Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №560/8463/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/8463/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

24 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Зокрема, визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не проведення ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з грошового забезпечення.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) провести грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_1 , який утримано з грошового забезпечення, на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2025 у справі № 560/5336/25.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати - 21.04.2026.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Відповідно до витягу із наказу ректора ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 19.07.2021 № 534-ос остаточною датою закінчення проходження військової служби позивача вважати 01.08.2021.

На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2025 у справі № 560/5336/25 відповідач нарахував позивачу грошове забезпечення і здійснив остаточний розрахунок 21.04.2026, з одночасним утриманням податку на доходи фізичних осіб, що підтверджується випискою з банку про надходження коштів.

Вважаючи, що відповідачем безпідставно не було проведено грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб з виплачених коштів, а також протиправно не здійснено нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати, позивач звернувся до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при виплаті позивачу грошового забезпечення на виконання рішення суду був зобов`язаний одночасно здійснити грошову компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 44, однак такого відшкодування не провів, а також , з огляду на затримку виплати грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів за весь час такої затримки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).

Відповідно до п. 2-5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцям, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Таким чином, відповідач при виплаті грошового забезпечення на виконання рішень суду був зобов`язаний здійснити компенсацію позивачу податку на доходи фізичних осіб.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 2 Закону № 2050-III, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування самим підприємством, установою чи організацією добровільно, чи на виконання судового рішення.

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-ІІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 року № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), пункти 1, 2 якого відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Тобто підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

До такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, від 29.10.2020 у справі № 280/729/19, від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20.

Під час розгляду справи апеляційний суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у своїх постановах від 19.05.2022 по справі № 200/3859/21, від 24.01.2023 по справі № 200/10176/19-а, в яких Верховний Суд дійшов висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Виплата компенсації не обумовлюється зверненням із відповідною заявою, натомість обов`язок з її виплати виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів, а оскільки такий обов`язок відповідачем при виплаті позивачеві належних сум не дотримано, право позивача на виплату компенсації порушено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (за період з 29.01.2020 по 01.08.2021) є протиправною, відтак наявні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення - 21.04.2026.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21, яка враховується апеляційним судом при вирішенні цього спору.

Відносно доводів апеляційної скарги про те, що лише у разі затримки на один і більше календарний місяць виплати уже нарахованих доходів обчислюються компенсаційні суми в розумінні ст. 2 Закону № 2050-III (тобто в спірному випадку з березня 2020 року) то колегія суддів вважає його помилковим, оскільки він неправильно тлумачить механізм дії Закону № 2050-III та момент виникнення права на компенсацію.

Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III, компенсація не є самостійною «виплатою за місяць затримки», а є способом відшкодування втрати частини вже нарахованого доходу, виплата якого затримана на один і більше календарних місяців.

Тобто відлік затримки не визначає період, за який не підлягає компенсації, а лише є умовою для виникнення самого права на неї. Отже, якщо первісне грошове забезпечення за січень 2020 року підлягало виплаті у визначений строк і фактично було затримане понад місяць, компенсація охоплює весь період прострочення цієї виплати, починаючи з моменту, коли вона мала бути виплачена, а не «лише з наступного місяця затримки», як помилково стверджує апелянт. Таким чином, позиція апелянта фактично звужує зміст права, передбаченого Законом №2050-III, і не узгоджується з його компенсаційною природою.

Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом цього спору є невиплата відповідачем грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб та компенсації втрати частини доходів під час здійснення остаточного розрахунку на виконання судового рішення. Такий розрахунок проведено 21.04.2026, саме тоді позивач дізнався про невиплату належних йому сум. Звернувшись до суду 13.05.2026, позивачем не пропущено установлений законом строк звернення до суду.

Посилання апелянта на дату звільнення позивача (01.08.2021) є безпідставним, оскільки на час звільнення спірні виплати ще не були нараховані та фактично виплачені, а порушення права позивача виникло під час проведення відповідачем остаточного розрахунку 21.04.2026.

Відтак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, і не вбачає підстав для його скасування чи зміни.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.