Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №420/20734/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/20734/25

перша інстанція: суддя Бойко О.Я.,

повний текст судового рішення

складено 15.01.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року по справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу у розмірі 182597 грн 59 коп,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби в Одеській області до ОСОБА_2 в якому позивач просить суд стягнути з фізичної особи ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованість у розмірі 1224158 грн. 78 коп., а саме:

- по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1121719 грн. 78 коп. на бюджетний рахунок UA7689999803331109341000015676, отримувач ГУК в Од.обл./с. Саф`яни/11010500, ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача Казначейство України.

- по військовому збору у розмірі 93419 грн. 99 коп. на бюджетний рахунок UA938999980313050137000015001, отримувач ГУК в Од.обл./Одеська обл./11011000, ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача Казначейство України.

- по адміністративним штрафам та іншим санкціям у розмірі 9020 грн. 00 коп. на бюджетний рахунок UA448999980313050106000015676, отримувач ГУК В Од.обл./с. Саф`яни/21081100, ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача Казначейство України.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що станом на 27.06.2025 року, відповідно до довідки про суми податкового боргу та розрахунку податкового боргу загальна сума податкового зобов`язання відповідача 1 224 159 грн. 77 коп., по податку на доходи фізичних осіб (1 121 719 грн. 78 коп.), по військовому збору (93 419 грн. 99 коп.) та по адміністративним штрафам та іншим санкціям (9 020 грн. 00 коп.). У зв`язку із непогашенням податкового боргу відповідачем позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованість у розмірі 1 224 158 грн. 78 коп., а саме по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 121 719 грн. 78 коп. на бюджетний рахунок UA7689999803331109341000015676, отримувач ГУК в Од.обл./с. Саф`яни/11010500, ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача Казначейство України; по військовому збору у розмірі 93 419 грн. 99 коп. на бюджетний рахунок UA938999980313050137000015001, отримувач ГУК в Од.обл./Одеська обл./11011000, ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача Казначейство України; по адміністративним штрафам та іншим санкціям у розмірі 9020 грн. 00 коп. на бюджетний рахунок UA448999980313050106000015676, отримувач ГУК В Од.обл./с. Саф`яни/21081100, ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача Казначейство України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на день розгляду справи відповідач не надав суду докази погашення податкової заборгованості, а тому позовні вимоги належать до задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не здійснив належну перевірку обставин щодо вручення їй податкових повідомлень-рішень. Крім того, апелянт вказує на протиправність податкових повідомлень-рішень, якими визначено податкове зобов`язання.

Апелянт вказує, що у зв`язку з неврученням податкового повідомлення-рішення апелянту у встановленому законом порядку, відповідні податкові зобов`язання не набули узгодженого характеру, а відтак не могли набути статусу податкового боргу.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2026 року апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2026 року відкрито апеляційне провадження, витребувано адміністративну справу та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року витребувані додаткові докази.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку на виконання вимог ухвали апеляційного суду про надання доказів.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що фізична особа-платник податків ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Станом на 27.06.2025 року, відповідно до довідки про суми податкового боргу та розрахунку податкового боргу загальна сума податкового зобов`язання відповідача 1 224 159 грн. 77 коп., по податку на доходи фізичних осіб (1 121 719 грн. 78 коп.), по військовому збору (93 419 грн. 99 коп.) та по адміністративним штрафам та іншим санкціям (9 020 грн. 00 коп.).

Заборгованість по податку на доходи фізичних осіб - 1 121 719 грн. 78 коп. виникла в результаті нарахування: - по податковому повідомленню-рішенню №12779/15-32-24-05-20 від 24.03.2025 р. на суму 680 грн. 00 коп. (штрафна санкція); по податковому повідомленню-рішенню №12791/15-32-24-05-20 від 24.03.2025 р. на суму 898 831 грн. 82 коп. (основний платіж), 224 207 грн. 96 коп. (штрафна санкція).

