Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №201/3772/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 201/3772/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 в адміністративній справі №201/3772/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,-

В С Т А Н О В И В:

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27.02.2026 року до суду надійшла вищевказана справа для продовження розгляду.

Вказаною постановою ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08.08.2025 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 скасовано як прийняту передчасно, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15.04.2026 року провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 01 квітня 2024 року відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №1793876.

Адміністративний позов до суду позивач подав 28 березня 2025 року.

У позовній заяві позивач зазначає, що строк на звернення до адміністративного суду ним пропущено з поважних причин, оскільки постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності він не отримував, а про її наявність та зміст стало відомо його представнику під час ознайомлення з матеріалами справи №202/2440/25.

Представником відповідача Кучер Л.А. надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду, оскільки позивач отримав оскаржувану постанову в день її винесення, про що свідчить підпис на постанові.

На підтвердження зазначених обставин представником відповідача надано копію постанови від 01.04.2024 року серії ЕНА №1793876.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Згідно з частиною другою статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішення (постанови) у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Отже, для визначення початку перебігу встановленого законом строку звернення до адміністративного суду у цій категорії справ необхідним є встановлення моменту вручення особі оскаржуваної постанови.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на копії постанови від 01.04.2024 року серії ЕНА №1793876, винесеної відносно ОСОБА_1 за частиною четвертою статті 126 КУпАП, міститься підпис у відповідній графі щодо отримання копії постанови.

Таким чином, наявний у матеріалах справи доказ свідчить про отримання позивачем копії постанови в день її винесення.

Водночас адміністративний позов подано ОСОБА_1 лише 28.03.2025 року, тобто після спливу встановленого частиною другою статті 286 КАС України десятиденного строку.

Посилання позивача на те, що копію постанови він не отримував, а про її існування дізнався лише під час ознайомлення його представника з матеріалами справи №202/2440/25, об`єктивними та належними доказами не підтверджено.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Колегія суддів враховує, що встановлення процесуальних строків звернення до суду має на меті забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, дисциплінування учасників судового процесу та своєчасне здійснення ними процесуальних прав.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати встановленим законом обмеженням, зокрема щодо строків звернення до суду, якщо такі обмеження переслідують легітимну мету та не порушують саму сутність цього права.

У постанові Верховного Суду у постанові від 21.04.2021 у справі №640/25046/19 зазначив, що причина пропуску процесуального строку може вважатися поважною, якщо вона безпосередньо унеможливлює або істотно ускладнює можливість вчинення процесуальної дії у встановлений строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, виникла протягом строку, який пропущено, та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Посилання позивача на те, що він не отримував оскаржувану постанову, не спростовує змісту наявної в матеріалах справи її копії, на якій міститься підпис у графі щодо отримання постанови.

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду є неповажними, а тому адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.

Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до незгоди позивача з оцінкою наданого відповідачем доказу щодо отримання ним копії постанови.

Разом із тим колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування до ОСОБА_1 заходу процесуального примусу у вигляді штрафу.

Відповідно до частини першої статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Частиною п`ятою статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи повинні добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, не зловживати процесуальними правами.

Згідно зі статтею 144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених судом правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення відповідного порушення.

Відповідно до частини першої статті 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу, зокрема, у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Отже, для застосування такого заходу процесуального примусу, як штраф, необхідним є встановлення конкретної процесуальної поведінки особи, яка свідчить про зловживання процесуальними правами або про вчинення відповідних дій з метою перешкоджання здійсненню судочинства.

При цьому сам по собі факт невідповідності пояснень учасника справи доказам, наданим іншою стороною, не є безумовним свідченням зловживання процесуальними правами.

Як зазначалося вище, позивач посилався на те, що оскаржувану постанову ним не було отримано, тоді як відповідач надав копію постанови з підписом у графі щодо її отримання.

Оцінюючи зазначені докази, суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду та визнав наведені ним причини пропуску строку неповажними.

З таким висновком колегія суддів погоджується.

Однак із самого лише встановлення факту пропуску строку звернення до суду та невідповідності тверджень позивача наявному у справі письмовому доказу не випливає автоматично наявність умисного зловживання процесуальними правами.

Суд першої інстанції, застосовуючи штраф, фактично ототожнив незгоду позивача з наданим відповідачем доказом та недоведеність його тверджень із введенням суду в оману.

Разом із тим для застосування статті 149 КАС України необхідно встановити не лише об`єктивну невідповідність певних пояснень матеріалам справи, а й конкретні дії особи, спрямовані на зловживання процесуальними правами або перешкоджання здійсненню судочинства.

У даному випадку судом першої інстанції не встановлено, які саме процесуальні дії позивача свідчили про умисне зловживання процесуальними правами, яким чином його поведінка створила протиправні перешкоди для здійснення правосуддя та в чому конкретно полягала спрямованість таких дій на перешкоджання розгляду справи.

Саме по собі зазначення позивачем у позовній заяві іншої версії обставин щодо отримання постанови, ніж та, яка підтверджується наданим відповідачем документом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування штрафу.

Колегія суддів також враховує, що питання щодо достовірності тверджень позивача про дату отримання постанови було предметом безпосереднього розгляду судом при вирішенні питання про дотримання ним строку звернення до суду.

Тобто відповідна процесуальна позиція позивача була оцінена судом та не прийнята, що саме по собі не перетворює таку позицію на зловживання процесуальними правами.

Застосування штрафу як заходу процесуального примусу є окремим процесуальним питанням та потребує самостійного встановлення передбачених законом підстав для його застосування.

На переконання колегії суддів, таких підстав у цій справі не встановлено.

Крім того, суд першої інстанції, застосовуючи штраф у розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, не навів достатнього обґрунтування щодо необхідності застосування саме такого розміру штрафу з огляду на конкретні обставини справи та характер встановленого порушення.

Висновок суду першої інстанції про те, що позивач саме з метою введення суду в оману та перешкоджання здійсненню правосуддя повідомив недостовірні відомості щодо отримання постанови, не підтверджений належними та достатніми доказами.

Встановлені судом обставини щодо дати отримання постанови є достатніми для вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду, однак не є достатніми для застосування до нього заходу процесуального примусу у вигляді штрафу.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність передбачених статтею 149 КАС України підстав для застосування до ОСОБА_1 штрафу.

Отже, ухвала суду першої інстанції в частині залишення адміністративного позову без розгляду є законною та обґрунтованою і підлягає залишенню без змін.

Водночас в частині застосування до позивача заходу процесуального примусу у вигляді штрафу ухвала підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду першої інстанції повністю або частково і вирішити питання по суті.

Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, неправильне застосування норм процесуального права або порушення норм процесуального права.

За наведених обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню в частині застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 в адміністративній справі №201/3772/25- залишити без змін у частині залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі.

Ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 в адміністративній справі №201/3772/25- скасувати в частині застосування до ОСОБА_1 заходу процесуального примусу у вигляді штрафу.

В іншій частині ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 в адміністративній справі №201/3772/25- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов