Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №280/11061/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/11061/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.04.2026 в адміністративній справі №280/11061/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з припинення виплати позивачу суми соціальної допомоги на побутове обслуговування відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з вересня 2025 року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яка полягає в невиплаті позивачу суми соціальної допомоги на побутове обслуговування відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з вересня 2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити позивачу виплату суми соціальної допомоги на побутове обслуговування відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з вересня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи, отриманої внаслідок трудового каліцтва. Позивачу призначено, серед іншого, фінансування витрат на побутове обслуговування в сумі 25% від розміру мінімальної заробітної плати. Однак, у вересні 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області вказана виплата зупинена, із чим позивач не погоджується та вказує, що у січні 1989 року, на підставі чинних на той час нормативно-правових актів, йому встановлено безстроково ІІІ групу інвалідності та встановлено потребу в протезуванні та частковому побутовому догляді безстроково.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.04.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 соціальної послуги побутове обслуговування відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV з 01.08.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 соціальної послуги побутове обслуговування відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV з 01.08.2025.

У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що у позивача згідно з випискою з акта огляду МСЕК від 09.01.1989 № 007930 визначено потребу в частковому побутовому догляді що не відповідає термінам, визначеним у Постанові № 438 (“побутове обслуговування”), у зв`язку з чим, нарахування соціальної послуги побутове обслуговування було припинено потерпілому з 01.08.2025. Термінологія, використана у 1989 році, не є тотожною сучасним правовим категоріям, а право на виплату виникає лише за умови повної відповідності медичних показників чинним критеріям.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відовідача, вказав, що вважає доводи апеляційної скарги необгрнутованими, у зв`язку з чим, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи, причина: трудове каліцтво та потребує часткового побутового догляду, про що зазначено у довідці від 09.01.1989 № 007930. Інвалідність установлено безстроково.

Згідно постанови Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі від 05.12.2008 № 0809/5021/5021/5 позивачу призначено фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, а саме витрати на побутове обслуговування в розмірі 151,25 грн щомісячно.

Як вбачається з листа відповідача від 12.11.2025 № 21616-21412/П-02/8-0800/25, позивачу визначено потребу в частковому побутовому догляді, що не відповідає термінам, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2023 № 438, у зв`язку із чим, нарахування соціальної послуги побутове обслуговування припинено з 01.08.2025.

Наведені обставини зумовили звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач наділений правом на поновлення нарахування та виплату ОСОБА_1 соціальної послуги побутове обслуговування відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV з 01.08.2025..

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі – Закон № 1105-XIV; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами частини 3 статті 36 Закону № 1105-XIV у разі потреби у спеціальному медичному догляді та/або постійному сторонньому догляді, та/або побутовому обслуговуванні, та/або додатковому харчуванні, та/або предметах догляду, підтвердженої у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, потерпілому надаються соціальні послуги догляду вдома та натуральної допомоги згідно з державними стандартами.

Соціальна послуга догляду вдома надається потерпілому за його вибором

надавачами соціальних послуг у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

шляхом виплати за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування щомісячної грошової компенсації за надання соціальної послуги догляду вдома членом сім`ї потерпілого або іншою особою в розмірі не менше:

розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - у разі визначення потреби у спеціальному медичному догляді;

50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - у разі визначення потреби у постійному сторонньому догляді;

25 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - у разі визначення потреби в побутовому обслуговуванні.

Соціальна послуга натуральної допомоги за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування надається потерпілому шляхом виплати щомісячної грошової компенсації вартості заходів, необхідних для надання такої послуги, у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Витрати на соціальні послуги для потерпілого відшкодовуються за рахунок коштів соціального страхування незалежно від того, ким вони здійснюються.

Згідно частини 1 статті 40 Закону № 1105-XIV, здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг припиняються:

1) якщо потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що страхові виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров`я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) у разі смерті отримувача страхових виплат;

7) у разі добровільної відмови від страхової виплати потерпілим або особами, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого;

8) в інших випадках, передбачених законом.

Припиняючи позивачу нарахування соціальної послуги побутове обслуговування, відповідач посилається на п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.04.2023 № 438 «Деякі питання організації забезпечення соціальними та медичними послугами потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які їх потребують».

Згідно підпункту 2 пункту 2 цієї постанови, потерпілим внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яким згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії та/або медичним висновком про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі, та/або витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (довідкою до такого акта огляду), та/або відповідно до індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення) визначено потребу в спеціальному медичному догляді та/або постійному сторонньому догляді, та/або побутовому обслуговуванні, та/або додатковому харчуванні, та/або предметах догляду за потерпілим (далі - потерпілі), надаються соціальна послуга догляду вдома та/або соціальна послуга натуральної допомоги з урахуванням результатів оцінювання потреб потерпілого в соціальних послугах, проведеного згідно із Законом України “Про соціальні послуги”, а також медичні послуги відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров`я, Закону України “Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення” у межах програми медичних гарантій (у разі необхідності), зокрема медична послуга з надання мобільної паліативної допомоги (у разі необхідності).

Як свідчасть встановлені обставини справи, підставою для припинення здійснення соціальної допомоги на побутове обслуговування були висновки відповідача про те, що у позивача згідно з випискою з акта огляду МСЕК від 09.01.1989 № 007930 визначено потребу в частковому побутовому догляді що не відповідає термінам, визначеним у Постанові № 438 (“побутове обслуговування”), у зв`язку з чим, нарахування соціальної послуги побутове обслуговування було припинено потерпілому з 01.08.2025. Термінологія, використана у 1989 році, не є тотожною сучасним правовим категоріям, а право на виплату виникає лише за умови повної відповідності медичних показників чинним критеріям.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону № 1105-XIV страхові виплати здійснюються протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.

Згідно довідки від 09.01.1989 № 007930 позивачу інвалідність установлено безстроково. Відповідно, безстроково установлено потребу у частковому побутовому догляді.

Що стосується посилань відповідача на те, що згідно довідки від 09.01.1989 № 007930 позивач потребує часткового побутового догляду, а не побутового обслуговування, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанцїі, що останні є формальними та такими, що не можуть позбавляти його права на соціальний захист.

Так, загальноприйнятним є принцип тлумачення закону на користь особи, що є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої існатцнії, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з припинення нарахування та виплати позивачу соціальної послуги побутове обслуговування відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV з 01.08.2025 (саме ця дата визнається відповідачем) підлягають визнанню протиправними, а зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату позивачу соціальної послуги побутове обслуговування відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV з 01.08.2025 забезпечить ефективне відновлення його прав, у зв`язку із чим, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд виходить за межі позовних вимог.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.04.2026 в адміністративній справі №280/11061/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай

суддя Н.І. Малиш