Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №600/1954/26-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/1954/26-а

Головуючий у 1-й інстанції: Маренич І.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

25 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної служби посередництва і примирення про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

21.04.2026 позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної служби посередництва і примирення про визнання протиправним та скасування з дати його видання, а саме з 01.03.2024 (ex tunc), наказу НСПП від 01.03.2024 № 6 «Про тимчасове запровадження режиму неповного робочого часу у відділеннях Національної служби посередництва і примирення» у частині запровадження з 04 березня 2024 року ОСОБА_1 , якій працював на посаді державної служби керівником відділення НСПП в Чернівецькій області, неповного робочого часу.

Також, позивач просив:

- зобов`язати Національну службу посередництва і примирення (НСПП) поновити з 04 березня 2024 року, ОСОБА_1 , режим повного робочого дня, а також провести нарахування та виплату заробітної плати, виходячи з посадового окладу керівника відділення НСПП в Чернівецькій області в розмірі 51787,00 грн., затвердженого наказами НСПП від 04.01.2024 №1 «Про затвердження штатних розписів Національної служби посередництва і примирення на 2024 рік», від 02.05.2024 №8 «Про внесення змін до штатного розпису відділень Національної служби посередництва і примирення на 2024 рік», від 16.12.2024 №18 «Про затвердження штатного розпису Національної служби посередництва і примирення на 2025 рік», за кожен місяць з 01.03.2024 по 31.08.2025, здійснивши відповідний перерахунок і виплату донарахованої частини заробітної плати відповідно до відпрацьованих в кожному зазначеному місяці робочих днів.

- зобов`язати Національну службу посередництва і примирення (НСПП) провести, ОСОБА_1 , як такому, що працював на посаді державної служби керівником відділення НСПП в Чернівецькій області, перерахунок та виплату відпускних, виплачених мені у 2024 та 2025 роках за основну та додаткову відпустку, на підставі відповідної зарплати, перерахованої згідно режиму повного робочого дня.

- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати донарахованої частини заробітної плати за лютий 2025 року, яка становить 45983,09 грн. (зарплата до сплати податків) та відповідної сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) за лютий 2025 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.07.2026 визнано неповажними причини строку звернення до адміністративного суду з позовом ОСОБА_1 до Національної служби посередництва і примирення про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Національної служби посередництва і примирення про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - залишено без розгляду.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи відсутність клопотань сторін про розгляд справи за їх участі, та положення ст. 312 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції змінити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної служби посередництва і примирення про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Національної служби посередництва і примирення про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали, шляхом усунення недоліків, які визначені в мотивувальній частині цієї ухвали.

20.07.2026 ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про поновлення строків звернення до суду. Заява обґрунтована тим, що позивачем не отримано письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені йому при звільненні. Окрім того позивач добровільно не писав заяву про зміну істотних умов праці та добровільно не писав заяву про неповний робочий час.

В свою чергу, суд першої інстанції досліджуючи вказану заяву та приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що як свідчать обставини даної справи, спір у ній виник, зокрема, через неналежну, на думку позивача, виплату йому заробітної плати та належних виплат при звільненні в період з 04.03.2024 по 31.08.2025.

Разом з цим, станом на 22.04.2026 стаття 233 КЗпП України не містить норм, відповідно до яких у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Однак, позивач будучи звільненим з роботи 31.08.2025, з позовною заявою щодо оскарження таких дій звернувся лише 22.04.2026. Таким чином, даний позов поданий з пропущенням строків на звернення, який встановлений як ч. 2 ст. 122 КАС України так і ч.2 ст.233 КЗпП України.

Також, суд першої інстанції зазначив, що з 11.12.2025 втратила чинність ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, яка встановлювала строк звернення до суду з позовом про виплату належних працівникові сум заробітної плати (грошового забезпечення).

Водночас варто наголосити, що позивач звільнений з державної служби з 31.08.2025, отже в цій справі підлягає застосуванню частина 2 статті 233 КЗпП України, яка передбачає, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, а не частина 1 статті 233 КЗпП України, як помилково вважає позивач.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.12.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Національної служби посередництва і примирення (з урахуванням уточненої позовної заяви), в якому просив :

- визнати протиправною бездіяльність Національної служби посередництва і примирення щодо сплати ЄСВ у повному обсязі за лютий 2025 року із сталої частини його заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, яка обчислена у розмірі 68123,10 грн, відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 “Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб”;

- зобов`язати Національну службу посередництва і примирення провести за лютий 2025 року нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) із сталої частини його заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, яка обчислена у розмірі 68123,10 грн, відповідно до пункту 41 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 “Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб” у повному обсязі.

Отже позивачу було достаменно відомо про виплати заробітної плати як під час звільнення та і під час звернення до суду з позовом до Національної служби посередництва і примирення 31.12.2025 (справа № 600/6201/25-а).

Окрім цього, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 01.04.2024, якою він просив визначити йому, як керівнику відділення обмежений порядок роботи у режимі неповного робочого часу, у зв`язку з чим надає згоду на встановлення йому щотижневої тривалості робочого часу - 13 робочих годин протягом робочого тижня та надає згоду зміну істотних умов державної служби в Національній службі посередництва і примирення.

Суд першої інстанції повторно наголошує, що в період з 01.04.2024 по 31.08.2025 позивач не оскаржував дії щодо зміни істотних умов праці, а навпаки погоджувався, що підтверджується заявою останнього.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був ознайомлений із Наказом № 6 безпосередньо у день його видання - 01.03.2024, що підтверджується його заявою від 01.03.2024 № 393 та повідомленням про зміну істотних умов державної служби від 01.03.2024 № 10-03/06/17.

Звернення позивача з даним позовом через 2 роки після видання Наказу № 6 та лише після виникнення іншого спору свідчить про відсутність реального порушення його трудових прав у березні 2024 року та до моменту звільнення з державної служби.

При цьому, жодних обставин, які б вказували на поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, позивачем не наведено, а судом з матеріалів позовної заяви не встановлено.

Суд першої інстанції також звернув увагу, що про незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

Отже, у поданій заяві позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого законом строку. Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких об`єктивних перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.

Із наявних матеріалів не вбачається обставин, які б були пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права позивача на звернення до суду з даним позовом у строк, встановлений частиною 2 ст. 233 КЗпП України.

Суд першої інстанції наголосив, що позивач маніпулює доводами, що добровільно не писав заяву про зміну істотних умов праці та добровільно не писав заяву про неповний робочий час, оскільки в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 01.04.2024, якою він просив визначити йому, як керівнику відділення обмежений порядок роботи у режимі неповного робочого часу, у зв`язку з чим надає згоду на встановлення йому щотижневої тривалості робочого часу - 13 робочих годин протягом робочого тижня та надає згоду зміну істотних умов державної служби в Національній службі посередництва і примирення.

Суд першої інстанції повторно наголошує, що в період з 01.04.2024 по 31.08.2025 позивач не оскаржував дії щодо зміни істотних умов праці, а навпаки погоджувався, що підтверджується заявою останнього.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, а поважних причин його пропуску не наведено, відповідних доказів не надано.

Оскільки після відкриття провадження у справі судом встановлено факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом і позивачем у клопотанні наданому на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, не наведено поважних причин його пропуску, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Колегія суддів погоджується з загальним висновком суду першої інстанції, однак не погоджується з мотивами його прийняття, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 5 ст.122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

В свою чергу, визнання протиправним та скасування наказу НСПП від 01.03.2024 № 6 «Про тимчасове запровадження режиму неповного робочого часу у відділеннях Національної служби посередництва і примирення» у частині запровадження з 04 березня 2024 року ОСОБА_1 , якій працював на посаді державної служби керівником відділення НСПП в Чернівецькій області, неповного робочого часу фактично стосується саме проходження публічної служби.

У відповідності до вимог ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

У постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Тобто, до вимоги адміністративного позову щодо скасування наказу НСПП від 01.03.2024 № 6 слід застосовувати саме ч.5 ст.122 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був ознайомлений із Наказом № 6 безпосередньо у день його видання - 01.03.2024, що підтверджується повідомленням про зміну істотних умов державної служби від 01.03.2024 № 10-03/06/17 (власноруч проставлений підпис, дата, ПІП, посада).

Тобто, колегія суддів дійшла висновку, що в межах даної вимоги адміністративного позову, ОСОБА_1 пропустив місячний строк звернення до суду.

Щодо доводів в частині, що даний спір стосується стягнення належної заробітної плати, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд в постанові від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 зауважив на тому, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців). Зазначені правовідносини регулюються статтею 233 Кодексу законів про працю України.

При цьому, як було вказано Верховним Судом у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22, у справах, які пов`язані з недотриманням законодавства про оплату праці, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосується строків звернення до суду, мають перевагу в застосуванні перед положеннями частини 5 статті 122 КАС України.

Разом з цим, наказ НСПП від 01.03.2024 № 6 прямо стосується не заробітної плати, а запровадження режиму неповного робочого часу у відділеннях Національної служби посередництва і примирення. Тобто, встановлення неповного робочого дня для позивача.

Питання заробітної плати вказаний наказ №6 від 01.03.2024 не встановлював, а тому доводи апелянта в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Аналогічні твердження стосуються й вимоги адміністративного позову щодо поновлення режиму повного робочого дня з 04.03.2024.

Щодо інших вимог адміністративного позову, а саме в частині перерахунку, виплата (донарахування) заробітної плати та її складових, колегія суддів зазначає, що вказані питання дійсно могли б стосуватись саме ч.1 ст.233 КЗпП України, а не ч.2 ст.233 КЗпП України, оскільки вирішують саме належність виплат заробітної плати позивача при проходженні державної служби, а не при звільненні з неї.

Однак, в межах саме даного предмету спору та вимог адміністративного позову, вказані вимоги є наслідковими та безпосередньо пов`язаними з основною вимогою щодо визнання протиправним та скасування наказу НСПП від 01.03.2024 № 6 «Про тимчасове запровадження режиму неповного робочого часу у відділеннях Національної служби посередництва і примирення» у частині запровадження з 04 березня 2024 року ОСОБА_1 , якій працював на посаді державної служби керівником відділення НСПП в Чернівецькій області, неповного робочого часу. А тому, до вказаних вимог, як поєднаних (наслідкових), не підлягає окремому застосуванню ч.1 ст.233 КЗпП України.

Суд ще раз звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово формував висновки щодо застосування норм статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, відповідно до яких у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду, є спеціальною нормою.

У постанові від 05.02.2020 у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосування до вказаних правовідносин саме ч.2 ст.233 КЗпП України, оскільки застосуванню в межах даного предмету спору та основної вимоги підлягає саме ч.5 ст.122 КАС України.

Враховуючи викладене, оскільки за результати апеляційного перегляду колегія суддів, в межах заявлених доводів апеляційної скарги, погодилась з загальним висновком суду першої інстанції, однак не в повній мірі погоджується з мотивами прийняття такого висновку, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з в мотивувальній частині з урахуванням висновків, викладених в постанові суду.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року змінити в мотивувальній частині з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, викладених в даній постанові.

В решті ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.