Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №440/145/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 р.Справа № 440/145/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2026, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, по справі № 440/145/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" (далі - позивач, ТОВ "Житлорембудсервіс") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області(далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 29.12.2025 року №00196520701 та від 29.12.2025 року №00196530701.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено.

Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 29.12.2025 року №00196520701 та від 29.12.2025 року №00196530701.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 26 624,00 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 35868968) та є платником податку на додану вартість.

В період з 14.10.2025 року по 10.11.2025 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Житлорембудсервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органі за період з 01.01.2019 року по 30.06.2025 року, за результатами якої складений акт перевірки № 16977/16-31-07-01-01/35868968 від 01.12.2025 року.

За висновками акту перевірки № 16977/16-31-07-01-01/35868968 від 01.12.2025 року встановлено порушення ТОВ "Житлорембудсервіс":

1. п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV, із змінами та доповненнями, п.6 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248, п. 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 N 237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за N 725/4018, внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 1 242 058,42 грн., у т.ч. за 1 квартал 2022 – 1 242 058,42 грн.;

2. пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14, п. 187.10 ст. 187, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з ПДВ всього у сумі 876602,19 грн., в т. ч. березень 2019 – 200130,6 грн., червень 2020 – 676471,59 грн.

3. п.201.10 ст.201, пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, п. 89 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України з урахуванням внесених змін та доповнень, внаслідок чого порушено терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 610,74 грн.;

4. п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого не виписано та не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну на обсяг постачання 4383010,95 грн., в т.ч. за березень 2019 – 1000653,00 грн., за червень 2020 – 3382357,95 грн.

Згідно відповіді Головного управління ДПС у Полтавській області на заперечення ТОВ "Житлорембудсервіс" від 22.12.2025 року № 40175/6/16-31-07-01-07 від на акт перевірки № 16977/16-31-07-01-01/35868968 від 01.12.2025 року податковим органом скасовано висновки акта перевірки в частині заниження податку на прибуток в сумі 1 242 058 грн. та збільшено податкове зобов`язання з ПДВ на суму 1 150 054 грн., у тому числі за березень 2022 року - 1 150 054 грн., не реєстрацію податкових накладних на суму обсягу постачання з ПДВ 5 750 270,48 грн.; у тому числі за березень 2022 року - 5 750 270,48 грн., в іншій частині висновки акта перевірки залишено без змін.

На підставі акта перевірки № 16977/16-31-07-01-01/35868968 від 01.12.2025 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області були винесені податкові повідомлення - рішення від 29.12.2025 року:

- №00196520701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 2 350 696,00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 1 880 556 грн., за штрафними санкціями в сумі 470 140 грн.;

- №00196530701, яким за не реєстрацію в ЄРПН податкових накладних застосовано штрафну санкцію в сумі 6800,00 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями - рішеннями Головного управління ДПС у Полтавській області від 29.12.2025 року №00196520701 та від 29.12.2025 року №00196530701, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області від 29.12.2025 року №00196520701 та від 29.12.2025 року №00196530701

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. "а" п.185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.187.10 ст. 187 ПК України платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.

Відповідно до пп.14.1.266 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України касовий метод для цілей оподаткування згідно з р. V Податкового кодексу України це метод податкового обліку, за яким:

- дата виникнення податкових зобов`язань дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають постачанню) ним товарів (послуг);

- дата віднесення сум податку до податкового кредиту дата списання коштів із рахунків платника податку, відкритих в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають постачанню) йому товарів (послуг).

Отже, на відміну від правила «першої події», за касовим методом дата виникнення податкових зобов`язань/відображення податкового кредиту виникає за датою отримання/надання оплати за товари/послуги (у грошовій або іншій формі), а дата постачання/отримання товарів/послуг не є підставою для відображення ПДВ у податкових зобов`язаннях постачальника та податковому кредиті покупця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2022 року по справі № 200/4957/20-а.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ "Житлорембудсервіс" здійснює господарську діяльність з управління нерухомим майном за винагороду (будинком, спорудою, житловим комплексом або групою багатоквартирних будинків і споруд) і, забезпечення його належної експлуатації (КВЕД 68.32) у відповідності до вимог чинного законодавства України та його статуту.

Згідно акту перевірки № 16977/16-31-07-01-01/35868968 від 01.12.2025 року перевіркою даних регістрів обліку по бухгалтерському рахунку 94 "Інші витрати операційної діяльності" встановлено, що підприємством до складу інших витрат по субрахунку 944 "Сумнівні та безнадійні борги" в березні 2019 року включено суму списаної дебіторської заборгованості в загальній сумі 1000653 грн.; в червні 2020 року включено суму списаної дебіторської заборгованості в загальній сумі 3382357,95 грн.; в березні 2022 року включено суму списаної дебіторської заборгованості в загальній сумі 6 900 324,57 грн.

Відповідно до вказаного акту перевіркою відображених у рядку 01 декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правила бухгалтерського обліку» показників за період з 01.01.2019 по 30.06.2025 встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з надання послуг з управління житловими будинками : прибирання прилеглої до будинку території, прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі, технічне обслуговування ліфтів, технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, центрального опалення і зливної каналізації та з ліквідації аварій у внутрішньо будинкових мережах, дератизація, дезінфекція, техобслуговування мережою обслуговування димових електропостачання та вентиляційних каналів, та електрообладнання, систем протипожежної автоматики та димовидалення, поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньо будинкових систем гарячого і холодного водопостачання ,водовідведення ,центрального опалення та зливної каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, поточний ремонт мереж електропостачання та електрообладнання, систем протипожежної автоматики та димовидалення, прибирання і вивезення снігу, посипання частини прилеглої до будинку території призначеної для проходу та проїзду протиожиледними сумішами, освітлення місць загального користування, підвалів, підкачування води, електроенергія ліфтів, тощо.

Також, встановлено, що основним споживачем товариства є фізичні особи - квартиронаймачі або власники житлових приміщень, а надані позивачем послуги є житлово- комунальними, частка яких у загальній сумі складає 99,91 %.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Крім того, згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не встановлені відповідним договором.

Таким чином, позивач у межах своєї господарської діяльності надавав споживачам відповідні послуги з управління та утримання житлових будинків. За надані послуги у споживачів виникав обов`язок здійснити відповідну оплату.

Водночас у зв`язку з не виконанням споживачами своїх грошових зобов`язань у Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" виникла дебіторська заборгованість за фактично надані, але не оплачені послуги.

Така заборгованість за своєю сутністю є майновою вимогою підприємства до відповідних споживачів щодо сплати вартості вже наданих послуг. При цьому виникнення дебіторської заборгованості саме по собі не свідчить про отримання ТОВ "Житлорембудсервіс" коштів або іншої компенсації за надані послуги.

Згідно з пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України до безнадійної заборгованості, зокрема, належить заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237.

Згідно з пунктом 5 П(С)БО № 10 «Дебіторська заборгованість» дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Відповідно до пункту 4 П(С)БО № 10 чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів. Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником. Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

За змістом пункту 6 П(С)БО № 10 «Дебіторська заборгованість» поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/ або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

Відповідно до пункту 8 П(С)БО № 10 «Дебіторська заборгованість» величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості; застосування коефіцієнта сумнівності. За методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.

Відповідно до пункту 11 П(С)БО № 10 поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Верховний Суд у постанові від 28 червня 2023 року у справі № 820/4365/16 вказав, що за змістом цих норм величина резерву сумнівної заборгованості визначається виходячи з поточної дебіторської заборгованості. При цьому, сумнівність заборгованості в обов`язковому порядку визначається підприємством по факту закінчення строку виконання зобов`язання. Підприємство самостійно встановлює коефіцієнт сумнівності, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди.

Наведені норми підтверджують, що у разі спливу строку позовної давності дебіторська заборгованість набуває статусу безнадійної та відповідно до П(С)БО № 10 підлягає списанню з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Як встановлено контролюючим органом під час перевірки, підприємством до складу інших витрат операційної діяльності за субрахунком 944 «Сумнівні та безнадійні борги» було включено суму списаної дебіторської заборгованості: у березні 2019 року - 1 000 653 грн, у червні 2020 року - 3 382 357,95 грн, у березні 2022 року - 6 900 324,57 грн.

При цьому факт існування та списання відповідної заборгованості підтверджувався документами бухгалтерського обліку, зокрема наказами про нарахування резерву сумнівних боргів, актами інвентаризації розрахунків з дебіторами та кредиторами, довідками до актів інвентаризації щодо дебіторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, бухгалтерськими довідками про списання безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок створеного резерву сумнівних боргів, а також переліками споживачів, щодо яких виникла відповідна заборгованість.

Щодо доводів відповідача про завищення показників по коду рядків 2180 «Інші операційні витрати» всього на суму 6 900 324,57 грн., в т. ч. по періодах: 1 кв. 2022 року - в сумі 6 900 324,57 грн., внаслідок включення до їх складу безпідставно списаної дебіторської заборгованості, яка не підпадає під критерій визначення «безнадійної» по бухгалтерському рахунку 3781 «Розрахунки з мешканцями», колегія суддів зазначає наступне.

За висновками акту перевірки № 16977/16-31-07-01-01/35868968 від 01.12.2025 року встановлено порушення ТОВ "Житлорембудсервіс":

п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV, із змінами та доповненнями, п.6 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248, п. 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 N 237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за N 725/4018, внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 1 242 058,42 грн., у т.ч. за 1 квартал 2022 1 242 058,42 грн.;

пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14, п. 187.10 ст. 187, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з ПДВ всього у сумі 876602,19 грн., в т. ч. березень 2019 200130,6 грн., червень 2020 676471,59 грн.

п.201.10 ст.201, пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, п. 89 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України з урахуванням внесених змін та доповнень, внаслідок чого порушено терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 610,74 грн.;

п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого не виписано та не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну на обсяг постачання 4 383 010,95 грн., в т.ч. за березень 2019 – 1 000 653,00 грн., за червень 2020 - 3 382 357,95 грн.

Так, з акту перевірки від 01.12.2025 №16977/16-31-07-01-01/35868968 встановлено, що перевіркою даних регістрів обліку по бухгалтерському рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності» контролюючим органом встановлено, що підприємством до складу інших витрат по субрахунку 944 «Сумнівні та безнадійні борти», в березні 2022 включено суму списаної дебіторської заборгованості в загальній сумі 6 900 324,57 грн.

05.12.2025 року позивачем було надані заперечення на акт перевірки від №01-06/2173 разом з яким позивачем було надано Додаток №1 до «Акта інвентаризації розрахунків з дебіторами ТОВ «ЖИТЛОРЕМБУДСЕРВІС» від 31.03.2022, а саме перелік дебіторів з безнадійною заборгованістю, яка сформувалась за період з 01.07.2008 по 31.03.2011 та з 01.01.2014 по 28.02.2017, за якою минув строк позовної давності на загальну суму 6 900 324,57 грн.

Згідно до відповіді на заперечення на акт перевірки від 22.12.2025, контролюючим органом було зазначено, що додані документи до заперечення на акт перевірки від №01-06/2173 від 05.12.2025 року вказують на те, що списана дебіторська заборгованість підпадає під критерій безнадійної дебіторської заборгованості та відповідає умовам п.п.14.1.11 ап.14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Також, податковий орган у відповіді на заперечення на акт перевірки від 22.12.2025 дійшов висновку, що в акті перевірки допущено методологічну помилку, оскільки списання дебіторської заборгованості відбувалося разом з сумою ПДВ, у зв`язку з чим ТОВ «ЖИТЛОРЕМБУДСЕРВІС» порушено пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14, п. 187.10 ст. 187, п. 198.5 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов?язання з ПДВ всього у сумі 1 880 556 грн, в т. ч. березень 2019 - 166 776 грн., червень 2020 - 563 726 грн., березень 2022 - 1 150 054 грн.

На підставі вказаного, податковим органом було скасовано висновки акту перевірки від 01.12.2025 №16977/16-31-07-01-01/35868968 в частині заниження податку на прибуток у сумі 1 242 058 грн. та збільшено податкове зобов?язання з ПДВ на суму 1 150 054 грн., у т. ч. за березень 2022 - 1 150 054 грн., не реєстрацію податкових накладних на суму обсягу постачання з ПДВ 5 750 270,48 грн.; у т. ч. за березень 2022 - 5 750 270,48 грн, в іншій частині висновки акта залишено без змін, а заперечення частково задоволено.

Таким чином, враховуючи надані позивачем документи, податковим органом було скасовано висновок акта перевірки в частині заниження податку на прибуток у сумі 1 242 058 грн. та збільшено податкове зобов?язання з ПДВ на суму 1 150 054 грн., у т. ч. за березень 2022 - 1 150 054 грн., не реєстрацію податкових накладних на суму обсягу постачання з ПДВ 5 750 270,48 грн.; у т. ч. за березень 2022 - 5 750 270,48 грн, оскільки списана дебіторська заборгованість була визнана такою, що відповідає критеріям безнадійної заборгованості.

Разом з тим, посилання контролюючого органу на те, що з моменту списання дебіторської заборгованості у платника податку, який застосовує касовий метод, за операціями з постачання товарів/послуг припиняються правовідносини за договором постачання товарів/послуг та припиняється право вимагати від покупця оплати (або іншої компенсації) за таким договором постачання, а тому у зв`язку з вищенаведеним списання дебіторської заборгованості з метою оподаткування ПДВ вважається іншим видом компенсації вартості поставлених товарів (послуг), колегія суддів вважає безпідставним, оскільки припинення права вимоги до боржника не свідчить про отримання платником податку будь-якої компенсації за поставлені товари (послуги).

При цьому, матеріали справи матеріали не містять доказів отримання позивачем будь-якої компенсації вартості поставлених товарів (послуг).

Таким чином, списання заборгованості відбулося не внаслідок її фактичного погашення споживачами, а у зв`язку з неможливістю її стягнення після набуття такою заборгованістю ознак безнадійної.

Відтак, сам факт списання безнадійної дебіторської заборгованості не зумовлює виникнення у позивача податкового зобов`язання з ПДВ, оскільки за касовим методом така заборгованість не є отриманою компенсацією за надані послуги.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України не містить норми, яка б передбачала виникнення податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку зі списанням безнадійної дебіторської заборгованості платником, який застосовує касовий метод.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість, контролюючим органом не надано доказів фактичного надходження ТОВ "Житлорембудсервіс" коштів чи отримання іншої форми компенсації від споживачів, а тому відсутні передбачені пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 ПК України підстави для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ.

Доводи апелянта про те, що під час перевірки ТОВ "Житлорембудсервіс" не було надано документів, які підтверджують підстави виникнення дебіторської заборгованості та обставини її безнадійності, колегія суддів вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Так, під час проведення перевірки позивачем були надані документи, зокрема: накази про нарахування резерву сумнівних боргів, акти інвентаризації розрахунків з дебіторами та кредиторами, довідки до актів інвентаризації щодо дебіторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, бухгалтерськими довідками про списання безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок створеного резерву сумнівних боргів, а також переліки споживачів, щодо яких виникла відповідна заборгованість.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 19.11.2025 р.№01-06/2100 (а.с.118-119 т.1) позивачем було подано значний обсяг документів, зокрема: Наказ про проведення інвентарізації розрахунків з дебіторами за номером 1-ОД від 30 березня 2022 року; Наказ про проведення інвентарізації розрахунків з дебіторами за номером 1-ОД від 29 червня 2020 року ; Наказ про нарахування резерву сумнівних боргів за номером 5-0Д від 31.03.2019 року; ??Акт інвентарізації розрахунків з дебіторами від 31.03.2022 року; Акт інвентарізації розрахунків з дебіторами і кредиторами від 30.06.2020 року; Акт інвентарізації розрахунків з дебіторами і кредиторами по ТОВ «Житлорембудсервіс» від 31.03.2019 року; Довідка до акта інвентарізації розрахунків від 31.03.2022 року про дебіторську заборгованість, щодо якої минув строк позивної давності по ТОВ «ЖИТЛОРЕМБУДСЕРВІС»; Довідка до акта інвентарізації розрахунків від 30 06.2020 року про дебіторську заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності по ТОВ «ЖИТЛОРЕМБУДСЕРВІС»; Додаток до акту інвентарізації розрахунків з дебіторами по ТОВ «ЖИТЛОРЕМБУДСЕРВІС» від 30.06.2020 року - прострочена заборгованість по рахунку 3781 «Розрахунки з мешканцями» за період з 01.07.2008 року по 31.03.2011 року та 01.01.2014 року по 28.02.2017 року на загальну суму 3382357,95 грн. із зазначенням номеру особового рахунка мешканця, ПІБ та адреси і суми простроченої заборгованості; Додаток до акту інвентарізації розрахунків з дебіторами по ТОВ «ЖИТЛОРЕМБУДСЕРВІС» від 31.03.2019 року - прострочена заборгованість по рахунку 3781 «Розрахунки з мешканцями» за період з 01.07.2008 року по 31.03.2011 року та 01.01.2014 року но 28.02.2017 року на загальну суму 1000653 грн. із зазначенням номеру особового рахунка мешканця, ПІБ та адреси і суми простроченої заборгованості; наказ про нарахування резерву сумнівних боргів та списання безнадійної дебіторської заборгованості від 31.03.2022 № 2-ОД, наказ про нарахування резерву сумнівних боргів та списання безнадійної дебіторської заборгованості від 30.06.2020 № 62-АГ, а також бухгалтерські довідки про списання безнадійної дебіторської заборгованості від 31.03.2022, 30.06.2020 та 31.03.2019, у яких наведено обґрунтування підстав для списання відповідної заборгованості та зроблено посилання на положення П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Крім того, разом із запереченнями на акт перевірки від 05.12.2025 р. №01-06/2173 позивачем було подано: Наказ про проведення інвентаризації розрахунків з дебіторами за номером 1-ОД від 30.03. 2022 року; Наказ про нарахування резерву сумнівних боргів за номером 2-ОД від 31.03.2022 року; Акт інвентаризації розрахунків з дебіторами від 31.03.2022 року; Довідка до акту інвентаризації розрахунків від 31.03.2022 року про дебіторську заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності по ТОВ «ЖИТЛОРЕМБУДСЕРВІС»; Бухгалтерська довідка списання безнадійної дебіторської заборгованості від 31 березня 2022 року яка пояснює підстави для списання та посилається на відповідні положення НП(С)БО 10; - Додаток №1 до «Акту інвентаризації розрахунків з дебіторами ТОВ «Житлорембудсервіс» від 31.03.2022. Перелік дебіторів з безнадійною заборгованістю яка сформувалась за період з 01.07.2008 по 31.03.2011 та з 01.01.2014 по 28.02.2017р. за якою минув строк позовної давності на загальну суму 6 900 324 гривні 57 коп.; - копія відповіді ГУ ДФС України у Полтавській області (вих. №19419/10/16-31-14-01-10 від 20.11.2017) на заперечення №17786-17787 від 07.11.2017 до акта перевірки від 06.11.2017 Nє1448/10/16-31-14-01-10/35868968.

Відповідно до п. 86.7. ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Поряд з цим у постанові від 08 вересня 2019 року у справі №802/1069/13-а Верховний Суд також зауважував, що обставина щодо порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, надати після початку перевірки всі документи, які пов`язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.

У постановах від 24 лютого 2020 року у справі № 440/4443/18, від 27 квітня 2022 року у справі № 420/13197/20 Верховний Суд виснував, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме не наданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.

Таким чином, платник податків має право на подання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте, реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об`єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 27 травня 2026 року у справі № № 280/364/25.

Враховуючи вказане, позивачем було надано належні документи, які у своїй сукупності підтверджують факт виникнення та розмір дебіторської заборгованості, визначають конкретних боржників і періоди її виникнення, засвідчують сплив строку позовної давності, проведення відповідної інвентаризації, формування резерву сумнівних боргів та прийняття рішення про списання такої заборгованості як безнадійної.

За таких обставин, спірне податкове повідомлення-рішення №00196520701 від 29.12.2025 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 2 350 696,00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 1 880 556 грн., за штрафними санкціями в сумі 470 140 грн. є протиправним та правомірно скасоване судом першої інстанції.

Щодо податкового повідомлення-рішення №00196530701, яким за не реєстрацію в ЄРПН податкових накладних застосовано штрафну санкцію в сумі 6800,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Згідно із пунктом 120-1.2 статті 120-2 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи, у позивача був відсутній обов`язок нараховувати ПДВ по операції зі списання безнадійної дебіторської заборгованості, а тому вказане не створювало обов`язку формувати відповідні податкові накладні та реєструвати їх у ЄРНП.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №00196530701 від 29.12.2025 року є похідним від податкового повідомлення-рішення №00196520701 від 29.12.2025 року, а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №00196530701 від 29.12.2025 року, яким за не реєстрацію в ЄРПН податкових накладних застосовано штрафну санкцію в сумі 6800,00 грн є протиправним та правомірно скасоване.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 по справі № 440/145/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій

Повний текст постанови складено 25.09.2026 року