Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №580/10257/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/10257/25 Головуючий у 1 інстанції: Трофімова Л.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29.01.2020 року по день фактичної виплати - 22 серпня 2025 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29.01.2020 року по день фактичної виплати - 22 серпня 2025 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що основною умовою для виплати передбаченої Законом № 2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованого доходу, а компенсація має проводитися незалежно від порядку і підстав його нарахування - добровільно чи на виконання судового рішення. При цьому, апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких, право на компенсацію втрати частини доходів не ставиться у залежність від попереднього нарахування такого доходу, а невиплачений дохід може бути нарахований, зокрема, на виконання судового рішення. Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно пов`язав відсутність права на компенсацію з тим, що станом на день виключення позивача зі списків особового складу відповідні суми грошового забезпечення не були нараховані та щодо них на той час не існувало спору. Також, апелянт зазначає, що судом не враховано, що належні позивачу суми грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 16 січня 2021 року фактично виплачені лише 22 серпня 2025 року на виконання судового рішення, що свідчить про порушення строків їх виплати та наявність підстав для нарахування компенсації втрати частини доходів.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Наказом від 05 січня 2021 року № 2-ОС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я, а наказом від 15 січня 2021 року № 18-ОС виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 580/10412/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 16.01.2021, а також грошової компенсації за невикористані 40 календарних днів щорічної основної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані 98 календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2014-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 18 календарних років, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 16.01.2021, а також грошової компенсації за невикористані 40 календарних днів щорічної основної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані 98 календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2014-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 18 календарних років - з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020-2021 роки» станом на 1 січня кожного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 580/10412/24, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснено відповідне нарахування та 22 серпня 2025 року виплачено ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 16 січня 2021 року у сумі 136 911,11 грн.

27 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) із запитом на інформацію, у якому, серед іншого, просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Листом від 02 вересня 2025 року № 09/М-200/261 ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) повідомив ОСОБА_1 , зокрема, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 580/10412/24 виконано, при цьому, судовим рішенням обов`язку щодо виплати компенсації втрати частини доходів на відповідача не покладено.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо непроведення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною третьою статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правове регулювання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати визначено Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон № 2050-III).

Статтею 1 Закону № 2050-III передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За змістом частини першої статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 2 Закону № 2050-III визначено, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян. Редакція Закону № 2050-III станом на час фактичної виплати позивачу заборгованості - від 04.04.2025.

Статтею 3 Закону № 2050-III встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 Закону № 2050-III, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), який на час виникнення спірних правовідносин діяв у редакції від 21 квітня 2021 року.

Пунктом 2 Порядку № 159 визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Пунктом 4 Порядку № 159 передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44), який на час спірних правовідносин діяв у редакції від 30 серпня 2019 року.

Пунктом 2 Порядку № 44 передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 44, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Пунктом 5 Порядку № 44 встановлено, що грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 580/10412/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року, зокрема, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 16.01.2021, а також грошової компенсації за невикористані 40 календарних днів щорічної основної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані 98 календарних днів додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2014-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 18 календарних років - з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020-2021 роки» станом на 1 січня кожного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання зазначеного судового рішення, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснено відповідний перерахунок та 22 серпня 2025 року виплачено ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 16 січня 2021 року у сумі 136 911,11 грн.

Після проведення зазначеної виплати ОСОБА_1 27 серпня 2025 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) із запитом на інформацію, у якому, серед іншого, порушив питання щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Листом від 02 вересня 2025 року № 09/М-200/261 ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) повідомив ОСОБА_1 , що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 580/10412/24 виконано, водночас, обов`язок щодо виплати компенсації втрати частини доходів зазначеним судовим рішенням на відповідача не покладався.

Наведені обставини свідчать про те, що після фактичної виплати 22 серпня 2025 року донарахованих на виконання судового рішення сум відповідач компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати ОСОБА_1 не нарахував та не виплатив.

Аналіз положень статей 1-4 Закону № 2050-III свідчить, що передбачена цим Законом компенсація є спеціальною гарантією відновлення майнового становища особи у зв`язку зі знеціненням належного їй грошового доходу внаслідок порушення встановлених строків його виплати. Право на таку компенсацію виникає у разі порушення строку виплати відповідного доходу на один і більше календарних місяців за умови, що такий дохід належить до визначених Законом видів грошових доходів та не має разового характеру. При цьому, законодавець пов`язує обчислення компенсації із сумою доходу, належного особі за відповідний місяць, та індексом інфляції за період його невиплати.

