Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №527/1457/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 р. Справа № 527/1457/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 23.06.2026 (головуючий суддя І інстанції: Левицька Т.В., вул.Центральна, 183/23, м. Глобине, Полтавська область, 39000) по справі №527/1457/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4

про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовної заяви та її обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області (далі – відповідач), в якому просив суд скасувати постанову №R528849 від 11.05.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження по справі.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначав про відсутність складу адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 23.06.2026 позовну заяву ОСОБА_2 повернуто позивачу.

Постановлячи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у встановлений строк або пізніше не усунуто недоліки позовної заяви, а також у зв`язку з тим, що підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, що вказані позивачем, судом визнані неповажними, у зв`язку з чим позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 23.06.2026 р. у справі № 527/1457/26, справу № 527/1457/26 направити до Глобинського районного суду Полтавської області для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що позивач в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду зазначав, що оскаржувану постанову він не отримував, про її винесення дізнався виключно з мобільного додатка «Резерв+», у зв`язку з чим був позбавлений можливості ознайомитися з його мотивувальною частиною та подати позов у передбачений законом строк, що стало підставою для звернення за отриманням правничої допомоги. Позивач перебуває закордоном, що вплинуло на можливість оперативного пошуку адвоката та укладення договору про правову (правничу) допомогу. Водночас на адвокатські запити відповіді представником також отримано не було. Посилання відповідача про можливість ознайомлення з текстом постанови не відповідає фактичним обставинам. При цьому, факт сплати штрафу не свідчить про визнання вини та згоду зі спірною постановою.

Саме відсутність доступу до тексту постанови, а не небажання позивача звернутися до суду, об`єктивно унеможливила підготовку належним чином обґрунтованого адміністративного позову.

Таким чином, проміжок часу між 12.05.2026 та поданням позову (28.05.2026) був обумовлений виключно необхідністю отримання кваліфікованої правничої допомоги, встановлення обставин винесення та змісту постанови та спробою отримати її текст у законний спосіб. Фактично позивач опинився у ситуації, коли був змушений сплатити штраф для припинення розшуку та отримання бронювання, однак не мав можливості ознайомитися з рішенням, яке стало підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. Негативні наслідки неналежного забезпечення доступу до постанови не можуть бути покладені на позивача.

Апелянт зауважує, що враховуючи незначний пропуск строку на звернення до суду та наведені позивачем причини такого пропуску, суд першої інстанції не надав належної оцінки аргументам позивача, допустивши надмірний формалізм, не з`ясувавши належним чином всі суттєві обставини у справі, що в свою чергу позбавило позивача права на звернення до суду.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Глобинського районного суду Полтавської області від 23.06.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

З матеріалів справи встановлено, що 29.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області (далі – відповідач), в якому просив суд скасувати постанову №R528849 від 11.05.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження по справі.

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 01.06.2026 залишено без руху адміністративний позов ОСОБА_1 . Надано представнику позивача строк п`ять днів з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків у спосіб визначений в ухвалі, а саме: подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, а також для надання суду документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 532,48 грн.

05.06.2026 на адресу суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору, а також заяву про поновлення строку звернення до суду.

У вказаній заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду представник посилався на те, що оскаржувана постанова датована 11.05.2026, позов подано 28.05.2026. Оскаржувану постанову позивач особисто не отримував, текст постанови позивачу невідомий. Про існування постанови дізнався з мобільного додатка «Резерв+» лише 12.05.2026 у вигляді цифрової відмітки, де з метою оперативного зняття безпідставного розшуку та реалізації права на бронювання на критично важливому підприємстві вимушений був невідкладно сформувати квитанцію та сплатити штраф. На звернення представника позивача з адвокатськими запитами копії оскаржуваної постанови також не надходили.

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 10.06.2026 відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Визнано неповажними причини пропуску позивачем ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Адміністративний позов ОСОБА_1 , який подано ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишено без руху, надавши позивачу строк десять днів з дня отримання копії ухвали, для усунення зазначених недоліків.

19.06.2026 на адресу суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків, до якої долучено заяву про поновлення строку звернення до суду.

У вказаній заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду представник посилався на те, що факт сплати штрафу 12.05.2026 не є визнанням вини позивача та не свідчить про його згоду із постановою про притягнення до адміністративної відповідальності. Сплати була обумовлена виключно необхідністю якнайшвидше припинити перебування позивача у розшуку та реалізувати своє право на бронювання на критично важливому підприємстві. Лише після сплати у застосунку «Резерв+» було скасовано відмітку про розшук та з`явилася можливість оформити бронювання. При цьому у застосування відображалася лише інформація про наявність адміністративного стягнення та можливість сплати штрафу, однак сам текст постанови, її мотивувальна частина, встановлені посадовою особою обставини та докази були відсутні. З відповіді ІНФОРМАЦІЯ_5 слідує, що спірна постанова не складалася у двох екземплярах. Не маючи спеціальних юридичних знань та усвідомлюючи необхідність оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся за професійною правничою допомогою. Водночас позивач перебуває закордоном, що вплинуло на можливість оперативного пошуку адвоката та укладення договору про правничу допомогу, на підтвердження чого надано копію закордонного паспорта з відміткою про виїзд. Таким чином, проміжок часу між 12.05.2026 та поданням позову (28.05.2026) був обумовлений виключно необхідністю отримання кваліфікованої правничої допомоги, встановлення обставин винесення та змісту постанови та спробою отримати її текст у законний спосіб.

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 23.06.2026 залишено без задоволення клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Позовну заяву ОСОБА_1 , який подано ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності повернуто позивачеві.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Проте, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 цього Кодексу для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною шостою статті 160 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.

Згідно із положеннями частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з`ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

З матеріалів справи встановлено, що предметом оскарження по даній справі є постанова №R528849 від 11.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності урегульовані статтею 286 КАС України.

Так, відповідно до приписів частини другої статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Отже, враховуючи, що предметом оскарження у цій справі є постанова від 11.05.2026, а позов подано до суду 28.05.2026 (сформовано в системі «Електронний суд»), позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду, який сплив 21.05.2026.

Разом з тим, на виконання вимог ухвал Глобинського районного суду Полтавської області від 01.06.2026 та від 10.06.2026 представник позивача заявляв клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, мотивоване тим, що пропуск строку на оскарження є поважним, а саме: перебування позивача закордоном, що вплинуло на можливість оперативного пошуку адвоката та укладення договору про правничу допомогу; відсутність факту ознайомлення позивача зі змістом оскаржуваної постанови.

Суд першої інстанції вважав неповажними вказані причини пропуску звернення позивача з цим позовом до суду.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком та зауважує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам, які дійсно впливають на результат вирішення питання про надання доступу позивачу до суду за захистом своїх прав, що є порушенням основоположного принципу статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою саме держава повинна забезпечити особі можливість реалізувати своє право на судовий захист у розумний строк, який згідно практики ЄСПЛ визначається залежно від обставин справи, поведінки сторін і поведінки органів влади.

Так, питання, пов`язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалися Великою Палатою Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 27.05.2020 у справі №9901/546/19 висловлено правову позицію про те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.

З матеріалів справи встановлено, що про факт порушення своїх прав у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП ОСОБА_1 було достеменно відомо з 12.05.2026 – підтвердженого самим позивачем факту сплати накладеного штрафу.

При цьому, як зазначав позивач, сплата штрафу була обумовлена виключно необхідністю якнайшвидше припинити перебування позивача у розшуку та реалізувати своє право на бронювання на критично важливому підприємстві. Зазначене підтверджується долученим позивачем витягу із заяви № 20260512-2322156 від 12.05.2026 про бронювання працівників Приватного підприємства «ЗОВ», а також результатом бронювання за заявою № 20260512-2322156 про бронювання працівників від 15.05.2026.

Також позивач зауважував, що перебуває закордоном, що вплинуло на можливість оперативного пошуку адвоката та укладення договору про правничу допомогу, на підтвердження чого надано копію закордонного паспорта з відміткою про виїзд.

Колегія суддів враховує, що перебування позивача за межами України об`єктивно ускладнювало своєчасне отримання інформації та належну організацію захисту своїх прав, водночас після виникнення реальної можливості отримати професійну правничу допомогу апелянт без невиправданого зволікання вжив заходів для подання позовної заяви. Так, договір про надання правничої допомоги, на підставі якого видано ордер на надання правничої допомоги серії ВІ №1400798 від 28.05.2026 на представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Бідюк Яною Володимирівною, датований 27.05.2026, тоді як звернення до суду з позовом відбулось наступного дня 28.05.2026.

Крім того, саме по собі існування постанови без її доведення до відома особи не може безумовно свідчити про реальну можливість останньої своєчасно та належним чином реалізувати право на її оскарження.

У даному випадку колегія суддів також вважає за необхідне зауважити, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу.

Згідно з усталеною позицією Європейського суду з прав людини у справах, які стосуються порушень статті 6 Конвенції, правило встановлення обмеження доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи («Іліан проти Туреччини» (llhan v. Turkey), заява № 22277/93).

Оцінюючи вказані у поданій позивачем заяві про поновлення строку звернення до суду та в апеляційній скарзі доводи, а також долучені докази, суд уважає, що тривалість пропущеного позивачем строку в даному випадку не є суттєвою, а подання позову відбулось без зволікань у межах розумного строку.

Відтак, одним із механізмів забезпечення реалізації, гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Європейський Суд з прав людини вже звертав увагу на те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007)».

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності позову. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі позовних заяв, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

У рішенні у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа "Белле проти Франції"); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа "Мушта проти України"); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії»).

Таким чином, аналізуючи встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що повернення вказаного позову судом першої інстанції з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду є помилковим, оскільки десятиденний строк був пропущений позивачем із поважних та незалежних від нього причин, такий пропущений строк є незначним (сім днів).

Зважаючи на те, що в даному випадку тривалість пропущеного позивачем строку не є суттєвою, з огляду на перебування позивача за кордоном, необізнаність зі змістом постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а також звернення до суду без зволікань після укладення договору про надання правничої допомоги, колегія дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є обґрунтованими, а висновки суду про наявність підстав для повернення позову передчасними.

За пунктом 4 частини першої статті 320 КАС України неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до передчасного висновку про повернення позовної заяви, що є наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Глобинського районного суду Полтавської області від 23.06.2026 по справі № 527/1457/26 як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 23.06.2026 по справі №527/1457/26 скасувати.

Справу №527/1457/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності направити до Глобинського районного суду Полтавської області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна