Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №160/24536/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/24536/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року (суддя Е.О. Юрков)

у справі № 160/24536/25

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2025 № 0106900903 та податкове повідомлення-рішення від 27.02.2025 №0106880903 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, прийняті на підставі Акту (довідки) від 23.01.2025 №232/04-36-09-03/ НОМЕР_1 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні виробництва, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та пальним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган призначив та провів фактичну перевірку незаконно та без правових підстав в порушення вимог п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. По суті виявлених контролюючим органом порушень позивачка звертає увагу, шо Кабінет Міністрів України не змінював мінімальні роздрібні ціни на окремі види алкогольних напоїв, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 на виконання Закону України від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що перевірка призначена у зв`язку із здійсненням функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України та доповідної записки відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, щодо проведення фактичної перевірки на виконання вимог листа ДПС України від 09.01.2025 №103/К/99-00-09-02-01-09 (вх. ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 23.12.2024 №К-13/8) з метою перевірки даних, викладених у заяві покупця від 23.12.2024 б/н., а тому судом не прийняті доводи позивачки про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки.

Суд першої інстанції з`ясував, що з 01.12.2024 мінімальна роздрібна ціна на алкогольний напій «СИДР» УКТЗЕД 2206003100 становить 44,70 гривень за 1 літр. В свою чергу, як зафіксовано в акті фактичної перевірки, позивачкою в період з 01.12.2024 по 10.12.2024 включно реалізовано алкогольний напій (сидр код УКТЗЕД 2206003100) по ціні 35,90 грн. за літр. На підтвердження виявленого в ході фактичної перевірки порушення в матеріалах справи наявний витяг з бази даних податкового органу СОД РРО.

Відтак, за встановлених у справі обставин суд першої інстанції визнав правильними висновки контролюючого органу про продаж в місці здійснення господарської діяльності позивачки алкогольних напоїв за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої. Також суд з`ясував, що контролюючим органом складено письмову вимогу про надання відповідних документів, які пов`язані з предметом перевірки, в якій зазначено документи, які треба надати. Однак, платником податку не надано посадовим особам податкового органу документи у відповідності до п.п. 20.1.2, п.п. 20.1.6 п.20.1 ст.20, п.85.2, п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755-VI.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Позивачка вказує, що суд першої інстанції не встановив належним чином обставин, які мають значення для з`ясування законності підстав призначення фактичної перевірки, а саме: не з`ясував, яка інформація стала підставою для призначення перевірки. Також суд першої інстанції не дослідив, які саме документи не надано позивачкою контролюючому органу, обов`язок надання яких передбачено ПК України. Позивачка зауважує, що саме Кабінету Міністрів України уповноважено установлювати обов`язок до застосування мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої. Позивачка не здійснювала продаж алкогольних напоїв у грудні 2024 року за цінами нижче, ніж визначені постановою Кабінету Міністрів України №957, а отже позивачкою не порушено вимоги законодавства у спірному випадку.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка фізична особа – підприємець ОСОБА_1 здійснює діяльність в магазині за адресою АДРЕСА_1

Видом діяльності є: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний).

Позивачці у встановленому порядку видано: ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) № 04170312202401354 від 23.09.2024; ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями сидром та перрі (без додавання спирту) № 04170309202400520 від 23.09.2024.

14 січня 2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі наказу № 277-п від 13.01.2025 проведено фактичну перевірку господарської одиниці, де здійснює свою діяльність позивачка – фізична особа – підприємець ОСОБА_1 .

В Наказі № 277-п від 13.01.2025 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області зазначено: «Провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Період діяльності, який буде перевірятись: з 01.01.2024 по дату закінчення перевірки. Перевірку розпочати з 13.01.2025, тривалість не більше 10 діб.».

Підставою проведення фактичної перевірки визначено - п.19-1.1 ст. 19-1, ст. 20, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, Закон України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

За наслідком проведення фактичної перевірки складений акт від 23.01.2025 №232/04-36-09-03/ НОМЕР_2 , за висновками якого встановлено порушення: ст. 68 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» (із змінами та доповненнями), п. 85.2 ст. 85 ПК України.

Суть виявленого порушення полягає в такому:

- роздрібна торгівля алкогольними напоями за цінами нижчими від встановлених мінімальних цін на алкогольні напої, а саме: в період і 01.12.2024 по 10.12.2024 включно реалізовано алкогольний напій (сидр - код УКТЗЕД 2306003100) по ціні 35,90 грн. за літр. (Перелік реалізованих алкогольних напоїв у додатку до акту),

- ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать, або пов`язані з предметом перевірки.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесені податкові повідомлення-рішення:

від 27.02.2025 № 0106900903, яким ФОП ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання (штрафу) у розмірі 1020 грн.;

від 27.02.2025 № 0106880903, яким ФОП ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання (штрафу) у розмірі 16 000 грн.

Вважаючи означені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 80 Податкового кодексу України регламентовано порядок проведення фактичних перевірок, в тому числі й підстав їх призначення.

Так, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Вимоги щодо змісту наказу про проведення фактичної перевірки безпосередньо встановлені абз. 3 п. 81.1 ст.81 ПК України, відповідно до якого в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Підстави для проведення фактичної перевірки, передбачені статтею 80 Податкового кодексу України, є вичерпними.

Застосовуючи конкретну правову підставу для призначення фактичної перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5729/20-а.

В спірному випадку за змістом наказу № 277-п від 13.01.2025 підставою проведення фактичної перевірки визначено пп. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України та зазначено про проведення фактичної перевірки з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пп.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірки може проводитися за наявності такої підстави: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Отже наведена норма передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Щодо вказаної правової норми Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28.05.2024 у справі № 280/1431/23 викладено такий правовий висновок:

«Судова палата наголошує, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.

Судова палата не може не погодитися з тим, що розкриття змісту та деталізації фактичної обставини, яка стала приводом для прийняття рішення про проведення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (до прикладу, щодо якого саме факту отримана інформація або ж у якій сфері можливі порушення, їх характер і докази на підтвердження) відповідала б більш високим стандартам правової визначеності та більш повно б забезпечувала розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення.

Водночас, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, підставою для визнання наказів контролюючого органу або наслідків його реалізації протиправними є не будь-які недоліки, а лише ті, які є істотними і суттєво вплинули на реалізацію прав платника податків. Відсутність детальної конкретизації підстав перевірки не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, у якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.».

Суд апеляційної інстанції з цього питання зауважує, що наведені висновки Верховного Суду, які враховуються судом відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, дають підстави вважати, що зазначення у наказі про призначення фактичної перевірки № 277-п від 13.01.2025 підстави призначення перевірки – підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України є мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.

Крім того, суд зазначає, що цей наказ містить також мету проведення фактичної перевірки - дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Водночас, суд враховує також висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, згідно яким підставою для визнання наказів контролюючого органу або наслідків його реалізації протиправними є не будь-які недоліки, а лише ті, які є істотними і суттєво вплинули на реалізацію прав платника податків. Відсутність детальної конкретизації підстав перевірки не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, у якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.

В спірному випадку, суд першої інстанції з`ясував, що фактичною підставою для призначення фактичної перевірки є інформація, яка міститься в доповідній записці № 166/04-36-09-03-07 від 13.01.2025 управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 на виконання вимог листа ДПС України від 09.01.2025 №103/К/99 00-09-02-01-09 (вх. ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 23.12.2024 №К-13/8) з метою перевірки даних викладених у заяві покупця від 23.12.2024 б/н.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не допущено порушень норм законодавства в частині наявності підстав та процедури проведення фактичної перевірки, які вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки.

Щодо встановлених в ході проведення фактичної перевірки порушень, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

На час виникнення спірних відносин основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-IX, який набрав чинності 27.07.2024.

Згідно ст.68 Закону №3817-ІХ мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої переглядаються Кабінетом Міністрів України щороку, до 25 грудня поточного календарного року, з урахуванням індексу цін виробників на готову алкогольну продукцію за поточний календарний рік.

Мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої переглядаються Кабінетом Міністрів України також у разі зміни ставок акцизного податку.

Відповідно до частини 1 Розділу Прикінцевих положень Закону № 3817-ІХ, встановлено, що Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім встановлених нормою виключень.

Частиною 2 Розділу XII Прикінцеві положення встановлено, що Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 46, ст. 345 із наступними змінами) і постанова Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 46, ст. 346) втрачають чинність з 1 січня 2025 року, крім статті 8 Закону, яка діє до дня набрання чинності та введення в дію статті 33 цього Закону. Зазначено, що положення Закону до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням цього Закону.

Відповідно до внесених Законом від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX змін розділ ХІІІ «Перехідні положення» Закону №3817-ІХ доповнено пунктом 32, згідно з яким, у період починаючи з дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» для вин виноградних та іншої виноробної продукції застосовується розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957, збільшений на 50 відсотків. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті інформацію про розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв з дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану»;

мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на окремі види алкогольних напоїв переглядаються Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 68 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18 червня 2024 року № 3817-IX з урахуванням 50-відсоткового збільшення, передбаченого цим пунктом.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX набрав чинності 01 грудня 2024 року.

Суд апеляційної інстанції враховує, що мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни на окремі види алкогольних напоїв встановлено постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30.10.2008 № 957.

Відповідно до Додатку до постанови № 957 встановлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, зокрема на сидр і перрі (без додання спирту) у тарі місткістю 1 л (код УКТЗЕД 2206 00 31 00, 2206 00 51 00, 2206 00 81 00 – 29,80 грн.

В спірному випадку з матеріалів справи вбачається, позивачкою не заперечується, що нею в період з 01.12.2024 по 10.12.2024 включно реалізовано алкогольний напій (сидр код УКТЗЕД 2206003100) по ціні 35,90 грн. за літр.

В той же час, відповідно до внесених змін до розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 3817-ІХ, починаючи з дати набрання чинності Законом №4015-IX (тобто з 01.12.2024), для вин виноградних та іншої виноробної продукції застосовується розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957, збільшений на 50%.

Тобто, згідно вказаної норми мінімальна оптово-відпускна і роздрібна ціна на сидр у тарі місткістю 1 л, код УКТЗЕД 2206 00 31 00, - має становити 44,70 грн.

Також, як правильно з`ясовано судом першої інстанції, згідно інформації на офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, який встановлено Постановою № 957 з урахуванням збільшення на 50 відсотків їх розміру, з дати набрання чинності Законом №4015-ІХ, а саме: мінімальна роздрібна ціна на сидр і перрі (без додання спирту) у тарі місткістю 1 л (код УКТЗЕД 2206 00 31 00 , 2206 00 51 00, 2206 00 81 00) становить 44,70 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджено, позивачкою не спростовано факт реалізації в період з 01.12.2024 по 10.12.2024 включно алкогольного напою - сидр (УКТЗЕД 2206003100) за ціною 35,90 грн. за літр, яка є нижче встановленої відповідно до п.32 розділу XIII Закону №3817-ІХ мінімальної роздрібної ціни на такий алкогольний напій, що становить склад порушення, відповідальність за яке у вигляді штрафу передбачена п.25 ч.2 ст.73 Закону №3817-ІХ.

На підтвердження виявленого в ході фактичної перевірки порушення в матеріалах справи наявний витяг з бази даних податкового органу СОД РРО.

Інформація з баз даних податкового органу є електронною копією документа, яка була самостійно передана позивачкою до фіскального серверу.

Згідно п.25 ч.2 ст.73 Закону №3817-ІХ до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, - 100 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), розрахованої виходячи з мінімальної роздрібної ціни, але не менше 2 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Правові підстави для звільнення від відповідальності за вказане порушення відсутні.

Твердження позивачки про безпідставне застосування штрафу згідно п.25 ч.2 ст.73 Закону №3817-ІХ, оскільки позивачка здійснювала продаж алкогольних напоїв у грудні 2024 року за цінами не нижче, ніж встановлені мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957, суд вважає помилковими, адже позивачка мала застосувати п.32 розділу XIII Закону №3817-ІХ, який має вищу юридичну силу та є чинним.

Щодо виявленого порушення п.85.2 ст.85 ПК України, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вказаної норми платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень (пункт 121.1 статті 121 Податкового кодексу України).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що посадовими особами, що проводили перевірку, складено письмову вимогу про надання документів, які пов`язані з предметом перевірки, у якій містився перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати, і визначено строк для їх надання.

Із вказаною вимогою ознайомлений продавець фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в присутності якого проводилась перевірка, про що свідчить його підпис від 14.01.2025.

Однак запитані документи контролюючому органу у визначеному обсязі надано не було.

Суд апеляційної інстанції враховує, що Верховний Суд у постанові від 22 травня 2024 року у справі №813/3243/17 указав, що посилання на окремі дефекти запиту про надання інформації не впливають на обов`язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитом.

Таким чином, оскільки позивачкою не надано всі документи за запитом контролюючого органу, є правомірним застосування до позивачки штрафу згідно ст. 121 ПК України.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у справі № 160/24536/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко

суддя Т.І. Ясенова