Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №640/17599/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/17599/19 Головуючий у 1 інстанції: Манзій О.П.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл Україна» (далі – ТОВ з ІІ «Проктер енд Гембл Україна») звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.09.2019 № 0011424402.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС України від 03.09.2019 № 0011424402.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що п.201.10 ст.201 ПК України чітко встановлено обов`язок платника зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, тоді як позивачем в порушення зазначеної норми зареєстровано ряд податкових накладних з порушенням встановленого граничного строку, що ним не заперечується. При цьому, реєстрації підлягають також і податкові накладні, які не надаються покупцю, за винятком тих, які складені за операціями щодо постачання товарів/послуг: які звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою. На переконання відповідача, оспорюване податкового повідомлення-рішення прийняте в повній відповідності до норм ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

19 червня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл Україна» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Офісом великих платників податків ДПС України проведено камеральну перевірку ТОВ з ІІ «Проктер енд Гембл Україна» з питань своєчасності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних № 4024 від 06 травня 2019 року та № 4327 від 30 червня 2019 року, за результатами якої складено Акт від 08 серпня 2019 року № 2349/28-10-44-02/19341005.

Згідно з висновками вказаного Акта перевірки, ТОВ з ІІ «Проктер енд Гембл Україна» допущено порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у зв`язку з несвоєчасною реєстрацією податкових накладних, а саме податкової накладної № 4024 від 06 травня 2019 року, зареєстрованої 09 липня 2019 року із затримкою на 39 календарних днів, та податкової накладної № 4327 від 30 червня 2019 року, зареєстрованої 16 липня 2019 року із затримкою на 1 календарний день. При цьому контролюючим органом визначено, що порушення строків реєстрації до 15 календарних днів допущено щодо суми податку на додану вартість у розмірі 501 548,99 грн, а від 31 до 60 календарних днів — щодо суми податку на додану вартість у розмірі 39 691,08 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в Акті перевірки, ТОВ з ІІ «Проктер енд Гембл Україна» подало заперечення, за результатами розгляду яких висновки акта перевірки контролюючим органом залишено без змін.

На підставі акта перевірки Офісом великих платників податків ДПС України 03 вересня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011424402, яким до ТОВ з ІІ «Проктер енд Гембл Україна» застосовано штрафні санкції у розмірі 10 відсотків у сумі 50 154,90 грн та у розмірі 30 відсотків у сумі 11 907,32 грн. Загальний розмір застосованих штрафних санкцій становив 62 062,22 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 03 вересня 2019 року № 0011424402 залишено без змін.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

За змістом пункту 201.10 статті 201 ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням таких граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу.

Зокрема, цією нормою було встановлено штраф у розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів, та 30 відсотків суми податку на додану вартість - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів.

Пунктом 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 (далі - Порядок № 1307), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини, зокрема « 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності». Редакція Порядку № 1307 від 01 грудня 2018 року була чинною у спірний період.

За змістом пункту 11 Порядку № 1307, у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПК України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання/починають використовуватися: в операціях, що не є об`єктом оподаткування; в операціях, звільнених від оподаткування; в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.

У зведених податкових накладних, у яких зазначено код ознаки 1 або 2, у графі «Отримувач (покупець)» платник податку зазначає власне найменування (П.І.Б.), у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН « 600000000000», рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється, а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку, зокрема « 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності».

У подальшому, Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466-IX), який набрав чинності 23 травня 2020 року, абзац перший пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України викладено у новій редакції, якою з-під дії загального правила щодо застосування штрафу за порушення граничного строку реєстрації, серед іншого, виключено податкові накладні, складені відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а»-«г» цього пункту, податкові накладні, складені відповідно до статті 199 ПК України, а також податкові накладні, складені відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 ПК України.

Крім того, Законом № 466-IX підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 73.

Відповідно до пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (у редакції Закону № 466-IX), штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також щодо визначених цією нормою податкових накладних, нараховані платникам податків протягом періоду з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені станом на дату набрання чинності Законом № 466-IX, підлягали застосуванню у розмірі 2 відсотків обсягу постачання без податку на додану вартість, але не більше 1020 грн.

Законом України від 14 липня 2020 року № 786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців», який набрав чинності 08 серпня 2020 року, до пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України внесено зміни, якими, зокрема, слова і цифри «до 31 грудня 2019 року» замінено словами «до дати набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві”, строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або», а розмір штрафу « 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень» замінено на « 1 відсоток обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень».

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна № 4327 від 30 червня 2019 року, порушення строку реєстрації якої стало однією з підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 03 вересня 2019 року № 0011424402, є зведеною податковою накладною. У ній зазначено код ознаки « 1», у графі «Отримувач (покупець)» - власне найменування платника податку, у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» - умовний ІПН « 600000000000», проставлено позначку про те, що податкова накладна не підлягає наданню отримувачу (покупцю), та зазначено тип причини « 13» - «Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності».

Наведені реквізити податкової накладної відповідають установленим Порядком № 1307 особливостям складання зведених податкових накладних у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України та підтверджують, що така податкова накладна не підлягала наданню отримувачу (покупцю).

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що зазначення у розділі А податкової накладної № 4327 суми податку на додану вартість за основною ставкою 20 відсотків свідчить про неможливість застосування до спірних правовідносин положень пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Саме по собі зазначення ставки податку на додану вартість у відповідній графі зведеної податкової накладної не змінює її правової природи та не спростовує інших установлених реквізитів такої накладної, зокрема її складання як зведеної, умовного ІПН « 600000000000», відмітки про ненадання отримувачу та типу причини « 13». У судовій практиці також сформовано підхід, за яким зазначення коду ставки « 20» у розділі А зведеної податкової накладної саме по собі не свідчить про те, що така накладна складена як звичайна податкова накладна за операціями, що оподатковуються за основною ставкою.

При цьому, колегія суддів враховує, що на час виникнення спірних правовідносин пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України дійсно було передбачено відповідальність за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та встановлено відповідні винятки з такого правила.

Водночас, правомірність спірного податкового повідомлення-рішення підлягає оцінці з урахуванням законодавчих змін, яким законодавець прямо надав ретроспективної дії щодо штрафних санкцій, нарахованих у визначений пунктом 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України період.

Пункт 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України є спеціальною нормою, якою законодавець змінив правові наслідки порушень граничних строків реєстрації визначених у цій нормі податкових накладних та розрахунків коригування, вчинених до набрання чинності Законом № 466-IX. Дія вказаної норми поширюється на штрафні санкції, нараховані протягом періоду з 01 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом № 466-IX, за умови, що строк сплати відповідного грошового зобов`язання не настав або таке грошове зобов`язання є неузгодженим у розумінні цієї норми.

Отже, сам по собі факт порушення ТОВ з ІІ «Проктер енд Гембл Україна» встановлених статтею 201 ПК України строків реєстрації податкових накладних, який позивачем не заперечується, не є достатньою підставою для висновку про збереження у незмінному вигляді штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням від 03 вересня 2019 року № 0011424402, оскільки після його прийняття законодавцем установлено спеціальний порядок перегляду розміру таких санкцій.

Колегія суддів також враховує, що для цілей застосування пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України законодавцем закріплено спеціальне розуміння неузгодженого грошового зобов`язання. За змістом цієї норми таким є грошове зобов`язання, відповідне податкове повідомлення-рішення щодо якого перебуває у процедурі адміністративного або судового оскарження та яке не сплачено станом на дату набрання чинності Законом № 466-IX.

У даній справі податкове повідомлення-рішення № 0011424402 прийнято 03 вересня 2019 року, тобто штрафні санкції нараховані у межах періоду, визначеного пунктом 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Позов про визнання цього податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування подано у вересні 2019 року, а ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року відкрито провадження у справі.

Таким чином, станом на 23 травня 2020 року спірне податкове повідомлення-рішення перебувало у процедурі судового оскарження. Доказів сплати визначеного ним грошового зобов`язання до набрання чинності Законом № 466-IX відповідачем не надано.

За таких обставин, грошове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 03 вересня 2019 року № 0011424402, відповідало критеріям, установленим пунктом 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України для застосування передбаченого цією нормою спеціального порядку перерахунку штрафних санкцій.

При цьому, імперативними положеннями пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України повноваження щодо здійснення такого перерахунку покладено саме на контролюючий орган, який зобов`язаний здійснити перерахунок суми штрафу та надіслати платнику податків нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення в силу прямої вказівки закону вважається скасованим (відкликаним).

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що перерахунок штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням від 03 вересня 2019 року № 0011424402, контролюючим органом не здійснювався, а нове податкове повідомлення-рішення ТОВ з ІІ «Проктер енд Гембл Україна» не надсилалося.

Водночас, адміністративний суд не наділений повноваженнями підміняти контролюючий орган при реалізації повноважень, прямо покладених на нього пунктом 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, та самостійно визначати суму штрафних санкцій, яка мала б бути зазначена у новому податковому повідомленні-рішенні. Відповідно, за відсутності здійсненого контролюючим органом перерахунку та нового податкового повідомлення-рішення суд не має правових підстав самостійно виокремлювати із загальної суми грошового зобов`язання окремі складові та визначати інший розмір податкового зобов`язання замість суб`єкта владних повноважень.

Правовий висновок щодо ретроспективної дії пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та виключної компетенції контролюючого органу щодо перерахунку штрафних санкцій послідовно викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17 липня 2020 року у справі № 640/5138/19, від 06 серпня 2020 року у справі № 200/7002/19-а, від 10 серпня 2020 року у справі № 640/6528/19, від 10 вересня 2020 року у справі № 520/3188/19, від 11 листопада 2020 року у справі № 160/1553/19, від 11 січня 2021 року у справі № 480/3000/19 та від 28 липня 2023 року у справі № 320/6457/19. Верховний Суд у справі № 320/6457/19, зокрема, підтвердив, що пункт 73 поширює дію на штрафні санкції, нараховані у встановлений ним період, за умови перебування ППР у процедурі оскарження та несплати відповідного грошового зобов`язання.

Крім того, аналогічний підхід Верховним Судом застосовано у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 640/19407/19, яка стосувалася ТОВ з ІІ «Проктер енд Гембл Україна» та правовідносин щодо ретроспективного застосування положень пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а також у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 640/11274/19.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що факт реєстрації податкових накладних із порушенням граничних строків, установлених пунктом 201.10 статті 201 ПК України, сам по собі підтверджує правомірність податкового повідомлення-рішення від 03 вересня 2019 року № 0011424402. Такі доводи не враховують подальшого законодавчого врегулювання відповідних правовідносин пунктом 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, якому законодавцем прямо надано ретроспективної дії.

Так само колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України у редакції, чинній на час вчинення порушення, без урахування подальшого запровадження пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, оскільки, наявність підстав для застосування відповідальності за законодавством, чинним на час несвоєчасної реєстрації податкової накладної, не виключає застосування спеціальної ретроспективної норми, прийнятої законодавцем після виникнення таких правовідносин.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС України від 03 вересня 2019 року № 0011424402 не може зберігати юридичну силу у первісно визначеному ним вигляді, оскільки до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а покладений законом на контролюючий орган обов`язок щодо перерахунку штрафних санкцій та прийняття нового податкового повідомлення-рішення виконаний не був.

Враховуючи вищезазначене, висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 вересня 2019 року № 0011424402 є правильним, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл Україна» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.