Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №640/10384/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/10384/22 Головуючий у 1 інстанції: Черникова О.А.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Підприємство з іноземними інвестиціями «Амік Україна» (далі – ПІІ «Амік Україна», Підприємство) звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі – ЦМУ ДПС по роботі з ВПП), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2021 року №0007450703.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення 12 листопада 2021 року №0007450703.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач – Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що позивачем, як розпорядником акцизного складу не забезпечено своєчасне подання до територіального органу ДПС електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг пального, чим порушено п.п 230.1.3 п.230.1 ст.230 ПК України. Також, апелянт зазначає, що посилання суду першої інстанції та позивача на лист ДПС, в якому зазначається, що у разі якщо несвоєчасне подання документа відбулось не з вини розпорядника акцизного складу, то штрафні санкції не застосовуються, не підтверджує факт надсилання позивачем довідок вчасно, оскільки, в листі ДПС відсутні посилання на будь-які конкретні дати чи номери довідок, у листі виключно цитуються норми законодавства, також відсутній у цьому листі будь-який факт, який підтверджує наявність вини ДПС у неприйнятті цих довідок.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено фактичну перевірку АЗС ПІІ «Амік Україна», розташованої за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с/р Кучурганська, м. Одеса, Військовий спуск, 16-А.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 08 жовтня 2021 року № 22377/15-32-0902/30603572, у якому встановлено порушення ПІІ «Амік Україна» вимог підпункту 230.1.3 статті 230 ПК України, а саме, незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу подання щоденного електронного документа 06 травня 2020 року та своєчасного подання електронного документа 18 грудня 2020 року щодо даних про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби, а також про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах.

На підставі висновків зазначеного Акта перевірки Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2021 року № 0007450703, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 128-1.3 статті 128-1 ПК України до ПІІ «Амік Україна» застосовано штрафні санкції у розмірі 5 000,00 грн.

ПІІ «Амік Україна» звернулося до Державної податкової служби України зі скаргою від 22 листопада 2021 року вих. № 2299 на податкове повідомлення-рішення.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 15 червня 2022 року № 5686/6/99-00-06-03-01-06 скаргу ПІІ «Амік Україна» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2021 року № 0007450703 - без змін.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства що укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За приписами п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Положеннями п. 81.1 ст. 81 ПК України закріплено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити; наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави.

У відповідності до п. 109.1 ст. 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 109.2 ст. 109 ПК України, порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

За правилами підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України, розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15°С.

Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

На кожному акцизному складі за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД формуються показники про: обсяги залишків пального на початок та кінець звітної доби, що визначаються шляхом підсумовування обсягів залишків пального в кожному резервуарі на підставі показників рівнемірів-лічильників, встановлених на таких резервуарах, розташованих на такому акцизному складі; добовий обсяг реалізованого пального, що визначається шляхом підсумовування обсягів реалізованого за звітну добу пального через кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу на підставі показників витратомірів-лічильників, встановлених на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на такому акцизному складі; добовий обсяг отриманого пального, що визначається шляхом віднімання від обсягу залишків пального на кінець звітної доби обсягу залишків пального на початок звітної доби та додавання добового обсягу реалізованого пального з такого акцизного складу з додаванням обсягу втраченого пального, зазначеного в акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та з відніманням додаткового обсягу пального, зазначеного в заявках на поповнення обсягу залишку пального або спирту етилового, зареєстрованих у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Фактичні показники витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників щодо обсягів залишків пального та добового обсягу реалізованого пального перераховуються у літри, приведені до температури 15°С, крім показників паливороздавальних колонок та/або оливороздавальних колонок, які виконують функції витратомірів-лічильників.

Під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника визначення даних про обсяги залишків пального та обсяги обігу пального здійснюється у мірах повної місткості, які мають позитивний результат повірки, проведеної відповідно до законодавства, та/або за допомогою рулетки та метроштока або переносного (портативного) рівнеміра-аналізатора, які мають позитивний результат повірки, проведеної відповідно до законодавства. Застосування такого способу вимірювання може здійснюватися не більше 20 календарних днів поспіль (для акцизних складів, які є місцями роздрібної торгівлі пальним, на які отримано ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, - не більше 15 календарних днів поспіль) та не більше чотирьох разів протягом календарного року.

Дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв`язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Електронні документи заповнюються автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників (під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника заповнюються відповідальною особою розпорядника акцизного складу).

В електронних документах також зазначаються відповідальною особою розпорядника акцизного складу дані про обсяги залишків пального, що знаходяться на акцизному складі в тарі, балонах, упаковці, про добовий обсяг реалізованого пального в тарі, балонах, упаковці, а також інформація про дні, в які акцизний склад не працює.

Процедуру створення та ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів лічильників рівня пального у резервуарі (далі Реєстр), а також порядок передачі облікових даних (обсягу обігу та залишку пального) з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів визначає Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 891 (далі - Порядок № 891).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 891, електронні документи для наповнення Реєстру, які формуються розпорядниками акцизних складів та надсилаються до Реєстру за кожним місцем розташування акцизного складу, містять, зокрема, зведені за добу підсумкові облікові дані щодо: обсягів фактичних залишків пального на початок та кінець звітної доби та добового обсягу обігу пального за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15°С, у розрізі всіх наявних у розпорядника акцизного складу акцизних складів з уніфікованою нумерацією для усіх розпорядників акцизних складів, крім зазначених в абзаці третьому цього підпункту; добового фактичного обсягу реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15°С, для розпорядників акцизних складів, на акцизних складах яких провадиться діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову підакцизну продукцію (пальне).

Приписами пункту 6 Порядку № 891 визначено, що електронні документи для наповнення Реєстру, що містять інформацію, зазначену у підпунктах 1-4 п. 5 цього Порядку, формуються та надсилаються розпорядниками акцизних складів одноразово до початку введення в дію Реєстру та в разі зміни такої інформації. Інформація про витратоміри та рівнеміри вноситься до Реєстру після настання строків їх встановлення, визначених Податковим кодексом України. Електронні документи для наповнення Реєстру, що містять інформацію, зазначену в підпунктах 5 і 6 пункту 5 цього Порядку, формуються та надсилаються розпорядниками акцизних складів щодня (крім днів, у які акцизний склад не працює).

Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу (обсяг реалізованого та обсяг отриманого) пального, зазначені в підпунктівз пункту 5 цього Порядку, формуються після проведення останньої операції з обігу пального за звітну добу, але не пізніше 23 години 59 хвилин такої доби, до початку проведення операцій з обігу пального за добу, що настає за звітною добою, та подаються до ДФС не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

На кожному акцизному складі за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД формуються показники про: обсяги залишків пального на початок та кінець звітної доби, що визначаються шляхом підсумовування обсягів залишків пального в кожному резервуарі на підставі показань рівнемірів, установлених на таких резервуарах; добовий обсяг реалізованого пального, що визначається шляхом підсумовування обсягів реалізованого за звітну добу пального через кожне місце відпуску пального шляхом наливу з акцизного складу на підставі показань витратомірів, установлених у кожному місці відпуску пального шляхом наливу з акцизного складу; добовий обсяг отриманого пального, що визначається шляхом віднімання від обсягу залишків пального на кінець звітної доби обсягу залишків пального на початок звітної доби та додавання добового обсягу реалізованого пального з такого акцизного складу з додаванням обсягу втраченого пального, зазначеного в акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та з відніманням додаткового обсягу пального, зазначеного в заявках на поповнення обсягу залишку пального, зареєстрованих у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Підтвердженням розпоряднику акцизного складу прийняття/неприйняття його електронного документа для наповнення Реєстру/коригуючого електронного документа для наповнення Реєстру є квитанції в електронному вигляді у текстовому форматі, які надсилаються йому держателем Реєстру протягом операційного дня. Датою та часом надсилання електронного документа для наповнення Реєстру/коригуючого електронного документа для наповнення Реєстру держателю Реєстру є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо протягом операційного дня держателем Реєстру не надіслано квитанції про прийняття/неприйняття електронного документа для наповнення Реєстру/коригуючого електронного документа для наповнення Реєстру, такий електронний документ вважається прийнятим. Держатель Реєстру не приймає електронних документів для наповнення Реєстру/коригуючих електронних докзпчентів для наповнення Реєстру у випадках порушення вимог щодо формування, заповнення та надсилання таких електронних документів, передбачених цим Порядком.

Отже, з вищевказаного слідує, що розпорядник акцизного складу зобов`язаний подавати довідки про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального в електронному вигляді з дотриманням вимог Порядку № 891, проте не пізніше наступного дня, який настає за звітнім днем.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про порушення ПІІ «Амік Україна» вимог підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України, яке, за твердженням відповідача, полягало у незабезпеченні позивачем, як розпорядником акцизного складу, своєчасного подання до ДПС України електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяги обігу пального.

Колегія суддів вважає вказаний висновок контролюючого органу необґрунтованим з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що штрафні санкції згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням застосовано до ПІІ «Амік Україна» за несвоєчасне, за висновком контролюючого органу, подання довідок про зведені дані (обсяги пального) за 18 грудня 2020 року, 31 грудня 2020 року, 01 січня 2021 року, 02 січня 2021 року та 25 серпня 2021 року.

Водночас, наявними у матеріалах справи протоколами руху відповідних електронних документів підтверджуються обставини їх формування та направлення позивачем до ДПС України.

Так, довідку про зведені дані (обсяги пального) за 18 грудня 2020 року сформовано ПІІ «Амік Україна» 18 грудня 2020 року та направлено до ДПС України 19 грудня 2020 року о 17:35:29, повторно - 19 грудня 2020 року о 23:23:15 та 20 грудня 2020 року о 15:37:51. Вказану довідку доставлено на сервер ДПС України 20 грудня 2020 року о 15:38:13.

Довідку про зведені дані (обсяги пального) за 31 грудня 2020 року сформовано ПІІ «Амік Україна» 31 грудня 2020 року та направлено до ДПС України 01 січня 2021 року о 16:26:47, повторно - о 18:15:42 та о 23:03:52. Згідно з протоколом руху документа, довідку доставлено на сервер ДПС України 01 січня 2021 року о 23:03:24, а до центрального рівня ДПС України - 04 січня 2021 року о 09:02:59.

Довідку про зведені дані (обсяги пального) за 01 січня 2021 року сформовано ПІІ «Амік Україна» 01 січня 2021 року та направлено до ДПС України 02 січня 2021 року о 16:42:49. Відповідно до протоколу руху документа, довідку доставлено на сервер ДПС України 02 січня 2021 року о 16:42:37, а до центрального рівня ДПС України - 04 січня 2021 року о 09:13:17.

Довідку про зведені дані (обсяги пального) за 02 січня 2021 року сформовано ПІІ «Амік Україна» 02 січня 2021 року та направлено до ДПС України 03 січня 2021 року о 17:56:40. Згідно з протоколом руху документа, довідку доставлено на сервер ДПС України 03 січня 2021 року о 17:56:21, а до центрального рівня ДПС України - 04 січня 2021 року о 09:08:41.

Довідку про зведені дані (обсяги пального) за 25 серпня 2021 року сформовано ПІІ «Амік Україна» 25 серпня 2021 року та направлено до ДПС України 26 серпня 2021 року о 16:27:14, повторно - 26 серпня 2021 року о 19:05:41. Вказану довідку доставлено на сервер ДПС України 27 серпня 2021 року о 03:23:19.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що ПІІ «Амік Україна» сформувало відповідні електронні документи та у межах установлених законодавством строків здійснило їх направлення засобами електронного зв`язку до ДПС України.

При цьому, щодо довідок за 31 грудня 2020 року, 01 січня 2021 року та 02 січня 2021 року протоколами руху документів безпосередньо підтверджується їх доставлення на сервер ДПС України не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за відповідною звітною добою. Подальше надходження цих документів до центрального рівня ДПС України 04 січня 2021 року відбувалося після їх доставлення на сервер контролюючого органу та не залежало від дій ПІІ «Амік Україна».

Щодо довідок за 18 грудня 2020 року та 25 серпня 2021 року матеріалами справи підтверджується, що позивач також здійснив їх направлення до ДПС України в межах установленого строку, а стосовно кожної із цих довідок до закінчення граничного строку здійснювалося повторне направлення. Фактичне доставлення таких документів на сервер ДПС України після закінчення відповідної доби саме по собі не свідчить про порушення позивачем установленого порядку їх подання та не підтверджує наявності вини ПІІ «Амік Україна» у несвоєчасному прийнятті таких документів інформаційною системою контролюючого органу.

Колегія суддів звертає увагу, що пунктом 128-1.3 статті 128-1 ПК України відповідальність встановлено саме за незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, які містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального.

Таким чином, для застосування передбаченої зазначеною нормою відповідальності встановлення самого лише факту відображення відповідного електронного документа в інформаційній системі контролюючого органу після закінчення встановленого строку є недостатнім. Контролюючим органом має бути доведено, що несвоєчасне подання такого документа відбулося саме з вини розпорядника акцизного складу.

Разом з тим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що несвоєчасне прийняття окремих довідок сервером ДПС України було зумовлено діями або бездіяльністю ПІІ «Амік Україна». Також, матеріали справи не містять доказів отримання позивачем повідомлень про відмову у прийнятті зазначених електронних документів за результатами їх своєчасного направлення до ДПС України.

За встановлених обставин, неможливість прийняття або доставки електронного документа інформаційною системою контролюючого органу після його своєчасного направлення платником податків не може бути поставлена у вину такому платнику та бути самостійною підставою для притягнення його до відповідальності, передбаченої пунктом 128-1.3 статті 128-1 ПК України.

При цьому, саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок доведення правомірності прийнятого ним рішення. Натомість Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків не доведено наявності в діях ПІІ «Амік Україна» усіх необхідних елементів податкового правопорушення, з якими пункт 128-1.3 статті 128-1 ПК України пов`язує застосування відповідальності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що ПІІ «Амік Україна», як розпорядником акцизного складу, не забезпечено своєчасного подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяги обігу пального, чим порушено вимоги підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України.

Посилання апелянта на те, що лист ДПС України не містить відомостей щодо конкретних дат та номерів спірних довідок і сам по собі не підтверджує вини контролюючого органу у їх неприйнятті, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки визначальним для вирішення цієї справи є не встановлення вини контролюючого органу, а встановлення наявності чи відсутності вини ПІІ «Амік Україна», як розпорядника акцизного складу, у несвоєчасному поданні відповідних електронних документів. Матеріалами справи такої вини позивача не підтверджено, а відповідачем її наявності не доведено.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку з незалученням до участі у справі Головного управління ДПС в Одеській області, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, судом першої інстанції зазначене клопотання відповідача було розглянуто та у його задоволенні відмовлено з огляду на недоведеність того, що судове рішення у цій справі може вплинути на права або обов`язки Головного управління ДПС в Одеській області.

Сам по собі факт проведення Головним управлінням ДПС в Одеській області фактичної перевірки позивача не свідчить про те, що рішення у цій справі безпосередньо впливатиме на права, інтереси чи обов`язки цього контролюючого органу в розумінні статті 49 КАС України. Предметом судового контролю у цій справі є правомірність податкового повідомлення-рішення, прийнятого Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Крім того, апелянтом не зазначено, які саме права чи обов`язки Головного управління ДПС в Одеській області можуть бути змінені, припинені або виникнути внаслідок ухвалення судового рішення у цій справі, а також, не обґрунтовано, яким чином незалучення цього органу до участі у справі призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 12 листопада 2021 року № 0007450703 та наявність правових підстав для його скасування.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.