Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №210/1484/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 210/1484/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 19.03.2026 в адміністративній справі №210/1484/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якому просив скасувати постанову № уп/5197/19 від 15 липня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Позивач також просив поновити строк звернення до суду, зазначаючи, що про існування оскаржуваної постанови та її примусове виконання дізнався лише 26 січня 2026 року, коли державним виконавцем було накладено арешт на його грошові кошти.

Ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 19.03.2026 в адміністративній справі №210/1484/26 позов ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Не погодившись із таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та продовжити розгляд справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск ним строку звернення до суду без поважних причин. Апелянт зазначає, що хоча 10 та 15 липня 2025 року він дійсно перебував у ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак із притягненням до адміністративної відповідальності не погоджувався, надавав свої заперечення та просив надати йому копію прийнятої постанови для можливості її оскарження. При цьому позивач наголошує, що копію постанови № уп/5197/19 від 15 липня 2025 року йому вручено не було, повідомлень про її прийняття та направлення на його адресу він не отримував. За твердженням апелянта, 15 липня 2025 року він звертався до відповідача з проханням надати копію постанови, а 21 липня 2025 року повторно прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та цікавився результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак копію постанови йому не надали. Апелянт також зазначає, що про існування постанови фактично дізнався 26 січня 2026 року після накладення державним виконавцем арешту на його рахунки, а вже 04 лютого 2026 року звернувся до суду з позовом про її оскарження. Посилається також на те, що суд першої інстанції неправильно визначив обставини, які мають значення для вирішення питання щодо дотримання строку звернення до суду, та не врахував практику Верховного Суду щодо необхідності встановлення моменту, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідач та третя особа своїм правом на подання відзивів на апеляційну скаргу скористалися.

Відповідно до частини першої статті 311 КАС України справа може бути розглянута в порядку письмового провадження, якщо всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до частини другої статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо всі учасники справи не з`явилися в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, а підстав для розгляду справи за їх участю немає.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що позивачу було відомо про розгляд справи щодо притягнення його до адміністративної відповідальності та про прийняття 15 липня 2025 року постанови № уп/5197/19, у зв`язку з чим саме з цієї дати слід обчислювати строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 286 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Отже, встановлення факту пропуску строку, визначеного частиною другою статті 286 КАС України, саме по собі не має наслідком залишення позову без розгляду, якщо особа просить поновити такий строк і наводить обставини, які можуть свідчити про поважність причин його пропуску.

При вирішенні цього питання суд має оцінити не лише календарний проміжок часу між прийняттям оскаржуваного рішення та поданням позову, а й поведінку особи, яка звернулася до суду, її обізнаність про прийняте рішення, можливість своєчасного отримання його копії, а також характер та послідовність дій, спрямованих на реалізацію права на судовий захист.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова № уп/5197/19 прийнята відповідачем 15 липня 2025 року.

Водночас позивач не заперечує того, що 10 та 15 липня 2025 року перебував у ІНФОРМАЦІЯ_4 та був обізнаний про розгляд питання щодо можливого притягнення його до адміністративної відповідальності.

Разом з тим із матеріалів справи не вбачається належних та беззаперечних доказів того, що копія постанови № уп/5197/19 від 15 липня 2025 року була вручена позивачу.

Навпаки, матеріали справи містять звернення позивача від 15 липня 2025 року, з якого вбачається його прохання надати йому примірник постанови.

Зазначена обставина має істотне значення для вирішення питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Сам факт присутності особи у суб`єкта владних повноважень під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не є безумовним доказом вручення їй прийнятої за результатами такого розгляду постанови.

Обізнаність особи про те, що щодо неї розглядається справа про адміністративне правопорушення, та її обізнаність про існування остаточного рішення у цій справі є взаємопов`язаними, однак не тотожними обставинами.

Для належної реалізації права на судове оскарження особа повинна мати можливість ознайомитися зі змістом рішення, яке оскаржується, та визначити підстави для його оскарження.

У даній справі відповідачем не надано належних доказів того, що копія постанови була вручена ОСОБА_1 15 липня 2025 року або в інший час до його звернення до суду.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що позивач 15 липня 2025 року звертався з проханням надати йому примірник постанови.

Наявність на відповідному документі запису про ознайомлення позивача з рішенням не може автоматично свідчити про фактичне отримання ним копії постанови, якщо інші матеріали справи цього не підтверджують.

Особливої оцінки потребує і поведінка позивача після 15 липня 2025 року.

За твердженням апелянта, 21 липня 2025 року він повторно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі з метою отримання відповідних документів, та звертався щодо результатів розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Зазначені обставини відповідачем належним чином не спростовані.

Отже, поведінка позивача після прийняття постанови не свідчить про його бездіяльність або байдужість до результатів розгляду справи.

Навпаки, наведена послідовність дій свідчить про те, що позивач вживав заходів для отримання постанови та мав намір реалізувати право на її оскарження.

Колегія суддів також бере до уваги, що позивач пов`язує момент фактичного встановлення ним існування оскаржуваної постанови та її примусового виконання з 26 січня 2026 року, коли державним виконавцем було накладено арешт на його грошові кошти.

Та обставина, що саме під час застосування заходів примусового виконання позивачу стало відомо про існування постанови, не може бути залишена поза увагою при оцінці поважності причин пропуску строку.

Водночас матеріали справи свідчать, що після отримання такої інформації позивач не зволікав із реалізацією права на судовий захист.

Так, 04 лютого 2026 року після накладення арешту на його рахунки, позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, навіть за умови обчислення строку звернення до суду з 15 липня 2025 року, колегія суддів вважає, що наведені позивачем обставини підлягали належній оцінці саме як підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.

Суд першої інстанції, натомість, фактично обмежився встановленням того, що позивач був присутній у відповідача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, та не надав належної оцінки відсутності доказів вручення йому копії постанови та його подальшим діям щодо отримання такого документа.

Колегія суддів вважає, що такий підхід не відповідає вимогам повного та всебічного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення питання про поновлення процесуального строку.

Не можна вважати обґрунтованим і висновок суду першої інстанції про відсутність будь-яких об`єктивних причин, які перешкоджали позивачу звернутися до суду протягом десяти днів з дня прийняття постанови.

Матеріали справи не містять доказів належного вручення позивачу копії постанови № уп/5197/19 від 15 липня 2025 року.

У свою чергу, саме відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен довести обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, у тому числі щодо правомірності прийнятого рішення та належного доведення його змісту до відома особи, якої воно стосується.

Колегія суддів також враховує, що позивач після того, як, за його твердженням, дізнався про існування постанови у зв`язку з арештом коштів, вжив заходів для її оскарження без невиправданої затримки.

Отже, сукупність наведених обставин свідчить про наявність підстав для визнання причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними.

При цьому колегія суддів не приймає як достатню підставу для залишення позову без розгляду посилання суду першої інстанції виключно на те, що позивач був присутній під час розгляду справи 15 липня 2025 року.

Та обставина, що позивач був присутній при розгляді питання про його притягнення до адміністративної відповідальності, не усуває необхідності встановлення факту його належного ознайомлення саме з прийнятою постановою та можливості отримати її копію.

Водночас суд першої інстанції не встановив, яким саме доказом підтверджується вручення позивачу копії постанови, кому, коли та яким способом вона була вручена, а також чи мав позивач фактичну можливість отримати копію постанови до закінчення десятиденного строку.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду є передчасним.

Посилання апелянта на судову практику Верховного Суду в частині необхідності встановлення моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, також підлягає врахуванню при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку. Водночас зазначене не змінює спеціального строку, встановленого частиною другою статті 286 КАС України, а зумовлює необхідність належної оцінки конкретних обставин справи, які перешкоджали особі своєчасно реалізувати право на судове оскарження.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що наведені ОСОБА_1 обставини у своїй сукупності є достатніми для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про залишення позовної заяви без розгляду, належним чином не дослідив обставини щодо отримання позивачем копії постанови № уп/5197/19 від 15 липня 2025 року, не надав належної оцінки зверненню позивача щодо отримання примірника постанови та його подальшим діям, спрямованим на отримання відповідного рішення.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про неповажність причин пропуску строку звернення до суду є передчасним та таким, що не ґрунтується на повному і всебічному встановленні обставин, які мають значення для вирішення цього процесуального питання.

Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України, якщо суд після відкриття провадження у справі встановить, що позивачем не подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду або наведені ним у такій заяві підстави визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У цій справі позивачем така заява подавалася, а наведені ним причини пропуску строку, з урахуванням установлених обставин, не можуть бути визнані неповажними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Суд першої інстанції, дійшовши помилкового висновку про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду та залишивши позовну заяву без розгляду, неправильно застосував положення статті 123 КАС України, що призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно з частиною третьою статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвали про залишення позову без розгляду справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Отже, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а адміністративна справа — направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При цьому колегія суддів не надає оцінки доводам позивача щодо наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, правомірності накладення штрафу та іншим обставинам, які стосуються безпосередньо суті спору, оскільки предметом апеляційного перегляду у цій справі є законність ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Керуючись статтями 121, 123, 286, 308, 311, 312, 315, 320, 322, 325, 328– 331 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 19 березня 2026 року в адміністративній справі № 210/1484/26 - скасувати.

Адміністративну справу №210/1484/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ІНФОРМАЦІЯ_3 , про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - направити до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до статей 328–331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Кальник