Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №120/1572/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1572/26

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

25 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" № ЦО-1054/49 від 06.03.2025.

Стягнуто з Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції, не взято до уваги, що на адресу відповідача надійшов запит від Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 22.10.2024 «Про проведення перевірки» із переліком осіб, в тому числі ОСОБА_1 , який зазначений за №32, що кореспондується із пунктом 8 Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ України.

Враховуючи вказані вище обставини, експертною командою законно та в межах своїх повноважень визначених чинним законодавством та на виконання запиту правоохоронного органу був проведений ретельний аналіз всіх документів в медико-експертної справі позивача на підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК, щодо встановлення III групи інвалідності

Відтак, апелянт вважає, що експертна команда мала повне законодавчо обґрунтоване право для скасування вказаного рішення (акту) МСЕК, щодо встановлення позивачу III групи інвалідності.

Перевірка обґрунтованості рішень МСЕК за запитом правоохоронного органу є окремою самостійною процедурою та дії відповідача щодо проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК за відсутності звернення особи до Центру оцінювання функціонального стану особи із заявою про її переогляд - не виходять за межі його компетенції та відповідає вимогам п.п. 2 п. 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (Постанова КМУ №1338), що не враховано судом першої інстанції при розгляді справи.

Абзацами 2 та 6 пункту 3 Постанови від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі – Постанова) було встановлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31 грудня 2024 року. Перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), наказом МОЗ України від 03.12.2024 року № 2022 було покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673).

Враховуючи зазначене, ЦМСЕК МОЗ України було передано нерозглянуті матеріали та справи за постановами правоохоронних органів до Центру оцінювання функціонального стану особи (скорочено – ЦОФСО) для подальшого розгляду на виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 року. Зокрема, до ЦОФСО була передана й справа Позивача.

З огляду на викладене, апелянт вказує, що експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи законно та в межах повноважень визначених чинним законодавством був проведений ретельний аналіз усіх документів медико-експертної справи позивача на підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення ІII групи інвалідності, а також, експертна команда мала повне законодавчо обґрунтоване право для скасування рішення МСЕК щодо визнання позивача особою з інвалідністю.

Щодо висновку суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем не надано жодних доказів існування нормативних підстав, які б прямо дозволяли у подібних обставинах приймати рішення заочно без залучення особи, щодо якої здійснюється перевірка, а саме по собі посилання на можливість заочного розгляду не може вважатися достатнім, якщо не доведено, що така форма розгляду прямо передбачена відповідним нормативним актом, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що законодавець виокремив дві окремі процедури, які стосуються перевірки рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, а саме:

1) перевірка обґрунтованості такого рішення;

2) проведення повторного оцінювання особи.

Вказані дві процедури є самостійними та не є в обов`язковому порядку послідовними, що не було взято до уваги судом першої інстанції при розгляді справи.

Таким чином, в даному випадку реалізація відповідачем процедури перевірки обґрунтованості рішення на виконання запиту правоохоронного органу щодо позивача, не свідчить, що відповідач в обов`язковому порядку був зобов`язаний провести повторне оцінювання з викликом особи, що не враховано судом під час розгляду справи.

Апелянт звертає увагу, що судом першої інстанції не було досліджено, що відповідачем не ухвалювалося рішення про повторне оцінювання або необхідність його проведення позивачу, так як перевірка обґрунтованості рішення МСЕК відносно ОСОБА_1 проводилась на виконання запиту правоохоронного органу в рамках кримінального провадження з урахуванням нерозголошення відомостей досудового розслідування (ст. 222 КПК України).

Щодо висновку суду першої інстанції стосовно того, що відповідач провівши огляд заочно, тобто, без участі позивача діяв протиправно, апелянт зазначає, що ст. 6 Закону № 2073-IX встановлено умови законності дискреційного повноваження, серед яких - здійснення вибору для досягнення мети, з якою надано повноваження, та відповідність принципам адміністративної процедури. Враховуючи контрольно-наглядову природу повноважень ЦМСЕК МОЗ, вимога обов`язкового очного огляду особи у випадках, коли наявна медична документація очевидно не підтверджує критерії інвалідності, була б надмірним тягарем для органу та суперечила б меті оперативного виправлення помилок у системі соціального захисту (висновок Верхового Суду від 18.03.2026 у справі №360/660/25, пункт 128).

Судом першої інстанції не взято до уваги, що експертній команді з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО було доручено перевірити обґрунтованість експертного рішення саме на підставі документів, які були подані позивачем на МСЕК без огляду особи.

Враховуючи Рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, відповідач мав обов`язок виконати чинне рішення РНБОУ за запитом правоохоронного органу, що саме по собі не є порушенням меж владних повноважень.

Отже, на думку відповідача, він належними та допустимими доказами довів правомірність та обґрунтованість оспорюваного позивачем рішення та дотримання процедури прийняття цього рішення, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суд першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду - змінити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №685387 позивача за наслідками первинного огляду визнано особою з інвалідністю ІІІ групи на строк до 01.01.2027.

06.03.2025 експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи провела ініційовану на підставі запиту слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області у межах кримінального провадження №120240200000000439 від 24.05.2024 та №120240200000000881 від 29.11.2024 перевірку обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії про встановлення позивачеві ІІІ групи інвалідності, за результатами якої прийнято рішення №ЦО-1054/49 від 06.03.2025 про скасування вказаного рішення.

В пункті 9 рішення відповідача зазначено: «Клініко-функціональні порушення в легкому степені обмежують життєдіяльність та не дають підстав для встановлення групи інвалідності».

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач, з метою його скасування, звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що особам, яким встановлено інвалідність органами МСЕК, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України на встановлений строк інвалідності та рішення прийняті МСЕК є законними і чинними прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій, а особи, яким інвалідність встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням або за рішенням суду.

Суд першої інстанції встановив, що в межах цієї справи спірні правовідносини стосуються правомірності/протиправності рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про скасування рішення №1054/49 від 06.03.2025 про встановлення позивачеві ІІІ групи інвалідності.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №685387 позивача за наслідками первинного огляду визнано особою з інвалідністю ІІІ групи на строк до 01.01.2027.

06.03.2025 експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи провела ініційовану на підставі запиту слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області у межах кримінального провадження №120240200000000439 від 24.05.2024 та №120240200000000881 від 29.11.2024 перевірку обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії №685387 від 25.12.2023 про встановлення позивачеві ІІІ групи інвалідності, за результатами якої прийнято оскаржуване рішення про скасування вказаного рішення.

В пункті 9 рішення відповідача від 06.03.2025 зазначено: «Клініко-функціональне порушення в легкому ступені обмежують життєдіяльність та не дають підстав для встановлення групи інвалідності».

Відповідно до п. 6.1 рішення №ЦО-1054/49 підставою для ініціювання перевірки зазначено: «запит слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (постанова слідчого, прокурора, ухвала слідчого судді стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора або ухвалі – 1, запит робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи – 2, результати моніторингу оцінювання повсякденного функціонування особи, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи - 3».

П. 6.2 рішення містить такі відомості про реквізити документів, на підставі яких ініційовано перевірку: «кримінальне провадження №120240200000000 від 24.05.2024, №120240200000000881 від 29.11.2024».

Так, відповідачем отримано запит слідчого відділу СУ ГУ НП у Вінницькій області, в якому вказано що слідчим управлінням ГУ НП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24.05.2024 за №120240200000000. Під час досудового розслідування вилучено медико-експертні справи у кількості 1285 шт. На підставі наведеного, слідчий просив перевірити обґрунтованість надання групи інвалідності особам, медико-соціальні справи яких вилучено під час проведення обшуків, відповідно до реєстру.

У згаданому реєстрі вилучених медико-соціальних справ під номером 459 значився « ОСОБА_1 ».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2026 по справі №360/660/25 вказав, що експертна команда зобов`язана керуватися редакцією Положення №1317, що діяла на день прийняття оскаржуваного рішення, тобто в редакції постанови КМУ №1276, яка безпосередньо передбачала повноваження на проведення перевірки обґрунтованості рішень МСЕК на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів.

Водночас, в межах даної справи оскаржуване рішення прийнято 06.03.2025.

Станом на 06.03.2025 діяла редакція постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» №1338 від 31.01.2025, яка, згідно з п. 51 Порядку №1338 та пп. 2 п. 8 Положення про експертні команди, передбачала, що виключними підставами для ініціювання Центром оцінювання перевірки обґрунтованості рішень МСЕК у межах кримінального процесу є постанова слідчого, прокурора або ухвала слідчого судді.

Як вбачається з матеріалів справи, у п. 6.1 відповідач посилається на запит слідчого відділу слідчого управління ГУНП у Вінницькій області у межах кримінального провадження №120240200000000439 від 24.05.2024 та №120240200000000881 від 29.11.2024.

Однак, суд першої інстанції зазначив, що запит слідчого за своєю правовою природою є лише листом-зверненням органу досудового розслідування, який спрямований на отримання інформації або ініціювання певних дій. Такий запит сам по собі не є ані постановою слідчого, а ні постановою прокурора, а ні ухвалою слідчого судді у розумінні процесуального закону.

Отже, посилання відповідача на "запит" як на підставу проведення перевірки є юридично неспроможним, оскільки такий документ не визначений п. 51 Порядку №1338 як належна підстава для втручання у правомірний статус особи з інвалідністю.

Таким чином, відповідач не довів, що перевірка була розпочата у спосіб та на підставах, прямо передбачених законодавством. Відсутність належної правової підстави для ініціювання перевірки свідчить про порушення принципу законності та перевищення меж наданих повноважень.

Також, суд першої інстанції критично оцінив доводи відповідача про те, що у даному випадку рішення могло бути прийняте у заочному порядку.

Так, у разі вирішення питання, яке може призвести до звуження або припинення вже набутого права, особі має бути надана можливість надати пояснення, заперечення та додаткові докази. Прийняття рішення про необхідність повторного оцінювання без повідомлення позивача та без надання їй можливості висловити свою позицію фактично позбавило її права на участь у процедурі, що безпосередньо зачіпає її права та інтереси.

Також, відповідачем не надано жодних доказів існування нормативних підстав, які б прямо дозволяли у подібних обставинах приймати рішення заочно без залучення особи, щодо якої здійснюється перевірка. Саме по собі посилання на можливість заочного розгляду не може вважатися достатнім, якщо не доведено, що така форма розгляду прямо передбачена відповідним нормативним актом; дотримано визначеної процедури; заочність не призводить до обмеження процесуальних гарантій особи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення № ЦО-1054/49 від 06.03.2025 прийнято з істотним порушенням вимог законодавства. Відповідачем не доведено наявності належної та допустимої правової підстави для ініціювання перевірки, передбаченої нормативними актами, а також не підтверджено дотримання процедури прийняття рішення, що безпосередньо впливає на обсяг прав позивача. Відтак наявні правові підстави для визнання рішення № ЦО-1054/493 від 06.03.2025 протиправним та його скасування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з загальним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон №875-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

За приписами статті 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою-другою статті 6 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.

Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022. У подальшому строк дії воєнного часу продовжений та триває станом на час розгляду справи.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», уведеним в дію Указом Президента України від 12 вересня 2023 року № 576/2023, зокрема, визначено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні (тобто, з 24 лютого 2022 року).

У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень, ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (далі - Рішення РНБО від 22.10.2024), що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024, Кабінетом Міністрів України прийнято постанови від 25.10.2024 № 1207 та 08.11.2024 № 1276, якими внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

За змістом абзацу п`ятого пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317) з урахуванням змін, внесених вказаними вище постановами Уряду України, МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 наказом МОЗ України від 26.10.2024 №1809 "Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ" права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (код згідно з ЄДРПОУ 03191673) з дати підписання цього наказу.

Законом України від 19.12.2024 №4170-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Закон №4170-ІХ) внесено зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Згідно з абзацом першим пункту 1 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року (окрім деяких пунктів).

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4170-IX установлено, що особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності.

Пунктом 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4170-ІХ установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31 грудня 2024 року.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Постанова №1338, в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень), якою затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до абзаців сьомого, восьмого пункту 3 Постанови №1338 перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України “Про військовий обов`язок та військову службу” та “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.

Абзацом 2 п.3 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено, що експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи”.

Відповідно до підпункту 2 пункту 8 названого Положення Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Якщо за результатами перевірки обґрунтованості прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинне бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, щодо якого проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та необхідних досліджень, проведених на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова.

Аналогічна процедура передбачена Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

На виконання пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.12.2024 №2022 покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи на державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673).

Так, пунктом 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 визначено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи”, переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Пунктом 51 Порядку №1338 визначено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями:

на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;

за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу);

за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

Порядок здійснення моніторингу оцінювання повсякденного функціонування особи затверджується МОЗ.

До складу робочих груп з моніторингу за їх згодою можуть входити медичні працівники, представники територіальних органів (підрозділів) Пенсійного фонду України, Національної поліції, Державного бюро розслідувань, СБУ, Національного антикорупційного бюро, громадських об`єднань, які провадять діяльність у сфері запобігання та/або протидії корупції.

