Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №420/13494/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/13494/26

Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

11 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 19980/15-32-24-05-20 від 23 квітня 2026 року, яким визначено штрафні санкції у розмірі 1020 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 19977/15-32-24-05-20 від 23 квітня 2026 року, яким визначено штрафні санкції у розмірі 8000 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 19974/15-32-24-05-20 від 23 квітня 2026 року, яким визначено штрафні санкції у розмірі 340 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 19972/15-32-24-05-20 від 23 квітня 2026 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб із застосуванням штрафної санкції загалом на 330 150,62 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 19969/15-32-24-05-20 від 23 квітня 2026 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору із застосуванням штрафної санкції загалом на 27 512,55 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без руху; надано позивачу п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для зазначення ціни позову.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25 червня 2026 року о 11:00.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року клопотання представника Головного управління ДПС в Одеській області про залишення адміністративного позову без розгляду задоволено; адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача у підготовче судове засідання без поважних причин.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції прийнято ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду за відсутності правових підстав, оскільки не з`явлення до судових засідань зумовлено не власною недбалістю сторони позивача, а тим, що некоректно працювала система відеоконференцзв`язку та представник позивачки намагався зв`язатися зі секретарем судового засідання та помічником судді, однак ніхто слухавку не взяв.

Апелянт зауважує, що представник позивача знаходиться у м. Чернігові, яке кожного дня піддається обстрілам та на момент проведення судового засідання 06 серпня 2026 року було оголошено повітряну тривогу.

Також апелянт вказує, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи в апеляційній інстанції.

Відповідно до ст. 312 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Залишаючи позову заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та її представник про час і місце судового засідання повідомленні належним чином, повторно не з`явилися у судове засідання без поважних причин та від них не надійшло клопотання про розгляд справи без участі, а відповідач наполягає на неможливості продовження розгляду справи без сторони позивача і просить залишити позов без розгляду.

Крім того, суд вказав, що повторна неявка позиваки та її представника, незалежно від причин, свідчить про недобросовісне користування належними процесуальними правами та порушення прав інших учасників справи, що сприяє зволіканню у розгляді справи.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч. 5 ст. 205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Отже, залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 205, пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов:

а) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання;

б) ненадходження заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;

в)неявка позивача в судове (підготовче) засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки;

г) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача;

ґ) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 року у справі № 500/184/19, від 25.09.2019 у справі № 815/1394/18, від 19.09.2018 у справі № 826/10538/17.

З метою участі у судових засіданнях представник позивача 05 червня 2026 року направив до суду заяву про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції (а.с. 105) та ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року заяву задоволено та надано можливість представнику позивача брати участь у судових засіданнях по даній справі в режимі відеоконференції із застосуванням системи «Електронний Суд» (а.с. 106).

З матеріалів справи (а.с. 100, 103, 108, 152) вбачається та апелянтом не заперечується та обставина, що сторона позивача належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засідання, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подано й у судові засідання не з`явилася, що підтверджується протоколами судового засідання в режимі відеоконференції № 6682513 (а.с. 150), № 6886370 (а.с. 161, 162).

Натомість апелянт вказує на те, що неявка у судові засідання зумовлено зокрема тим, що електронна система відеоконференцзв`язку працювала некоректно та представник позивача телефонував до Одеського окружного адміністративного суду з метою повідомлення вказаних обставин, однак ані помічник судді, ані секретар судового засідання слухавку не взяли, на підтвердження чого надано скріншоти телефонних дзвінків від 25.06.2026 року о 11:53, 06.08.2026 року о 11:53, о 12:03.

У даному випадку суд апеляційної інстанції зазначає, що частина 5 статті 195 КАС України покладає ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо на відповідного учасника справи, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

За таких обставин, конкретно у даному випадку, доводи апелянта про те, що неявка у судові засідання двічі поспіль зумовлена технічними причинами судова колегія вважає необґрунтованими з вищевикладених мотивів.

Поряд із цим, однією з умов залишення позову без розгляду через повторну неявку у судове засідання позивача чи його представника є вирішення питання про можливість/неможливість розгляду справи за відсутності указаних осіб.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 09 лютого 2023 року у справі №806/1093/17, від 22 травня 2025 року у справі № 380/15440/24.

Колегія суддів звертає увагу, що правила статті 205 КАС України є певною формою реалізації гарантій особи на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод.

У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема суд, не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті встановлюють наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.

Частина п`ята статті 205 КАС України побудована таким чином, що дає суду можливість залишити позовну заяву особи без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду.

Законодавче формулювання частини п`ятої статті 205 КАС України "якщо неявка перешкоджає розгляду справи" означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусовій) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 22 травня 2025 року по справі №380/15440/24.

Разом з цим, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції констатуючи наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, вказав, що позивачка та її представник про час і місце судового засідання повідомленні належним чином, повторно не з`явилися у судове засідання без поважних причин та від них не надійшло клопотання про розгляд справи без участі.

Колегія суддів зауважує, що, залишаючи позовну заяву без розгляду, судом першої інстанції не встановлено, яким чином неявка позивача та його представника перешкоджала розгляду вказаної справи, при цьому не навів жодних мотивів та обґрунтування такого висновку попри те, що сторона позивача надала наявні докази та свою правову позицію висвітлила у позовній заяві.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність передбачених п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України підстав для залишення позовної заяви у даній справі без розгляду.

Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що питання доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо встановлено, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд.

У рішенні по справі "Голдер проти Великої Британії" від 21.02.1975р., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду.

Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала через порушення норм процесуального права підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.308, 312, 320, 322, 328, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року –скасувати.

Справу № 420/13494/26 направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко