Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №320/62284/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/62284/24 Головуючий у 1 інстанції: Перепелиця А.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач – ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком і її перерахунку із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити і провести виплату пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021-2023 роки (13559,41 грн.), відповідно до статей 27 та 40 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», з 05.07.2024 (з дня, наступного після дня досягнення пенсійного віку), з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком і її перерахунку із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021-2023 роки (13559,41 грн), відповідно до статей 27 та 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 08.07.2024 (при призначенні пенсії за віком), з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тоді як раніше їй було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», виплату якої з 27 грудня 2010 року було припинено, у зв`язку з працевлаштуванням на роботу за спеціальністю, що дає право на пенсію за вислугу років. Апелянт вказує, що 08 липня 2024 року позивач звернулася із заявою встановленого зразка про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Посилаючись на положення статей 10 та 45 Закону № 1058-IV, апелянт стверджує, що призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 08 липня 2024 року не є первинним призначенням пенсії, а є переведенням з одного виду пенсії на інший, у зв`язку з чим, при обчисленні пенсії підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії. Зазначає, що, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185, показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, було збільшено на коефіцієнт 1,0796 та визначено у розмірі 7 994,47 грн, який і застосовано при розрахунку пенсії позивача. У зв`язку з цим, апелянт вважає, що підстави для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021– 2023 роки відсутні.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та до 26 грудня 2010 року отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 52, пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Після досягнення пенсійного віку Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області ОСОБА_1 з 08 липня 2024 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про проведення перерахунку призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021– 2023 роки, який застосовується при призначенні пенсії відповідно до частини другої статті 40 цього Закону.

Листом від 03 грудня 2024 року № 13363-34288/К-02/8-1000/24 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для застосування при обчисленні пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, з огляду на те, що раніше їй була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Водночас, статтею 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII) передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп – заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс – середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, Як вбачається з матеріалів справи, після досягнення пенсійного віку ОСОБА_1 08 липня 2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою встановленого зразка про переведення з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, за результатами розгляду якої позивачу з 08 липня 2024 року призначено пенсію за віком.

У подальшому, ОСОБА_1 14 листопада 2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, зареєстрованою 19 листопада 2024 року за № 34288/К-1000-24, у якій просила провести перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2021– 2023 роки, у розмірі 13 559,41 грн, та здійснити відповідну виплату з 08 липня 2024 року.

Листом від 03 грудня 2024 року № 13363-34288/К-02/8-1000/24 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для проведення такого перерахунку, пославшись на те, що з 08 липня 2024 року її переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а тому при обчисленні пенсії підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.

Колегія суддів враховує, що пенсія за вислугу років, яку ОСОБА_1 отримувала раніше, була призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», тоді як пенсію за віком з 08 липня 2024 року призначено відповідно до Закону № 1058-IV.

Аналіз положень статей 9, 10 та частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV свідчить про те, що передбачений частиною третьою статті 45 цього Закону порядок застосовується у разі переведення особи з одного виду пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на інший вид пенсії, передбачений цим самим Законом.

Натомість, пенсія за вислугу років, яка була призначена ОСОБА_1 відповідно до Закону № 1788-XII, є окремим видом пенсійного забезпечення, правові підстави та умови призначення якого визначалися іншим законодавчим актом. При цьому, Законом № 1058-IV такий вид пенсії, як пенсія за вислугу років, серед пенсійних виплат у солідарній системі не передбачений.

Аналогічний підхід висловлено Верховним Судом у постанові від 13 травня 2026 року у справі № 560/9942/25, у якій зазначено, що перехід з пенсії за вислугу років, призначеної за Законом № 1788-XII, на пенсію за віком за Законом № 1058-IV «є саме первинним призначенням пенсії за віком», а не переведенням у розумінні частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.

Крім того, у постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 580/4912/24 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо призначення пенсії за віком особі, якій раніше було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, виходив із того, що за таких обставин має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший у межах Закону № 1058-IV.

