Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №280/7359/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/7359/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2024 в адміністративній справі №280/7359/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства оборони України, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачці ОСОБА_1 , оформлене протоколом від 19.04.2024 року №8/в та скасувати його;

зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та призначити і виплатити їй одноразову грошову допомогу у зв`язку із смертю військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби внаслідок нещасного випадку, у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб як це передбачено Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , який 07.05.2022 року під час проведення стрільб з особовим складом військової частини НОМЕР_1 на базі кар`єру в АДРЕСА_1 загинув. Зазначає, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 07.05.2022 року № 43 призначено службове розслідування. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №133 від 09.05.2022 смерть чоловіка позивача настала внаслідок ушкодження з невизначеним наміром: забій мозку, перелом кісток черепу, відкрита черепно-мозкова травма, ушкодження внаслідок пострілу з ручної вогнепальної зброї намір невизначений. Покликається на те, що відповідно до висновку Експерта № 133-2022 «Е» від 27.05.2022 встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала від вогнепального проникаючого наскрізного поранення голови з пошкодженням головного мозку, вміст алкоголю в крові не виявлено. Також, згідно постанови про закриття кримінального провадження від 30.06.2022 року ВП № 5 Синельниківського РУПГУНП в Дніпропетровській області встановлено, що смерть настала в результаті нещасного випадку. Зазначає, що в порядку, встановленому Постановою КМ України №975, звернулася із заявою до Міністерства оборони України про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги в зв`язку із загибеллю чоловіка та надала пакет документів, передбачений законодавством. Проте, за результатами розгляду заяви Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, затверджене протоколом від 19.04.2024 року №8/в про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги. Зазначає, що відмова є необґрунтованою та такою що підлягає скасуванню, відповідач взагалі не конкретизував підстави відмові у призначенні та виплаті ОГД, чи то у зв`язку з вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст .172-19 КУпАП чи у зв`язку з самогубством. Просить задовольнити позов.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , який проходив військову службу Військовій частині НОМЕР_1 Збройних сил України на посаді водія 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час проведення стрільб з особовим складом військової частини НОМЕР_1 на базі кар`єру в АДРЕСА_1 , військовослужбовець Збройних Сил України .

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 07.05.2022 року № 43 призначено службове розслідування по факту загибелі водія 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти головного сержанта ОСОБА_2 .

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 17.05.2022 року № 45 вказано: службове розслідування по факту загибелі водія 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти головного сержанта ОСОБА_2 вважати завершеним. Вважати доведеною вину головного сержанта ОСОБА_2 щодо порушення правил поводження зі зброєю, вчинену в умовах особливого періоду, в чому вбачаються ознаки військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-19 КУпАП. Протокол про військове адміністративне правопорушення не складати у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.

Постановою ВП № 5 Синельниківського РУПГУНП в Дніпропетровській області про закриття кримінального провадження від 30.06.2022 року встановлено, що смерть настала в результаті нещасного випадку.

ОСОБА_1 звернулася із заявою до Міністерства оборони України про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги в зв`язку із загибеллю чоловіка.

Рішенням Міністерства оборони України, оформлене Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №8/в від 19 квітня 2024 року, відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з покликанням на ст. 172-19 КУпАП, та ст.16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Вважаючи протиправним рішення відповідача та з вимогою вчинити дії, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено право на одноразову грошову допомогу у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно зі статтею 16-1 Закону №2011-XII право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених статтею 16 цього Закону, мають, зокрема, один із подружжя, який не одружився вдруге.

Разом із тим частиною першою статті 16-4 Закону №2011-XII встановлено випадки, коли призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються.

Зокрема, відповідно до пункту «а» частини першої статті 16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення, контузія, травма або каліцтво є наслідком вчинення військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення.

Отже, для застосування зазначеного обмеження необхідним є встановлення того, що смерть військовослужбовця є наслідком саме кримінального або адміністративного правопорушення, вчиненого ним, а відповідні обставини мають бути підтверджені належними та достатніми доказами.

Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 року у справі №524/5741/16-а, розглядаючи питання щодо правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності, виходив із того, що факт адміністративного правопорушення та вина особи у його вчиненні повинні бути підтверджені належними доказами. При цьому самі по собі твердження суб`єкта владних повноважень про вчинення особою правопорушення не є достатніми для висновку про наявність його складу.

Колегія суддів враховує, що предметом цього спору не є притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. Водночас вирішуючи питання про правомірність відмови у призначенні одноразової грошової допомоги саме з підстави, передбаченої пунктом «а» частини першої статті 16-4 Закону №2011-XII, суд повинен перевірити, чи доведено відповідачем наявність обставини, з якою закон пов`язує припинення права на таку допомогу.

Сам факт того, що за результатами службового розслідування у діях військовослужбовця вбачалися ознаки адміністративного правопорушення, не є тотожним установленню факту вчинення адміністративного правопорушення у встановленому законом порядку.

Колегія суддів не заперечує того, що смерть ОСОБА_2 об`єктивно унеможливлювала притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 247 КУпАП у разі смерті особи, щодо якої було розпочато провадження у справі про адміністративне правопорушення, таке провадження підлягає закриттю, а якщо провадження не було розпочато, воно не може бути розпочато.

Однак зазначена обставина не означає, що для цілей застосування статті 16-4 Закону №2011-XII будь-який висновок службового розслідування про наявність ознак адміністративного правопорушення автоматично є достатнім доказом його вчинення особою.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган або посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

У цій справі матеріали службового розслідування безумовно підтверджують факт необережного поводження ОСОБА_2 зі зброєю та причинний зв`язок таких дій із настанням смерті.

Проте сам по собі цей факт ще не означає, що відповідачем належним чином доведено наявність усіх юридичних ознак саме адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-19 КУпАП, як підстави для застосування пункту «а» частини першої статті 16-4 Закону №2011-XII.

Так, у матеріалах справи відсутні протокол про адміністративне правопорушення, постанова у справі про адміністративне правопорушення або інше рішення компетентного органу, яким у встановленому законом порядку було б встановлено склад адміністративного правопорушення та вину ОСОБА_2 .

Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 17.05.2022 року №45 є актом, прийнятим за результатами службового розслідування, однак не є постановою у справі про адміністративне правопорушення та не має правового значення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Крім того, з його змісту вбачається, що командир військової частини зазначив про наявність у діях військовослужбовця ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-19 КУпАП.

Відтак зазначений документ не може сам собою підтверджувати остаточно встановлений у передбаченому законом порядку факт вчинення адміністративного правопорушення.

Колегія суддів також враховує, що постановою про закриття кримінального провадження від 30.06.2022 року встановлено настання смерті внаслідок нещасного випадку та відсутність складу кримінального правопорушення.

Таким чином, органом досудового розслідування не встановлено умисного позбавлення себе життя чи іншого кримінально караного діяння, а смерть кваліфіковано як нещасний випадок.

Водночас ця обставина не виключає можливості встановлення інших причин та обставин загибелі військовослужбовця. Однак для застосування пункту «а» частини першої статті 16-4 Закону №2011-XII відповідач мав довести саме ту обставину, яка є юридично значущою для відмови у виплаті, а саме, що смерть є наслідком вчиненого військовослужбовцем адміністративного правопорушення.

Такого належного обґрунтування в оскаржуваному рішенні Комісії Міністерства оборони України від 19.04.2024 року №8/в не наведено.

Рішення Комісії фактично містить лише посилання на статтю 172-19 КУпАП та статтю 16-4 Закону №2011-XII, без наведення достатнього обґрунтування того, якими саме доказами встановлено склад адміністративного правопорушення, у чому полягає вина ОСОБА_2 та яким чином встановлені обставини відповідають усім ознакам правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-19 КУпАП.

При цьому відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача покладається обов`язок доказування правомірності свого рішення.

Колегія суддів зазначає, що обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення не може вважатися виконаним шляхом посилання лише на документи, які містять припущення про наявність ознак правопорушення, без належної оцінки всіх обставин та доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, оскаржуване рішення Міністерства оборони України не відповідає вимогам обґрунтованості, оскільки відповідачем не доведено належними та достатніми доказами наявність обставини, яка відповідно до пункту «а» частини першої статті 16-4 Закону №2011-XII виключає призначення одноразової грошової допомоги.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно оцінив встановлені у справі обставини та дійшов передчасного висновку про правомірність рішення Міністерства оборони України.

Відповідно до частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 16-4 Закону №2011-XII та дійшов необґрунтованого висновку про доведеність підстави для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Разом із тим колегія суддів не вбачає підстав для безпосереднього зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачці одноразову грошову допомогу у визначеному нею розмірі.

Вирішення питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги належить до компетенції уповноваженого органу, який зобов`язаний здійснити перевірку поданих документів та встановити наявність передбачених законом підстав для призначення відповідної виплати.

З огляду на те, що рішення Міністерства оборони України скасовується з мотивів недостатнього обґрунтування підстав для відмови, належним способом захисту порушеного права позивачки є зобов`язання відповідача повторно розглянути її заяву про призначення одноразової грошової допомоги з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій постанові.

При повторному розгляді заяви відповідач має надати оцінку всім поданим позивачкою документам, встановити причини та обставини загибелі ОСОБА_2 , а також перевірити наявність чи відсутність передбачених статтею 16-4 Закону №2011-XII підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Такий спосіб захисту відповідає характеру встановленого порушення та не передбачає перебрання судом на себе повноважень Комісії Міністерства оборони України щодо первинного вирішення питання про призначення відповідної виплати.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує їй понесені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

З урахуванням результату розгляду справи судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 308, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року в адміністративній справі №280/7359/24- скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії -задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оформлене витягом з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19 квітня 2024 року №8/в.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її чоловіка ОСОБА_2 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій постанові.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 2 664 (дві тисячі шістсот шістдесят чотири) гривні 64 копійки, з яких 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, та 1 453 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три) гривні 44 копійки судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя А.О. Коршун