Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №320/43250/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/43250/24 Головуючий у 1 інстанції: Жук Р.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М. Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та скасування щомісячної доплати до його пенсії в сумі 2 000,00 грн, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01 березня 2024 року, враховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту вразливих верств населення у 2024 році» без обмеження максимальним розміром, з урахуванням щомісячної доплати до його пенсії в сумі 2 000,00 грн, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, встановленим після перерахунку пенсії на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі № 320/20810/23, починаючи з 01 березня 2024 року.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2 000,00 грн до призначеної пенсії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року № 713, починаючи з 01 червня 2024 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01 березня 2024 року, враховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2 000,00 грн до призначеної пенсії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року № 713, та здійснити перерахунок пенсії та виплату пенсії, враховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01 червня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що після визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитися перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, не приймалося, у зв`язку з чим, підстави для проведення нового перерахунку пенсії позивача відсутні. Також, апелянт вказує, що оскільки пенсія ОСОБА_1 після 01 березня 2018 року перераховувалася на виконання судового рішення та внаслідок такого перерахунку її розмір збільшився більше ніж на 2 000 грн, підстави для встановлення щомісячної доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713, відсутні, посилаючись при цьому на правову позицію Верховного Суду у зразковій справі № 400/6254/24. Крім того, апелянт зазначає, що положеннями статті 43 Закону № 2262-XII та статті 2 Закону № 3668-VI передбачено обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Водночас, апелянт вважає, що Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 не є підставою для незастосування такого обмеження при виплаті пенсії та проведенні її індексації.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 16 серпня 1988 року отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», обчислену виходячи з 90 % відповідних сум грошового забезпечення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року у справі № 640/22732/21, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 березня 2021 року № ВСЗ/1960 про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року, з урахуванням проведених виплат.

У подальшому, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі № 320/20810/23, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року із розрахунку основного розміру пенсії 90 % грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, а також здійснити виплату пенсії з 01 березня 2022 року та з 01 березня 2023 року з урахуванням індексації, встановленої постановами Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання зазначених судових рішень, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , унаслідок якого розмір пенсії позивача з надбавками становив 36 228,40 грн. Водночас, з 01 липня 2021 року ОСОБА_1 було встановлено щомісячну доплату до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Згідно з розрахунком пенсії станом на 01 березня 2024 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві проведено індексацію базового основного розміру пенсії ОСОБА_1 за 2024 рік із застосуванням коефіцієнта 0,0796 та визначено суму індексації у розмірі 1 500,00 грн, унаслідок чого, загальний розмір пенсії з надбавками становив 38 558,40 грн. Разом з тим, до виплати позивачу визначено пенсію у розмірі 36 228,40 грн, тобто у розмірі, встановленому після виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі № 320/20810/23, без урахування щомісячної доплати у розмірі 2 000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713.

У зв`язку з наведеним, представник ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про нарахування та виплату щомісячної доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713, а також про проведення перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, проведеної у 2024 році.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 01 серпня 2024 року № 30623-29534/О-02/8-2600/24 представника позивача повідомлено, що у травні 2024 року, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі № 320/20810/23, проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , після якого її розмір становить 36 228,40 грн, а підстави для нарахування пенсійної виплати у більшому розмірі відсутні. Крім того, у вказаному листі зазначено, що щомісячна доплата у розмірі 2 000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 виплачувалася ОСОБА_1 з 01 липня 2021 року по 31 травня 2024 року, однак, після проведення перерахунку пенсії на виконання судового рішення, унаслідок якого, розмір пенсії за період з березня 2018 року по липень 2021 року збільшився більше ніж на 2 000,00 грн, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві переглянуто право позивача на отримання зазначеної щомісячної доплати.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII.

Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій

Так, згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262-XII, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 64 Закону № 2262-XII передбачено, що у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.

Положеннями статті 2 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії. Індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі № 320/20810/23, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , унаслідок якого розмір пенсії позивача з надбавками становив 36 228,40 грн.

З 01 березня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві проведено індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», визначивши суму індексації у розмірі 1 500,00 грн, унаслідок чого загальний розмір пенсії з надбавками становив 38 558,40 грн. Водночас, до виплати ОСОБА_1 визначено пенсію у розмірі 36 228,40 грн, тобто у розмірі, встановленому після виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі № 320/20810/23.

Крім того, ОСОБА_1 з 01 липня 2021 року було встановлено щомісячну доплату до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», яка виплачувалася позивачу по 31 травня 2024 року. Після проведення у травні 2024 року перерахунку пенсії на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі № 320/20810/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві припинено виплату вказаної щомісячної доплати з 01 червня 2024 року.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що після визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 нових нормативно-правових актів, якими були б визначені умови, порядок та розміри такого перерахунку, Кабінетом Міністрів України не приймалося.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, питання щодо наявності у ОСОБА_1 права на перерахунок пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 березня 2021 року № ВСЗ/1960 про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року вже було предметом судового розгляду та вирішено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року у справі № 640/22732/21, яким Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зобов`язано здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії позивача з 01 квітня 2019 року.

Надалі, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі № 320/20810/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із розрахунку 90 % грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, а також здійснити виплату пенсії з урахуванням індексації з 01 березня 2022 року та з 01 березня 2023 року.

Отже, у межах цієї справи питання виникнення у позивача права на перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення після скасування пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 повторно не вирішується. Предметом судового контролю є правомірність подальших дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, вчинених після проведення перерахунків на виконання судових рішень, а саме припинення з 01 червня 2024 року виплати щомісячної доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713, та обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 після проведення з 01 березня 2024 року її індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185.

За таких обставин, наведені апелянтом доводи щодо відсутності нового рішення Кабінету Міністрів України про проведення перерахунку пенсій не спростовують висновків суду першої інстанції та не стосуються безпосередньо предмета спірних правовідносин у цій справі.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» установлено з 01 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 01 березня 2018 року відповідно до Закону № 2262-XII (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01 березня 2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.

Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01 березня 2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01 березня 2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.

Особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, пенсії яких переглядалися (перераховувалися) після 1 березня 2018 року (крім перерахунку пенсій на виконання Закону України від 24 березня 2022 року № 2146-IX «Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо пенсій в разі втрати годувальника»), щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2022 року у справі № 420/2473/22, надаючи оцінку наведеним положенням Постанови № 713, виходив з того, що перерахунок пенсії, проведення якого відповідно до абзацу третього пункту 1 Постанови № 713 виключає можливість виплати щомісячної доплати у розмірі 2 000,00 грн, має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на підставі нормативно-правового акта компетентного органу. Натомість, перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої виникло до 01 березня 2018 року, не є перерахунком пенсії у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02 березня 2023 року у справі № 600/870/22-а.

Колегія суддів враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2025 року у зразковій справі № 400/6254/24 розмежовано правові наслідки перерахунку пенсії залежно від підстав його проведення. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у справах, в яких перерахунок здійснено на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, такий перерахунок не є перерахунком у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії. Водночас, у зразковій справі № 400/6254/24 перерахунок був проведений у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що призвело до збільшення розміру грошового забезпечення військовослужбовця, а тому саме такий перерахунок визнано підставою для припинення виплати доплати, передбаченої Постановою № 713.

Наведене розмежування надалі застосовано Верховним Судом у постанові від 25 лютого 2026 року у справі № 320/45714/24, у якій Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про збереження права на доплату за Постановою № 713 визначальне значення має не сам факт проведення перерахунку на виконання судового рішення, а правова підстава такого перерахунку та характер зміни розміру грошового забезпечення.

Крім того, у постанові від 22 травня 2026 року у справі № 320/49205/24 Верховний Суд підтвердив, що перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права на належний розмір пенсії, право на який виникло до 01 березня 2018 року, не є перерахунком у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії та не припиняє право на щомісячну доплату у розмірі 2 000,00 грн відповідно до Постанови № 713.

