Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №520/30368/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 р.Справа № 520/30368/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,

представників сторін: позивача - Шрамко І.С., відповідача - Гундар Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., м. Харків, повний текст складено 08.06.26 року по справі № 520/30368/25

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту – ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.08.2024 №00456050707.

В обґрунтування позовних вимог послалась на протиправність та безпідставність винесеного контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 12.08.2024 №00456050707 (далі – ППР), яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1860908,11 грн за порушення вимог пункту 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі по тексту – Закон № 265/95-ВР), оскільки всупереч вимог пункту 85.4 статті 85 ПК України позивачу заздалегідь не вручався запит на отримання копій документів, що з огляду на відсутність позивача за місцем перевірки, унеможливило надати пояснення, доводи та відповідні докази.

Крім того, просив врахувати, що приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми податкового законодавства, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки, жодним чином не обґрунтувавши, що саме зумовило необхідність проведення перевірки, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав чітку мету перевірки, що має наслідком визнання протиправними рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки.

Звернув увагу, що у запиті про надання документів від 30.08.2024 відповідач висловив вимогу із надання документів за період діяльності з 01.10.2023 по дату закінчення фактичної перевірки, однак, перевірка даних за минулий період носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в межах фактичної перевірки та, у подальшому, слугувати підставою для застосування штрафних санкцій.

Вважав таким, що не відповідає дійсності твердження відповідача про реалізацію ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей, на які під час проведення перевірки не надано документи, що підтверджують облік та походження товарів, оскільки позивачем надавались всі необхідні документи, у тому числі, накладну на переміщення ТМЦ, форму ведення обліку товарних запасів, що спростовує доводи про їх відсутність.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 по справі № 520/30368/25 позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без руху.

Надано позивачу строк - 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.

Повідомлено позивача про необхідність виправити зазначені недоліки у визначений строк.

Роз`яснено позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу з усіма доданими до неї документами.

Залишаючи позовну заяву ФОП ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення - рішення від 12.08.2024 № 00456050707 було отримано позивачем 22 листопада 2024 року, отже, відлік строку звернення до суду з даним позовом розпочинається з 22.11.2024 та складає шість місяців з вказаної дати - тобто по 23.05.2025, тоді як до суду з даним адміністративним позовом позивач звернулась 19.11.2025, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду. При цьому позивачем не надано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази, на підтвердження поважності причин його пропуску.

На виконання вимог вказаної ухвали суду першої інстанції, 05.12.2025 позивачем подано клопотання про усунення недоліків, в обґрунтування якого вказано, що про існування оскаржуваного ППР позивачу та його представнику стало відомо лише 22.11.2024 після його надсилання відповідачем на запит адвоката ФОП ОСОБА_1 . Незважаючи на те, що позивач вже неодноразово зверталась до суду із позовами про оскарження податкового повідомлення - рішення від 12.08.2024 № 00456050707, які були повернуті без розгляду, причини, викладені у цьому клопотанні, з яких вона пропустила строк звернення до суду, відрізняються від раніше наведених. Так, позивач має інші поважні причини для поновлення строку звернення до суду із цим позовом, які не повідомлялися раніше з особистих міркувань через належність до сфери лікарської таємниці, та відповідно їм не надавалася правова оцінка судом.

Зокрема, у 2025 році позивач двічі перебувала на стаціонарному лікуванні у спеціалізовану відділенні (з 24.01.2025 по 07.02.2025, з 28.04.2025 по 12.05.2025). Протягом вказаних періодів позивач фактично була обмежена у можливості пересуватись, особисто відвідувати державні установи, користуватись електронними сервісами та постійно підтримувати зв`язок із представником. Між періодами госпіталізації стан здоров`я залишався нестабільним, зберігались напади тривоги, епізоди погіршення орієнтації, виражена втомлюваність, через що позивач не могла оперативно опрацьовувати кореспонденцію, вчасно давати вказівки адвокату, організовувати сплату судового збору та інші процесуальні дії. Зазначений стан істотно погіршився після початку повномасштабного вторгнення, що об`єктивно вплинуло на її можливість повноцінно здійснювати підприємницьку діяльність та вчасно реагувати на дії контролюючих органів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 по справі № 520/30368/25 заяву представника позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до суду - задоволено.

Визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом.

Відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 по справі № 520/30368/25 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Г. Сковороди, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 12.08.2024 № 00456050707.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Г. Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору 12112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) гривень 00 копійок.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, неповне з`ясування обставин у справі та не надання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 та прийняти у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову Фізичної особи– підприємця ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, викладення висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Наполягав, що позивачем пропущено строк звернення до суду із цим позовом, адже оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 12.08.2024 № 00456050707 було направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку та 28.08.2024 повернуто у зв`язку із закінченням строку зберігання, що вважається його належним врученням. У свою чергу, в даній справі ФОП ОСОБА_1 звернулась із позовом до Харківського окружного адміністративного суду про скасування податкового повідомлення - рішення від 12.08.2024 № 00456050707 лише 19.11.2025, хоча отримала його ще 28.08.2024. Тобто, позивач звернувся до суду через один рік три місяця з дня отримання рішення контролюючого органу, з порушенням строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.

На переконання відповідача, не зрозумілим є, яким чином лікарняні на яких перебувала ФОП ОСОБА_1 у 2025 році пов`язані із неможливістю отримання позивачем кореспондеції у 2024 році. Також, із зазначеного питання наявні висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.09.2025 по справі № 520/7480/25.

По суті спірних правовідносин вказував, що у наказі податкового органу про призначення перевірки зазначені усі необхідні реквізити, а податкове законодавство не вимагає вказувати у такому документі всю податкову інформацію, яка слугувала підставою для такої перевірки.

Повідомив, що оскільки позивачем під час проведення перевірки не були надані документи, які підтверджують походження та облік ТМЦ, про що складено акт перевірки від 24.07.2024 реєстраційний № 26780/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 25.07.2024, а накладні на внутрішнє переміщення ТМЦ та форма ведення обліку товарних запасів не є первинними документами відповідно до Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2021 № 496 (далі – Порядок № 496), керівником ГУ ДПС на підставі встановленого актом перевірки порушення правомірно та обґрунтовано прийнято податкове повідомлення – рішення від 12.08.2024 № 00456050707 на суму 1 860 908,11 гривень.

Представник позивача у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечувала проти викладених у ній доводів, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Звернула увагу суду апеляційної інстанції на те, що у доповідній записці відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області № 2944/02-32-07-05 від 12.07.2024 міститься згадка про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 як про суб`єкта господарювання, щодо якого пропонується надати дозвіл на проведення фактичної перевірки. Проте, лист ДПС України від 03.07.2024 № 19312/7/99-00-07-04-02-07, на який посилається відповідач, як на підставу для прийняття зазначеної доповідної записки, жодним чином не містить інформації саме щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . У цьому листі відсутні будь-які відомості про ФОП ОСОБА_1 , її діяльність, можливі порушення податкового законодавства чи будь-які інші обставини, які могли б бути підставою для ініціювання фактичної перевірки саме щодо цього суб`єкта господарювання. Таким чином, лист ДПС України має загальний характер та містить лише доручення щодо організації перевірок окремих категорій суб`єктів господарювання, однак не має жодного індивідуалізованого припису чи навіть згадки про ФОП ОСОБА_1 . А відтак, контролюючим органом не доведено, яким саме чином зазначений лист став підставою для включення ФОП ОСОБА_1 до переліку суб`єктів, щодо яких було запропоновано проведення фактичної перевірки.

Просила врахувати судову практику Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 квітня 2026 року у справі № 520/13986/25 та постанові від 16 квітня 2026 року у справі № 520/5729/25, у яких Верховний Суд сформував чітку правову позицію щодо обов`язковості ідентифікації конкретного суб`єкта господарювання в документах контролюючого органу та обов`язку суду детально досліджувати зміст, та підстави які слугували підставою для призначення перевірки.

Повідомив, що на початок проведення перевірки продавцем ОСОБА_2 були надані контролюючому органу форма ведення обліку товарних запасів, накладні на внутрішнє переміщення товарів, повідомлення про прийняття на роботу та акт приймання-передачі нежитлових приміщень, що прямо відображено у підпункті 2.1.11 пункту 2.1 акту фактичної перевірки. У свою чергу, контролюючим органом не було складено акту про ненадання документів, що свідчить про недотримання встановленої ПК України процедури фіксації такого порушення.

Наголошував, що під час проведення фактичної перевірки інспекторами контролюючого органу було вручено запит про надання документів зі строком виконання до 17:00 год. 15.07.2024, тоді як перевірка розпочалася лише о 15:24 год. цього ж дня. При цьому, запитом було витребувано значний обсяг документів, зокрема трудові договори з найманими працівниками, договори оренди (суборенди), документи, що підтверджують облік та походження товару, акт інвентаризації залишків товару станом на 15.07.2024, а також виписки про рух коштів за тривалий період. За таких обставин, встановлений контролюючим органом строк був вочевидь недостатнім для виконання запиту у повному обсязі, що об`єктивно позбавило позивача можливості надати всі витребувані документи у визначений перевіряючими час. Водночас, 22.07.2024, тобто до завершення фактичної перевірки, яка тривала до 24.07.2024, позивач через Електронний кабінет платника податків подав контролюючому органу документи, які підтверджують облік та походження товарних запасів, однак належної оцінки поданим документам не надано, внаслідок чого зроблено безпідставний висновок про порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України № 265/95-ВР.

У поясненнях від 31.08.2026 контролюючий орган вказав, що ГУ ДПС прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.08.2024 № 00456050707 на підставі висновків акту перевірки від 24.07.2024 (реєстраційний № 26780/02-32-07-05/3091508203 від 25.07.2024 за місцем здійснення діяльності суб`єкта господарювання) та направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку. Згідно з повідомленням пошти (довідка про причини повернення/досилання), яке міститься на конверті, лист було повернуто у зв`язку із закінченням терміну зберігання - 28.08.2024. При цьому, особистий підпис одержувача рекомендованого поштового відправлення є обов`язковим тільки у разі вручення поштового відправлення з позначками «вручити особисто» та «судова повістка» та не вимагається при оформленні вручення іншого рекомендованого поштового відправлення, зокрема, податкового повідомлення – рішення. Отже, податкове повідомлення – рішення від 12.08.2024 № 00456050707 вважається врученим ФОП ОСОБА_1 - 28.08.2024.

Представником позивача надано додаткові пояснення від 04.09.2026, в яких зазначено, що фактично зі змістом оскаржуваного ППР позивач ознайомилась лише 22.11.2024, після чого діяла максимально добросовісно та послідовно вживала активних заходів для судового захисту. Зокрема, 01.04.2025 (в межах передбаченого законом 6-місячного строку від фактичного отримання копії судового рішення – 22.11.2024) було ініційовано первинний позов (справа № 520/7467/25). Ухвалою суду від 30.04.2025 позовну заяву залишено без руху, однак через різке загострення хронічного захворювання та госпіталізацію позивача (з 28.04.2025 по 12.05.2025) була відсутня фізична можливість усунути процесуальні недоліки, що призвело до залишення позову без розгляду (ухвала від 08.05.2025). Апеляційну скаргу на зазначену ухвалу через не усунення позивачем внаслідок перебування у важкому стані було повернуто заявнику 17.06.2025.

У липні 2025 року ФОП ОСОБА_1 повторно звернулась з позовом (справа №520/18532/25), який ухвалою суду першої інстанції від 19.08.2025, залишеною без змін постановою апеляційного суду від 28.10.2025, був повернутий.

Не припиняючи захист своїх законних інтересів позивач повторно зверталась до суду 04.11.2025 (справа № 520/29286/25) та 10.11.2025 (справа № 520/29735/25), які були самостійно відкликані для належного оформлення доказів поважності причин пропуску строку та усунення технічних недоліків.

Врешті, 19.11.2025 позивач звернулась до суду із позовом у даній справі, подавши разом з клопотанням про усунення недоліків від 05.12.2025 обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до суду із цим позовом з доказами наявності поважних причин медичного характеру, які раніше з особистих причин (збереження медичної таємниці) не були повідомлені суду.

Таким чином, наведені обставини у їх сукупності свідчать про відсутність у діях позивача ознак умисного зволікання або недобросовісної процесуальної поведінки.

У поясненнях від 09.09.2026 представник відповідача звернув увагу на іншу справу №520/7467/25 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС, у якій 05.05.2025, тобто у період перебування позивача на стаціонарному лікуванні, представник ФОП ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків. Отже, перебування позивача у період з 28.04.2025 по 12.05.2025 на стаціонарному лікуванні не завадило її представнику здійснювати у цей період від її імені процесуальні дії.

Представником позивача надано пояснення від 16.09.2026, в яких повідомлено, що позивач має хронічне захворювання, перебіг якого супроводжується періодами істотного погіршення стану здоров`я. У 2025 році вона двічі перебувала на стаціонарному лікуванні: з 24.01.2025 по 07.02.2025 та з 28.04.2025 по 12.05.2025. При цьому, госпіталізація за своєю природою не є моментом виникнення захворювання, а є наслідком такого погіршення стану, яке вже потребує стаціонарного лікування. Так само виписка зі стаціонару сама по собі не свідчить про повне та негайне відновлення стану здоров`я і здатності особи безперешкодно вчиняти всі необхідні юридично значимі дії.

Навіть якщо виходити з раніше застосованого судами у цій справі підходу та обчислювати шестимісячний строк від 28.08.2024, його закінчення припадало на 28.02.2025, а у цей період стан позивача вже був настільки тяжким, що зумовив її госпіталізацію до спеціалізованого відділення з 24.01.2025 по 07.02.2025. Після виписки її стан залишався нестабільним, що підтверджується поданими суду медичними документами та вже наведеними поясненнями щодо характеру захворювання.

У свою чергу, представництво не позбавляє особу належного їй права самостійно визначати, чи звертатися до суду, який саме спосіб захисту обирати та чи ініціювати конкретне судове провадження. Наявність у адвоката формальних процесуальних повноважень на представництво не означає переходу до адвоката права на власний розсуд, незалежно від волі довірителя, вирішувати питання про виникнення нового судового спору та пред`явлення позову від імені клієнта.

Просила врахувати постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.05.2026 у справі № 520/22570/25 (адміністративне провадження № К/990/6462/26), в якій Верховний Суд наголосив, що сам по собі факт направлення податкового повідомлення-рішення рекомендованим листом за податковою адресою платника не є достатньою підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду. Суд повинен встановити момент, коли особа фактично дізналася або об`єктивно повинна була дізнатися про прийняття відповідного рішення. Верховний Суд окремо зазначив, що повернення поштового відправлення контролюючому органу після закінчення строку зберігання саме по собі не доводить, що платник реально міг дізнатися про існування податкового повідомлення-рішення. Обставини воєнного стану, фактичне неотримання кореспонденції та момент реального ознайомлення з рішенням, у тому числі внаслідок отримання документів на адвокатський запит, підлягають індивідуальній оцінці судом.

Контролюючий орган у поясненнях від 17.09.2026 стверджував, що посилання представника позивача на постанову Верховного Суду у справі № 520/22570/25 від 28.05.2026, яка є нерелевантною до спірних правовідносин, слід відхилити.

Представник відповідача в судових засіданнях підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управління ДПС у Вінницькій області прийнято наказ від 12.07.2024 № 3569к про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , відділ продажу ТМ "Техно Їжак", м. Вінниця, вул. Соборна, 24 (ТРЦ "Sky Park"), з 15.07.2024 року тривалістю 10 діб.

Підставою для проведення перевірки вказано – підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 глави 8 розділу ІІ, п.69.27 підрозділу 10 "Інші перехідні положення", статті 20, 61, 62, підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пункт 82.3 статті 82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), Законів України: від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", від 02.03.2015 №222-VІІІ "Про ліцензування видів господарської діяльності", від 21.06.2012 №5007-VІ "Про ціни і ціноутворення", Кодексів законів про працю України від 10.12.1971 №392-VІІ та інших нормативно-правових актів, контроль за дотримання яких покладено на територіальні органи ДПС, та відповідно до доповідної записки відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Вінницькій області №2944/02-32-07-05 від 12.07.2024.

Копію наказу про проведення перевірки від 12.07.2024 № 3569к вручено 15.07.2024 о 15 год. : 24 хв. ОСОБА_2 (продавець), що підтверджується його особистим підписом в направленнях на перевірку від 15.07.2024 № 4651 та № 4652.

Перевірка господарської одиниці відділу продажу ТМ "Техно Їжак", що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , суб`єкта господарської діяльності - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_3 ), проведена посадовими особами Головного управління ДПС у Вінницькій області у період з 15 год. :24 хв. 15.07.2024 по 15 год. : 04 хв. 24.07.2024.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки № 26780/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 24.07.2024 (зареєстрований в органі ДПС за місцем державної реєстрації суб`єкта господарювання 02.08.2024 № 36043/20/36/РРО/ НОМЕР_1 ), відповідно до якого встановлено наступні порушення:

- пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями),

- Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496.

Не погодившись з висновками акту фактичної перевірки № 26780/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 25.07.2024, ФОП ОСОБА_1 було подано до Головного управління ДПС у Вінницькій області пояснення до акту перевірки та копії необхідних документів, які зареєстровані контролюючим органом 22.04.2024.

За наслідками розгляду вказаного вище акту перевірки та пояснень до нього, Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08.2024 № 0045605070, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за порушення пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в розмірі 1860908,00 грн.

Не погодившись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішення від 12.08.2024 №00456050707, вважаючи його протиправним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності спірного ППР, оскільки відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог частини 2 статті 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості встановленого перевіркою порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" .

Суд вважав, що матеріали фактичної перевірки не є свідченням вчинення позивачем порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", за яке настає відповідальність на підставі статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а акт про відмову платника податків у наданні документів, які витребувані та пов`язані із предметом перевірки контролюючим органом не складався.

Приймаючи ухвалу від 27.04.2026, якою серед іншого судом відмовлено в задоволенні клопотання ГУ ДПС в Харківській області про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з поважності причин пропуску строку, наведених у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, зокрема, взяв до уваги те, що позивач протягом тривалого часу страждає на хронічне захворювання нервової системи, у зв`язку з чим двічі перебувала на стаціонарному лікуванні в спеціалізованих установах, що підтверджується медичною документацією (довідки, виписки зі стаціонару за період лікування з 24.01.2025 по 07.02.2025, з 28.04.2025 по 12.05.2025), які містять лікарську таємницю в частині розголошення діагнозу та методів лікування.

Враховуючи вищевикладене, судом не встановлено обставин передчасності висновку, викладеного в ухвалі від 10.12.2025, про визнання поважними причин пропуску строку звернення позивача з даним позовом до суду, а тому суд не вбачав підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

Вирішуючи питання, пов`язане з обчисленням строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів керується таким.

Частиною першою статті 5 КАС України закріплено право особи на звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та викладено перелік можливих способів їх захисту.

Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Приписами статті 122 КАС України визначено загальні (окремі для особи і органу влади) і деякі спеціальні строки звернення до суду, а нормою статті 123 КАС України - наслідки їх пропуску, що полягають у фактичному недопуску до судового розгляду спорів, за якими строк звернення до суду минув.

На підставі частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що предметом позову у цій справі є правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 12.08.2024 № 00456050707.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Питання строків звернення до суду як і з попереднім використанням платником податків досудового порядку вирішення спору, так і без застосування зазначеної процедури було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.

При цьому в кожному випадку темпоральні проміжки, як і момент початку відліку строку, є різними.

У постанові від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок: «Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважала, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 (пункт 17) дійшла висновку, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

Отже, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень податкового органу про оскарження податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень, як досудового порядку вирішення спору, визначається положеннями Податкового кодексу України і становить шість місяців, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2025 по справі № 320/27124/23, яка в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковою для врахування.

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.4 статті 42 Податкового кодексу України).

Зазначена норма кореспондується і з абзацом третім пункту 58.3 статті 58 ПК України, яким передбачено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

За приписами підпункту 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 ПК України, до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення вноситься інформація про місце проживання.

Відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з положеннями пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.

Враховуючи викладені вище обставини, аналізуючи норми чинного законодавства та використовуючи логічно-змістовне тлумачення пункту 58.3 статті 58 ПК України, колегія суддів зазначає, що контролюючий орган, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 640/14787/21.

Відповідно до пунктів 3, 5 Розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2020 року № 846) (далі – Порядок № 1204), податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення. Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.

З наведених норм вбачається, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.

Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.

У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17 Верховний Суд наголосив, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Відповідно до наявної в бази даних контролюючого органу інформації, податковою адресою позивача зазначено – АДРЕСА_4 , а відомостей про подання позивачем заяви про зміну податкової адреси матеріали справи не містять.

Колегією суддів встановлено, що податкове повідомлення - рішення від 12.08.2024 № 00456050707 направлялося контролюючим органом на поштову адресу позивача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, проте не отримано ФОП ОСОБА_1 , що підтверджено копією конверту з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання", проставленою 28.08.2024.

Отже, контролюючим органом з дотриманням пункту 42.2 статті 42 ПК України було надіслано спірне податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, граничним строком звернення позивача з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2024 № 00456050707 є 28.02.2025. Проте, позивач звернувся до суду з позовом лише 19.11.2025, тобто, з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено положеннями статті 123 КАС України.

Згідно з частиною 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 4 статті 123 КАС України).

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Як убачається з матеріалів справи, свою позицію щодо наявності підстав для поновлення строку на звернення до суду із цим позовом, платник податків обґрунтував наявністю хронічного захворювання та у зв`язку з цим перебування на стаціонарному лікуванні, що унеможливило своєчасне звернення до суду з цим позовом.

Верховний Суд у постанові від 23.03.2026 по справі № 500/5567/24 зазначив, що сам собою факт звернення за медичною допомогою не є достатнім для поновлення строку. Вирішальним є доведеність того, що відповідний стан особи у конкретний проміжок часу унеможливлював подання позову, а не лише свідчив про наявність певних проблем зі здоров`ям.

У цьому випадку колегія суддів зазначає, що відповідно до долучених до матеріалів справи довідок, ОСОБА_1 у період з 24.01.2025 по 07.02.2025 та з 28.04.2025 по 12.05.2025 перебувала на стаціонарному лікуванні.

За змістом виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, позивач біля 3-х років страждає на хронічне захворювання нервової системи з вираженими психогенними порушеннями, що супроводжуються нападами різкого погіршення самопочуття, судомними нападами, розладами сну, тривожністю, погіршенням концентрації уваги та пам`яті. Зазначений стан істотно погіршився після початку повномасштабного вторгнення. У зв`язку із вказаними захворюваннями (конкретні діагнози є лікарською таємницею), у позивача зберігались напади тривоги, епізоди погіршення орієнтації, виражена втомлюваність.

Колегія суддів зазначає, що за змістом виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого стан позивача після закінчення стаціонарного лікування, яке тривало з 24.01.2025 по 07.02.2025 та з 28.04.2025 по 12.05.2025, залишався без змін та будь-яких покращень, що відповідно унеможливлювало звернення до суду із цим позовом у періоди з 07.02.2025 по 27.04.2024 та з 12.05.2025 по 19.11.2025.

Крім того, за змістом виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого після закінчення лікування стан хворої значних позитивних змін не зазнав. Залишається виражена тривога, хвора повністю занурена у свій хворобливий стан, виражений депресивний фон. Корекції майже не піддається.

У свою чергу, наявність у адвоката формальних процесуальних повноважень на представництво не означає переходу до адвоката права на власний розсуд, незалежно від волі довірителя, вирішення питання пред`явлення позову від імені клієнта.

Дослідивши звернення ФОП ОСОБА_1 до суду із позовами у межах справ № 520/7467/25, № 520/18532/25, № 520/18532/25 та № 520/29735/25, колегією суддів встановлено, що позивач у якості наявності поважних причин для поновлення строку звернення до суду із позовом не посилалась на тривале хронічне захворювання нервової системи та факти знаходження на стаціонарному лікуванні у медичних закладах, як на причину несвоєчасного звернення до суду з позовом про оскарження спірного ППР, а тому таким доводам не надавалась раніше правова оцінка судами.

За таких обставин, враховуючи, що в силу частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, посилання контролюючого органу на неодноразові звернення позивача до суду із позовами про оскарження спірного ППР, як на підставу для залишення позову без розгляду є неприйнятними та підлягають відхиленню.

За таких обставин, враховуючи стан здоров`я позивача у періоду перебігу шестимісячного строку звернення до суду, вжиття активних заходів, спрямованих на оскарження спірного ППР, колегія суддів дійшла висновку, що наведені представником позивача підстави для поновлення строку є поважними та такими, що об`єктивно перешкодили поданню позову у встановлений строк, у зв`язку з чим погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для його поновлення.

Таким чином, оскільки колегія суддів за наслідками апеляційного перегляду дійшла висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом та наявність підстав для його поновлення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Харківській області про залишення позову без розгляду.

Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області від 12.08.2024 №00456050707, слід зазначити наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.

Як передбачено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, які визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом № 265/95-ВР.

На виконання вимог статті 15 Закону № 265/95-ВР контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункт 75.1 статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 ПК України, пунктом 80.1 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Згідно з пунктом 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

З аналізу вказаних положень убачається, що посадові особи контролюючого органу уповноважені розпочати проведення фактичної перевірки за умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

У судовій практиці прийнято розрізняти юридичну підставу, як нормативне обґрунтування для проведення перевірки, та фактичну підставу, яка розкриває сукупність обставин, що характеризують (зумовлюють) юридичну підставу. Відображенням юридичної підстави є наведення у наказі податкового органу відповідної норми ПК України, яка надає право для проведення перевірки. Відображенням фактичної підстави вважається наведення конкретних обставин (фактів), існування яких вказує на наявність юридичної підстави.

У постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 Верховний Суд акцентував увагу на застосовності у спорах цієї категорії висновків Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, відповідно до яких «…неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Судова палата звернула увагу на наявність істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема, фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення».

Також у випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2026 по справі № 520/30368/25.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.»

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2026 по справі № 140/14221/24.

Колегією суддів встановлено, що нормативною підставою проведення перевірки контролюючим органом у спірному наказі від 12.07.2024 № 3569к «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 » зазначено : підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 глави 8 розділу ІІ, пункт 69.27 підрозділу 10 "Інші перехідні положення", статті 20, 61, 62, підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пункт 82.3 статті 82 ПК України, Закон України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", від 02.03.2015 №222-VІІІ "Про ліцензування видів господарської діяльності", від 21.06.2012 № 5007-VІ "Про ціни і ціноутворення", Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 392-VІІ, а фактичною - доповідну записку відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Вінницькій області № 2944/02-32-07-05 від 12.07.2024.

Зі змісту доповідної записки від 12.07.2024 № 2944/02-32-07-05 вбачається, що в.о. начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області Оксаною Домерат надано дозвіл шляхом накладення резолюції на проведення фактичної перевірки з питань дотримання вимог порядку проведення розрахункових операцій, на підставі пункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) за завданням Державної податкової служби України, визначеного в листі від 03.07.2024 року №19312/7/99-00-07-04-02-07 (вх. у ГУ ДПС у Вінницькій області № 2323/8 від 03.07.2024), суб`єктів господарювання, які здійснюють реалізацію техніки "APPLE", а саме: ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відділ продажу ТМ "Техно Їжак", АДРЕСА_2 (ТРЦ "Sky Park").

Надаючи оцінку обґрунтованості призначення фактичної перевірки, слід зазначити, що загальне посилання у доповідній записці на інформацію щодо можливих порушень без наведення конкретизованих відомостей, які б дозволяли встановити джерело інформації, її зміст, зв`язок із позивачем та підстави для припущення ймовірного порушення не є свідченням наявності законних підстав для проведення перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.12.2025 по справі № 300/670/25.

А відтак, доводи позивача про неналежну конкретизацію підстав для призначення спірної перевірки знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Надаючи оцінку встановленим під час фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 порушенням пункту 12 частини 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Колегія суддів зазначає, що облік товарних запасів є суто бухгалтерською категорією, тому порядок ведення обліку товарних запасів здійснюється на підставі норм законодавства, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку; документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо; відповідно порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку є відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, їх походження.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом №265/95-ВР.

За приписами пункту 12 частини 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані, зокрема, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Відповідно до статті 2 Закону № 265/95-ВР термін «технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту» для цілей цього Закону вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про захист прав споживачів». Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 № 231 затверджено Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі по тексту – Перелік № 231).

Відповідно до Переліку № 231 телефонні апарати, включаючи апарати телефонні для сотових мереж зв`язку та інших бездротових мереж зв`язку; інша апаратура для передачі або приймання голосу, зображень та іншої інформації, включаючи апаратуру для комунікації в мережі дротового або бездротового зв`язку (наприклад, в локальній або глобальній мережі зв`язку), крім передавальної або приймальної апаратури товарної позиції 8443, 8525, 8527 або 8528, мікрофони та підставки для них; гучномовці, вмонтовані або не вмонтовані в корпус; навушники та телефони головні, об`єднані чи не об`єднані з мікрофоном, та комплекти, які складаються з мікрофона та одного гучномовця чи більше; пiдсилювачi звукових частот електричнi; електричнi звукопiдсилювальні комплекти, та інше, віднесені до технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Таким чином, оскільки ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність з продажу технічно складних побутових товарів, на нього поширюються положення Закону № 265/95-ВР в частині ведення обліку товарних запасів та здійснення продажу лише тих товарів, що відображені в такому обліку.

Згідно з положеннями пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У розумінні пункту 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Матеріалами справи підтверджено, що під час проведення фактичної перевірки контролюючим органом направлявся ФОП ОСОБА_1 запит про надання документів від 15.07.2024, з вимогою, зокрема, надати в термін до 17 год 00 хв 15.07.2024:

- трудові договори на найманих працівників;

- договір оренди (суборенди);

- документи, що підтверджують облік та походження товару, що знаходиться в реалізації;

- акт інвентаризації залишків товару станом на 15.07.2024 в кількісному та грошовому вигляді;

- виписку про рух коштів по рахунках, відкритих у банківських установах, у тому числі через платіжний банківський термінал № SIVCOSLU, що використовується в відділі продажу «Техно Їжак», АДРЕСА_2 за період з 01.10.2023 по 15.07.2024.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідь на вказаний запит, позивачем було надано до перевірки, зокрема, копію договору оренди приміщення, повідомлення про прийняття на роботу, виписку з ЄДР,

На виконання вимог Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі - Порядок № 496) долучено: форму обліку та відомість обліку залишків товару на складі на дату перевірки.

Також платник податків повідомив контролюючий орган, що чинним законодавством у сфері проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у готівковій та безготівковій формі не передбачено реєстрації та використання книги обліку розрахункових операцій на програмний реєстратор розрахункових операцій, а ФОП не зобов`язаний вести касову книгу.

Крім того, зауважено, що з огляду на проведення фактичної перевірки, а не планової, із отриманого від відповідача запиту від 15.07.2024 не можливо встановити по яким операціям, за який період і на якій підставі потрібно надати виписки з банку.

За змістом пункту Акту (довідки) фактичної перевірки від 24.07.2024 № 26780/02-32-07-05/3091508203 позивачем не надано опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати : постачальника та отримувача товару, їх найменування, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару, первинних документів на внутрішнє переміщення товару між ФОП та його окремими місцями продажу.

Відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Податкового кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, розроблено Порядок № 496.

Цей Порядок визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП.

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 496 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

- документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;

- первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Опис залишку товарів на початок обліку складається у довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

Згідно з пунктами 1 та 2 розділу ІІ Порядку № 496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.

Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об`єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.

Записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів (п.4 розділу ІІ Порядку № 496).

Так, облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку (пункт 1 Розділу ІІ Порядку № 496).

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Порядку № 496, заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні:

1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку;

2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи;

3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Нормами пункту 11 Розділу ІІ Порядку № 496 передбачено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП. Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

Колегією суддів встановлено, що на запит контролюючого органу від 15.07.2024 позивачем до дати прийняття спірного ППР було надано ГУ ДПС відомість обліку залишків товарів на складі на 15.07.2024, накладні на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, колегія суддів зауважує, що згідно зі статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):

1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;

2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

У контексті з наведеного слід зазначити, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних (чи інших документів, які підтверджують оприбуткування товарів) за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані фізичною особою-підприємцем відповідно до Закону № 265/95-ВР та норм ПК України, не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2025 по справі № 600/5677/24-а.

Колегія суддів враховує, що відповідач, заперечуючи надання позивачем контролюючому органу на початок проведення перевірки форми ведення обліку товарних запасів, не наводить жодного доказу відсутності такого документа та відповідно не надає такого до матеріалів справи.

Так, матеріали справи не містять відомостей про те, що контролюючим органом відповідно до пункту 85.6 статті 85 ПК України складався акт про відмову платника податків у наданні документів, що витребувані та пов`язані із предметом перевірки, тобто контролюючим органом належними та допустимими доказами не доведено факт не надання позивачем контролюючому органу на початок проведення перевірки форми ведення обліку товарних запасів (документів на походження товару).

Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду про те, що факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме: шляхом складання акта про відмову у наданні документів (постанови від 26 січня 2021 року у справі № 814/3617/14, від 03 березня 2021 року у справі №824/638/18-а, від 08 вересня 2022 року у справі № 640/26351/20, від 11 липня 2023 року у справі № 822/554/17, від 10 січня 2023 року у справі № 814/876/16).

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеному, контролюючим органом не доведено наявності у діях позивача порушення пункту 12 частини 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2024 №00456050707.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 по справі № 520/30368/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій

Повний текст постанови складено та підписано 25.09.2026