Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №240/25824/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/25824/26

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

25 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач, - ОСОБА_1 , звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо: не поновлення та не виплати грошового забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_2 військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання військової частину НОМЕР_1 винести відповідний наказ, яким поновити виплату грошового забезпечення молодшому сержанту ОСОБА_2 військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 та виплатити частину в розмірі 50% нарахованого грошового забезпечення його дружині ОСОБА_1 за весь час починаючи з 17.10.2024.

Також, позивач просила зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 дружині молодшого сержанта ОСОБА_2 військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати основного грошового забезпечення починаючи з 17.10.2024 та за весь час затримки виплати та стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч гривень).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Враховуючи положення ст. 312 КАС України, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту позовної заяви вбачається, що оскаржувані накази та результати службового розслідування прийняті стосовно ОСОБА_2 як військовослужбовця та стосуються проходження ним військової служби, притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також його виключення зі списків особового складу.

Отже, спірні правовідносини виникли між відповідачем та безпосередньо військовослужбовцем ОСОБА_2 .

Позивач в даному випадку не є суб`єктом спірних правовідносин та звернулась до суду від власного імені, а не як представник військовослужбовця. Доказів на підтвердження повноважень на представництво інтересів ОСОБА_2 до позовної заяви не додала.

Посилання позивача на те, що оскаржувані рішення впливають на її право на отримання грошового забезпечення як члена сім`ї військовослужбовця, суд оцінює критично, оскільки таке право є похідним від прав самого військовослужбовця та виникає лише у випадках і порядку, визначених законодавством, зокрема після встановлення відповідного правового статусу, що у даному випадку належними доказами не підтверджено.

Таким чином, позивачем не доведено наявності порушення саме її прав, свобод чи інтересів у розумінні статті 5 КАС України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов подано неналежним позивачем, який не має права на звернення до адміністративного суду з цими вимогами, а тому наявні підстави, передбачені п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України, для повернення позовної заяви.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.168 КАС України, позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Згідно з п.3 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що виплата грошового забезпечення родинам зниклих безвісти регулюється Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженим постановою КМУ від 30 листопада 2016 року № 884 (далі - Порядок №884).

Згідно з п.1 Порядку №884 цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (далі - військовослужбовці), особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону), та особам, зазначеним в абзацах четвертому і п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - визначені особи).

Відповідно до абз.1 п.3 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Згідно з вимогами п.5 Порядку №884 виплата визначеним особам грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) щодо: військовослужбовців, зниклих безвісти, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або дати складення актового запису про смерть включно.

Як передбачено п.6 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені).

Також, колегія суддів зауважує, що п.7 Порядку №884 визначено, що виплата грошового забезпечення не здійснюється у разі добровільної здачі в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства військовослужбовців.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне при вирішенні вказаного питання врахувати витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №ВГ/В-20260709-83 від 09.07.2026 згідно з яким, ОСОБА_2 зник на території бойових дій та Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2025 №1892 Про результати службового розслідування за фактом уточнення обставин відсутності у районі бойових дій молодшого сержанта ОСОБА_2 , яким встановлено, що за фактом службового розслідування відомості, які б вказували на самовільне залишення поля бою ОСОБА_2 відсутні.

З урахуванням вказаного та предмету спору, колегія суддів вважає, що в даному випадку ОСОБА_1 є належним позивачем.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що за таких умов суд першої інстанції не мав достатніх і належних підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України, а тому оскаржувана ухвала суду є безпідставною, а відтак не відповідає вимогам закону.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

За приписами ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позову, у зв`язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії скасувати.

Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.