Таким чином, сам по собі факт перебування ОСОБА_1 на пенсійному обліку та отримання нею раніше пенсії за вислугу років не є підставою для застосування до призначення їй пенсії за віком положень частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.

Беручи до уваги викладене, при призначенні ОСОБА_1 з 08 липня 2024 року пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV підлягають застосуванню положення частини другої статті 40 цього Закону, якими передбачено врахування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 травня 2026 року у справі № 560/9942/25, відповідно до якої, у подібних правовідносинах «має місце первинне призначення пенсії за віком, і при її обчисленні підлягає застосуванню частина друга статті 40 Закону №1058-IV». Верховний Суд також виходив із того, що у випадку, коли попередній вид пенсії призначено за Законом № 1788-XII, а особа звертається за пенсією за віком відповідно до Закону № 1058-IV, таке звернення не є переведенням з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.

Враховуючи вищезазначене, оскільки, із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV ОСОБА_1 звернулася у 2024 році, для обчислення її пенсії підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021, 2022 та 2023 роки, який становить 13 559,41 грн. Саме із застосуванням цього показника суд першої інстанції зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 08 липня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

За таких обставин, застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області при обчисленні пенсії ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати за 2014– 2016 роки, осучасненого до 7 994,47 грн, ґрунтується на помилковому застосуванні до спірних правовідносин механізму переведення з одного виду пенсії на інший, передбаченого частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV.

При цьому, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 травня 2026 року у справі № 560/9942/25, у якій зазначено, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Верховний Суд також наголосив, що у випадку, коли попередній вид пенсії було призначено за Законом № 1788-XII, зокрема пенсію за вислугу років, а особа звертається за призначенням пенсії за віком за Законом № 1058-IV, має місце первинне призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.

Водночас, Верховний Суд у цій же постанові зазначив, що у разі зміни виду пенсії в межах Закону № 1058-IV, зокрема з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, застосуванню підлягає частина третя статті 45 Закону № 1058-IV із збереженням показника середньої заробітної плати, використаного під час попереднього призначення пенсії. Натомість у випадку первинного призначення пенсії за віком застосовується частина друга статті 40 Закону № 1058-IV із використанням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 13 травня 2026 року у справі № 560/9942/25, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а, та підтриману Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17, зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому виявлення такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV.

Застосовуючи наведені правові висновки до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 до 26 грудня 2010 року виплачувалася пенсія за вислугу років, призначена відповідно до статті 52, пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, тоді як із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV позивач звернулася вперше 08 липня 2024 року. Зазначені види пенсій мають різні правові підстави та умови призначення, а тому, призначення ОСОБА_1 пенсії за віком не може вважатися переведенням з одного виду пенсії на інший у межах Закону № 1058-IV.

У зв`язку з цим, при обчисленні пенсії за віком ОСОБА_1 підлягають застосуванню положення частини другої статті 40 Закону № 1058-IV, відповідно до яких, враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Оскільки, ОСОБА_1 звернулася за призначенням пенсії за віком у 2024 році, при її обчисленні підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати за 2021– 2023 роки, який становить 13 559,41 грн.

За таких обставин, доводи апелянта про те, що призначення ОСОБА_1 з 08 липня 2024 року пенсії за віком є переведенням з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Також, необґрунтованими є посилання апелянта на необхідність застосування при обчисленні пенсії позивача показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії та був осучаснений до 7 994,47 грн, оскільки, такий порядок застосовується саме при переведенні з одного виду пенсії на інший у межах Закону № 1058-IV. Водночас, у даному випадку, ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV призначено вперше.

Відтак, відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладена у листі від 03 грудня 2024 року № 13363-34288/К-02/8-1000/24, у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021– 2023 роки не ґрунтується на правильному застосуванні положень статей 40 та 45 Закону № 1058-IV.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки у розмірі 13 559,41 грн з 08 липня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.