Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №420/674/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/674/26

Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух і обставини справи

09.01.2026р. ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 або позивач) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом у якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №154750013621 від 16.07.2025р. про відмову у призначенні пенсії та зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.08.1983р. по 01.06.1984р.; з 01.04.1988р. по 30.07.1988р.; з 01.08.1988р. по 20.03.1992р.; з 30.03.1989р. по 30.03.1992р. – період догляду за дитиною до трьох років ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.07.2025р.про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу з врахуванням висновків суду у судовому рішенні періоди роботи з 01.08.1983р. по 01.06.1984р.; з 01.04.1988 р. по 30.07.1988 р.; з 01.08.1988 р. по 20.03.1992 р.; з 30.03.1989 р. по 30.03.1992 р. – період догляду за дитиною до трьох років ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії, проте їй відмовлено через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач не погодилась з відмовою, оскільки разом із заявою надала до пенсійного органу належні документи, які підтверджують її стаж. Відмова відповідача ґрунтується на виявлених формальних недоліках ведення трудової книжки, а також зауваженнях щодо сплати страхових внесків, на що позивач вплинути не могла.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області заперечувало проти задоволення позову, зазначаючи, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 11 років 09 місяців 16 днів. До страхового стажу не зараховані:

період з 01.08.1981р. по 20.03.1992р., оскільки в трудовій книжці відсутній номер та дата наказу про прийняття на роботу.

період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

періоди роботи з 01.08.1983р. по 01.06.1984р.; з 01.04.1988 року по 30.07.1988р. на території Придністровської Молдавської Республіки, оскільки періоди не підтверджені компетентними органами Республіка Молдова.

Як наслідок, позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки відсутній необхідний страховий стаж.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області також подало відзив на позовну заяву, у якому вказало, що для підтвердження факту того, що позивач у періоди з 01.08.1983р. по 01.06.1984р.; з 01.04.1988р. по 30.07.1988р.; з 01.08.1988р. по 20.03.1992р.; з 30.03.1989р. по 30.03.1992р. дійсно працювала у Республіці Молдова та сплачувала страхові внески, необхідно надати до територіального органу Пенсійного фонду України відповідну довідку, видану Національною Касою Соціального Страхування Республіки Молдова. За їх відсутності відсутні будь-які законні підстави для зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача.

Одеський окружний адміністративний суд позов задовольнив рішенням від 20.05.2026р.

Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №154750013621 від 16.07.2025 р.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.07.2025р. про призначення їй пенсії за віком і прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та у відповідності з процедурою, передбаченою чинним законодавством, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 01.08.1983р. по 01.06.1984р. згідно з довідкою Державної установи «Республіканський центр матері та дитини» Міністерства охорони здоров`я Придністровської Молдавської Республіки №01-20/08 від 21.01.2025р., з 01.04.1988р. по 30.07.1988р. на посаді медсестри дільниці в Тираспольській міській дитячій лікарні на посаді, з 01.08.1988р. по 20.03.1992р. на посаді медичної сестри в фізіотерапевтичній лікарні Міністерства охорони здоров`я у м. Тирасполь та період догляду за дитиною до 3-х років, 1989 р.н. згідно з архівною випискою з запису акта про народження серії НОМЕР_1 .

Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 064,96 грн.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – також скаржник), не погодившись з прийнятим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення окружного адміністративного суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 02.07.2026р.

Обставини справи

ОСОБА_2 , громадянка України, 08.07.2025р. звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення їй пенсії за віком в порядку Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До вказаної заяви вона додала такі документи:

трудову книжку серії НОМЕР_2 , в якій зазначено, що вона з 01.04.1988р. по 30.07.1988р. працювала на посаді дільничної медичної сестри у Тираспольській міській дитячій лікарні (записи №3-4), та з 01.08.1988 р. по 20.03.1992р. працювала на посаді медичної сестри в фізіотерапевтичній лікарні Міністерства охорони здоров`я у м. Тирасполь (записи №5-6);

довідку Державної установи «Республіканський центр матері та дитини» Міністерства охорони здоров`я Придністровської Молдавської Республіки №404 від 19.11.2024р. про її фактичну заробітну плату, що враховується для нарахування пенсії, за період з 01.04.1988р. року по 30.07.1988р.;

довідку Державної установи «Республіканський центр матері та дитини» Міністерства охорони здоров`я Придністровської Молдавської Республіки №253 від 20.11.2024р., в якій зазначено, що позивач дійсно працювала в Тираспольській міській дитячій лікарні на посаді медичної сестри дільниці з 01.04.1988р. по 30.07.1988р., наказ №168-к від 22.07.1988р.;

довідку Державної установи «Республіканський центр матері та дитини» Міністерства охорони здоров`я Придністровської Молдавської Республіки №01-20/08 від 21.01.2025р., в якій містяться відомості про сплату обов`язкових страхових внесків в державний пенсійний фонд, за період з вересня 1983р. по травень 1984р. включно;

архівну довідку Відділу управління документацією і архівами міста Тирасполь Державної адміністрації ПМР №10-09-2859 від 22.11.2024р., в якій зазначені відомості про виплату позивачу заробітної плати з квітня 1992р. по березень 1993р.

Також до заяви про призначення пенсії позивач надала архівну виписку з запису акта про народження серії НОМЕР_1 , в якій зазначено про народження ОСОБА_3 у 1989 році (сина позивача) у м. Тирасполь.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

16.07.2025р. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняло рішення №154750013621, яким відмовило у призначенні пенсії. Підстава відмови: страховий стаж складає 11 років 09 місяців 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Відповідно до угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення від 29.08.1995р. та Угодою між Пенсійним фондом України і Соціальним фондом Республіки Молдова про взаємний переказ і виплату пенсій від 23.10.1998р. з питань пенсійного забезпечення, Пенсійний фонд України співпрацює з Національною Касою Соціального Страхування Республіки Молдова. Робота та документи, які видані на території Придністровської Молдавської Республіки, не підтверджені Національною Касою Соціального Страхування Республіки Молдова.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховані:

1) період з 01.08.1981р. (замість вірного « 01.08.1988р.») по 20.03.1992р. згідно з записів трудової книжки, оскільки відсутній номер та дата наказу про прийняття на роботу;

2) період догляду за дитиною до трьох років 1989 р.н. згідно з копією свідоцтва про народження;

3) період з 01.08.1983р. згідно з довідкою №01-20/09 від 21.01.2025р., період з 01.04.1988р. по 30.07.1988р. згідно з довідкою №253 від 20.11.2024р., довідок про заробітну плату №404 від 19.11.2024р., №01-20/08 від 21.01.2025р. та №10-09-2859 від 22.11.2024р., оскільки вищезазначені періоди роботи зазначені на території Придністровської Молдавської Республіки.

Вважаючи порушеним своє право на призначення пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

З оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії за віком вбачається, що за результатами розгляду документів до страхового стажу позивача не зараховано період її роботи з 01.08.1988р. по 20.03.1992р. (записи №5-6 трудової книжки серії НОМЕР_2 ), оскільки відсутній номер та дата наказу про прийняття на роботу.

Проте суд першої інстанції встановив, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач дійсно працювала з 01.08.1988р. по 20.03.1992р. на посаді медичної сестри в фізіотерапевтичній лікарні Міністерства охорони здоров`я у м. Тирасполь.

Відповідачі не надали суду жодних доказів, які б спростовували факт того, що позивач у вищевказаний період працювала на вищевказаній посаді, або доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованого сумніву у тому, що у трудовій книжці серії НОМЕР_2 зазначені недостовірні відомості.

Записи у трудовій книжці про періоди роботи позивача з 01.04.1988р. по 30.07.1988р. в Придністровській Молдавській Республіці, не містять ні виправлень, ні інших застережень, які б давали підстави для сумніву у їх правдивості.

Суд першої інстанції урахував, що на підтвердження факту роботи позивача у період з 01.04.1988р. по 30.07.1988р. в Тираспольській міській дитячій лікарні на посаді медсестри дільниці до пенсійного органу надавались довідки Державної установи «Республіканський центр матері та дитини» Міністерства охорони здоров`я Придністровської Молдавської Республіки №404 від 19.11.2024р. та №253 від 20.11.2024р.

Відповідачі не зазначили будь-яких інших підстав неможливості врахування до страхового стажу позивача періоди її роботи з вересня 1983р. по травень 1984р., про що зазначено у довідці Державної установи «Республіканський центр матері та дитини» Міністерства охорони здоров`я Придністровської Молдавської Республіки №01-20/08 від 21.01.2025 р. про сплату обов`язкових страхових внесків в державний пенсійний фонд.

До суду було наданий лист Національної Каси Соціального Страхування Республіки Молдова №3010 від 25.02.2026 р., з якого вбачається, що Національна Каса Соціального Страхування Республіки Молдова підтверджує, що страхові внески до 1999р. декларувалися загалом по всьому підприємству, тому інформація стосовно сплати страхових внесків позивачем за період з 01.08.1983р. по 30.03.1992р. відсутня у Державному регістрі індивідуального обліку внесків.

З огляду на це при призначенні пенсії за віком відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача періоди її роботи з 01.08.1983р. по 01.06.1984р. та з 01.04.1988р. по 30.07.1988р. в Тираспольській міській дитячій лікарні на посаді медсестри дільниці.

Відповідач протиправно не прийняв до пенсійної справи свідоцтво про народження дитини (у вигляді архівної виписки із запису акта про народження) серії НОМЕР_1 , видане в м. Тирасполь, Придністровською Молдавською Республікою, з огляду на що протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період догляду за дитиною до 3-х років, 1989 р.н згідно з копією свідоцтва про народження.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не довело обґрунтованості рішення №154750013621 від 16.07.2025р. про відмову у призначенні пенсії за віком, а тому воно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги

На обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області наводить доводи про неможливість зарахування до стажу позивача спірних періодів, які вже зазначені у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від №154750013621 від 16.07.2025р. та заявлялись у відзиві на позовну заяву.

Позиція інших учасників справи на апеляційну скаргу

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, належно повідомлене про розгляд даної справи, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, якому заперечує про задоволення апеляційної скарги та просить змінити рішення суду першої інстанції.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України).

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина друга статті 46 Конституції України).

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 26 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 р. по 31 грудня 2024 р. – не менше 31 р.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025р. по 31 грудня 2025р. – від 22 до 32 р.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 р., страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025р. по 31 грудня 2025 р. - від 15 до 22 р.

Суд у складі колегії суддів зазначає, що ОСОБА_1 станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії – 08.07.2025р. виповнилось 60 р.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Кабінет Міністрів України затвердив постановою від 12.08.1993р. №637 Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка (абзац перший пункту 1 Порядку №637).

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (абзац перший пункту 3 Порядку №637).

Відповідно до абзацу першого пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 30.10.2025р. у справі №300/6020/23, який суд у складі колегії суддів вважає за підставне урахувати у цій справі, основним документом на підтвердження пільгового стажу роботи є трудова книжка, та за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. Уточнюючі довідки мають подаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Як вбачається із оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, за результатами розгляду документів до страхового стажу позивача не зараховано:

1) період з 01.08.1981 р. (правильно - 01.08.1988 р.) по 20.03.1992р. згідно з записами трудової книжки, оскільки відсутній номер та дата наказу про прийняття на роботу;

2) період догляду за дитиною до 3-х років, 1989 р.н., згідно з копією свідоцтва про народження;

3) період з 01.08.1983р. згідно з довідкою №01-20/09 від 21.01.2025р., період з 01.04.1988р. по 30.07.1988р. згідно з довідкою №253 від 20.11.2024р., довідок про заробітну плату №404 від 19.11.2024р., №01-20/08 від 21.01.2025р. та №10-09-2859 від 22.11.2024р., оскільки вищезазначені періоди роботи зазначені на території Придністровської Молдавської Республіки.

Стосовно періоду роботи з 01.08.1988р. по 20.03.1992р. суд у складі колегії суддів зазначає, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , позивач працювала на посаді медичної сестри в фізіотерапевтичній лікарні Міністерства охорони здоров`я у м. Тирасполь.

При цьому, у записі №5 про прийняття на роботу відсутні номер та дата наказу про прийняття на роботу.

Суд у складі колегії суддів зазначає, що згідно з абзацом першим пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Суд у складі колегії суддів вказує на правовий висновок Верховного Суду, який викладено у постанові від 11.11.2020р. у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Застосовуючи наведений правовий висновок Верховного Суду до обставин цієї справи, суд у складі колегії суддів зазначає, що у наданій трудовій книжці містяться дати прийняття та звільнення позивача, назва установи та сама посада, всі записи скріплені печаткою.

За таких обставин, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії.

Стосовно зарахування до стажу періоду догляду за дитиною до 3-х років, суд у складі колегії судів встановив, що згідно з архівною випискою із запису акта про народження серії НОМЕР_1 , у позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син – ОСОБА_3 .

Відповідно до пункту ж) частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку

Згідно з частиною другою статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до пункту 11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Отже, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Згідно з обставинами справи ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , отже, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку могла тривати по ІНФОРМАЦІЯ_4 . Проте у трудовій книжці серії НОМЕР_2 наявний запис, що з у період з 01.08.1988р. по 20.03.1992р. позивач працювала, а відповідний період визнаний судом таким, що підлягає зарахуванню до страхового стажу.

З огляду на це суд у складі колегії суддів доходить висновку, що зарахуванню до страхового стажу підлягає період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 21.03.1992 р. по 29.03.1992р. включно

Стосовно відмови зарахувати період з 01.08.1983р. згідно з довідкою №01-20/09 від 21.01.2025р., період з 01.04.1988р. по 30.07.1988р. згідно з довідкою №253 від 20.11.2024р., довідок про заробітну плату №404 від 19.11.2024р., №01-20/08 від 21.01.2025р. та №10-09-2859 від 22.11.2024р., оскільки вищезазначені періоди роботи зазначені на території Придністровської Молдавської Республіки суд у складі колегії суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

З огляду на це суд у складі колегії суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, за яким відповідно до міжнародно-договірних України, включно з Угодою про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., а також Угодою про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994 р., стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угод, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Суд у складі колегії суддів зазначає, що позивачу повинно бути здійснено обчислення трудового (страхового) стажу за законодавством України.

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, які видані у встановленому порядку на території України і на території Республіки Молдова – держав, які входили до складу колишнього СРСР, приймаються без легалізації.

Суд у складі колегії суддів також вважає за підставне вказати, що у 1971р. Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини у справах «Лоізіду проти Туречини» (рішення від 18 грудня 1996р., §45), «Кіпр проти Туреччини» (рішення від 10 травня 2001р.) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (рішення від 23 лютого 2016р.) зазначив: «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

Отже, за умови підтвердження трудового стажу, позивач, як громадянин України, наділений невід`ємним правом на соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 02.04.2019р. у справі № 428/1695/17, від 25.09.2018р. у справі № 242/65/17 , від 31.01.2019р. у справі № 423/1450/17, від 28.08.2018р. у справі № 175/4336/16-а, соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

З огляду на наведене суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не може бути позбавлена права на належний соціальний захист виключно з тієї підстави, що надані ним документи не можуть бути перевірені компетентними органами.

Суд у складі колегії суддів не вбачає підстав для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи на посаді дільничної медичної сестри в Тираспольській міській дитячій лікарні з 01.04.1988р. по 30.07.1988р. оскільки запис про відповідний період наявний у трудовій книжці серії НОМЕР_2 та підтверджується додатково наданими довідками №253 від 20.11.2024р., №404 від 19.11.2024р., №01-20/08 від 21.01.2025р. та №10-09-2859 від 22.11.2024р.

Водночас суд у складі колегії суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про наявність достатніх доказів на підтвердження періоду роботи позивача на посаді медичної сестри з 01.08.1983р. по 01.06.1984р., оскільки у наданій трудовій книжці позивача відсутній записи за вказаний період. Трудова книжка НОМЕР_3 оформлена 22.08.1984р. та містить запис про відсутність у позивача трудового стажу до 22.08.1984р.

Досліджуючи довідку №01-20/09 від 21.01.2025р., видану Державним закладом «Республіканський спеціалізований будинок дитини», суд у складі колегії суддів зауважує на відсутності у ній відомостей про дату звільнення позивача.

Також суд у складі колегії суддів дослідив довідки №01-20/07 та №01-20/07 від 21.01.2025р., видані Державним закладом «Республіканський спеціалізований будинок дитини» про розмір заробітної плати та сплачених страхових внесків та зазначає, що вони охоплюють період з вересня 1983р. по травень 1984р. та не містять конкретних дат прийняття на роботу та звільнення, і, отже, не можуть підтвердити періоду роботи позивача на посаді медичної сестри з 01.08.1983р. по 01.06.1984р.

Отже, висновки суду першої інстанції про необхідність зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи на посаді медичної сестри з 01.08.1983р. по 01.06.1984р. є передчасними, оскільки не підтверджені записами у трудовій книжці та наданими довідками.

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за №1566/11846 (далі – Порядок №22-1), при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів, надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку, а також повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Відповідно до абзацу третього пункту 4.3 розділу IV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу IV Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу IV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати

Зміст наведених правових норм свідчить, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до структурного підрозділу, який здійснює приймання та обслуговування осіб в установленому порядку. Водночас рішення за результатами розгляду заяви ухвалюється на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Пенсійний орган не вчинив належних дій щодо встановлення стажу, який підлягає зарахуванню за період з 01.08.1983р. по 01.06.1984р., належному розгляді наданих позивачем довідок на підтвердження відповідного стажу, що, з урахуванням наведених висновків суду, є обов`язком пенсійного органу при нову розгляді заяви позивача про призначення пенсії.

Суд у складі колегії суддів вважає за необхідне наголосити на наявному у органів Пенсійного фонду праві вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону №1058-VI).

За таких обставин визначені скаржником підстави для відмови у зарахуванні до трудового стажу позивача спірних періодів є суто формальним, тому прийняте рішення підлягає скасуванню.

Також суд першої інстанції визначив належний та ефективний спосіб поновлення прав позивача, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.07.2025р. про призначення пенсії про призначення пенсії за віком.

Водночас суд у складі колегії суддів за наслідком апеляційного перегляду даної справи вважає, що належно підтвердженими є періоди роботи з 01.04.1988р. по 30.07.1988р. на посаді медичної сестри дільниці в Тираспольській міській дитячій лікарні на посаді, з 01.08.1988р. по 20.03.1992р. на посаді медичної сестри в фізіотерапевтичній лікарні Міністерства охорони здоров`я у м. Тирасполь та період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 21.03.1992 р. по 29.03.1992 р., тому вказані періоди при повторному розгляді заяви мають бути враховані пенсійним органом до страхового стажу позивача.

Інші спірні періоди має повторно перевірити Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з урахуванням висновків суду, які наведені у даній постанові.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною четвертою статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вказує, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

З огляду на це суд у складі колегії суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, змінивши періоди, які мають бути зараховані до страхового стажу позивача при призначені пенсії.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс цю справу до категорії незначної складності та розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, визначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2026р. у справі №420/674/26 – змінити, викласти мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови.

Викласти абзац третій резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 р. у справі №420/674/26 у такій редакції:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.07.2025 р. про призначення їй пенсії за віком, і прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 01.04.1988р. по 30.07.1988р. на посаді медичної сестри дільниці в Тираспольській міській дитячій лікарні, з 01.08.1988р. по 20.03.1992р. на посаді медичної сестри в фізіотерапевтичній лікарні Міністерства охорони здоров`я у м. Тирасполь та період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 21.03.1992р. по 29.03.1992р.».

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2026р. у справі №420/674/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С. Терлецький

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.О. Димерлій