Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №420/17181/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/17181/26

Категорія:113020000 Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В. Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:15.07.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2026 року ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) (далі – в/ч НОМЕР_2 ) про скасування постанови начальника групи організації адміністративного провадження відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) ОСОБА_4 про заборону в`їзду в Україну від 26 лютого 2026 року, на підставі якої вирішено заборонити громадянину Республіки Молдова ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 в`їзд в Україну строком на три року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що 26 лютого 2026 року о 10:00 год. прикордонним нарядом "Контрольний пост" між пунктами Маяки та Удобне на території Одеського району Одеської області було зупинено автотранспортний засіб на якому рухався громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) з метою перевірки документів. Після перевірки документів позивача було затримано працівниками прикордонного наряду для складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ст. 203 КУпАП. Отримавши даний протокол, громадянин республіки Молдова ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) до 19 вечора утримувався на МТНС " ОСОБА_6 ", де тільки після 19:00 йому було надано на ознайомлення (з можливістю фотофіксації та без вручення копії документа) постанову про притягнення до адміністративної відповідальності №270654 від 26 лютого 2026 року, згідно якої позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 203 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу у розмірі 3 400,00 грн.

Також, заявнику повідомлено про наявність рішення про примусове повернення громадянина республіки Молдова ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 до країни походження. Рішення щодо примусового повернення оголошено заявнику не було, як і не було вручено його копію, однак, працівником прикордонного наряду повідомлено ОСОБА_7 про необхідність негайно покинути територію України. 26 лютого 2026 року ОСОБА_7 прибув на пункт пропуску "МАЯКИ-УДОБНЕ ПАЛАНКА", де перетнув кордон у бік Республіки Молдова.

11 березня 2026 року на запит надано відповідь до якої додано рішення №2 від 26 лютого 2026 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства відносно громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), яким вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) та зобов`язати його покинути територію України у термін до 27 лютого 2026 року.

Позивач вказував, що зазначене рішення не містить інформації, що воно супроводжувалось забороною на в`їзд громадянина на територію України, що призвело до необізнаності позивача в існуванні такого рішення.

Рішення про повернення до країни походження або третьої країни було виконано та 26 лютого 2026 року громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) покинув територію України. 02 квітня 2026 року громадянином Республіки Молдова ОСОБА_8 ( ОСОБА_3 ) сплачено штраф згідно постанови №270654 від 26 лютого 2026 року в розмірі 6 800 грн., оригінал квитанції та відповідний лист направлено до НОМЕР_1 прикордонного загону ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", на адресу зазначену у тексті самої постанови.

Позивач акцентував увагу, що у постанові №270654 від 26 лютого 2026 року помилково зазначено рахунок на який необхідно сплатити штраф, а саме – зроблено помилку у двох цифрах, що призвело до необхідності додаткових дій з метою встановлення вірного рахунку для сплати штрафу та затягнуло процес виконання постанови. Тому, з метою уникнення будь-яких претензій громадянином Республіки Молдова ОСОБА_8 ( ОСОБА_3 ) сплачено штраф у подвійному розмірі. Однак, після сплати штрафу та виконання рішення про примусове повернення громадянина республіки Молдова ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 до країни походження та спроб поновити право на проживання в Україні, виявилось, що громадянину республіки Молдова ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ) заборонено в`їзд в Україну строком на три роки.

Відповідач – в/ч НОМЕР_2 позов не визнав, вказуючи, що позивача було видворено із України у зв`язку з тим що він проживав на території за недійсними документами, а саме за посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_3 (далі – посвідка № НОМЕР_3 ). Відповідно до листа Головного управління ДМС в Одеській області – органом видачі посвідки № НОМЕР_3 (додаток 4), дана посвідка значиться знищеною, проте нажаль більше інформації не надали у зв`язку з конфіденційністю. Посвідка видана 22 листопада 2023 року, а позивача було виявлено з нею 26 лютого 2026 року, проте посвідка є знищеною. Вказаний доказ повністю спростовує всі аргументи позивача щодо незаконності заборони в`їзду в Україну.

Відповідач зазначав, що рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю може бути прийнято органом охорони державного кордону щодо осіб, зазначених у ч.2 ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі – Закон №3773-VI), у разі прийняття рішення про їх примусове повернення.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року позовна заява ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_2 про визнання протиправною та скасування постанови – задоволена.

Визнано протиправною та скасовано постанову начальника групи організації адміністративного провадження відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_4 про заборону в`їзду в Україну від 26 лютого 2026 року, на підставі якої вирішено заборонити громадянину Республіки Молдова ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловічої статі, тимчасово не працює, закордонний паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 03 грудня 2024 року, органом ASP, в`їзд в Україну строком на три роки.

