Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №303/7098/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 303/7098/26 пров. № А/857/46538/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., суддів Димарчук Т. М., Сала П. І., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Соколовської Ю.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.08.2026 у справі №303/7098/26 за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про продовження строку затримання іноземця з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, -

Короткий зміст позовних вимог

ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі – позивач, ВЧ НОМЕР_1 ) звернувся до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) (далі - відповідач) про продовження строку затримання іноземця з метою забезпечення примусового видворення за межі території України на шість місяців. Позов обґрунтований тим, що відповідач був виявлений та затриманий 21.02.2026 року близько 23 год. 30 хв. в ході реалізації заходів забезпечення правового режиму воєнного стану на околиці населеного пункту Нижні Ворота (територія Мукачівського району Закарпатської області) прикордонним нарядом за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме – невиконання у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення (прийняте підрозділом ДМС України у Вінницькій області 07.01.2026 за №0534/30/00020324, іноземця зобов`язано залишити територію України до 04.02.2026 року). 24.02.2026 року уповноважена особа ВЧ НОМЕР_1 прийняла рішення про примусове видворення відповідача за межі України на підставі частини першої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Рішенням суду від 24.02.2026 (справа №303/1569/26, провадження №2-а/303/28/26) відповідача затримано з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком 6 місяців (до 21.08.2026 включно). З 10.03.2026 донині відповідач утримується у Волинському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, Державної міграційної служби України. З огляду на необхідність продовження строку затримання відповідача для надання можливості забезпечення його примусового видворення за межі території України (внаслідок відсутності прямого авіасполучення з країною походження необхідність отримання дозвіл від транзитної країни, Республіки Туреччина, з цією метою здійснено запит, відповідь ще не надійшла) в межах періоду, визначеного абз. 1 ч.4 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», позивач просить суд продовжити строк затримання відповідача на шість місяців, тобто до 21.02.2027 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

13.08.2026 Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області прийняв рішення, яким відмовив у задоволенні позову ВЧ НОМЕР_1 про продовження строку затримання іноземця з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком 6 місяців (до 21.02.2027). Суд дійшов висновку про відсутність передбачених частиною 13 статті 289 КАС України підстав для продовження строку затримання відповідача, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Суд встановив, що громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) є належним чином ідентифікований (має паспорт), позивач не надав належних та допустимих доказів того, що відповідач не йде на співпрацю та відмовляється заповнювати будь-які документи. Щодо аргументів представника позивача про наявність труднощів щодо виконання рішення про примусове видворення відповідача суд дійшов висновку, що вжиті позивачем заходи містять прохання загального змісту щодо налагодження співпраці із суміжною державою щодо врегулювання питання транзитного переміщення осіб через її територію. Суд дійшов висновку, що відсутність можливості виконати рішення про примусове видворення відповідача за межі України з незалежних від сторін причин протягом тривалого часу не є підставою для продовження строку затримання відповідача, оскільки не відповідає статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже таке обмеження свободи не має під собою законодавчої підстави.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Представник позивача оскаржив рішення суду першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права; просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, про задоволення позову. На обґрунтування вимог апеляційної скарги представник апелянта наводить такі обставини та аргументи: - З огляду на те, що повітряний простір України для здійснення цивільних авіаперевезень наразі закритий, а пряме наземне сполучення з Народною Республікою Бангладеш відсутнє, повернення особи до країни її громадянської належності можливе виключно через третю країну, для в`їзду в яку необхідно отримати відповідний дозвіл (транзитну візу); - за наслідками проробленої в межах шести місяців роботи отримано запевнення Генерального інспекторату з міграції Міністерства внутрішніх справ Республіки Молдова, що дозвіл на транзитне перевезення громадян Народної Республіки Бангладеш через територію Республіки Молдова може бути надано за наявності письмових гарантій (офіційного підтвердження) третьої країни щодо пропуску іноземців на її територію, незалежно від того чи це буде країна транзиту чи країна призначення (лист від 20.05.2026 № 5/9-R-2862); - Адміністрація ДПС України скерувала на адресу Посольства України в Турецькій Республіці лист з проханням щодо сприяння в отриманні від Прикордонної поліції міжнародного аеропорту «Стамбул» письмового дозволу на транзитній переліт громадян Народної Республіки, в тому числі відповідача, які планують у серпні 2026 року вибути з України транзитом через міжнародний аеропорт «Кишинів» (Республіка Молдова) та міжнародний аеропорт «Стамбул» (Турецька Республіка) з подальшим слідуванням до країни походження (без виходу з транзитної зани аеропорта «Стамбул») (лист від 30.07.2026 № 02.1/64065-26-Вих), відповідь наразі очікується; - аналіз приписів частини 13 статті 289 КАС України дозволяє дійти висновку, що продовження строку затримання іноземця або особи без громадянства можливе виключно у випадку неможливості ідентифікації особи, що і так виключає можливість забезпечення її примусового видворення, а отже, у випадку затримання іноземця або особи без громадянства виключно з метою забезпечення примусового видворення, фактично позбавляє можливості на реалізацію приписів, передбачених частинами 11, 12 статті 289 КАС України; - продовження строку затримання відповідача, не зважаючи на серйозність заходу, є цілком виправданим та належним, тому, як в цьому випадку застосування інших, менш суворих заходів, буде недостатнім для гарантування виконання такою особою певних обов`язків, пов`язаних із залишенням території України у встановленому законодавством порядку. Затримання іноземця до завершення процедури примусового видворення його за межі України відповідає національному законодавству, та є необхідним за конкретних обставин.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи, процедура розгляду справи тощо

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Представник позивача в судовому засіданні навела аргументи, аналогічні до доводів позовної заяви та апеляційної скарги, просила задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове – про задоволення позову.

Обставини справи

громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 був виявлений та затриманий 21.02.2026 року близько 23 год. 30 хв. в ході реалізації заходів забезпечення правового режиму воєнного стану на околиці населеного пункту Нижні Ворота (територія Мукачівського району Закарпатської області) прикордонним нарядом за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, що виразилося у невиконанні ним у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, прийнятого Тульчиським відділом УДМС України у Вінницькій області від 07.01.2026 року №0534/30/00020324, яким іноземця було зобов`язано залишити територію України до 04.02.2026 року.

Дії відповідача було кваліфіковано як порушення вимог ч.5 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та п.38 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 15.02.2012 року №150, оскільки він перевищив строк перебування на території України на 17 днів, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.203 КУпАП.

24.02.2026 прийнято рішення про примусове видворення відповідача за межі території України.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.02.2026 року (справа №303/1569/26, провадження №2-а/303/28/26) ухвалено затримати громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком 6 (шість) місяців, а саме до 21.08.2026 року (включно).

10.03.2026 відповідача було поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, Державної міграційної служби України, де відповідач наразі і утримується.

Повітряний простір України для здійснення цивільних авіаперевезень закритий, а пряме сполучення з Народною Республікою Бангладеш відсутнє, повернення відповідача до країни його громадянської належності можливе виключно через третю (транзитну) країну. Такі обставини ускладнюють процедуру фактичного видворення відповідача за межі України, так як в`їзд на територію третьої країни з метою транзитного проїзду вимагає отримання відповідного дозволу (візи).

Позивач в рамках вжиття заходів для забезпечення виконання рішення про примусове видворення відповідача за межі території України зробив таке:

- відповідно до листа №02.1/6486-26-Вих від 17.04.2026 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні щодо сприяння у поверненні іноземних громадян.

- відповідно до листа №02.1/6488-26-Вих від 17.04.2026 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Міжнародного Комітету Червоного Хреста щодо сприяння у поверненні іноземних громадян.

У відповіді Міжнародного Комітету Червоного Хреста від 06.05.2026 зазначено, що з метою сприяння таким транскордонним переміщенням МКЧХ за необхідності може видавати тимчасовий проїздний документ (ТПД) для виїзду, транзиту та виїзду до іншої країни, виходячи зі свого мандата на захист постраждалого населення та права на гуманітарну ініциативу, передбачених ст.ст.9, 9, 9 та 10, спільними для всіх Женевських конвенцій 1949 року, МКЧХ видає свій ТПД з гуманітарною метою особам, які не мають паспорта або іншого дійсного, визнаного проїздного документа і не можуть повернутися до своєї країни походження чи проживання, або вирушити до країни, що надає тимчасовий чи постійний притулок. ТПД видається як останній засіб, коли органи влади не можуть надати інший документ, а також за умови, що органи влади в транзитних та приймаючих країнах офіційно визнають цей ТПД. Відповідно до встановленої процедури, ТПД видається лише після безпосередньої взаємодії з отримувачем і за умови добровільної згоди особи на здійснення поїздки.

У листі №02.1/43377-26-Вих від 25.05.2026 року в.о. Голови ДПС України Валерій Вавринюк звернувся до МЗС України щодо затримання іноземців.

Відповідачу за його зверненням було відмовлено у видачі візи для в`їзду іноземця на територію Республіки Молдова з причини відсутності у нього підстав для законного перебування на території України.

Представник ВЧ 2141 вжив заходи щодо вирішення питання можливості організації транзитного перевезення іноземців територією Республіки Молдова у порядку, передбаченому ст.8 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про реадмісію осіб, ратифікованої Законом України № 2534-V1I1 від 06.09.2018 року. За наслідками проробленої в межах шести місяців роботи отримано запевнення Генерального інспекторату з міграції Міністерства внутрішніх справ Республіки Молдова, що дозвіл на транзитне перевезення громадян Народної Республіки Бангладеш через територію Республіки Молдова може бути надано за наявності письмових гарантій (офіційного підтвердження) третьої країни щодо пропуску іноземців на її територію, незалежно від того чи це буде країна транзиту чи країна призначення (лист від 20.05.2026 № 5/9-R-2862). Тому Адміністрація ДПС України скерувала на адресу Посольства України в Турецькій Республіці лист з проханням щодо сприяння в отриманні від Прикордонної поліції міжнародного аеропорту «Стамбул» письмового дозволу на транзитній переліт громадян Народної Республіки, в тому числі відповідача, які планують у серпні 2026 року вибути з України транзитом через міжнародний аеропорт «Кишинів» (Республіка Молдова) та міжнародний аеропорт «Стамбул» (Турецька Республіка) з подальшим слідуванням до країни походження (без виходу з транзитної зони аеропорту «Стамбул») (лист від 30.07.2026 № 02.1/64065-26-Вих), відповідь наразі відсутня.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, повноваження органів державної влади, що беруть участь у визначенні такого статусу та діють в інтересах забезпечення прав і свобод осіб та національної безпеки України, а також встановлює порядок в`їзду в Україну та виїзду з України таких осіб визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі – Закон №3773).

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону №3773 строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до статті 30 Закону №3773:

- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках […] (частина перша);

- рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом (частина друга);

- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України (частина третя);

- іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців […] (частина четверта).

Відповідно до частини першої, четвертої, п`ятої статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України […].

Відповідно до частини одинадцятої статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.

Відповідно до частини тринадцятої статті 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Позиція суду апеляційної інстанції

встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про те, що: 1) відповідач має чинний паспорт та надав його до перевірки, тому не перешкоджав процедурі ідентифікації; 2) немає потреби в одержання інформації з країни громадянської належності іноземця чи документів, необхідних для ідентифікації особи – оскільки відповідач вже ідентифікований за чинними документами. Отже, визначених частиною тринадцятою статті 289 КАС України умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, суд першої інстанції не встановив, а апелянт цієї обставини не оспорює, а навпаки – визнає її.

Разом з тим, ВЧ НОМЕР_1 в позовній заяві та в апеляційній скарзі називає інші умови, за яких, як наполягає позивач, неможливо забезпечити примусове видворення іноземця в межах шестимісячного строку, встановленого судом у рішенні про його затримання для забезпечення примусового видворення, а саме: (1) відсутність прямого авіаційного сполучення з країною походження (Бангладеш); (2) необхідність отримання дозволів третіх (транзитних) держав (Молдова, Туреччина) на прохід відповідачем їх територією для повернення в країну походження; (3) тривалість отримання відповідних дозволів для відповідача, котрі позивачу, попри вжиті ним заходи, не вдалося отримати в межах шести місяців.

На переконання апелянта, ці умови свідчать про неможливість забезпечити примусове видворення відповідача в межах шестимісячного строку та є такими, що відповідно частини одинадцятої статті 289 КАС України підтверджують необхідність продовження судом строку затримання іноземця (відповідача) на ще шість місяців (в межах максимального вісімнадцяти місячного строку), проте суд першої інстанції помилково їх не врахував.

Отже, для вирішення цього спору слід вирішити питання про співвідношення норм частини одинадцятої та тринадцятої статті 289 КАС України та тлумачення їх змісту з метою визначення обсягу поняття «умови, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк».

Відповідно до частини п?ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду щодо релевантних норм права та їх застосування до спірних правовідносин, викладені в постанові від 25.01.2024 у справі №522/17595/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/116553278) такого змісту:

«27. Частиною четвертою статті 30 Закону України від 22.09.2011 №3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.[…]

28. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені у статті 289 КАС України.

30. У частині одинадцятій статті 289 КАС України (у редакції Закону України від 24.02.2023 №2952-IX, чинній на час пред`явлення цього позову) встановлено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців.

31. Про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні (частина дванадцята статті 289 КАС України).

32. Згідно з частиною тринадцятою статті 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

33. Вирішуючи питання про те, чи є обставини, пов`язані з пандемією COVID-19 та превентивними заходами із обмеження/зупинення авіасполучення з певною державою, такими, що унеможливлюють примусове видворення іноземця, який незаконно перебуває в Україні, та є підставою для продовження строку його затримання, Верховний Суд у постанові від 28 січня 2021 року у справі №743/1046/20 дійшов висновку, що перелік умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи та які є підставою для продовження строку її затримання в ПТПІ, наведений у частині тринадцятій статті 289 КАС України і цей перелік є вичерпним. Виходячи з цього, Верховний Суд зазначив, що карантинні обмеження та закриття державного кордону на час пандемії коронавірусу не є підставою для продовження строку затримання іноземця, адже не відносяться до обставин, передбачених приписами статті 289 КАС України.

34. Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом й у постанові від 26 вересня 2023 року у справі №158/1645/23, де так само вирішувалося питання продовження строку затримання іноземця, який незаконно перебуває в Україні, за обставин, що не передбачені частиною тринадцятою статті 289 КАС України, а саме: відсутності авіасполучення з території України з 24 лютого 2022 року та зумовленими цією обставиною труднощами в забезпеченні транзитного проїзду іноземця до країни походження.

35. Колегія суддів не бачить підстав для відступу від цього висновку Верховного Суду щодо встановлення частиною тринадцятою статті 289 КАС України вичерпного переліку умов для продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в ПТПІ і вважає його застосовним до обставин цієї справи.».

Отже, касаційний суд виснував, що частина тринадцята статті 289 КАС України містить вичерпний перелік умов для продовження строку затримання іноземців в ПТПІ; водночас інші обставини, що не передбачені цією нормою (в т.ч. відсутність авіасполучення з території України після запровадження воєнного стану та зумовлені цією обставиною труднощі в забезпеченні транзитного проїзду іноземця до країни походження) не є підставою для продовження строку затримання іноземця на підставі частини одинадцятої статті 289 КАС України після спливу шестимісячного строку, встановленого судом в рішенні про затримання іноземця з метою примусового видворення.

Аргументи апелянта про необхідність врахування судом при прийнятті рішення про продовження строку затримання іноземця не передбачених частиною тринадцятою статті 289 КАС України умов за своїм змістом фактично зводяться до заперечення наведених вище висновків Верховного Суду, тому апеляційний суд їх відхиляє. Водночас апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції при вирішенні спору належно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та надав їм правову оцінку, що відповідає усталеним висновкам Верховного Суду щодо застосування в аналогічних спорах частин одинадцятої та тринадцятої статті 289 КАС України. З огляду на це суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ВЧ НОМЕР_1 є необґрунтованими та безпідставними, тому в їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Сторони не надали суду доказів понесення ними судових витрат, що підлягають розподілу апеляційним судом.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 272, 289, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.08.2026 у справі №303/7098/26 – без змін.

Судові витрати не розподіляти.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий суддя Р. М. Москаль

судді Т. М. Димарчук

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 24.09.26