У спірних правовідносинах перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року проведено на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року у справі № 640/22732/21 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 березня 2021 року № ВСЗ/1960 про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року, а в подальшому, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі № 320/20810/23, пенсію позивача перераховано виходячи з 90 % грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром.

Таким чином, проведений ОСОБА_1 перерахунок пенсії був спрямований на відновлення порушеного права позивача на належний розмір пенсійного забезпечення та не був обумовлений новим підвищенням грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців, у зв`язку з яким, досягається мета запровадження доплати, передбаченої Постановою № 713.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 400/6254/24, оскільки, фактичні обставини та підстави проведення перерахунку пенсії у зазначеній справі відрізняються від обставин цієї справи.

За таких, обставин проведений на виконання судових рішень перерахунок пенсії ОСОБА_1 не є тим перерахунком у розумінні абзацу третього пункту 1 Постанови № 713, який припиняє право на щомісячну доплату у розмірі 2 000,00 грн.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що вказана доплата виплачувалася ОСОБА_1 по 31 травня 2024 року, а її виплату припинено з 01 червня 2024 року після проведення у травні 2024 року перерахунку пенсії, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі № 320/20810/23, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для поновлення її нарахування та виплати саме з 01 червня 2024 року.

Щодо доводів апелянта про наявність правових підстав для обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII було передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. Положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнано неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Водночас, статтею 2 Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» було встановлено, що максимальний розмір пенсії, зокрема, призначеної (перерахованої) відповідно до Закону № 2262-XII, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

Пунктом 2 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України встановлено, що приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, а саме з 01 березня 2024 року, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, якими встановлювалося обмеження пенсії максимальним розміром, втратили чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а приписи статті 2 Закону № 3668-VI у частині поширення їх дії на пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-XII, також втратили чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022.

За таких обставин, станом на 01 березня 2024 року законодавство, яке регулює пенсійне забезпечення ОСОБА_1 , не містило чинної норми, яка встановлювала б обмеження призначеної йому відповідно до Закону № 2262-XII пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі № 320/20810/23 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вже було зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, а після виконання вказаного судового рішення розмір пенсії позивача становив 36 228,40 грн.

Отже, визначення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві суми 36 228,40 грн як граничного розміру пенсійної виплати позивача не ґрунтується на положеннях закону, оскільки зазначена сума є розміром пенсії ОСОБА_1 , визначеним за результатами попереднього перерахунку, а не максимальним розміром пенсії, встановленим законом.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про наявність правових підстав для обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, у тому числі, з посиланням на статтю 2 Закону № 3668-VI, приписи якої в частині їх поширення на пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-XII, на момент виникнення спірних правовідносин втратили чинність.

З приводу доводів апелянта про правомірність обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 під час проведення з 01 березня 2024 року її індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова № 185) установлено, що з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796.

Підпунктом 1 пункту 2 Постанови № 185 установлено, що з 1 березня 2024 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього підпункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». Підвищення пенсії, передбачене цим підпунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII.

При цьому, Постановою № 185 визначено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.

Матеріали справи свідчать, що, на виконання Постанови № 185, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві з 01 березня 2024 року проведено індексацію пенсії ОСОБА_1 та визначено суму підвищення у розмірі 1 500,00 грн, однак, фактичний розмір пенсійної виплати обмежено сумою 36 228,40 грн, визначеною після виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі № 320/20810/23.

Колегія суддів звертає увагу, що наведене у підпункті 1 пункту 2 Постанови № 185 формулювання «у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом» не встановлює самостійного максимального розміру пенсійної виплати, а передбачає застосування такого обмеження виключно за умови, якщо відповідний максимальний розмір установлений законом.

Водночас, як зазначено вище, на час виникнення спірних правовідносин положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, якими передбачалося обмеження пенсії максимальним розміром, втратили чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а приписи статті 2 Закону № 3668-VI у частині їх поширення на пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-XII, втратили чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022.

За таких обставин, положення Постанови № 185 щодо проведення індексації у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, не надають Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві правових підстав для обмеження пенсії ОСОБА_1 сумою 36 228,40 грн, оскільки, такий розмір не є максимальним розміром пенсії, визначеним законом.

