Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №600/237/26-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/237/26-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

24 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Херсонській області (далі - відповідач, Управління), за вимогами якого просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військових службових осіб, з числа керівного складу Управління Служби безпеки України в Херсонській області, а саме: заступника начальника Управління ОСОБА_2 та начальника Управління Борисевича А.С. щодо не нарахування та невиплати позивачу місячного грошового забезпечення за січень 2026 року;

- зобов`язати Управління Служби безпеки України в Херсонській області нарахувати та виплатити позивачу місячне грошове забезпечення за січень 2026 року, що не нараховано та не виплачено;

- зобов`язати Управління Служби безпеки України в Херсонській області нарахувати і виплатити позивачу відповідно до вимог Закону № 2050-ІІІ компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати місячного грошового забезпечення за січень 2026 року.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Позивач зазначає, що його військову службу не було призупинено, а тому він як військовослужбовець, зарахований у розпорядження начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області, зберіг право на грошове забезпечення. Також, на думку апелянта, суд першої інстанції не врахував зміни законодавства, чинні у січні 2026 року, та помилково визнав правомірним ненарахування і невиплату йому грошового забезпечення.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

У своєму відзиві відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач вказує, що позивача було зараховано у розпорядження начальника Управління у зв`язку зі здійсненням щодо нього кримінального провадження. Грошове забезпечення за таких обставин зберігалося лише протягом шести місяців, а після закінчення цього строку його виплата могла бути продовжена виключно за рішенням Голови СБУ. Оскільки кримінальне провадження щодо позивача триває, а Голова СБУ прийняв рішення не здійснювати виплату грошового забезпечення, відповідач вважає правомірним його ненарахування за січень 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 01.03.2022 між ОСОБА_1 та Службою безпеки України в особі Управління Служби безпеки України в Херсонській області укладено контракт про проходження військової служби до оголошення демобілізації.

Наказом начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області від 30.05.2024 № 187-ОС/дск позивача з 30.05.2024 зараховано в розпорядження начальника Управління за підпунктом “в” пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України.

Надалі наказом начальника Управління “По особовому складу” від 26.11.2024 № 405-ОС/дск позивачу припинено нарахування та виплату грошового забезпечення з 30.11.2024 до закриття кримінального провадження, постановлення вироку судом або прийняття керівництвом Служби безпеки України рішення щодо здійснення таких виплат.

Рішеннями Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі № 600/472/25-а та від 17.06.2025 у справі № 600/1978/25-а Управління СБУ в Херсонській області зобов`язано звернутися до Голови СБУ з рапортом щодо виплати позивачу грошового забезпечення.

На виконання зазначених судових рішень Управління 07.05.2025 направило відповідний рапорт, а 29.08.2025 подало повторний рапорт № 71/6/377-150дск на адресу Голови СБУ щодо вирішення питання про здійснення виплати грошового забезпечення позивачу.

У грудні 2025 року за результатами розгляду цього рапорту Головою СБУ прийнято рішення про нездійснення позивачу виплат грошового забезпечення.

У зв`язку з ненарахуванням та невиплатою грошового забезпечення за січень 2026 року позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Приймаючи оскаржуване судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач виконав передбачені вимоги щодо ініціювання питання про виплату грошового забезпечення перед Головою СБУ, однак рішення про її здійснення не було прийнято. За таких обставин Управління не мало самостійних повноважень для нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за січень 2026 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України “Про Службу безпеки України” від 25.03.1992 № 2229-XII (далі – Закон № 2229-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) Служба безпеки України - це державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 2229-XII кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби.

Умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України (ч. 1 ст. 20 Закону № 2229-XII).

Статтею 18 Закону № 2229-XII встановлено, що фінансування, матеріально-технічне та соціально-побутове забезпечення Служби безпеки України здійснюється Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному Верховною Радою України, за рахунок коштів державного бюджету України.

За приписами ст. 27 Закону N 2229-XII держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України.

Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Статтею 30 вказаного Закону встановлено, що форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Умови та оплата праці працівників Служби безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 цієї постанови встановлено виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, сержантського і старшинського складу, рядового складу Служби безпеки України (далі - військовослужбовці Служби безпеки України), виконання ними військового обов`язку в запасі та особливості проходження військової служби в особливий період визначає Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затверджене Указом Президента України № 1262/2007 від 27.12.2007 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення).

Підпунктом "в" пункту 48 Положення встановлено, що зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів), а за рішенням Голови Служби безпеки України - у розпорядження його першого заступника чи заступника, начальника (командира) іншого функціонального підрозділу Центрального управління, органу, закладу, установи Служби безпеки України або штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України допускається у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження - до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом.

Також приписами п. 48 Положення визначено, що військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов`язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою, в чиєму розпорядженні вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.

Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні, а також у разі відсутності підстав для подальшого перебування в розпорядженні він призначається на посаду або звільняється з військової служби в установленому порядку.

Аналогічні положення встановлено в Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, яка визначає механізм реалізації вимог Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України затвердженої наказом Служби безпеки України № 772 від 14.10.2008, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 1323/16014 від 31.12.2008 (далі – Інструкція № 772, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 4.9 Інструкції № 772 зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників (пункт 48 Положення) - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.

Зарахування у розпорядження відповідних начальників проводиться наказами по особовому складу з обов`язковим визначенням дати початку та закінчення терміну розпорядження та доводиться до відома військовослужбовців, які зараховані в зазначене розпорядження, під особистий підпис їх начальниками в установленому порядку.

Військовослужбовці, стосовно яких здійснюється кримінальне провадження та які зараховані у розпорядження за підпунктом "в" пункту 48 Положення, продовжують проходити військову службу з урахуванням особливостей, що випливають з їх статусу підозрюваного або обвинуваченого, та виконувати обов`язки військової служби в межах, визначених начальником, у розпорядженні якого вони перебувають.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення та виплат компенсаційного характеру військовослужбовцям СБУ врегульовано Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління СБУ від 10.04.2018 № 515/дск (далі - Інструкція № 515).

Главою 1 розділу IV "Правила виплати грошового забезпечення" Інструкції № 515 визначено порядок та строки виплати грошового забезпечення за час перебування у розпорядженні.

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу IV Інструкції № 515 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, зарахованим у розпорядження відповідних начальників або керівників, здійснюється на підставі наказів по особовому складу органів, підрозділів, закладів та установ СБ У країни, що готуються підрозділами кадрового забезпечення та погоджуються з відповідними фінансовими і юридичними підрозділами.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу IV Інструкції № 515 за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних начальників або керівників (крім тих, що зараховані в розпорядження за підставами, передбаченими підпунктом "в", "д", "з" пункту 48 Положення) зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом строків, передбачених пунктом 48 Положення, з урахуванням їх продовження у встановленому порядку.

Пунктом 3 глави 1 розділу IV Інструкції № 515 визначено, що за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних начальників або керівників за підставою, передбаченою підпунктом "в" пункту 48 Положення (крім випадків, передбачених пунктом 1 глави 4 цього розділу), зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом шести місяців з дня зарахування у розпорядження.

При цьому, за правилами абзацу 2 пункту 11 глави 1 цього розділу Інструкції № 515, в наказі по особовому складу про зарахування у розпорядження також зазначається дата закінчення строку перебування у розпорядженні, крім випадків, зокрема, передбачених підпунктом "в" пункту 48 Положення.

Водночас, порядок продовження виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідного начальника визначений абзацами 3-4 пункту 6 глави 1 розділу IV Інструкції № 515.

Так, відповідно до абзацу 3 пункту 6 розділу IV цієї Інструкції, після закінчення строків перебування у розпорядженні, передбачених підпунктами "а", "б", "г", "ґ", "е", "є", "и" пункту 48 Положення (якщо військовослужбовці не призначені на посаду або не звільнені з військової служби), а у випадках передбачених підпунктом "в" пункту 48 Порядку - після спливання шести місяців з дня зарахування в розпорядження відповідних начальників або керівників, виплата їм грошового забезпечення здійснюється за рішеннями Голови СБ України на підставі мотивованих рапортів начальників або керівників, у розпорядженні яких перебувають такі військовослужбовці. Стосовно військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні Голови СБ України, такі рапорти готуються одним із його заступників або начальником Управління роботи з особовим складом.