У постанові від 07 травня 2026 року у справі № 280/8933/24 Велика Палата Верховного Суду, надаючи тлумачення положенням Закону № 2050-III, сформулювала правовий висновок про те, що право особи на компенсацію втрати частини доходів виникає за сукупності трьох умов: порушення строків виплати доходу щонайменше на один місяць; систематичний, а не разовий характер такого доходу; фактичне отримання особою доходу, у зв`язку із несвоєчасною виплатою якого заявлено вимогу про компенсацію.

Велика Палата Верховного Суду також наголосила, що для цілей застосування частини другої статті 2 Закону № 2050-III визначальним є не сам факт належності відповідної виплати до грошового забезпечення військовослужбовця, а характер такої виплати - систематичний чи разовий. Відповідно, компенсації підлягає лише той дохід, який за своєю правовою природою не має разового характеру, тоді як виплата, обумовлена окремим юридичним фактом та віднесена законодавством до одноразових видів грошового забезпечення, не охоплюється механізмом компенсації, встановленим Законом № 2050-III.

Отже, для правильного вирішення цього спору правове значення має встановлення характеру кожної із виплат, донарахованих та фактично виплачених ОСОБА_1 22 серпня 2025 року на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 580/10412/24, зокрема, з`ясування того, які з них мають систематичний характер і відповідно підпадають під дію Закону № 2050-III, а які є разовими та не утворюють правових підстав для нарахування компенсації втрати частини доходів.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_1 права на компенсацію втрати частини доходів з тих підстав, що на момент виключення позивача зі списків особового складу відповідні суми грошового забезпечення не були нараховані відповідачем, а спір щодо їх виплати виник лише після звернення позивача у 2024 році.

Верховний Суд у своїй практиці послідовно виходить з того, що нормативне регулювання спірних правовідносин не встановлює обов`язкової послідовності попереднього нарахування доходу та подальшої виплати компенсації, а також не ставить право особи на компенсацію втрати частини доходів у залежність від того, чи були відповідні суми попередньо нараховані, але своєчасно не виплачені. Правове значення для застосування Закону № 2050-III має факт несвоєчасної виплати належного особі доходу, у тому числі доходу, право на отримання якого встановлено судовим рішенням.

Таким чином, обставина нарахування належних ОСОБА_1 сум грошового забезпечення, на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 580/10412/24, не виключає застосування до спірних правовідносин положень Закону № 2050-III та сама по собі не може бути підставою для відмови у виплаті компенсації втрати частини доходів.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 травня 2026 року у справі № 280/8933/24 визначила, що для виникнення права на таку компенсацію правове значення має сукупність установлених законом умов, а саме, порушення строку виплати доходу щонайменше на один місяць, систематичний, а не разовий характер відповідного доходу та його фактичне отримання особою.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції, який фактично пов`язав відсутність права позивача на компенсацію із ненарахуванням відповідних сум на час звільнення та відсутністю на той момент спору щодо їх виплати, не ґрунтується на правильному застосуванні положень Закону № 2050-III та не відповідає наведеним правовим висновкам Верховного Суду.

Згідно наявної у матеріалах справи довідки про перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 16 січня 2021 року, при проведенні відповідного перерахунку до складу належних позивачу сум включено як щомісячні складові грошового забезпечення, так і виплати, що мають разовий характер. Зокрема, до щомісячних складових грошового забезпечення віднесено посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень, надбавку за кваліфікацію, премію від окладу та індексацію.

Водночас, довідка містить також окремі виплати, пов`язані з настанням визначених законодавством юридичних фактів, зокрема одноразову грошову допомогу при звільненні, допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, разову премію та компенсацію за невикористану щорічну відпустку.

Колегія суддів зазначає, що для цілей застосування Закону № 2050-III правове значення має не сам факт включення відповідної виплати до складу грошового забезпечення військовослужбовця або її донарахування на виконання судового рішення, а характер такої виплати з огляду на встановлену частиною другою статті 2 цього Закону ознаку відсутності разового характеру доходу.

Так, посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, надбавка за кваліфікацію та премія від окладу за своєю правовою природою є складовими грошового забезпечення, які нараховуються військовослужбовцю у зв`язку з проходженням військової служби за відповідний розрахунковий період та не обумовлені настанням одноразового юридичного факту. Індексація грошового забезпечення, у свою чергу, має компенсаційний характер та спрямована на підтримання купівельної спроможності відповідного грошового доходу, а тому, також не є виплатою разового характеру.