Робоча група з моніторингу:

здійснює моніторинг рішень, прийнятих експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями, які провадили діяльність у межах відповідного регіону;

формує запити до Центру оцінювання функціонального стану особи щодо перевірки обґрунтованості рішень, що підлягають моніторингу, у разі виявлення ознак систематичного необґрунтованого прийняття рішень окремими експертними командами та/або медико-соціальними експертними комісіями.

Членам робочих груп з моніторингу забезпечується доступ до інформації про рішення, прийняті експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями (без зазначення наявних у таких рішеннях персональних даних осіб, яким проведено оцінювання, та осіб, які входять до складу відповідних експертних команд та комісій).

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється.

Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Пунктом 57 Порядку, рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій можуть бути оскаржені особами, стосовно яких їх прийнято (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або в судовому порядку.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" №ЦО-1054/493 від 06.03.2025, яким скасовано рішення МСЕК про встановлення позивачу третьої групи інвалідності на строк до 01.01.2027.

За результатами розгляду заявлених позовних вимог щодо протиправності оспорюваного рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення та встановлено порушення процедури прийняття останнього.

Водночас, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги колегія суддів лише частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що на адресу відповідача надійшов запит від Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 28.10.2024 № 8650/24-2024 «Про проведення перевірки» із переліком осіб, в тому числі ОСОБА_1 , що кореспондується із пунктом 8 Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ України.

Відтак, експертною командою в межах встановлених повноважень та на виконання запиту правоохоронного органу був проведений ретельний аналіз всіх документів в медико-експертної справі позивача на підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК, щодо встановлення III групи інвалідності. Крім того, експертна команда мала повне законодавчо обґрунтоване право для скасування вказаного рішення (акту) МСЕК, щодо встановлення позивачу III групи інвалідності.

Дійсно, як зазначалось судом вище, п. 8 Положення про експертні команди, визначено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить, зокрема, перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

При цьому, п. 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи №1338 визначено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями:

на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;

за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу);

за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

Тобто, пункт 51 Порядку №1338 встановлює чіткий та вичерпний перелік підстав для проведення Центром оцінювання функціонального стану особи перевірки обґрунтованості прийнятих рішень, водночас відсутність у конкретному випадку хоча б однієї із визначених цим пунктом підстав свідчить про відсутність належних правових підстав для здійснення такої перевірки.

Як встановлено судом, 05.03.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами проведення перевірки обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії №10014/ЦО-1054 від 19.12.2023 про встановлення позивачеві ІІІ групи інвалідності, прийнято рішення №ЦО-1054/49 від 06.03.2025 про скасування вказаного рішення.

Так, досліджуючи матеріали справи, зокрема, оскаржуване рішення експертної команди від 06.03.2026 №ЦО-1054/49, судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення зазначено - запит старшого слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

Зі змісту вказаного запиту слідчого відділу СУ ГУ НП у Вінницькій області від 28.10.2024 за вих.№8650/24-2024, наявного в матеріалах справи, встановлено, що слідчим управлінням ГУ НП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24.05.2024 за №120240200000000439. Під час досудового розслідування, вилучено медико-експертні справи у кількості 1285 шт. На підставі наведеного, слідчий просив перевірити обґрунтованість надання групи інвалідності особам, медико-соціальні справи яких вилучено під час проведення обшуків, відповідно до реєстру.

У згаданому реєстрі вилучених медико-соціальних справ під номером 505 значився " ОСОБА_1 20.10.1971".

Надаючи оцінку вказаному запиту як правовій підставі для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення позивачу третьої групи інвалідності, колегія суддів враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду увід 20 лютого 2026 року у справі №280/4630/25: «…У контексті оцінки підставності ініціювання перевірки колегія суддів враховує правову позицію Судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 07 серпня 2019 року у справі №826/2212/17, відповідно до якої органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого, прийняті у межах кримінального провадження, до моменту їх скасування у встановленому КПК України порядку.

80. Якщо документ правоохоронного органу, на який посилається відповідач, має характер процесуального акта, прийнятого в межах кримінального провадження, та є обов`язковим до виконання, його отримання створює для відповідача правовий обов`язок реагування у межах компетенції, визначеної пунктом 51 Порядку №1338.

81. Водночас для визнання такого документа належною підставою у розумінні пункту 51 Порядку №1338 судам необхідно встановити його процесуальну природу та відповідність формі, передбаченій законом. Сам по собі лист правоохоронного органу без з`ясування, чи є він процесуальним рішенням у межах кримінального провадження або належним запитом робочої групи з моніторингу, не може автоматично свідчити про виникнення у відповідача обов`язку проведення перевірки.».

В свою чергу, ч. 1, 3 ст. 110 Кримінально-процесуального кодексу України визначено, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.

Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

Відтак, надаючи оцінку викладеному, колегія суддів вважає, що належною правовою підставою для ініціювання питання перевірки обґрунтованості рішення є належним чином процесуально оформлене рішення, зокрема постанова слідчого.

Водночас, як вже встановлено судом, в межах даної справи підставою для проведення перевірки експертною комісією слугував запит слідчого відділу СУ ГУ НП у Вінницькій областівід 28.10.2024 № 8650/24-2024, що в контексті викладеного вище, свідчить про відсутність належної правової підстав для її проведення, оскільки вказаний запит не є процесуальним рішенням слідчого в розумінні ст. 110 КПК та п. 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи №1338.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постанова Кабінету Міністрів України, якою затверджено Положення про медико-соціальної експертизи №1317 від 03 грудня 2009 р., яка діяла до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15 листопада 2024 р. №1338, якою затверджено Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, визначала, що Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення ( абз. 10 п. 13 Постанови №1317).

Таким чином, хоча Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03 грудня 2009 року, передбачало можливість проведення Центральною МСЕК перевірки обґрунтованості рішень та/або переогляду особи як на підставі постанови слідчого, прокурора чи ухвали слідчого судді, так і за запитом правоохоронних органів, зазначене нормативне регулювання не підлягає застосуванню у зв`язку відсутністю в редакції Постанови №1338 посилання як на правову підставу перевірки обґрунтованості «запиту правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями».

Оскільки оскаржуване рішення експертної комісії прийняте 06 березня 2025 року, тобто після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», спірні правовідносини підлягають врегулюванню саме положеннями цієї постанови та нормативними актами, прийнятими на її виконання.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині та зазначає про відсутність в експертної комісії ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ» на момент призначення та проведення перевірки обґрунтованості прийнятого МСЕК рішення належних правових підстав її проведення, а відтак доводи апелянта є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що станом на момент призначення та проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК у відповідача були відсутні належні та передбачені законодавством правові підстави для її проведення, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" стосовно процедури розгляду та прийняття рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, абз. 11, 12 п. 51 Постанови №1338 визначено, що якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється.

Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

Аналізуючи викладені вище положення, колегія суддів приходить до висновку, що повідомлення особи, її направлення на додаткове медичне обстеження та проведення повторного оцінювання є обов`язковими лише у випадку, коли за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертною командою прийнято рішення про необхідність такого повторного оцінювання.

Водночас, у разі відсутності підстав для призначення повторного оцінювання, перевірка обґрунтованості рішення здійснюється на підставі медичних документів особи без її обов`язкового залучення.

Тобто, Положення пункту 51 Порядку №1338 не містять вимог щодо попереднього повідомлення особи про проведення перевірки, отримання від неї пояснень чи додаткових документів, а також не встановлюють обов`язку проведення повторного медичного огляду у кожному випадку здійснення такої перевірки.

Оскільки за результатами перевірки відповідач не приймав рішення про необхідність проведення повторного оцінювання позивача, обов`язок щодо його повідомлення, виклику для проходження додаткового медичного обстеження чи забезпечення особистої участі у відповідній процедурі у відповідача відсутній.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем процедури перевірки обґрунтованості рішення не ґрунтується на положеннях Порядку №1338 та не відповідає встановленим обставинам справи.

В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (очна, заочна, із застосуванням засобів телемедицини або за місцем перебування особи) врегульовані окремими Критеріями визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (Додаток 1 до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи).

Отже, висновки суду першої інстанції про відсутність нормативних підстав для прийняття рішення без участі позивача не враховують особливостей правового регулювання процедури перевірки обґрунтованості рішення та фактично ототожнюють її з процедурою повторного оцінювання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визначення вказаної обставини як однієї з підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, оскільки за результати апеляційного перегляду колегія суддів, в межах заявлених доводів апеляційної скарги, частково погодилась з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК щодо призначення позивачу третьої групи інвалідності, а відтак, як наслідок, про протиправність та скасування рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" № ЦО-1054/49 від 06.03.2025, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з в мотивувальній частині з урахуванням висновків, викладених в постанові суду.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом з тим, оскільки судом апеляційної інстанції змінено лише мотивувальну частину рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року, підстави для зміни розподілу судових витрат за результатами апеляційного перегляду відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року змінити в мотивувальній частині з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, викладених в даній постанові.

В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.