У разі прийняття Головою СБ України рішення про виплату грошового забезпечення, воно виплачується, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та премії в розмірах, що визначаються наказами по особовому складу.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що за військовослужбовцем, зарахованим у розпорядження начальника на підставі підпункту “в” пункту 48 Положення, виплата грошового забезпечення за посадою, яку він обіймав, зберігається протягом шести місяців з дня зарахування у розпорядження. Після спливу цього строку питання щодо подальшої виплати грошового забезпечення вирішується Головою СБУ на підставі мотивованого рапорту начальника або керівника, у розпорядженні якого перебуває військовослужбовець.

Матеріалами справи встановлено, що позивача зараховано у розпорядження начальника Управління з 30.05.2024 на підставі підпункту “в” пункту 48 Положення, тобто у зв`язку зі здійсненням щодо нього кримінального провадження. Відтак шестимісячний строк, протягом якого за ним зберігалася виплата грошового забезпечення, сплинув до настання спірного періоду.

На виконання судових рішень у справах № 600/472/25-а та № 600/1978/25-а відповідач звертався до Голови СБУ з рапортами щодо вирішення питання про виплату позивачу грошового забезпечення. За результатами розгляду повторного рапорту від 29.08.2025 Головою СБУ у грудні 2025 року прийнято рішення про нездійснення позивачу таких виплат. Доказів скасування чи оскарження цього рішення матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідачем було вжито передбачених законодавством заходів для вирішення питання щодо виплати позивачу грошового забезпечення під час його перебування у розпорядженні начальника Управління, а саме направлено відповідні рапорти на розгляд Голови СБУ. Зазначене виключає підстави для висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.

Як зазначалося вище, відповідно до положень Інструкції № 515, відповідач не наділений повноваженнями самостійно приймати рішення про виплату позивачу грошового забезпечення після закінчення шестимісячного строку перебування останнього у розпорядженні начальника Управління.

З огляду на встановлені обставини справи, а саме те, що станом на січень 2026 року кримінальне провадження № 62024080200000199 від 13.02.2024 не було завершено, а рішення Голови СБУ про здійснення позивачу виплати грошового забезпечення не приймалося, колегія суддів доходить висновку, що Управління СБУ в Херсонській області діяло правомірно у відповідності до приписів законодавства.

Посилання апелянта на те, що проходження ним військової служби не було призупинено, колегія суддів відхиляє, оскільки збереження статусу військовослужбовця та перебування у розпорядженні начальника не свідчить про безумовне збереження права на виплату грошового забезпечення після спливу шестимісячного строку. Особливий порядок вирішення цього питання прямо встановлений Інструкцією № 515.

Також безпідставними є доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції змін законодавства, чинних у січні 2026 року, оскільки позивач не навів конкретних норм, які б скасовували передбачений Інструкцією № 515 порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцю, зарахованому у розпорядження у зв`язку зі здійсненням щодо нього кримінального провадження, або надавали відповідачу повноваження здійснити таку виплату за відсутності рішення Голови СБУ.

Колегія суддів також враховує, що пунктом 3 глави 4 розділу IV Інструкції № 515 передбачено відшкодування військовослужбовцю грошового забезпечення в повному обсязі за час вимушеної відсутності на службі у разі ухвалення виправдувального вироку або закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктами 1-4 частини першої статті 284 КПК України.

Проте на час звернення позивача до суду та розгляду справи жодна із зазначених обставин не настала, що також виключає підстави для нарахування та виплати йому грошового забезпечення за спірний період.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за січень 2026 року.

Відтак похідні вимоги про зобов`язання нарахувати і виплатити грошове забезпечення та компенсацію втрати частини доходів також задоволенню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не містять нових обставин, які б спростовували його висновки.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.