Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №600/7573/23-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/7573/23-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш Віталій Олександрович

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

25 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ), виконавчого комітету Чернівецької міської ради, Чернівецької міської ради треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДСНС України у Чернівецькій області, ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України, Чернівецької міської ради, Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, в якому, з урахуванням заявлених вимог, оскаржували бездіяльність відповідачів щодо здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю стосовно автозаправної станції «Євронафта» по вул. Каспрука, 13 у м. Чернівці та контролю за використанням земельних ділянок комунальної власності за вказаною адресою.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

Зокрема, визнано протиправною бездіяльність Державної інспекції архітектури та містобудування України щодо непроведення перевірки збудованого об`єкта класу наслідків СС3 — автозаправної станції «Євронафта» по вул. Каспрука, 13 у м. Чернівці та зобов`язано ДІАМ провести перевірку вказаного об`єкта.

Також визнано протиправною бездіяльність Чернівецької міської ради щодо непроведення перевірок земельних ділянок комунальної власності площею 0,0168 га, кадастровий номер 7310136300:25:003:0070, та площею 0,0832 га, кадастровий номер 7310136300:25:003:0068, та зобов`язано Чернівецьку міську раду провести перевірку використання та незаконної забудови зазначених земельних ділянок.

ДІАМ та Чернівецьку міську раду зобов`язано повідомити ОСОБА_1 про результати проведених перевірок.

Водночас у задоволенні вимоги про зобов`язання ДІАМ заборонити експлуатацію автозаправної станції відмовлено.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року встановлено судовий контроль за виконанням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року та зобов`язано ДІАМ і Чернівецьку міську раду протягом тридцяти днів подати звіти про виконання судового рішення.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року звіти ДІАМ та Чернівецької міської ради прийнято.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року скасовано, у прийнятті звітів ДІАМ та Чернівецької міської ради відмовлено та встановлено відповідачам новий тридцятиденний строк для подання звітів.

Щодо ДІАМ апеляційний суд виходив із того, що проведена на той час перевірка була зосереджена переважно на документах щодо капітального ремонту об`єкта та забезпечення його доступності, тоді як із поданого звіту не вбачалося належного дослідження збудованого та фактично функціонуючого об`єкта СС3 — АЗС у цілому.

Суд звернув увагу на необхідність під час виконання судового рішення охопити перевіркою питання законності будівництва та введення об`єкта в експлуатацію, відповідності фактичного об`єкта проєктній і дозвільній документації, наявності чи відсутності ознак самочинного будівництва, складових АЗС, а також обставин, на які посилалися позивачі щодо змін об`єкта у 2018–2019 роках.

Щодо Чернівецької міської ради суд зазначив, що зміна кадастрових номерів унаслідок поділу земельної ділянки сама по собі не надавала боржнику права самостійно змінювати визначений судовим рішенням предмет виконання.

У подальшому ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви Чернівецької міської ради про роз`яснення постанови від 25 травня 2026 року.

На виконання судових рішень ДІАМ подано повторний звіт вих. №475-26 та матеріали повторної позапланової перевірки, оформлені актом від 24 червня 2026 року №29.

Чернівецькою міською радою також подано повторний звіт та акт перевірки від 18 червня 2026 року.

Позивачі подали заперечення щодо прийняття повторних звітів та просили встановити нові строки їх подання і застосувати передбачені Кодексом адміністративного судочинства України заходи судового контролю.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року: прийнято повторний звіт Державної інспекції архітектури та містобудування України; відмовлено у прийнятті повторного звіту Чернівецької міської ради; встановлено Чернівецькій міській раді новий тридцятиденний строк для подання звіту про виконання судового рішення; визначено обставини, які мають бути відображені у наступному звіті Чернівецької міської ради.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просять, зокрема, скасувати пункт 1 резолютивної частини ухвали щодо прийняття повторного звіту ДІАМ та направити питання про розгляд цього звіту до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апелянти також не погоджуються з висновками суду першої інстанції щодо передчасності застосування штрафу до керівника Чернівецької міської ради та вважають, що після відмови у прийнятті повторного звіту суд повинен був застосувати процедуру, передбачену частинами третьою–п`ятою статті 382-3 КАС України, встановивши конкретну відповідальну особу, обсяг її повноважень, причини невиконання судового рішення та вжиті нею заходи.

У додаткових письмових поясненнях від 21 вересня 2026 року апелянти наголосили, що не ставлять перед судом апеляційної інстанції питання про самостійне визнання АЗС самочинним будівництвом, заборону її експлуатації чи скасування акта ДІАМ від 24 червня 2026 року №29.

На їх переконання, предметом апеляційного перегляду є питання про те, чи підтверджують повторний звіт ДІАМ та акт №29 повне виконання конкретного судового обов`язку, визначеного судовими рішеннями у цій справі.

Апелянти зазначають, що повторна перевірка ДІАМ не усунула недоліків, встановлених постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2026 року.

Зокрема, на їх думку, ДІАМ не надала належної оцінки матеріалам Google Earth Pro та змінам об`єкта у 2018–2019 роках, не здійснила послідовного зіставлення об`єкта, прийнятого в експлуатацію у 1997 році, з фактичним станом АЗС у 2026 році, а також належним чином не перевірила підземні, інженерні та технологічні складові АЗС.

Крім того, апелянти звертають увагу на те, що цивільно-правові документи про перехід права власності на майно самі по собі не підтверджують законності його будівництва та не замінюють проєктної, дозвільної, виконавчої документації і документів про прийняття відповідних об`єктів в експлуатацію.

На їх переконання, акт №29 не містить послідовного документального зв`язку між об`єктом, прийнятим в експлуатацію у 1997 році, змінами, які відбувалися у наступні періоди, та фактичним станом АЗС у 2026 році.

Апелянти також зазначають, що відповідно до частини другої статті 382-3 КАС України визначальним є не сам факт проведення повторної перевірки та складення нового акта, а достатність фактично вжитих заходів для своєчасного і повного виконання судового рішення.

Щодо Чернівецької міської ради апелянти у додаткових поясненнях уточнили, що не наполягають на механічному накладенні штрафу лише внаслідок неприйняття звіту, однак вважають, що суд першої інстанції після відмови у прийнятті звіту повинен був перейти до передбаченої статтею 382-3 КАС України процедури персонального вирішення питання про штраф, встановивши конкретного відповідального керівника, його повноваження щодо організації виконання судового рішення, причини невиконання та фактично вжиті ним заходи, а також надавши такій особі можливість подати відповідні пояснення та докази.

ДІАМ у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції — без змін, посилаючись на проведення повторної позапланової перевірки всього збудованого об`єкта, дослідження документів щодо його створення, введення в експлуатацію, переходу права власності та подальших будівельних робіт, а також на надання оцінки наявності ознак самочинного будівництва.

Чернівецька міська рада у відзиві також просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, додаткових письмових пояснень, відзивів сторін, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за його виконанням здійснює суд.

За змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Законом України від 21 листопада 2024 року №4094-IX Кодекс адміністративного судочинства України доповнено спеціальними нормами, якими врегульовано здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до статті 382-3 КАС України суд за результатами розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення приймає звіт або відмовляє у його прийнятті.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, зокрема, якщо встановить, що відсутні обґрунтовані обставини, які перешкоджають виконанню судового рішення, або фактично вжиті суб`єктом владних повноважень заходи не є достатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Отже, предметом судового контролю є встановлення того, чи вчинив суб`єкт владних повноважень дії, покладені на нього судовим рішенням, та чи є вжиті ним заходи достатніми для виконання такого рішення у визначений судом спосіб.

Водночас судовий контроль за виконанням судового рішення не є самостійним способом повторного вирішення спору по суті та не може використовуватися для зміни предмета, підстав чи способу захисту, визначених судовим рішенням, що набрало законної сили.

У постанові від 26 листопада 2025 року у справі №380/12153/20 Верховний Суд наголосив, що судовий контроль є окремою процесуальною процедурою, предмет якої обмежений виконанням остаточного судового рішення. У межах такої процедури не допускається доповнення чи зміна підстав позову, мотивів остаточного судового рішення або встановленого ним способу захисту. Оцінювання правомірності нового рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які виникли внаслідок виконання судового рішення, не повинно підміняти собою перевірку факту його виконання.

З огляду на це при оцінці повторного звіту ДІАМ визначальним є зміст обов`язку, покладеного на цей орган постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року.

Вказаною постановою ДІАМ зобов`язано провести перевірку збудованого об`єкта класу наслідків СС3 — автозаправної станції «Євронафта» по вул. Каспрука, 13 у м. Чернівці.

При цьому суд не встановлював факту самочинного будівництва АЗС, не визнавав незаконними окремі будівлі, споруди чи технологічні елементи та не зобов`язував ДІАМ за результатами перевірки дійти наперед визначеного висновку.

Більше того, у задоволенні вимоги про зобов`язання ДІАМ заборонити експлуатацію зазначеного об`єкта постановою від 13 січня 2026 року було відмовлено.

Постановою від 25 травня 2026 року апеляційний суд, відмовляючи у прийнятті первинного звіту ДІАМ, не змінив установленого постановою від 13 січня 2026 року способу захисту та не поклав на ДІАМ обов`язку встановити конкретний результат перевірки.

Висновки постанови від 25 травня 2026 року були спрямовані на забезпечення того, щоб перевірка стосувалася збудованого та фактично функціонуючого об`єкта АЗС у цілому, а не була обмежена лише окремими роботами з капітального ремонту та забезпечення доступності.

Як убачається з матеріалів повторного звіту, на виконання вказаних судових рішень ДІАМ видано наказ від 15 червня 2026 року №135 та відповідне направлення на проведення повторного позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю.

Посадовими особами ДІАМ здійснено виїзд безпосередньо за місцезнаходженням АЗС по вул. Каспрука, 13 у м. Чернівці та проведено перевірку збудованого об`єкта класу наслідків СС3.

За результатами повторної перевірки складено акт від 24 червня 2026 року №29.

Під час перевірки посадовими особами встановлено наявність на об`єкті навісу над паливороздавальними колонками, паливороздавальних колонок, системи блискавкозахисту, будівлі операторної та магазину, дизель-генератора, майданчика для паркування.

Крім безпосереднього огляду об`єкта, ДІАМ було витребувано та досліджено документи, які стосуються історії його створення, введення в експлуатацію, переходу права власності та проведення подальших будівельних робіт.

Зокрема, досліджено розпорядження виконавчого комітету від 17 липня 1997 року №362-р про призначення державної приймальної комісії, розпорядження від 24 липня 1997 року №386-р про затвердження акта державної приймальної комісії, акт державної приймальної комісії від 16 липня 1997 року щодо реконструкції існуючої автозаправної станції Чернівецького АТП-17754 на 150 заправок на добу.

Також досліджено цивільно-правові документи 2003–2004 років, якими підтверджувався склад майна АЗС, відомості щодо зміни адреси об`єкта, договір купівлі-продажу від 30 травня 2019 року №3280 та відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З договору купівлі-продажу від 30 травня 2019 року ДІАМ встановлено склад майна, до якого входили, зокрема, приміщення операторної, навіс, паливороздавальні колонки, резервуари для пального, зливний та дощоприймальний колодязі, гідрозатвор, нафто-бензиновловлювач, збірний колодязь та елементи блискавкозахисту.

Окрім цього, ДІАМ досліджено відомості Реєстру будівельної діяльності, зокрема документи 2022–2023 років щодо нового будівництва магазину, а також дозвіл від 03 липня 2024 року та сертифікат від 09 серпня 2024 року щодо капітального ремонту АЗС у частині забезпечення доступності для маломобільних груп населення.

Таким чином, на відміну від первинної перевірки, яка була предметом оцінки апеляційного суду у постанові від 25 травня 2026 року, повторний захід не був обмежений виключно питаннями капітального ремонту чи доступності об`єкта.

ДІАМ дослідила фактично функціонуючий об`єкт, його склад, документи щодо первинного прийняття в експлуатацію, наступного переходу права на майно та документи щодо будівельних робіт, проведених у подальшому.

При цьому ДІАМ надала оцінку об`єкту також з точки зору положень статті 376 Цивільного кодексу України та за результатами перевірки сформулювала висновок про відсутність ознак самочинного будівництва.

Колегія суддів при цьому враховує доводи додаткових письмових пояснень про те, що відповідно до частини другої статті 382-3 КАС України сам по собі факт проведення повторної перевірки та складення нового акта не є безумовною підставою для прийняття звіту.

Визначальним є те, чи свідчать фактично вчинені суб`єктом владних повноважень дії про достатність вжитих заходів для повного виконання конкретного обов`язку, встановленого судовим рішенням.

Саме з огляду на цей критерій колегія суддів оцінює не лише факт складення акта від 24 червня 2026 року №29, а й зміст проведеного контрольного заходу, коло досліджених ДІАМ обставин і документів та їх співвідношення з предметом перевірки, визначеним постановами від 13 січня та 25 травня 2026 року.

Наведена вище сукупність установлених під час повторної перевірки обставин дає підстави для висновку, що у цьому випадку йдеться не про формальне повторення первинного контрольного заходу, а про виконання ДІАМ покладеного на неї судовим рішенням обов`язку в обсязі, достатньому для прийняття повторного звіту.

За таких обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що повторним звітом ДІАМ підтверджено виконання покладеного на неї судовим рішенням обов`язку щодо проведення перевірки збудованого об`єкта СС3.

Доводи апелянтів про те, що ДІАМ не надала окремої мотивованої оцінки матеріалам Google Earth Pro та не визначила за цими матеріалами конкретні зміни об`єкта у 2018–2019 роках, не є достатньою підставою для протилежного висновку.

Судовими рішеннями у цій справі не встановлювався конкретний обов`язковий спосіб дослідження обставин шляхом використання певного джерела доказової інформації та не покладався на ДІАМ обов`язок сформулювати окремий висновок щодо кожного із наданих позивачами зображень.

Звернення апеляційного суду у постанові від 25 травня 2026 року до матеріалів Google Earth Pro мало значення для визначення обставин щодо можливих фактичних змін об`єкта, які не були належним чином охоплені первинною перевіркою, однак саме по собі не трансформувало відповідне джерело інформації в установлений судом єдиний чи обов`язковий спосіб виконання судового рішення.

Обов`язковим для ДІАМ був визначений судом предмет перевірки. Водночас у межах визначеного судовим рішенням предмета перевірки вибір конкретних контрольних дій і способів дослідження відповідних обставин належить до компетенції уповноваженого органу, якщо конкретний спосіб виконання прямо не визначений судовим рішенням та обрані органом заходи об`єктивно дають змогу виконати покладений на нього обов`язок.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянтів про те, що повторна перевірка не охопила резервуари, технологічні трубопроводи, колодязі, нафто-бензиновловлювач та інші підземні й інженерні складові АЗС.

Постанова від 13 січня 2026 року покладала на ДІАМ обов`язок провести перевірку збудованого об`єкта СС3, однак не встановлювала обов`язку здійснити технічне обстеження, інструментальне дослідження, розкриття підземних споруд чи інший конкретний спосіб фізичного дослідження кожної складової технологічного комплексу.

Водночас із матеріалів повторної перевірки вбачається, що ДІАМ досліджувала документи, в яких ідентифіковано відповідні резервуари, колодязі та інші технологічні елементи як складові АЗС.

Саме по собі те, що в описі безпосереднього візуального огляду окремі підземні елементи не перелічені або щодо них не наведено окремого результату інструментального дослідження, за наведених обставин не свідчить про невиконання судового рішення.

Колегія суддів враховує і доводи додаткових письмових пояснень про те, що цивільно-правовий титул та державна реєстрація права власності самі по собі не підтверджують законності будівництва відповідного об`єкта та не можуть замінити передбачені законодавством документи щодо права на виконання будівельних робіт і прийняття об`єкта в експлуатацію.

Такий загальний підхід не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої державна реєстрація речового права сама по собі не змінює правового режиму самочинно збудованого майна та не замінює юридичних фактів, необхідних для законного виникнення відповідного права.

Разом із тим у цій справі суд не виходить із того, що договір купівлі-продажу від 30 травня 2019 року №3280 чи державна реєстрація речового права самі по собі підтверджують законність будівництва всіх складових АЗС.

Зазначені документи оцінюються виключно як частина сукупності матеріалів, фактично досліджених ДІАМ під час повторного контрольного заходу, поряд із документами щодо прийняття об`єкта в експлуатацію у 1997 році, відомостями щодо складу майна у наступні періоди, матеріалами Реєстру будівельної діяльності та документами щодо подальших будівельних робіт.

Тому наведене апелянтами посилання на правову природу державної реєстрації речових прав не спростовує самого факту проведення ДІАМ перевірки в обсязі, достатньому для виконання покладеного на неї судового обов`язку.

Не можуть бути підставою для відмови у прийнятті звіту й аргументи щодо відсутності послідовного документального зв`язку між об`єктом, прийнятим в експлуатацію у 1997 році, змінами у наступні періоди та фактичним станом АЗС у 2026 році.

Повторною перевіркою досліджено документи різних періодів, які стосуються введення об`єкта в експлуатацію, складу майна, переходу права власності, зміни адреси, нового будівництва магазину та капітального ремонту.

Судові рішення, виконання яких є предметом контролю, не встановлювали для ДІАМ окремого обов`язку сформувати щодо кожної складової АЗС безперервний доказовий ланцюг за схемою: час створення або зміни складової — проєктна документація — документ на право виконання робіт — виконавча документація — документ про прийняття відповідних робіт в експлуатацію.

Встановлення такого додаткового алгоритму як обов`язкової умови виконання на стадії судового контролю фактично означало б доповнення змісту позитивного обов`язку, визначеного остаточним судовим рішенням.

Фактично доводи апелянтів у цій частині зводяться не до твердження про відсутність перевірки як такої, а до незгоди з достатністю досліджених ДІАМ документів, методикою їх зіставлення та зробленими на їх підставі висновками.

Колегія суддів наголошує, що обов`язок провести перевірку та охопити нею питання, визначені судовими рішеннями у цій справі, не належав до дискреційних повноважень ДІАМ, оскільки такий обов`язок був установлений судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Водночас це не означає, що суд у процедурі контролю за виконанням рішення повинен підмінити орган державного архітектурно-будівельного контролю та самостійно визначити правильний результат проведеної перевірки.

Зокрема, оцінка того, чи достатні документи 1997 року для підтвердження законності конкретних складових сучасного об`єкта, чи підтверджують матеріали Google Earth Pro здійснення реконструкції або нового будівництва у 2018–2019 роках, чи правильно ДІАМ застосувала до встановлених обставин положення статті 376 Цивільного кодексу України та чи є обґрунтованим висновок про відсутність порушень, за своїм змістом стосується вже не факту та повноти виконання визначеного судом позитивного обов`язку, а правомірності результатів проведеної на його виконання перевірки.

Вирішення цих питань у процедурі судового контролю фактично означало б формування судом нового висновку щодо законності будівництва, реконструкції та експлуатації АЗС, тоді як такі питання не становили предмета вирішення постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року.

Судове рішення, виконання якого контролюється, зобов`язувало ДІАМ провести перевірку, але не зобов`язувало орган встановити самочинність будівництва, визнати незаконними конкретні споруди чи застосувати за результатами перевірки визначений позивачами захід реагування.

Тому незгода позивачів із результатами проведеної на виконання судового рішення перевірки, оцінкою ДІАМ окремих матеріалів та сформульованими за результатами контрольного заходу висновками не може сама по собі бути підставою для продовження судового контролю до моменту отримання результату перевірки, який відповідатиме позиції позивачів.

Колегія суддів окремо звертає увагу, що прийняття звіту про виконання судового рішення засвідчує виконання ДІАМ саме того позитивного обов`язку, який був покладений на неї постановою від 13 січня 2026 року, — провести перевірку збудованого об`єкта класу наслідків СС3.

Прийняття звіту не означає судового підтвердження правильності кожного фактичного чи правового висновку, сформульованого ДІАМ за результатами такої перевірки, та не надає цим висновкам властивостей судового рішення.

З огляду на це колегія суддів не приймає довід апелянтів про те, що відсутність встановлення нового строку після прийняття повторного звіту сама по собі свідчить про неналежне застосування частини одинадцятої статті 382-3 КАС України.

Новий строк для продовження виконання та подання наступного звіту підлягає встановленню тоді, коли суд, приймаючи звіт, одночасно встановлює неповне виконання судового рішення.

У цій справі наведена вище сукупність обставин дала суду першої інстанції підстави визнати виконаним покладений на ДІАМ позитивний обов`язок щодо проведення перевірки. Відтак відсутність нового строку є наслідком висновку про виконання саме цього обов`язку, а не самостійною ознакою неповноти судового контролю.

Якщо за результатами виконання постанови від 13 січня 2026 року виникли нові правовідносини, пов`язані з рішеннями, діями чи бездіяльністю ДІАМ під час або за результатами повторної перевірки, зокрема щодо повноти встановлення фактичних обставин, правової оцінки виявлених об`єктів і будівельних робіт, висновку про відсутність ознак самочинного будівництва чи незастосування передбачених законом заходів реагування, такі правовідносини фактично виходять за межі предмета спору, вирішеного постановою від 13 січня 2026 року, а відтак — і за межі предмета судового контролю за виконанням цієї постанови.

За наявності визначених законом підстав правомірність відповідних рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень може бути предметом окремого адміністративного позову, в межах якого суд матиме можливість визначити належний предмет доказування, дослідити відповідні докази та надати правову оцінку саме тим правовідносинам, які виникли після та внаслідок виконання первісного судового рішення.

Такий підхід не обмежує права позивачів на судовий захист, а забезпечує дотримання встановлених процесуальним законом меж судового контролю та не допускає трансформації процедури виконання остаточного судового рішення у новий розгляд спору, який не був предметом вирішення у справі.

Аналогічний за своєю суттю підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2025 року у справі №380/12153/20, у якій наголошено на неприпустимості під час судового контролю оцінювання правомірності нового рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, якщо така оцінка виходить за межі первісного спору та змісту остаточного судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для прийняття повторного звіту Державної інспекції архітектури та містобудування України.

Щодо доводів апеляційної скарги та додаткових письмових пояснень стосовно незастосування передбачених статтею 382-3 КАС України наслідків після відмови у прийнятті повторного звіту Чернівецької міської ради колегія суддів зазначає таке.

Законом України №4094-IX запроваджено спеціальну процедуру судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Частиною третьою статті 382-3 КАС України передбачено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у порядку та розмірі, визначених цією статтею.

Водночас штраф, передбачений статтею 382-3 КАС України, має персональний характер, а тому його застосування потребує встановлення особи, до якої він може бути застосований, обсягу її повноважень щодо забезпечення виконання конкретного судового рішення, причин його невиконання та фактично вжитих цією особою заходів.

Імперативність передбаченого частиною третьою статті 382-3 КАС України наслідку у вигляді штрафу не усуває обов`язку суду встановити належного суб`єкта персональної процесуальної відповідальності та обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування такого заходу до конкретної фізичної особи.

Сам факт відмови у прийнятті звіту суб`єкта владних повноважень не може автоматично ототожнюватися з наявністю достатніх підстав для накладення штрафу на певну посадову особу без встановлення її повноважень щодо організації виконання судового рішення, причин його невиконання та фактично вжитих нею заходів.

У постанові від 26 листопада 2025 року у справі №380/12153/20 Верховний Суд звернув увагу, що накладення штрафу лише у зв`язку з фактом відмови у прийнятті звіту, без з`ясування причин невиконання судового рішення та дій керівника суб`єкта владних повноважень у процедурі його виконання, не відповідає меті й завданню судового контролю.

Колегія суддів враховує уточнений у додаткових письмових поясненнях аргумент апелянтів про те, що вони не наполягають на механічному накладенні штрафу, а вважають, що після відмови у прийнятті звіту суд першої інстанції повинен був перейти до процедури персонального вирішення цього питання, встановивши відповідального керівника, його повноваження, причини невиконання та вжиті ним заходи.

Однак наведений довід не дає підстав для скасування оскаржуваної ухвали з огляду на конкретний зміст процесуального рішення суду першої інстанції та стадію, на якій перебуває судовий контроль щодо Чернівецької міської ради.

У цій справі матеріали свідчать, що Чернівецька міська рада не залишала судове рішення без реагування.

Нею проводилися перевірки, складалися відповідні акти, подавалися звіти про виконання судового рішення, а також порушувалося перед судом питання щодо роз`яснення постанови від 25 травня 2026 року.

Крім того, виконання судового рішення у відповідній частині ускладнене тим, що земельна ділянка площею 0,0832 га з кадастровим номером 7310136300:25:003:0068 унаслідок її поділу припинила існування як окремий об`єкт цивільних прав, натомість сформовано земельні ділянки з іншими кадастровими номерами.

Зазначена обставина сама по собі не припиняє обов`язку виконати судове рішення та не надає боржнику права самостійно змінити визначений судом об`єкт виконання.

Так само вона не виключає можливості звернення у встановленому процесуальним законом порядку з питанням про зміну способу або порядку виконання судового рішення за наявності передбачених законом підстав.

Водночас ця обставина має значення при встановленні причин неповного виконання судового рішення та оцінці дій конкретних осіб, відповідальних за організацію його виконання.

Колегія суддів враховує доводи апелянтів про те, що в мотивувальній частині ухвали суд першої інстанції при розгляді питання щодо штрафу використав підхід, характерний для попереднього правового регулювання судового контролю, тоді як на час постановлення оскаржуваної ухвали застосуванню підлягала спеціальна процедура, передбачена статтею 382-3 КАС України.

Разом із тим зазначена обставина у конкретних правовідносинах не є достатньою підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Насамперед колегія суддів звертає увагу, що резолютивна частина ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року не містить окремого процесуального рішення про відмову у накладенні штрафу на конкретну посадову особу Чернівецької міської ради.

Апелянти у цій частині фактично не погоджуються з наведеним у мотивувальній частині ухвали висновком суду про передчасність застосування такого заходу та зазначають, що заявлена ними вимога фактично була відхилена у мотивувальній частині, але результат її вирішення не відображено в резолютивній частині.

Проте саме відсутність у резолютивній частині оскаржуваної ухвали остаточного процесуального вирішення питання про відмову в застосуванні штрафу не дає підстав розглядати наведений у мотивувальній частині висновок про передчасність як остаточне вирішення питання про відсутність підстав для застосування передбачених статтею 382-3 КАС України наслідків.

Мотиви судового рішення не можуть розглядатися ізольовано від його резолютивної частини та самі по собі не утворюють окремого предмета апеляційного оскарження.

Крім того, матеріали, які були предметом розгляду суду першої інстанції, не містять установленої судом сукупності обставин щодо конкретної фізичної особи, до якої можуть бути застосовані персональні наслідки, передбачені статтею 382-3 КАС України, обсягу її функціональних повноважень щодо організації виконання судового рішення, причин його неповного виконання та фактично вжитих нею заходів.

Колегіальний характер Чернівецької міської ради не усуває необхідності застосування передбачених законом наслідків у разі встановлення відповідних підстав.

Водночас персональний характер штрафу вимагає встановлення особи керівника суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 382-3 КАС України, обсягу його повноважень щодо організації виконання конкретного судового рішення, причин невиконання та фактично вжитих цією особою заходів.

Саме по собі перебування певної особи на відповідній посаді не може автоматично замінити встановлення обставин, необхідних для застосування до неї персонального заходу процесуального примусу.

За таких обставин окремі недоліки нормативного мотивування суду першої інстанції щодо передчасності застосування штрафу не свідчать про неправильність процесуальних рішень, викладених у резолютивній частині оскаржуваної ухвали, та не є достатньою підставою для її скасування чи зміни в межах цього апеляційного перегляду.

Колегія суддів також враховує, що судовий контроль щодо Чернівецької міської ради оскаржуваною ухвалою не завершений.

Навпаки, суд першої інстанції відмовив у прийнятті повторного звіту Чернівецької міської ради, встановив новий тридцятиденний строк для його подання та визначив обставини, які мають бути відображені у наступному звіті.

Таким чином, наведений судом першої інстанції висновок про передчасність застосування штрафу не може розцінюватися як остаточне процесуальне вирішення питання про відсутність підстав для застосування передбачених статтею 382-3 КАС України наслідків.

Питання щодо подальших процесуальних наслідків невиконання судового рішення не позбавлене можливості бути вирішеним судом першої інстанції в межах триваючої процедури судового контролю відповідно до чинного процесуального регулювання, після встановлення конкретної особи, до якої можуть бути застосовані відповідні персональні наслідки, її повноважень щодо організації виконання судового рішення, причин його невиконання, фактично вжитих нею заходів та забезпечення такій особі можливості надати пояснення й докази щодо відповідних обставин.

Посилання апелянтів на повноваження суду апеляційної інстанції скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове рішення, а також на практику реалізації таких повноважень у процедурах судового контролю, не змінює наведеного висновку.

Наявність у суду апеляційної інстанції відповідного процесуального повноваження визначає можливий спосіб реагування у разі встановлення помилковості оскаржуваного судового рішення, однак сама по собі не є підставою для його застосування за відсутності встановлених законом підстав для скасування чи зміни ухвали у відповідній частині.

При цьому колегія суддів не надає оцінки доводам Чернівецької міської ради щодо помилковості відмови у прийнятті її повторного звіту, оскільки відповідна частина ухвали суду першої інстанції самою Чернівецькою міською радою в апеляційному порядку не оскаржена, а позивачі в апеляційній скарзі не ставлять питання про скасування пунктів 2–4 резолютивної частини ухвали від 22 липня 2026 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги та додаткових письмових пояснень від 21 вересня 2026 року не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в оскарженій частині та не встановлюють таких порушень норм процесуального права, які є підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року по суті вирішених нею процесуальних питань є правильною, а наведені апелянтами доводи, у тому числі викладені в додаткових письмових поясненнях від 21 вересня 2026 року, не дають підстав для її скасування чи зміни.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає згідно ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П. Боровицький О. А.