Разом з тим, одноразова грошова допомога при звільненні, допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, разова премія та компенсація за невикористану щорічну відпустку виплачуються у зв`язку з настанням окремих передбачених законодавством обставин та не мають характеру систематичного грошового доходу за відповідний місяць. Відтак, такі виплати не відповідають установленій частиною другою статті 2 Закону № 2050-III ознаці доходу, який не має разового характеру, а тому, підстави для нарахування на них компенсації втрати частини доходів відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що донараховані ОСОБА_1 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 580/10412/24 суми посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, надбавки за кваліфікацію, премії від окладу та індексації грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 16 січня 2021 року є доходами, які не мають разового характеру, а тому, порушення строків їх виплати утворює підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-III.

Як установлено матеріалами справи, донараховані ОСОБА_1 суми посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, надбавки за кваліфікацію, премії від окладу та індексації грошового забезпечення належали позивачу за період з 29 січня 2020 року по 16 січня 2021 року, однак, фактично виплачені відповідачем лише 22 серпня 2025 року, на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 580/10412/24.

Таким чином, строк виплати зазначених складових грошового забезпечення було порушено більш ніж на один календарний місяць, а самі виплати, як установлено вище, не мають разового характеру. За таких обставин, щодо зазначених сум наявні передбачені статтею 2 Закону № 2050-III правові підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому, колегія суддів враховує, що механізм обчислення такої компенсації передбачає визначення її розміру окремо щодо доходу за кожний відповідний місяць, виходячи із суми нарахованого, але своєчасно не виплаченого доходу після утримання податків і обов`язкових платежів та індексу інфляції за період його невиплати. Тому компенсація втрати частини доходів підлягає нарахуванню не на загальну суму коштів, виплачених ОСОБА_1 22 серпня 2025 року, а на донараховані суми тих складових грошового забезпечення за кожний відповідний місяць, які не мають разового характеру та охоплюються положеннями Закону № 2050-III.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) був зобов`язаний одночасно з фактичною виплатою 22 серпня 2025 року зазначених сум здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за весь період порушення строків виплати відповідних щомісячних складових грошового забезпечення. Невчинення відповідачем таких дій свідчить про протиправну бездіяльність у цій частині.

Водночас, колегія суддів зазначає, що положення Закону № 2050-III поширюються виключно на грошові доходи, які не мають разового характеру. З огляду на це, відсутні правові підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів на суми одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, разової премії та компенсації за невикористану щорічну відпустку, оскільки такі виплати за своєю правовою природою є разовими.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню лише в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованих на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 580/10412/24 сум посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, надбавки за кваліфікацію, премії від окладу та індексації грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 16 січня 2021 року, за весь час затримки виплати відповідних сум по 22 серпня 2025 року.

У зв`язку з цим, бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зазначеній частині є протиправною, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити відповідне нарахування та виплату згідно із Законом № 2050-III та Порядком № 159.

Щодо вимоги про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб колегія суддів виходить з того, що відповідні виплати пов`язані з проходженням ОСОБА_1 військової служби, а тому, під час виплати компенсації втрати частини доходів підлягають застосуванню положення пункту 2 Порядку № 44 щодо компенсації утриманих сум податку з доходів фізичних осіб.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині помилковості висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування Закону № 2050-III є обґрунтованими. Водночас, вимоги апелянта щодо нарахування компенсації на всю суму виплат, проведених 22 серпня 2025 року, не підлягають задоволенню, оскільки, до складу донарахованих сум входять також виплати разового характеру, на які дія Закону № 2050-III не поширюється.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Колегія суддів приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Судова колегія, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у повному обсязі задоволенні позовних вимог у ОСОБА_1 , а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

У відповідності до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованих на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 580/10412/24 сум посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, надбавки за кваліфікацію, премії від окладу та індексації грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 16 січня 2021 року, за весь час затримки виплати відповідних сум по 22 серпня 2025 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованих на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 580/10412/24 сум посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, надбавки за кваліфікацію, премії від окладу та індексації грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 16 січня 2021 року, за весь час затримки виплати відповідних сум по 22 серпня 2025 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишиної О.М.

Ключкович В.Ю.