Стягнуто з в/ч НОМЕР_2 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1 331,20 грн.

В апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апелянт вказав про неврахування судом першої інстанції, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому, що Законом №3773-VI передбачена окрема підстава для заборони в`їзду у разі примусового повернення.

Суд першої інстанції повинен був належним чином дослідити матеріали справи, і встановити факт, що перед тим як була винесена оскаржувана заборона в`їзду, позивача було виявлено із посвідкою з ознаками підробки та примусово повернуто до країни походження.

В/ч НОМЕР_2 не повинні були доказувати факт підробки посвідки в межах адміністративної справи, оскільки не є органом досудового розслідування, і не повинні були доказувати факт здійснення процедури поглибленої перевірки посвідки, оскільки заздалегідь мали оперативну інформацію від компетентного органу – Головного управління ДМС в Одеській області – про знищення оригінальної посвідки № НОМЕР_3 , тому наявний у позивача документ невідомого походження, схожий на посвідку, не потребував перевірки.

Апелянт вказав на відсутність в оскаржуваному рішенні мотивів незастосування норм ч.2 ст. 26 Закону №3773-VI та п.2.2. розділу ІІ Інструкції №946, що є порушенням норм процесуального права.

У відзиві позивача на апеляційну скаргу зазначено, що відповідачем не наведено аргументів щодо незаконності та необґрунтованості рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року у справі №420/17181/26, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги в/ч НОМЕР_2 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

Матеріали справи містять протокол про адміністративне правопорушення від 26 лютого 2026 №379922 (а.с.10-11), постанову про накладення адміністративного стягнення від 26 лютого 2026 року №270654 (а.с.12-13), складені посадовими особами НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України відносно ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), відповідно до яких позивач порушив правила перебування в Україні, а саме проживав на території України за недійсними документами, а саме посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_3 , виданою 22 листопада 2023 року, орган що видав 5103, яка містить ознаки підробки та за інформацією ДМС вилучена встановленим порядком, а також перевищив встановлений термін перебування на території України на 462 дні. Вилучені речі та документи: не вилучались (п.5).

Посадовими особами НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України відносно ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) прийнято рішення №2 від 26 лютого 2026 року (а.с.18-19) про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, відповідно до якого позивач порушив правила перебування в Україні, а саме проживав на території України за недійсними документами, а саме посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_3 , виданою 22 листопада 2023 року, орган що видав 5103, яка містить ознаки підробки та за інформацією ДМС вилучена встановленим порядком, а також перевищив встановлений термін перебування на території України на 462 дні.

При цьому, матеріали справи містять лист ГУ ДМС в Одеській області від 29 червня 2026 року на адресу командира в/ч НОМЕР_2 , у якому адресант повідомляє, що згідно інформації, яка міститься в підсистемі "Облік іноземців та біженців" ЄІАС УМП, посвідка на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_3 значиться знищеною.

Посадовими особами НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України відносно ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) прийнято постанову про заборону в`їзду від 26 лютого 2026 року (а.с.22-23), відповідно до якої, позивача було виявлено 26 лютого 2026 року прикордонним нарядом "Контрольний пост" на автодорозі Одеса-Рені М-15 (48 кв.600 м.), який порушив правила перебування на території України, а саме проживав на території України за недійсними документами, а саме посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_3 , виданою 22 листопада 2023 року, орган що видав 5103, яка містить ознаки підробки та за інформацією ДМС вилучена встановленим порядком, а також перевищив встановлений термін перебування на території України на 462 дні.

Своїми діями громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) порушив вимоги ст.ст. 9, 17 Закону №3773-VI, п.2 Порядку продовження строку перебування т продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №150, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.203 КУпАП.

Керуючись вимогами ч.2 ст. 26 Закону №3773-VI, п.2.2 Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби України №946, постановлено заборонити громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), чоловічої статі, тимчасово не працює, закордонний паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 03 грудня 2024 року, органом ASP, в`їзд в України строком на три роки.

Вважаючи спірне рішення протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що порушення позивачем перебування на території України, як підстава для прийняття спірного рішення та "ознаки підробки" паспортного документу, відповідно до ч.1 ст. 13 Закону №3773-VI не є підставами, за якими в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, а відтак суд визнає спірне рішення протиправним, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", Наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України №946 затверджено Інструкцію про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі – Закон №3773-VІ).

Так, ч.1 ст. 13 Закону №3773-VІ встановлено, що в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

- в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;

- якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

- якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

- якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

- якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

- якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;

- якщо така особа намагається здійснити в`їзд через контрольні пункти в`їзду- виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в`їзду- виїзду.

Відповідно до ч.3 ст. 13 Закону №3773-VІ рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну.

Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №946 затверджено Інструкцію про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України №1564/20302 (далі - Інструкція №946).

Пунктом 1.1 Інструкції №946 визначено порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - іноземець).

Відповідно до п.2.1 Інструкції №946 рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю (далі - рішення про заборону в`їзду в Україну) приймається органом охорони державного кордону в разі: а) якщо при клопотанні про в`їзд в Україну іноземець подав про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; б) якщо паспортний документ іноземця, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; в) якщо іноземець порушив у пункті пропуску через державний кордон України (далі - пункт пропуску) правила перетинання державного кордону України або не виконав законних вимог посадових та службових осіб органу охорони державного кордону; г) якщо іноземця затримано під час незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску; ґ) якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; д) якщо іноземця затримано у межах контрольованого прикордонного району під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України; е) якщо іноземець здійснив в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них з порушенням встановленого законодавством України порядку або вчинив спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду; є) якщо іноземець не виконав рішення уповноваженого державного органу про заборону в`їзду в Україну; ж) в інтересах забезпечення національної безпеки України у сфері безпеки державного кордону України та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Абзацом 1 п.2.3 Інструкції №946 встановлено, що рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю приймається органом охорони державного кордону відповідно до ч.3 ст. 13 Закону №3773-VІ строком на три роки.

Додатком №1 до Інструкції №946 затверджено бланк Постанови про заборону в`їзду в Україну, відповідно до якого, в постанові в обов`язковому порядку зазначається частина та стаття Закону №3773-VІ на підставі якої приймається рішення про заборону в`їзду іноземця в Україну.

Також, відповідно до п.3.1 Інструкції №946 у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну в пункті пропуску старшим прикордонних нарядів у пункті пропуску або у разі затримання особи за незаконне перетинання державного кордону поза пунктами пропуску старшим зміни прикордонних нарядів складається довідка.

Згідно з приписами п.п. "б", "в" та "г" п.3.2 Інструкції №946 у довідці зазначаються: б) обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду; в) у чому саме полягають діяння, які є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду, зокрема: обставини і характер вчинення особою діяння; результати досліджень паспортних документів такої особи чи візи; г) термін заборони в`їзду в Україну особі, визначений відповідно до розділу III цієї Інструкції.

До довідки додаються копії сторінок паспортного документа особи, які містять фотокартку або інше зображення обличчя особи та відомості про неї ("Громадянство, "Прізвище, ім`я особи, "ОСОБА_6 , "Дата народження (день, місяць та рік)), копії протоколів, постанов про вчинення особою адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ст.ст.185-10, 202, 203, 203-1, 204-1, 204-2, 204-4 КУпАП (за наявності), віз або відміток уповноважених державних органів та результатів їх досліджень, пояснення свідків, витяги з баз даних про осіб, які перетнули державний кордон.

Отже, імперативними нормами Інструкції №946 встановлено, що у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну в пункті пропуску старшим прикордонних нарядів у пункті пропуску старшим зміни прикордонних нарядів (далі – старший зміни) складається довідка.

На підставі саме відомостей, викладених у довідці, уповноваженим органом охорони державного кордону відповідно до ч.3 ст. 13 Закону №3773-VІ приймається рішення у формі постанови про заборону в`їзду в Україну іноземцю строком на три роки.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що матеріали справи не містять довідки, яка підготовлена уповноваженою особою, яка і мала бути підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду позивачу в Україну.

Більш того, у оскаржуваній постанові про заборону позивачу в`їзду в Україну не вказано жодних реквізитів довідки, розглянувши яку, відповідач дійшов висновку про необхідність винесення спірної постанови.

Також, з матеріалів справи вбачається, що спірне рішення про заборону в`їзду прийнято з підстав, що позивача було виявлено прикордонним нарядом "Контрольний пост" на автодорозі Одеса-Рені М-15 (48 кв. 600 м.), який порушив правила перебування на території України, а саме проживав на території України за недійсними документами, а саме посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_3 , виданою 22 листопада 2023 року, орган що видав 5103, яка містить ознаки підробки та за інформацією ДМС вилучена встановленим порядком, а також перевищив встановлений термін перебування на території України на 462 дні.

Своїми діями громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) порушив вимоги ст.ст. 9,17 Закону Укр№3773-VІ, п.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №150, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 203 КУпАП.

Однак, постанова про заборону в`їзду в Україну від 26 лютого 2026 року не містить підстав для такої заборони, визначених в ст. 13 Закону №3773-VІ.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що доказів, які б свідчили про наявність достатніх підстав для застосування до позивача заборони в`їзду в Україну терміном на три роки, відповідачем не надано.

Колегія суддів акцентує увагу, що у спірному рішенні позивачу заборонено в`їзд в Україну не з підстав підроблення, псування чи невідповідності установленому зразку паспортного документу особи, візи або належності таких документів іншій особі, а саме з підстав порушення правила перебування на території України.

Проте, порушений позивачем законодавчо встановлений порядок перебування на території України є підставою для застосування заходів у вигляді примусового повернення у країну походження, та у спірних правовідносинах є достатнім засобом реагування відповідача на вказане порушення, без необхідності заборони в`їзду в України терміном на три роки.

Також, варто зазначити, що з матеріалів справи вбачається, а саме з протоколу про адміністративне правопорушення від 26 лютого 2026 року №379922 (а.с.10-11), постанови про накладення адміністративного стягнення від 26 лютого 2026 року №270654 (а.с.12-13), складених посадовими особами НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України відносно ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ): "Документ, що посвідчує особу: закордонний паспорт гр. Республіки Молдова НОМЕР_4 , виданий 03.12.2024. Вилучені речі та документи: не вилучались (п.5)".

Відповідно до ст. 1 Закону Укр№3773-VІ паспортний документ іноземця — це документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, який підтверджує громадянство іноземця, посвідчує його особу, надає право на в`їзд або виїзд з держави та визнається Україною.

Отже, позивач при перевірці пред`явив уповноваженій службовій особі саме паспорт громадянина Республіки Молдова, який і був документом, на підставі якого здійснювалась процедура прикордонного контролю та вирішувалось питання щодо пропуску через державний кордон України.

Крім цього, вирішуючи дану справу колегія суддів враховує положення ч.2 ст. 77 КАС України, згідно яких – в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 2 КАС України:

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також, колегія суддів вважає необхідним для правильного вирішення даної справи застосувати правову позицію викладену Верховним Судом у постанові по справі №640/17797/20 від 21 жовтня 2021 року. Так, у зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що зміст спірного висновку відповідача, що є індивідуально-правовим актом та породжує права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним ст. 2 КАС України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу ст. 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

З огляду на зазначене колегія суддів акцентує увагу, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Рішення суб`єкта владних повноважень є обґрунтованим тоді, коли воно містить зрозумілий зв`язок між установленими фактичними обставинами, дослідженими доказами, застосованими нормами права та кінцевим висновком органу.

В свою чергу, дослідивши оскаржуване рішення колегія суддів зазначає що необхідність заборони в`їзду, яка має превентивний характер, дійсно не має доводитися вчиненням особою протиправних діянь, проте, має обґрунтовуватися, тобто мати обґрунтовані посилання суб`єкта владних повноважень на можливість протиправної поведінки особи.

Докази ж, які б свідчили про наявність достатніх та обґрунтованих підстав для застосування до позивача заборони в`їзду в Україну терміном на три роки в матеріалах справи відсутні.

Щодо посилань апелянта на не зазначення в рішенні суду першої інстанції мотивів незастосування норм ч.2 ст. 26 Закону №3773-VI та п.2.2. розділу ІІ Інструкції №946, колегія суддів зазначає наступне.

Дане твердження апелянта є необґрунтованим, оскільки у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції чітко зазначено й проаналізовано зміст ч.2 ст. 26 Закону №3773-VI та зроблено обґрунтований висновок, що вказана норма права не містить підстав для заборони в`їзду іноземця на територію України.

Також, у мотивувальній частині судового рішення судом першої інстанції виснувано, що п.2.2. розділу ІІ Інструкції №946 є аналогічним змісту ч.2 ст. 26 Закону України №3773-VI.

За таких обставин посилання апелянта на незазначення мотивів щодо незастосування вказаних вище норм права до спірних правовідносин спростовуються текстом оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Щодо аргументів апелянта на надання судом правової оцінки протоколу про адміністративне правопорушення та постанові про притягнення до адміністративної відповідальності №270654, які не оскаржуються в рамках даної справи, колегія суддів зазначає, що саме вказані документи й стали підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду позивачу в Україну і в їх тексті міститься виклад обставин що передували прийнятому рішенню.

Відтак, суд першої інстанції правомірно надав оцінку зазначеним доказам з метою повного та всебічного аналізу обставин справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 25 вересня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.