Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №240/25007/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/25007/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк М.М,

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

25 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.01.1991 по 31.12.1995, з 01.07.2020 по 30.04.2005 з урахуванням коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,15412.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 21.08.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.01.1991 по 31.12.1995, з 01.07.2020 по 30.04.2005 з урахуванням коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,15412.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що розмір індивідуального коефіцієнту заробітної плати знаходиться у прямому взаємозв`язку із розміром фактичної заробітної плати застрахованої особи та розміром середньої заробітної плати в Україні за відповідний період.

Тобто, при застосування для обчислення пенсії позивача показники середньої заробітної плати зазнають змін, відповідно, зміниться також індивідуальний коефіцієнт заробітної плати. При цьому, він може зменшитися, оскільки це пов`язано із співвідношенням фактичного заробітку позивача та розміром середньої заробітної плати за вказані роки.

Отже, апелянт вважає, що дії пенсійного органу є правомірними, у зв`язку з суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

10.09.2026 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивача просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка призначена йому з 01.03.2005 і при її призначенні індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача врахований за період з 01.01.1991 по 31.12.1995 та з 01.07.2020 по 30.04.2005 становив 1,15412.

Після призначення пенсії позивач продовжував працювати.

Під час здійснення позивачу за його заявою від 14.11.2008 перерахунку пенсії по стажу і заробітної платі, територіальний орган ПФУ взяв до розрахунку заробітну плату по дату перерахунку з 01.11.2008 та застосував індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача 0,97302.

21.08.2025 позивач через свого представника адвоката Дзись А.Р. звернувся до відповідача із заявою від 21.08.2025 про перерахунок пенсії, в якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком виходячи із заробітної плати за період з 01.01.1991 по 31.12.1995, з 01.07.2020 по 30.04.2005 та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,15412. Страховий стаж позивача на момент розгляду вказаної заяви складав 52 роки 2 місяця 3 дні.

Розглянувши заяву від 21.08.2025 відповідно до Закону України "Про звернення громадян" відповідач листом від 19.09.2025 повідомив, що законом не передбачено збереження під час перерахунку пенсії коефіцієнту заробітної плати, який був до перерахунку, здійсненого на підставі заяви від 14.11.2008, і на даний час розмір пенсії обчислено із заробітної плати за період роботи з 01.01.1991 по 31.12.1995 та з 01.07.2000 по 31.10.2008 та індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, обчислений як співвідношення фактичної заробітної плати на середню заробітну плату в Україні за відповідний рік становить 0,97302.

Позивач, не погоджуючись з діями пенсійного органу, звернувся з адміністративним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції вказав, що ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" законодавець надав право пенсіонеру при здійсненні перерахунку пенсії самостійно обирати заробітну плату (дохід), зокрема, той з якого була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону №1058-ІV, з урахуванням заробітної плати (коефіцієнту), з якої була призначена пенсія.

Враховуючи, що позивач продовжував працювати після призначення йому пенсії за віком у 2005 році, відповідно до статті 42 Закону №1058 він має право на перерахунок пенсії, у зв`язку із збільшенням страхового стажу.

Отже, позивач, реалізуючи своє право на обрання заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія, правомірно розраховує на обчислення їй пенсії, виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.01.1991 по 31.12.1995, з 01.07.2020 по 30.04.2005 з урахуванням коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,15412.

В свою чергу, чинне законодавство не наділяє пенсійний орган правом самостійно змінювати періоди страхового стажу, за які взято заробітну плату для обчислення розміру пенсії при її призначенні або останньому перерахунку.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії за віком відповідно до статті 42 Закону №1058-ІV, виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.01.1991 по 31.12.1995, з 01.07.2020 по 30.04.2005 з урахуванням коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,15412.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Призначення, виплата та перерахунок пенсій регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №1788-XII), “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону України №1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 8 цього Закону передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

При цьому, відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

Згідно ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за попередній рік для визначенні середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.

Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частини третьої статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою: Зд=Д/Тх-100%, де Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону; Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.

Судом встановлено, що позивачу у 2005 призначено пенсію, яку обчислено із застосуванням індивідуального коефіцієнту для обчислення 1,15412.

Відповідно до ч.4 ст.42 Закону №1058-ІV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Коефіцієнт заробітку при призначенні пенсії складався із заробітної плати за період з 01.01.1991 по 31.12.1995, з 01.07.2020 по 30.04.2005 роки, та на дату призначення пенсії складав 1,15412. Після призначення пенсії ОСОБА_1 продовжував працювати. Однак в результаті проведено перерахунку за заявою позивача, пенсійним органом для обчислення пенсії враховано заробітна плата за період з 01.01.1991 по 31.12.1995 та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.10.2008, у зв`язку з чим індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, обчислений як співвідношення фактичної заробітної плати на середню заробітну плату в Україні за відповідний рік, на даний момент становить 0,97302.

В свою чергу, пенсіонеру, при здійсненні перерахунку пенсії на підставі положень ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надано право обирати заробітну плату (дохід), зокрема, той з якого була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Колегія суддів зазначає, що реалізуючи своє право на обрання заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія, позивач правомірно розраховує на обчислення його пенсії, виходячи із заробітної плати за період з 01.01.1991 по 31.12.1995, з 01.07.2020 по 30.04.2005, який був врахований при призначенні пенсії, з урахуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати для обчислення 1,15412.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у позивача права на перерахунок та виплату пенсії за віком з 21.08.2025, виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.01.1991 по 31.12.1995, з 01.07.2020 по 30.04.2005та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,15412.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 29.06.2022 у справі №160/1052/19, у якій Суд дійшов висновку про наявність у пенсіонера права при здійсненні перерахунку пенсії самостійно обирати заробітну плату (дохід), зокрема, той з якого була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону №1058-ІV, з урахуванням заробітної плати (коефіцієнту), з якої була призначена пенсія.

Подібний висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 18.03.2025 у справі 160/16191/24, від 12.11.2025 у справі №160/25181/24.

Відповідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.