Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №340/1658/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 340/1658/26

(суддя Петренко О.С., м.Кропивницький)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у справі №340/1658/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 18 березня 2026 року звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, згідно з яким просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління ПФУ в Кіровоградській області щодо призначення пенсії позивачці;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Кіровоградській області призначити позивачці пенсію за віком, зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 08.10.2025 /дати виникнення права/.

Позовна заява фактично обґрунтована тим, що позивач має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням, однак пенсійний орган відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №063550006490 від 19.11.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 12.11.2025 про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням висновку суду про наявність необхідного терміну проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, підтвердженого в установленому законодавством порядку (3 роки).

В задоволені решті вимог – відмовив

Рішення суду мотивовано наявністю у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зі зниженням пенсійного віку.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку на 6 років. Відповідно до довідок про періоди проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить лише 2 роки 5 місяців 29 днів. До уваги не взято довідку Овруцького ліцею №4 Овруцької міської ради від 05.11.2025 №27 про період навчання в м. Овруч з 01.09.1987 по 15.06.1989, оскільки відсутня інформація про проживання на території зони гарантованого добровільного відселення. Страховий стаж ОСОБА_1 становить 34 роки 5 місяців 20 днів. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано період отримання допомоги по безробіттю за трудовою книжкою ( НОМЕР_1 ) з 27.02.1994 по 25.05.1994, оскільки відсутня назва Центру зайнятості, що здійснювало виплати. Для зарахування до страхового стажу вищезазначеного періоду необхідно надати належним чином оформлену довідку про період отримання допомоги, видану територіальним центром зайнятості (правонаступником/архівною установою) з посиланням на первинні документи та довідку про реорганізацію установи (за необхідності).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач має статус особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 16.01.1996, виданим облдержадміністрацією (а.с. 13).

12.11.2025 позивач звернулась із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 19.11.2025 №063550006490 позивачу відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки факт проживання особи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 02 роки 05 місяці 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком (а.с.18).

Законність та обґрунтованість вищезазначеного рішення є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Статтею 16 Основного Закону України передбачено обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ), який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій.

Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

Згідно зі статтею 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII) визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до п. 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Абзацом першим ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначені в статті 55 Закону № 796-XII.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 2 статті 55 Закону №796-XII, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Тож право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" від 23.07.1991 №106 м. Овруч Коростенського району Житомирської області відносилося до зони гарантованого добровільного відселення.

Матеріалами справи підтверджено, що спірним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 19.11.2025 №063550006490 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю у позивача підтвердження щодо періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993

Отже, позивачу необхідно надати нову довідку із правильно зазначеним ім`ям, за яким можливо ідентифікувати приналежність довідки заявнику. Відповідно до довідки №16-949 від 13.10.2025, виданої старостою Овруцької міської ради Житомирської області, позивачка з 09.09.1990 по 14.12.1995 була зареєстрована та постійно проживала в с. Слобода Житомирської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106.

Колегія суддів встановила, що позивач, з 01.09.1987 по 15.06.1989 навчалася в Овруцькій середній школі №4 м. Овруч Житомирської області (а.с.10).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постійне місце роботи/навчання позивача нерозривно пов`язане з її постійним місцем проживання, відтак навчання в Овруцькій середній школі №4 м. Овруч Житомирської області підтверджує факт проживання її в зоні гарантованого добровільного відселення в (м. Тернопіль) у цей період.

Довідкою виконавчого комітету Овруцької міської ради від 04.11.2025 №770 підтверджено, що з 03.07.1990 по 27.12.1993 позивач перебувала на стажуванні продавців у Норинському споживчому товаристві, яке знаходилось за адресою – с. Норинськ, Овруцького району Житомирської області та згідно з постановою КМУ від 23.07.1991 за №106 належить до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно, судом встановлено наявність обставин, що підтверджують навчання позивачки в зоні добровільного відселення м. Овруч з 01.09.1987 по 15.06.1989 (1 рік 09 місяців 14 днів), та постійного проживання в с. Слобода Коростенського району Житомирської області з 9.09.1990 по 14.12.1995 (3 роки 3 місяці 5 днів).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на дату звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою із доданими документами, згідно зі ст. 55 Закону № 796-XII, строк її проживання та праці у зоні добровільного відселення станом на 01.01.1993 року склав більше 5 років, враховуючи вимоги визначені ст. 26 Закону №1058-IV, стаж страховий 34 роки 05 місяців 20 днів, визнаний відповідачем, відповідно, позивач мала право на призначення спірної пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області – залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у справі №340/1658/26 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов