Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №520/24278/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 р. Справа № 520/24278/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А., м. Харків, повний текст складено 11.08.26 по справі № 520/24278/26

за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток»

до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ

Державне підприємство «Добропіллявугілля-видобуток» (далі по тексту - ДП «Добропіллявугілля-видобуток», Підприємство, позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі по тексту – Східне МУ ДПС по роботі з ВПП, відповідач, контролюючий орган), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 5/32-00-13-13 від 22.07.2026 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податку у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.

Разом із позовом ДП «Добропіллявугілля-видобуток» подано заяву про забезпечення позову, в якій просило суд першої інстанції вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення, а також заборони здійснення дій, а саме:

- зупинити дію рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 5/32-00-13-13 від 22.07.2026 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податку у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу до набрання судовим рішенням законної сили;

- заборонити Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків видавати інкасові доручення (вимоги, розпорядження) та вчиняти дії щодо пред`явлення інкасових доручень (вимог, розпоряджень) банкам, які обслуговують рахунки Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43895975) про стягнення з поточного рахунку Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43895975) на підставі рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 5/32-00-13-13 від 22.07.2026 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податку у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу до набрання судовим рішенням в цій справі законної сили;

- заборонити та зупинити стягнення (списання) коштів з рахунків Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43895975) у банках, які обслуговують рахунки Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43895975) на підставі рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 5/32-00-13-13 від 22.07.2026 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податку у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу до набрання судовим рішенням в цій справі законної сили.

Обґрунтовуючи наявність підстав для забезпечення позову стверджував, що здійснення виконавчих дій за оскаржуваним рішенням призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також повністю зупинить його діяльність, оскільки кошти, що знаходяться на рахунках ДП «Добропіллявугілля-видобуток», використовуються з цільовим призначенням на виплату заробітної плати працівникам та обов`язкових платежів до бюджету. Відтак, стягнення коштів з рахунків, призначених для виплати заробітної плати працівникам, спричиняє порушення конституційного права останніх на своєчасне одержання винагороди за працю та унеможливить виконання позивачем свого обов`язку зі сплати податків та зборів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 по справі №520/24278/26 заяву Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено.

Зупинено дію рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 5/32-00-13-13 від 22.07.2026 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу до набрання судовим рішенням в цій справі законної сили.

Заборонено Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків видавати інкасові доручення (вимоги, розпорядження) та вчиняти дії щодо пред`явлення інкасових доручень (вимог, розпоряджень) банкам, які обслуговують рахунки Державного підприємства "Добропіллявугілля видобуток" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43895975) про стягнення з поточного рахунку Державного підприємства "Добропіллявугілля видобуток" (код ЄДРПОУ 43895975) на підставі рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 5/32-00-13-13 від 22.07.2026 р. про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/ емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу до набрання судовим рішенням в цій справі законної сили.

Заборонено та зупинено стягнення (списання) коштів з рахунків Державного підприємства "Добропіллявугілля видобуток" (код ЄДРПОУ 43895975) у банках, які обслуговують рахунки Державного підприємства "Добропіллявугілля видобуток" (код ЄДРПОУ 43895975) на підставі рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 5/32-00-13-13 від 22.07.2026 р. про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу до набрання судовим рішенням в цій справі законної сили.

Відповідач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 року по справі № 520/24278/26 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви Державного підприємства «Добропіллявугілля – видобуток» про забезпечення позову по справі № 520/24278/26 - відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував, що висновок суду першої інстанції про необхідність вжиття заходів із забезпечення позову є передчасним, так як доказів списання коштів з рахунку позивача до заяви про забезпечення позову не надано, що унеможливлює підтвердження висновку про те, що здійснення виконавчих дій за оскаржуваним рішенням призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також повністю зупинить його господарську діяльність.

Крім того, просив звернути увагу на постанову Верховного Суду від 08.06.2023 по справі №160/1140/23, де висловлена правова позиція про те, що можливі у майбутньому порушення прав позивача, які ще не наступили взагалі і невідомо чи настануть у подальшому, не є самостійною і достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Наголошував, що ДП «Добропіллявугілля – видобуток» до заяви про забезпечення позову не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат у випадку невжиття заходів забезпечення позову, зокрема, відсутні фінансові або математичні розрахунки.

Таким чином, здійснення відповідачем заходів на виконання пункту 95.5 статті 95 ПК України, а також подальші дії з відпрацювання податкового боргу відповідно до ПК України є дискреційними повноваженнями Східного МУ ДПС, а тому суд не може забороняти органу ДПС виконувати законодавчо закріплені функції та приймати управлінські рішення, оскільки такі дії є втручанням у здійснення контролюючим органом функціональних обов`язків передбачених податковим законодавством.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти викладених у ній доводів, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

На переконання позивача, судом було досліджено наведені відповідачем доводи та вірно встановлено, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову, визначених статтею 151 КАС України, а саме - зупинення стягнення на підставі рішення контролюючого органу, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, може унеможливити виконання рішення суду та ускладнити поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У контексті конкретних обставин цієї справи вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті і не свідчить про неправомірність рішення контролюючого органу про стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.08.2025 по справі № 520/4893/25.

Відповідно до частини 3 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи заяву ДП «Добропіллявугілля-видобуток» про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з її обґрунтованості, оскільки здійснення стягнення коштів у безспірному порядку з рахунків позивача згідно з оскаржуваним рішенням контролюючого органу може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому невжиття заходів забезпечення позову, визначених статтею 151 КАС України, зокрема, шляхом зупинення стягнення на підставі рішення контролюючого органу, може унеможливити виконання рішення суду та ускладнити поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд зазначив, що у контексті конкретних обставин цієї справи вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті і не свідчить про неправомірність рішення контролюючого органу про стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Видами забезпечення позову за приписами частини першої статті 151 КАС України є: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною третьою статті 151 КАС України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5).

За приписами частини шостої статті 151 КАС України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

За своєю суттю інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, покликаним забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки.

У постанові від 19.10.2023 у справі № 440/9568/22 Верховний Суд сформулював такий висновок. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі від 24.01.2024 у справі №140/1568/23 Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.

Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок прийняття Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків Рішення № 5/32-00-13-13 від 22.07.2026 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податку у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно із пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 ПК України визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу.

Відповідно до абзацу другого підпункту 95.5 статті 95 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави (абзац другий).

У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення (абзаци третій-п`ятий підпункту 95.5 статті 95 ПК України).

За змістом наведеної норми, контролюючий орган (керівник, його заступник або уповноважена особа) наділений повноваженнями ухвалювати без звернення до суду рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей за умови наявності податкового боргу, який виник унаслідок несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Отже, Рішення № 5/32-00-13-13 від 22.07.2026 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податку у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу є підставою для стягнення у безспірному порядку з ДП «Добропіллявугілля-видобуток» безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу шляхом складення та направлення платіжних доручень, інкасових доручень до банків, які обслуговують вказане підприємство.

Колегія суддів враховує, що ДП «Добропіллявугілля-видобуток» є державним підприємством, основним видом діяльності якого є 05.10 Добування кам`яного вугілля, інші : 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 70.10 Діяльність головних управлінь (хед-офісів); 85.32 Професійно-технічна освіта.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025, Добропільська міська територіальна громада Покровського району Донецької області в період з 24.02.2022 по 25.06.2025 була включена до переліку територій можливих бойових дій, з 26.06.2025 Добропільська міська територіальна громада Покровського району Донецької області включена до переліку територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Таким чином, позивачем є державним вугледобувним підприємством, який знаходиться на території активних бойових дії в м. Добропілля Донецької області.

У розумінні Критеріїв та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650), позивач, як підприємство паливно-енергетичного комплексу державної форми власності належить до стратегічно важливих для економіки та безпеки держави об`єктів.

З урахуванням конкретних обставин даної справи, характер діяльності ДП «Добропіллявугілля-видобуток», а також загальновідому обставин перебування Підприємства на території активних бойових дій, оскільки стягнення коштів згідно з оскаржуваним рішенням контролюючого органу буде здійснюватися у безспірному порядку, невжиття заходів забезпечення позову очевидно матиме безпосередній вплив на інтереси позивача, у тому числі, унеможливить виплату заробітної плати працівникам, спричинить порушення їх конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та виконання позивачем свого обов`язку зі сплати податків та зборів; відповідно, істотно ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Схожі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 16.04.2026 по справі №520/32600/25.

Суд зазначає, що у контексті конкретних обставин цієї справи вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті і не свідчить про неправомірність рішення контролюючого органу про стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.08.2025 по справі № 520/4893/25.

Доводи апелянта про те, що під час розгляду справи суд першої інстанції вийшов за межі повноважень та вирішив питання, пов`язане із суттю позовних вимог не відповідають дійсності, оскільки суд першої інстанції не здійснював оцінку питання очевидності протиправності оскаржуваного рішення, а застосував заходи забезпечення позову виключно з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 150 КАС України.

Відсутність доказів списання коштів з рахунку позивача, фінансових або математичних розрахунків висновків суду першої інстанції не спростовує, так як рішення контролюючого органу про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків є самостійним розпорядчим актом (вимогою стягувача), яке виконується у позасудовому порядку безпосередньо через платіжну систему, а момент пред`явлення його до виконання залежить виключно від відповідача.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 08.06.2023 по справі № 160/1140/23 колегія суддів відхиляє, адже у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року № 755/10947/17 зазначено, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, якою у даному випадку є правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 16.04.2026 по справі № 520/32600/25, у якій Верховний Суд підтримав висновки судів попередніх інстанцій про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення грошових коштів з банківських рахунків Підприємства на підставі рішення, правомірність якого є предметом судового розгляду у цій справі, до набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити або унеможливити ефективне поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, а також зумовити необхідність докладення непропорційних зусиль і додаткових витрат для їх відновлення, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Отже, позивачем доведено необхідність вжиття застосованого судами заходу забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, і цей захід є таким, що не суперечить приписам частини другої статті 151 КАС України.

Апеляційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні. Доводи, які містяться в апеляційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що наведені у цій справі обставини обґрунтовано свідчать про імовірне утруднення виконання рішення суду в разі не вжиття заходів забезпечення позову та впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення – гарантування особі можливості отримання нею відповідного відшкодування. Колегія суддів зазначає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин цієї справи та особливостей правового регулювання спірних правовідносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Суд апеляційної інстанції також враховує принципи, викладені у Рекомендаціях NR (89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, де вказано, що рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Колегія суддів також зазначає, що обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 по справі № 520/24278/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій