Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №160/36811/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/36811/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у справі №160/36811/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 25 грудня 2025 року звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , згідно з яким просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з серпня 2022 року по січень 2025 року (в період служби) із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з серпня 2022 року по січень 2025 року (в період служби) із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 за період з серпня 2022 року по 19.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;

- зобов`язати військову частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період: з серпня 2022 р. по 31.12.2022 р., із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 р. згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; з 01.01.2023 р. по 19.05.2023 р., із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про те, що під час проходження військової служби відповідач неправильно розраховував розмір грошового забезпечення, без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня кожного календарного року та не нараховував індексацію грошового забезпечення у відповідності до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року позов задоволено частково.

Суд, визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення обчислення в період з 01.08.2022 по 19.05.2023 року грошового забезпечення ОСОБА_1 виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення за період з 01.08.2022 по 19.05.2023 року, визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Рішення суду, в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018. Таким чином, з 29 січня 2020 року виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.

Рішення суду, в частині незадоволених позовних вимог, мотивовано тим, що підставою для виплати фіксованої суми індексації (індексації-різниці), у відповідності до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, є не перевищення розміру підвищення доходу суми індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Суд зазначив, що місяцем підвищення доходу є березень 2018 року, оскільки саме в цей час було збільшено грошове забезпечення військовослужбовців на підставі постанови КМУ №704. Суд встановив, що позивач до березня 2018 року не проходив військову службу. З цих підстав суд дійшов висновку про відсутність підстав для виплати позивачу фіксованої суми індексації (індексації-різниці), у відповідності до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивач посилається на положення Закону №1282 та Порядку №1078, якими передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник. Отже, як зазначає позивач, визначальним для виплати індексації є не час фактичного працевлаштування працівника, а місяць з якого обчислюється індекс споживчих цін для проведення індексації, який, у свою чергу, пов`язується з періодом підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, на яку працевлаштовано працівника.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні та скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 у справі 160/36811/25 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 в період з серпня 2022 року по січень 2025 року проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 .

26.09.2025 року представник ОСОБА_1 звернулася до командира військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом, в якому просила:

1.Надати копію витягу з послужного списку ОСОБА_1 .

2. Надати інформацію щодо строку служби у військовій частині НОМЕР_1 .

3. Повідомити розмір нарахованого грошового забезпечення та утриманих коштів із щомісячним розрахунком складової заробітної плати за весь період проходження служби ОСОБА_1 .

4. Повідомити суму із щомісячним розрахунком індексації грошового забезпечення за весь період проходження служби ОСОБА_1 .

5. Здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового за весь час проходження служби із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

6. Здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення у період за 2022 рік із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01 січня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

7. Здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення у період за 2023 рік із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01 січня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборі.

03.10.2025 року представником військової частини НОМЕР_1 отримано адвокатський запит, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення АТ "Укрпошта" №0601197028142.

Однак, відповіді на адвокатський запит станом на дату звернення до суду не надано.

Правомірність дій відповідача при розрахунку грошового забезпечення позивача у спірний період є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Так, позивачем у цій справі заявлено вимоги як щодо визначення розміру грошового забезпечення так і щодо індексації грошового забезпечення.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково, а саме задоволено заявлені вимоги щодо визначення розміру грошового забезпечення.

Позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі, при цьому, не навівши мотивів, з яких слід скасувати і рішення суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в апеляційній скарзі позивач наводить ті ж самі мотиви, які і стали підставою для часткового задоволення позову судом першої інстанції, а саме те, що при розрахунку розміру грошового забезпечення підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (у спірному випадку станом на 01.01.2022 та станом на 01.01.2023).

Отже, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що фактично звернення позивача з апеляційною скаргою обумовлено відмовою судом першої інстанції в задоволення заявлених вимог щодо індексації грошового забезпечення.

Так, виходячи з підстав заявленого позову та доводів апеляційної скарги вбачається, що вимога про індексацію грошового забезпечення фактично стосується виплати індексації-різниці у відповідності до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 передбачають обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи, що відбувся у зв`язку зі зміною посадових окладів згідно рішень Уряду; суму індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу що відбувся у зв`язку зі зміною посадових окладів згідно рішень Уряду (березень 2018 року); і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці підвищення посадових окладів.

Звідси випливає висновок про те, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078 (103 відсотка).

Як правильно встановлено судом першої інстанції місяцем підвищення доходів для військовослужбовців є березень 2018 року, оскільки з вказаного періоду було підвищено грошове забезпечення на підставі положень постанови КМУ №704.

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

У березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30 %. Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року, враховуючи положення абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078, становила 4463,15 грн (1 762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4 463,15 грн).

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У спірному випадку судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось позивачем те, що позивач до березня 2018 року не проходив військову службу, у зв`язку з чим відсутні підстави для порівняння збільшено доходу позивача у березні 2018 року по відношенню до суми можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, а отже відсутні підстави і для виплати позивачу індексації у фіксованій сумі (індексації-різниці) грошового забезпечення, відповідно до норм абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, за період з серпня 2022 року по січень 2025 року

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі позивач посилається на положення норм права, які не стосуються нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Положення вказаних норм стосуються виплати поточної індексації, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації, і визначальним для виплати поточної індексації, як правильно зазначає позивач, є не час фактичного працевлаштування працівника, а місяць з якого обчислюється індекс споживчих цін для проведення індексації, який, у свою чергу, пов`язується з періодом підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, на яку працевлаштовано працівника. Але виплата позивачу поточної індексації, з огляду на зміст заявлених у позові вимог, не є предметом спору у цій справі.

Отже, наведені позивачем аргументи не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, в частині заявлених вимог щодо індексації грошового забезпечення.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у справі №160/36811/25 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва