факт притягнення особи до адміністративної відповідальності, здатна впливати на її правове становище, у тому числі при оцінюванні повторності порушень, і є підставою для утримання сплачених коштів державою. Тому виконання постанови не усуває предмета спору.

У постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі № 757/2757/16-а (адміністративне провадження № К/9901/6713/18, ЄДРСР № 83196852) розглянуто близьку правову ситуацію. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що особа підписала постанову без заперечень та сплатила штраф, а тому погодилася з правопорушенням. Верховний Суд такі висновки не підтримав: перевірив наявність доказів події правопорушення, констатував невиконання суб`єктом владних повноважень обов`язку доказування, скасував постанову та закрив справу. Отже, ані підпис/згода на адміністративній стадії, ані сплата штрафу не звільняють орган від обов`язку довести правопорушення і не позбавляють особу права на ефективне оскарження. Подана через «Резерв+» заява мала процесуальне значення для застосування спрощеного порядку розгляду справи без участі особи та можливості сплати 50 відсотків штрафу. Вона не є процесуальною відмовою від позову або від апеляційного оскарження. Відмова від фундаментального права на суд має бути вільною, усвідомленою, недвозначною та супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними важливості права (див., зокрема, Hermi v. Italy [GC], № 18114/02, § 73; Sejdovic v. Italy [GC], № 56581/00, §§ 86–87). Суд не встановив, що позивач був повідомлений про нібито наслідок у вигляді втрати права на судове оскарження, і такого наслідку закон взагалі не передбачає.

Суд визнав позивача належно повідомленим лише тому, що рекомендований лист було направлено на зареєстровану адресу та повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Однак сам факт повернення конверта не доводить дотримання всієї спеціальної процедури вручення повістки. Пункт 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, та п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку передбачають спеціальну процедуру для рекомендованих листів з позначкою «Повістка ТЦК». У разі відсутності адресата працівник поштового зв`язку повинен здійснити передбачене правилами інформування, залишити повідомлення, витримати визначений строк і лише після цього оформити причину невручення з належними реквізитами. У рішенні не наведено доказів телефонного інформування позивача, вкладення повідомлення до абонентської поштової скриньки, дати кожної спроби вручення, особи поштового працівника, дотримання строку зберігання та правильності оформлення відмітки. Відповідач не довів, що позивач мав реальну можливість дізнатися про виклик до дати, зазначеної в повістці. Суд замінив перевірку процедури припущенням, що будь-яке повернення листа автоматично дорівнює належному повідомленню. Посилання суду на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 800/547/17 від 25.04.2018 не усуває цієї помилки. У тій справі оцінювалося направлення судової кореспонденції та межі контролю відправника за її одержанням. Натомість у цій справі належить застосовувати спеціальні імперативні правила вручення повістки ТЦК, від дотримання яких залежить виникнення обов`язку прибути та можливість притягнення до каральної відповідальності. Різні предмети регулювання і фактичні обставини виключають механічне перенесення такого висновку.

У позові наголошувалося, що надана на адвокатський запит постанова була нечитабельною, не містила повного опису установлених обставин, конкретного місця і часу правопорушення, належної індивідуалізації суб`єкта, точного викладу порушеного обов`язку та конкретної норми Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Її формулювання мало шаблонний і фрагментарний характер. Частина третя ст. 210-1 КУпАП є бланкетною. Тому постанова повинна не просто відтворювати номер статті КУпАП, а чітко зазначати, яку саме норму законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію порушила особа, якою конкретною дією чи бездіяльністю, коли й де. Відсутність такого опису не може бути усунута додатковими поясненнями відповідача вже під час судового розгляду. Верховний Суд у постановах від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17, від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а та від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17 наголошував, що порушення процесуальних вимог під час прийняття постанови унеможливлює належне встановлення об`єктивної сторони правопорушення і вини особи. Оскаржуване судове рішення не містить мотивованої відповіді на цей самостійний і визначальний довід позову. Суд описав надсилання повістки та подальші дії позивача, але не зіставив зміст постанови з кожною обов`язковою вимогою ст. 283 КУпАП. Це суперечить ст. 242 КАС України та практиці ЄСПЛ щодо обов`язку суду надати відповідь на істотні аргументи сторони (Проніна проти України, заява № 63566/00, § 23; Серявін та інші проти України, заява № 4909/04, § 58).

Відповідно до ст. 245, 247, 251 і 280 КУпАП уповноважений орган зобов`язаний повно та об`єктивно встановити подію правопорушення, винність конкретної особи, наявність чи відсутність обставин, що виключають відповідальність, та інші істотні обставини. Сам текст постанови не є самодостатнім доказом викладених у ній обставин. Матеріали, наведені у судовому рішенні, підтверджують лише формування електронної повістки, відправлення поштового листа, його повернення і подальше подання заяви в «Резерв+». Вони не доводять поза розумним сумнівом, що позивач був належно повідомлений про виклик, знав про нього до 03.01.2026, не мав поважних причин неприбуття та винно порушив конкретну норму мобілізаційного законодавства. Усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь. Недоведеність хоча б одного обов`язкового елемента складу адміністративного правопорушення виключає відповідальність і є підставою для закриття справи за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

ІV. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Колегія суддів, надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, в призмі доводів апеляційної скарги, відзначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов`язаний, поштова адреса якого зазначена при взятті на військовий облік.

18 грудня 2025 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів сформована повістка №6018633 з накладенням кваліфікованого електронного підпису начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім`я ОСОБА_1 , для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 год. 00 хв. для уточнення даних.

18 грудня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , на зареєстровану поштову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), був скерований рекомендований лист з повідомленням про вручення та описом вкладення №R067060016957, в якому знаходилась повістка №6018633 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09 год. 00 хв. 3 січня 2026 року для уточнення даних.

25 грудня 2025 року рекомендований лист №R067060016957 з повісткою №6018633 був повернутий поштовим оператором на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 . Причина повернення листа №R067060016957 вказана у довідці поштового оператора, з формулюванням: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Отже, починаючи з 09 год. 00 хв. 3 січня 2026 року ОСОБА_2 не з`явився за викликом (повісткою №6018633) до ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом 3 діб не повідомив причини неявки, а в подальшому, протягом 7 календарних днів, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначене підтверджується документами, які знаходяться в додатку № 1:конвертом з нанесеним штрих-кодом № R067060016957, на звороті якого прикріплене повідомлення про вручення, довідкою про причини повернення з поштовим штампом на якому вбачається відтиск «25.12.2025» та вказана причина повернення «адресат відсутній за вказаною адресою», повісткою №6018633 з QR кодом від 18 грудня 2025 року на звороті якої розміщений опис вкладення із зазначенням номеру вкладення.

23 лютого 2026 року ОСОБА_3 , використовуючи надане йому ст. 279-9 КУпАП право, через застосунок Резерв +, згенерував та надіслав з використанням цього застосунку до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про не оспорення допущеного правопорушення, згодою на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, яка надійшла до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервісті.

Отримавши заяву позивача, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення та керуючись вимогами ст. 283 КУпАП, прийняв рішення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , для чого в Реєстрі була сформована постанова №R376472 від 25 лютого 2026 року, яка підписана електронним підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , і, в цей же день, Реєстром скерована в особистий застосунок Резерв + ОСОБА_1.

11 березня 2026 року ОСОБА_1 сплатив за вказані в оскаржуваній постанові банківські реквізити 8.500,00 гривень, відтак, постанова №R376472 від 25 лютого 2026 року, вважається виконаною. Зазначене підтверджується документами, які знаходяться у додатку №2: заява ОСОБА_1 від 23 лютого 2026 року (витяг з Реєстру), постанова № R376472 від 25 лютого 2026 року (витяг з Реєстру), інформація про оплату штрафу (витяг з реєстру).

Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Між тим, суд зазначає, що обов`язковою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею адміністративного правопорушення, а факт вчинення особою правопорушення, в свою чергу, має бути підтверджений належними та допустимими доказами.

Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.

Згідно з п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зокрема зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.

Згідно із п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до п.п. 21, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію , в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, згідно абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно з ч.7 ст.1 вказаного Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

За приписами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

На військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються: направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім`я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об`єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 14.

Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов`язкове до виконання.

Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абз.4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Щодо посилань апелянта на постанову Верховного Суду від 22.07.2019 у справі № 757/2757/16-а (адміністративне провадження № К/9901/6713/18, ЄДРСР № 83196852).

Посилаючись на зазначену постанову, позивач зазначає, що ані підпис/згода на адміністративній стадії, ані сплата штрафу не звільняють орган від обов`язку довести правопорушення і не позбавляють особу права на ефективне оскарження. Подана через «Резерв+» заява мала процесуальне значення для застосування спрощеного порядку розгляду справи без участі особи та можливості сплати 50 відсотків штрафу. Вона не є процесуальною відмовою від позову або від апеляційного оскарження.

Втім, суд зазначає, що дана постанова не є релевантною до даних правовідносин та є ключовим судовим прецедентом у сфері оскарження штрафів за порушення ПДР України.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, а саме: ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення в особливий період, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП подав заяву про визнання такого правопорушення, що і стало підставою для винесення постанови №R376472 від 25 березня 2026 року про накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що становить 17 000 грн. Копію постанови позивач отримав 25 березня 2026 року шляхом її скерування Реєстром в особистий застосунок Резерв +. Стаття 300-3 КУпАП передбачає що у разі якщо постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення, передбачене ст. 210 і 210-1 КУпАП, винесена в порядку, передбаченому ст. 279-9 цього Кодексу, та особа протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили сплатила не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу за постановою про накладення адміністративного стягнення, така постанова вважається виконаною.

А отже і посилання позивача на те, що навіть визнання певної обставини особою не перетворює незаконну чи недоведену постанову суб`єкта владних повноважень на законну, заслуговують на увагу, втім, спростовуються матеріалами даної справи.

Щодо посилань позивача на неналежне вручення повістки та недоведеність за спеціальними правилами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо належного повідомлення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 та вручення повістки.

Так суд першої інстанції дійшов правильного висновку, зазначивши, що у розумінні п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням повідомлення військовозобов`язаного про виклик до територіальному центру комплектування та соціальної підтримки є поштове повідомлення з відміткою про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд вважає доведеним те, що позивач був належним чином повідомленим про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 год. 00 хв. 3 січня 2026 року, без поважних причин не прибув, а тому його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відповідає вимогам закону.

Щодо посилань апелянта на те , що суд не перевірив відповідність постанови імперативним вимогам ст. 283 КУпАП та наявність події та складу правопорушення не підтверджена сукупністю належних доказів.

Так, Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого формальні неточності у адміністративній процедурі слід оцінювати з урахуванням всіх обставин справи, у сукупності із суспільною важливість оскаржуваного рішення та метою (постанова Верховного Суду від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20).

Постановою Верховного Суду від 19 травня 2021 у справі №210/5129/17 встановлено, що формальні порушення, допущені суб`єктом владних повноважень під час повідомлення органу публічного адміністрування про наміри провести перевірку, а також про розгляд щодо нього справи про порушення законодавства, за умови, що під час судового розгляду справи судами не було встановлено необґрунтованості висновків органу адміністративного контролю по суті виявленого порушення, мають ознаки «правового пуризму» та не можуть слугувати самостійною підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень. Не кожен дефект певного адміністративного акту, яким є й протокол про адміністративне правопорушення, робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Таким чином, правовий пуризм на відміну від обставин істотного та непереборного характеру завжди призводить до порушення принципу правової визначеності.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №826/11106/17, від 28 жовтня 2018 року у справі № 826/14749/16, від 25 березня 2020 року у справі № 805/4508/16-а, від 31 березня 2021 року у справі № 620/2520/20.

При цьому Верховний Суд звернув увагу, що самого лише посилання на порушення процедури повідомлення про час та місце розгляду справи недостатньо для визнання постанови протиправною.

Така особа може навести суду свої заперечення та надати відповідні докази, які така особа мала наміри подати до уповноваженої особи, для доведення дотримання законодавства у своїй діяльності тощо.

Крім того, Суд зазначив, що під час оцінки рішень суб`єктів владних повноважень на їх відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, суди повинні уникати надмірного формалізму. (Постанова Верховного Суду від 1 листопада 2022 р. у справі № 640/6452/19).

Враховуючи викладене, при розгляді даної справи слід брати до уваги матеріальні наслідки такого рішення, та відповідальність, передбачену законом, спрямовану на захист важливого суспільного інтересу, тим паче у час війни. З врахуванням викладеного слід прийти до висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було здійснено начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до норм чинного законодавства України та відповідно винесено ним постанову про накладення стягнення.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій надав оцінку усім обставинам справи, що мають значення для її вирішення, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 липня 2026 року у справі № 380/5801/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю. О. Калмикова

судді Н. М. Судова-Хомюк

Т. І. Шинкар