Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №420/11406/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/11406/26

Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

21.04.2026 р. ОСОБА_1 (надалі – ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.09.2023р. по 27.03.2026р.;

стягнути з військової частини НОМЕР_1 середній заробіток за затримку у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за період з 05.09.2023р. по 27.03.2026р. у сумі 135 247,98 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, за весь час затримки його виплати, а саме за період з 08.03.2022р. по день фактичної виплати грошового забезпечення;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, за весь час затримки його виплати, а саме за період з 08.03.2022р. по день фактичної виплати грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. №44.

На обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 р. у справі № 420/30443/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 та зобов`язано здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення з 08.03.2022 р. по 21.05.2023 р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2022р., 01.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.

27.03.2026р. військова частина НОМЕР_1 на виконання рішення від 17.07.2024р. у справі №420/30443/23 виплатила позивачу 101 489,74 грн.

Проте вказана сума мала бути виплачена до звільнення (виключення зі списків особового складу) позивача. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, оскільки відповідач зобов`язаний, на його переконання, виплатити середній заробіток та компенсацію втрати частини доходів, пов`язаних з порушенням строків виплати грошового забезпечення, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Військова частина НОМЕР_1 заперечувала проти задоволення позову та зазначила, що наказом від 05.09.2023р. №257, позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та останній вибув до нового місця служби Національної гвардії України, а тому підстави для стягнення середнього заробітку відсутні, оскільки позивача переведено на інше місце служби.

Також відповідач заперечував про стягнення з нього компенсації втрати частини доходів, вказуючи на те, що заборгованість виникла на підставі судового рішення, а не була нарахована відповідачем самостійно .

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 23.06.2026р. позов задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення - виплаченого 27.03.2026р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2026р. у справі №420/30443/23.

Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченого 27.03.2026 р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2026р. у справі №420/30443/23 відповідно до Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 (далі також – скаржник) звернулась з апеляційною скаргою до П`ятого апеляційного адміністративного суду, в якій просила скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2026р. та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 17.07.2026р.

Обставини справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 08.03.2022р. по 05.09.2023р.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2023р. №257 старшого солдата ОСОБА_1 , старшого сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 06.08.2023р. №120- РС, визначено вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби до Національної гвардії України.

Позивач вважаючи, що у період служби нарахування грошового забезпечення військова частина НОМЕР_1 здійснювала не в повному обсязі, звернувся до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2024р. у справі №420/30443/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 та зобов`язано здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення з 08.03.2022р. по 21.05.2023р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2022р., 01.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.

27.03.2026р. військова частина НОМЕР_1 на виконання рішення від 17.07.2024р. у справі №420/30443/23 виплатила позивачу 101 489,74 грн.

Вважаючи свої порушеними права, позивач звернувся до суду з позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

Позивач не отримував у повному обсязі грошове забезпечення. Тільки на виконання рішення суду отримав кошти 27.03.2026 р. Підставою для компенсації є затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців. Тому розмір компенсації невід`ємно пов`язаний з видом та розміром невчасно виплаченого доходу, а також з тривалістю часу, протягом якого була затримка його виплати. У питанні про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати ключовим питанням є дохід. Обов`язком відповідача є виплата вказаної компенсації разом з виплатою заборгованості в силу приписів Закону № 2050-ІІІ

Відмовляючи у виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені суд вказав, що виключення військовослужбовця зі списків особового складу саме по собі не є підтвердженням завершення ним проходження військової служби як такої, оскільки позивач вибув до нового місця служби, а отже, виплата грошового забезпечення позивачу здійснюється за новим місцем служби з дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин військова служба позивача не завершена, оскільки він не звільнений з військової служби, а продовжував виконувати свої службові обов`язки на новому місці служби.

Доводи апеляційної скарги

На обґрунтування вимог апеляційної скарги військова частина НОМЕР_1 навела такі доводи.

Основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Отже, якщо суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з виконанням рішення суду.

Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Відповідно до частини другої статті 116 КЗпП: у разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відтак у разі наявності між роботодавцем та працівником спору про розмір сум, нарахованих при звільненні, у визначені частиною першою статті 116 КЗпП строки роботодавець має сплатити працівнику тільки ту частину виплати, щодо яка для сторін не є спірною.

Оскільки обов`язок присуджених судом сум грошового забезпечення позивача відповідачем повністю заперечувався й був виконаний саме на підставі рішення суду, то в такому випадку відсутні підстави для розрахунку компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Позиція позивача у справі на заявлену апеляційну скаргу

Позивач, належно повідомлений про апеляційний розгляд цієї справи, не скористався правом на подання відзиву.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 р. №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (надалі Закон № 2050-III).

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2050-III під доходами у Законі № 2050-III слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, включно з сумою індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації відповідно до статті 3 Закону № 2050-III обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Кабінет Міністрів України Постановою від 21.02.2001р. №159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (надалі - Порядок №159).

Аналіз нормативного регулювання, закріпленого в Порядку № 159, свідчить про його змістову узгодженість із приписами Закону № 2050-III.

Так, зокрема, згідно із пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Суд у складі колегії суддів зазначає, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (безвідносно до вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Згідно з усталеним у правозастосовній практиці Верховного Суду підходом право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (постанови від 27.04.2020р. у справі №803/1314/17, від 29.10.2020р. у справі №280/729/19, від 29.04.2021р. у справі №240/6583/20, від 29.03.2023р. у справі №120/9475/21-а, від 20.12.2024р. у справі №440/6875/24, від 03.04.2025р. у справі №420/1581/24 тощо).

Згідно з матеріалами справи нараховане грошове забезпечення на виконання рішення суду перераховане позивачу 27.03.2026р. у сумі 101 489,74 грн.

Верховний Суд у постановах від 19.05.2022р. у справі №200/3859/21, від 24.01.2023р. у справі №200/10176/19-а дійшов висновку, за яким основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Також Верховний Суд у постанові від 24.01.2025р. у справі №380/1607/24 дійшов висновку, за яким право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена Законом № 2050-ІІІ і Порядком №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.

З цієї причини Верховний Суд не погодився із позицією суду апеляційної інстанції, що відповідач порушив строки виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 21.06.2018р. й що саме з цієї дати останній має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації, ураховуючи, що моментом неправомірної невиплати відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення, що встановлено судовими рішеннями в іншій справі, є саме 01.01.2016 р. (пункт 74 постанови від 24.01.2025р. у справі №380/1607/24).

Ураховуючи наведені висновки Верховного Суду, суд у складі колегії суддів вважає, що право на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати грошового забезпечення, відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2024р. у справі №420/30443/23, у позивача виникло 08.03.2022р. Відповідно, доводи й міркування щодо цього питання, викладені в апеляційній скарзі військової частини НОМЕР_1 , засвідчують помилкове тлумачення норм матеріального права.

Водночас суд у складі колегії суддів вказує, що суд першої інстанції помилково у резолютивній частині зазначив іншу дату рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 р. у справі № 420/30443/23, а саме: « 17.07.2026р.», отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною четвертою статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вказує, що суд першої інстанції неправильно вказав дату рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/30443/23, тому оскаржуване рішення підлягає зміні.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс цю справу до категорії незначної складності та розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, визначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2026р. у справі №420/11406/26 – змінити, зазначивши у другому та третьому абзаці резолютивної частини рішення правильну дату рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/30443/23 – 17.07.2024р.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2026р. у справі №420/11406/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С. Терлецький

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.О. Димерлій