Фактичне нарахування ОСОБА_1 індексації у розмірі 1 500,00 грн без відповідного збільшення суми пенсії, яка підлягає виплаті, нівелює мету індексації як механізму підвищення пенсійної виплати та не забезпечує реалізацію передбаченого Постановою № 185 підвищення.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо правомірності обмеження пенсії ОСОБА_1 після проведення з 01 березня 2024 року індексації відповідно до Постанови № 185 та погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для здійснення перерахунку та виплати пенсії позивача з урахуванням зазначеної індексації без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, встановлені у справі обставини свідчать про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві після проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання судових рішень безпідставно припинило з 01 червня 2024 року виплату щомісячної доплати у розмірі 2 000,00 грн, передбаченої Постановою № 713, а також після проведення з 01 березня 2024 року індексації пенсії відповідно до Постанови № 185 фактично обмежило її виплату розміром 36 228,40 грн.

При цьому проведений на виконання судового рішення перерахунок пенсії ОСОБА_1 , спрямований на відновлення його порушеного права на належний розмір пенсійного забезпечення, не є перерахунком у розумінні абзацу третього пункту 1 Постанови № 713, який виключає право на щомісячну доплату у розмірі 2 000,00 грн. З огляду на те, що зазначена доплата виплачувалася позивачу по 31 травня 2024 року, суд першої інстанції правильно визначив 01 червня 2024 року датою, з якої порушене право ОСОБА_1 підлягає відновленню.

Водночас на час виникнення спірних правовідносин законодавство, яке регулює пенсійне забезпечення осіб, пенсії яким призначені відповідно до Закону № 2262-XII, не передбачало чинного обмеження пенсії максимальним розміром. У зв`язку з цим визначений за результатами попереднього перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 у сумі 36 228,40 грн не може використовуватися Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві як граничний розмір пенсійної виплати при проведенні передбачених законодавством подальших підвищень пенсії.

Нарахування з 01 березня 2024 року індексації відповідно до Постанови № 185 у розмірі 1 500,00 грн із одночасним збереженням фактичної виплати пенсії у сумі 36 228,40 грн не забезпечує реального підвищення пенсії та фактично нівелює проведену індексацію. Матеріалами справи підтверджено, що після проведення індексації загальний розмір пенсії позивача з надбавками становив 38 558,40 грн, однак до виплати відповідачем визначено 36 228,40 грн.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на положення Постанови № 185 щодо проведення індексації у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, оскільки зазначене положення не встановлює самостійного максимального розміру пенсії, а передбачає застосування відповідного обмеження за умови його встановлення законом. Відсутність на час виникнення спірних правовідносин чинної законодавчої норми, яка б передбачала обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, виключає можливість застосування такого обмеження на підставі підзаконного нормативно-правового акта.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для проведення перерахунку пенсії після визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки, питання права ОСОБА_1 на відповідний перерахунок уже було вирішено судовими рішеннями, які набрали законної сили, тоді як предметом розгляду у цій справі є правомірність подальших дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення виплати доплати за Постановою № 713 та обмеження пенсійної виплати після проведення індексації за Постановою № 185.

Так само колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта на правові висновки, викладені у зразковій справі № 400/6254/24, оскільки, правова природа перерахунку пенсії у зазначеній справі та у справі, що переглядається, є різною. У спірних правовідносинах перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснено на виконання судового рішення з метою відновлення порушеного права, а не внаслідок нового нормативного підвищення складових грошового забезпечення, у зв`язку з яким, досягається мета запровадження доплати, передбаченої Постановою № 713.

Враховуючи вищевказане в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки, припинення з 01 червня 2024 року виплати щомісячної доплати у розмірі 2 000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713, після проведення перерахунку пенсії на виконання судового рішення є протиправним, а проведена з 01 березня 2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 індексація пенсії підлягає врахуванню при визначенні фактичного розміру пенсійної виплати без її обмеження сумою 36 228,40 грн, яка не є максимальним розміром пенсії, визначеним законом.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.