Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №400/1537/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/1537/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

18.07.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Градовського Ю.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування наказу в частині,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати пп.1.1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 26.08.2024 №215 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час проведення мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби за мобілізацією з 26.08.2024 до військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , 1993 р.н.

В обґрунтування позову зазначено, що під час прийняття спірного наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 проігноровав наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу на підставі положень пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що до ухвалення ІНФОРМАЦІЯ_3 рішення щодо надання відстрочки військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Поряд з тим, до моменту оформлення відстрочки від призову на військову службу передує ряд активних дій, які військовозобов`язаний повинен вчинити для реалізації свого права: подання військовозобов`язаним до ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідної заяви разом з документами, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Суд зауважив на тому, що у спірному випадку оспорюваний наказ про призов позивача на військову службу вичерпав свою дію шляхом реального виконання, оскільки в силу приписів такого наказу позивач набув статусу військовослужбовця, а відтак є недоведеним порушення прав позивача, зокрема суб`єктивного права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», шляхом видання спірного наказу. Суд також зауважив на тому, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що прийняттю спірного наказу передували дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які позбавили позивача можливості реалізувати право на відстрочку від призову на військову службу. Висновки ж суду першої інстанції про невчинення позивачем активних дій по оформленню відстрочки від призову на військову службу спростовуються зібраними у справі доказами, а також тією обставиною, що право позивача на відстрочку від призову є реалізованим шляхом видання ІНФОРМАЦІЯ_3 рішення про надання позивачеві відстрочки від призову на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Апелянт просить враховувати, що на момент спірних правовідносин та по теперішній час позивач не зарахований до списків особового складу відповідної військової частини, а отже не набув правового статусу військовослужбовця. Натомість, чинність неправомірного наказу відповідача, впливатиме на гарантоване та вже реалізоване право позивача на відстрочку від призову на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У відзиві ІНФОРМАЦІЯ_4 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін. Заперечуючи проти обґрунтованості доводів та вимог апелянта, відповідач зазначає, що самі по собі твердження позивача про наявність права на відстрочку на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не звільняють особу від обов`язку проходження військової служби. Право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення цього права у відповідний спосіб уповноваженим органом. При цьому реалізація права на відстрочку від призову може бути здійснена лише до моменту набуття особою статусу військовослужбовця. У спірному випадку відсутнє порушення прав позивача, адже останній не мав оформленого в установленому порядку права на відстрочку від призову, позивач пройшов медичний огляд на стан придатності до військової служби, після чого на підставі оспорюваного наказу був направлений для проходження військової служби та набув статус військовослужбовця.

Інших заяв по суті справи від учасників до апеляційного суду не надходило.

Оскільки адміністративну справу розглянуто за правилами спрощеного (письмового) провадження, враховуючи достатність наявних матеріалів (доказів) для вирішення справи, а також необґрунтованість доводів представника апелянта про розгляд справи за участю сторін, відсутність необхідності у заслуховуванні усних пояснень учасників, колегія суддів вважає за можливе продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України Серії НОМЕР_2 . Зареєстрованим місцем проживання позивача значиться: АДРЕСА_1 .

26.08.2024 позивачеві видано довідку про зарахування за денною формою навчання на І курс до Відокремленого структурного підрозділу «Херсонський політехнічний фаховий коледж Національного університету «Одеська політехніка» за спеціальністю 274 «Автомобільний транспорт».

Учасниками не заперечується та обставина, що після проходження медичного огляду на ступінь придатності до військової служби начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 видано наказ від 26.08.2024 №215 про призов та направлення позивача для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 з 26.08.2024.

Згідно наявного в матеріалах справи листа Військової частини від 18.02.2025 за №812/4651, громадянин ОСОБА_1 відповідно до списків особового складу, як військовослужбовець не обліковувався та дані про нього відсутні.

В подальшому, 28.08.2024 позивачеві видано довідку за №4804-7501787967 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання: АДРЕСА_2 .

29.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 видано на ім`я позивача направлення на проходження медичного огляду для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації, в особливий період.

02.09.2024 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача визнано придатним до військової служби в ДШВ та МП, про що складено Довідку за №1582 (Протокол №170).

05.09.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявами про взяття на військовий облік військовозобов`язаних та про видачу військово-облікового документу.

Також, 11.09.2024 Комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянуто заяву позивача від 05.09.2024 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За результатами розгляду заяви ІНФОРМАЦІЯ_3 ухвалено рішення про надання позивачем відстрочки від призову за мобілізацією.

20.11.2024 року Комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянуто заяву позивача від 15.11.2024 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за результатами розгляду ухвалено рішення про надання відстрочки від призову за мобілізацією.

Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.01.2025 за №1/2/317, здійснено перевірку наданих документів та встановлено, що гр. ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Головою комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 було анульовано рішення про надання відстрочки.

Поряд з тим, згідно бази даних АІТС «Оберіг» гр. ОСОБА_1 був знятий з військового обліку 26.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 як особа, що призвана чи прийнята на військову службу.

Не погоджуючись із рішенням (наказом) ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов на військову службу, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно з вказаним Указом, мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 3543-XII:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначено статтею 22 Закону № 3543-XII.

Зокрема, приписами частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що громадяни України зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону №3543-ХІІ військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України (частина п`ята статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Згідно пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури (пункт 1 частини 3 цієї статті Закону).

Таким чином, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Громадяни мають обов`язок з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) або у строки, визначені командирами військових частин. Це також стосується військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, які повинні з`явитися на виклики керівників відповідних органів.

Предметом спору у цій справі є наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) від 26.08.2024 №215 про призов та направлення позивача для проходження військової служби за мобілізацією з 26.08.2024 до військової частини НОМЕР_1 .

Обставини справи свідчать, що під час мобілізаційних заходів позивач надав відповідачеві довідку про його зарахування за денною формою навчання на І курс до Відокремленого структурного підрозділу «Херсонський політехнічний фаховий коледж Національного університету «Одеська політехніка». Відомості про те, що позивач здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", на той момент, як і заява позивача про надання відстрочки від призову на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону, були відсутні.

В контексті наведеного слід зазначити, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Отже, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур, позивач надавав відповідачеві повний пакет документів в підтвердження наявності оформленого права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Як свідчать обставини справи, на момент призову на військову службу позивачем за місцем свого військового обліку в установленому порядку не повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_3 про зміну особистих даних, зокрема, щодо здобуття відповідного рівня освіти.

Доводи апелянта (позивача) про те, що у спірному періоді та невідкладно після призову на військову службу йому оформлено відстрочку від призову та в подальшому таке право анульовано, а саме внаслідок неправомірних дій відповідача, виходять за межі спірних правовідносин. Слід зауважити на тому, що у цій справі не є предметом оскарження рішень чи дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо надання відстрочки від призову чи анулювання раніше прийнятого рішення з питання надання відстрочки від призову.

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

судді: А.І. Бітов

Ю.М. Градовський