Заборгованість по військовому збору - 93 419 грн. 99 коп. виникла в результаті нарахування: по податковому повідомленню-рішенню №12793/15-32-24-05-20 від 24.03.2025 р. на суму 74 735 грн. 99 коп. (основний платіж), 18 684 грн. 00 коп. (штрафна санкція).

Заборгованість по адміністративним штрафам та іншим санкціям - 9 020 грн. 00 коп. виникла в результаті нарахування: по податковому повідомленню-рішенню №12784/15-32-24-05-20 від 24.03.2025 р. на суму 1 020 грн. 00 коп. (штрафна санкція); по податковому повідомленню-рішенню №12787/15-32-24-05-20 від 24.03.2025 р. суму 8 000 грн. 00 коп. (штрафна санкція).

У добровільному порядку заборгованість відповідачем погашена не була, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду.

У зв`язку із несплатою відповідачем заборгованості податковий орган виніс податкову вимогу форми “Ф” № 0008849-1306-1532 від 21.05.2025, яка направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача: АДРЕСА_2 . Поштове відправлення повернулось без вручення із зазначенням причини повернення – відсутній адресат (а.с.6-7).

Отже наявність правових підстав для стягнення податкового боргу є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання строків використання платником податків як у досудовому так і у судовому порядку вирішення спору з приводу правомірності прийнятих податковим органом рішень без застосування визначеної податковим кодексом процедури було предметом неодноразового розгляду Верховним

Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою та усталеною.

Так, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17-ц повернення листа х вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про призначення перевірки, і аналогічна позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 461/10610/13-ц і вказана позиція вищої судової інстанції ґрунтується на буквальному тлумаченні законодавства та постійно дотримується касаційним судом (у справах 520/7712/16, № 619/2314/13, № 361/3865/19 та інш.).

Так, поштове відправлення є врученим за наявності відповідної розписки або відмітки Укрпошти про відмову від отримання чи про відсутність особи за адресою місцезнаходження (місця проживання). Тобто, за наявності будь-яких інших відміток, зокрема, таких як «за закінченням терміну зберігання», «інші причини», тощо, ці документи вважаються неврученими.

Крім того, колегія суддів також враховує висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, який ухвалюючи постанову у справі №500/2486/19 зазначав, що граматичне тлумачення змісту абзацу першого пункту 56.18 статті 56 ПК України презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Колегія суддів зауважує, що у справах про стягнення боргу предметом доказування підлягають обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, зокрема, встановлення факту його сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі, в черговості, та за рахунок платежів, встановлених Податковим кодексом України.

Так, відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Вказане повноваження контролюючого органу кореспондується також з положеннями пункту 87.11 статті 87 ПК України.

Отже, законодавством встановлено обов`язок контролюючого органу вчиняти дії щодо забезпечення стягнення з платника податків податкового боргу, в тому числі, шляхом звернення з відповідним позовом до суду.

Разом з тим, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Зазначене узгоджується також з встановленим приписами статті 59 ПК України обов`язком контролюючого органу надіслати платнику податків, у якого виник податковий борг, податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Тому обов`язковою передумовою для звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу є надіслання платнику податків податкової вимоги.

Нормами пункту 42.2 статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Зазначене кореспондується з пунктом 6 Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи в розумінні статті 45 ПК України визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

У позовній заяві місцем проживання/перебування ОСОБА_2 податковий орган зазначив: АДРЕСА_3 . До позовної заяви було додано ідентифікаційні дані відповідача згідно відповіді на запит від 16.06.2025 року щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про реєстраційні дані фізичної особи – платника податків (РНОКПП НОМЕР_1 ), де місцем проживання/перебування також зазначено: АДРЕСА_3 (а.с.5).

Після надходження вказаної справи до суду на виконання та відповідно до частин 3 та 4 статті 171 КАС України суддею першої інстанції сформовано витяг з Єдиного державного демографічного реєстру, а також додатково направлено запит до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС в Одеській області про встановлення реєстрації місця проживання відповідача у цій справі.

У відповіді ГУ УДМС в Одеській області від 07.07.2025 року повідомлено, що місце реєстрації ОСОБА_2 до 30.08.2023 року було АДРЕСА_4 . Знято з реєстрації (а.с.46).

Згідно відповіді №1560370 від 10.07.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру відомості ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , дата реєстрації 29.11.2019; дата зняття з реєстрації 30.08.2023 (а.с.47).

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не здійснив належну перевірку вручення ухвали про відкриття провадження, з огляду на те, що керуючись статтею 130 КАС України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. Що і було зроблено судом першої інстанції, що підтверджується відповідним повідомленням (а.с.57).

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби у відповідності до вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів, а також є підставою для звернення до суду.

Колегія суддів убачає, що на податковим органом сформовано податкову вимогу форми “Ф” № 0008849-1306-1532 від 21.05.2025, яка направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача: АДРЕСА_2 . Поштове відправлення повернулось без вручення із зазначенням причини повернення – відсутній адресат (а.с.6-7).

Водночас, останнім місцем реєстрації відповідача до 30.08.2023 року була інша адреса - АДРЕСА_4 .

Колегія суддів, установлюючи наявність правових підстав направлення податкової вимоги на адресу АДРЕСА_2 , витребувала докази, що вказана адреса є податковою адресою відповідача.

На виконання вимог ухвали суду податковий орган надав пояснення, що податкова адреса: АДРЕСА_5 , в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків зазначена на дату реєстрації фізичної особи 06.03.2018 на підставі облікової картки фізичної особи - платника податків за формою № 1ДР (далі – Облікова картка № 1ДР), яка є водночас заявою для реєстрації у Державному реєстрі.

Термін зберігання документів, пов`язаних з реєстрацію фізичних осіб, встановлено 5 років, після чого вказані документи підлягають знищенню відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.04.2012 за № 571/20884.

З огляду на зазначене, податковий орган повідомив про неможливість надати облікову картку № 1ДР, на підставі якої фізична особа ОСОБА_2 пройшла реєстрацію в Державному реєстрі– фізичних осіб платників податків не має можливості у зв`язку із закінченням строку зберігання та знищенням відповідних документів. Заява за формою № 5ДР про зміну даних, які вносяться до Облікової картки фізичною особою ОСОБА_2 до Головного управління ДПС в Одеській області не подавалася. Зміни адреси місця проживання ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків 09.10.2025 було здійснено на підставі відомостей, отриманих у порядку інформаційної взаємодії між Ресурсами ДПС та ДМС (Державної міграційної служби України) про актуальну реєстрацію/зняття місця проживання фізичної особи.

Тобто, у правовій площині відсутній належний та допустимий доказ того, що адреса АДРЕСА_2 , була податковою адресою відповідача. Більш того, колегія суддів взагалі критично ставиться до вказаної інформації, оскільки станом на 18.03.2018 року відповідач була неповнолітньою особою (15 років 7 місяців).

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не надав підтвердженого належними доказами пояснення направлення податкової вимоги за адресою, відмінною від адреси реєстрації відповідача.

Колегія суддів наголошує, що у період 29.11.2019 по 30.08.2023 року відповідач була зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 .

Відповідно до п. 70.7 ст. 70 ПК України та п. 1 розділу IX Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 (із змінами та доповненнями) фізичні особи – платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Отже, колегія суддів погоджується, що після зняття з реєстрації з 30.08.2023 року відповідач було дійсно зобов`язана надати податковому органу інформацію про зміну даних. Водночас, позивач не підтвердив жодним доказом, що з 18.03.2018 року відповідач визначала свою податкову адресу АДРЕСА_2 .

Органи державної реєстрації актів цивільного стану, органи, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб зобов`язані подавати відповідним контролюючим органам інформацію щодо зміни даних, які включаються до облікової картки фізичної особи платника податків, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця (абзац перший п. 70.6 ст. 70 ПК України).

Фізична особа несе відповідальність згідно із законом за достовірність інформації, що подається для реєстрації у Державному реєстрі (п. 70.5 ст. 70 ПК України).

За таких обставин, оскільки податкова вимога форми " форми “Ф” № 0008849-1306-1532 від 21.05.2025, яка направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача: АДРЕСА_2 була направлена на адресу, за якою відповідач не була зареєстрована, вказане рішення податкового органу вважається не врученим, а відповідач вважається такою, що не повідомлена про наявність податкового зобов`язання.

Станом на день формування податкової вимоги та скерування такої не за адресою місця реєстрації відповідача, остання не могла знати про суму нарахованого їй податкового боргу.

У постанові від 10 червня 2021 року по справі №826/14316/18 Верховний Суд вказав, що податкова вимога (яка надсилається в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення) повинна бути надіслана контролюючим органом на адресу за місцем проживання платника податків або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи; в протилежному випадку, у разі допущення контролюючим органом помилки при відправленні такої вимоги, зокрема, в частині невірного зазначеної адреси платника податків, така вимога вважається неврученою платнику податків, а платник податків - не повідомлений належним чином про наявність податкового зобов`язання.

Оскільки встановлені у справі обставини підтверджують те, що податкова вимога форми “Ф” № 0008849-1306-1532 від 21.05.2025 податковим органом не була надіслана відповідачу на адресу останньої реєстрації, у зв`язку з чим вручена не була, відтак колегія суддів доходить висновку про передчасність звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача спірного податкового боргу у зв`язку з його несплатою.

При цьому колегія суддів наголошує, що в межах даного рішення судом не заперечується наявність у відповідача заявленого до стягнення податкового боргу, а лише вказується про необхідність дотримання визначеної ПК України процедури його стягнення, адже за відсутності належних доказів вручення відповідачу податкової вимоги, звернення до суду із вимогами щодо стягнення відповідного боргу є передчасним.

З огляду на викладене, а саме відсутність доказів, які б надали можливість пересвідчитись, що податковим органом було належним чином повідомлено відповідача про наявність податкового боргу, визначеного податковою вимогою форми “Ф” № 0008849-1306-1532 від 21.05.2025, колегія суддів стверджує, що позивачем порушено порядок надіслання податкової вимоги, а відтак, у нього, станом на день звернення до суду з позовом, відсутнє право вимагати стягнення податкового боргу в судовому порядку.

Оскільки податкова вимога, направлялась відповідачу не за місцем її реєстрації та отримана нею не була, сума заборгованості заявлена до стягнення, не може вважатися узгодженою та не набула статусу податкового боргу, отже не може бути стягнута за рішенням суду.

Вказані висновки апеляційного суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладених у постановах від 10 червня 2021 року у справі №826/14316/18 та від 25.06.2025 у справі № 340/1577/24.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України).

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (пункт 87.11 статті 87 Податкового кодексу України).

Отже, законодавством встановлено обов`язок контролюючого органу вчиняти дії щодо забезпечення стягнення з платника податків податкового боргу, в тому числі, шляхом звернення з відповідним позовом до суду.

Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 вказаного Кодексу визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).

Отже нормами Податкового кодексу України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.

Колегія суддів зауважує, що у справах про стягнення боргу предметом доказування підлягають обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, зокрема, встановлення факт узгодженості грошового зобов`язання, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання в добровільному порядку, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

У зв`язку з тим, що апеляційним судом установлені обставини, які свідчать про ненаправлення відповідачу податкової вимоги за її податковою адресою, що унеможливлює стягнення податкового боргу в судовому порядку через передчасність.

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про протиправність податкових повідомлень-рішень, з огляду на те, що у даному адміністративному процесі відсутні вимоги на предмет законності винесення таких вимог. Правовий аналіз таких рішень може бути наданий при зверненні відповідача до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним критеріям.

Враховуючи наведене, у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, суд дійшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та прийняття постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Підстав для перерозподілу судових витрат не має.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП:44069166) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуюча-суддя Г.П.Казанчук

Суддя: Ю.М.Градовський

Суддя: О.В.Єщенко