Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №134/576/20 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 134/576/20

Провадження №11-кп/801/256/2026

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

зі секретарем судового засідання: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Піщанського районного суду Вінницької області від 26.11.2025 року у кримінальному провадженні, відомості по якому внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019020190000420 від 28.12.2019 року по обвинуваченню

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гарячківка Крижопільського району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , непрацюючого, одруженого, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_8

захисника: ОСОБА_9

обвинуваченого: ОСОБА_7

потерпілої: ОСОБА_10

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 28.12.2019 року вчинив розбійний напад на потерпілу ОСОБА_10 за наступних обставин.

ОСОБА_7 , що 28 грудня 2019 року близько 20:34 години, після вживання спиртних напоїв в ресторані «Маестро», що розташований по вул. Соборна в смт. Крижопіль Крижопільського району Вінницької області, повертався по вул. Соборна до місця свого проживання в напрямку перехрестя вулиць Данила Нечая, Чоботарська, Заболотного та Соборна. Перебуваючи на вказаному перехресті, ОСОБА_7 звернув увагу на те, що в напрямку вул. Чоботарська смт Крижопіль Крижопільсього району Вінницької області направилася ОСОБА_10 , після чого у ОСОБА_7 виник умисел на заволодіння її майном.

Рухаючись позаду ОСОБА_10 , ОСОБА_7 провів жінку до вулиці Миру в смт. Крижопіль, де вона повернула до даної вулиці. Пройшовши ще декілька метрів, ОСОБА_7 , будучи позаду ОСОБА_10 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння майном ОСОБА_10 , розуміючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вхопив своєю рукою її жіночу сумку, яка знаходилася на плечі останньої, в якій знаходились грошові кошти в сумі 100 грн., однією купюрою, однак вирвати її не зміг, оскільки ОСОБА_10 міцно її тримала.

В подальшому ОСОБА_7 , з метою подолати опір потерпілої та упередити протидію нападу, відпустив жіночу сумку ОСОБА_10 та відразу розпочав наносити удари кулаком своєї правої руки по голові та обличчю ОСОБА_10 . Від нанесених ударів ОСОБА_10 впала на землю, після чого ОСОБА_7 підійшов до неї, коли вона ще лежала на землі, та наніс близько п`яти ударів ногами по тулубу жінки. Коли ОСОБА_10 , знаходилася на землі, розпочала кричати про допомогу, ОСОБА_7 наніс кулаком правої руки ще два удари по обличчю потерпілої.

В цей час по вулиці Миру в смт. Крижопіль рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_11 , який, під`їхавши до місця події, зупинився та вийшов з автомобіля. ОСОБА_7 , побачивши ОСОБА_11 , почав тікати однак був затриманий ОСОБА_11 .

ОСОБА_10 після вказаної події госпіталізовано до хірургічного відділення Крижопільської ОЛІЛ для стаціонарного лікування.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 57-к від 03.03.2020 року у ОСОБА_10 мали місце тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми-струсу головного мозку, садна в лобній ділянці справа, синці в правій і лівій параорбітальній ділянках, крововиливу під кон`юктиву лівого ока, а також гематоми в ділянці лівої молочної залози, саден обох китиць. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_10 виникли від неодноразової дії тупого (тупих) предмету (предметів), за давністю утворення можуть відповідати строку, вказаному у постанові про призначення експертизи - 28 грудня 2019 року. Закрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_10 має ознаки легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я (понад 6-ти днів, але не більше 21-го дня п.2.3.2.а. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказ №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року)

Гематома в ділянці лівої молочної залози, садна обох китиць, кожне окремо і в сукупності належить до легких тілесних ушкоджень (п.2.3.2.6 «Правил, судово-медичного, визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року). Утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 можливе за будь-яких обставин за умови доступності травмуючих предметів до відповідних ділянок тіла.

Згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 35 від 17 січня 2020 року ринкова вартість жіночої сумки, якою намагався заволодіти ОСОБА_7 , становила 74,67 грн.

Вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 26.11.2025 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) гривень.

Відповідно до положень ч.5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_7 від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави в особі Вінницького наукового-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України витрати за проведення судової товарознавчої експертизи в кримінальному провадженні, відповідно до висновку експерта № 35 від 17 січня 2020 року в розмірі 628 гривень 04 копійки.

Арешт майна, застосований в даному кримінальному провадженні, відповідно до ухвали слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2019 року та ухвали слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 02 січня 2020 року, відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України скасовано.

Вирішено долю речових доказів.

Прокурор Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, просила вирок Піщанського районного суду Вінницької області від 26.11.2025, яким ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст.125 КК України до штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) грн., на підставі ч.5 ст.74 КК України звільнено від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності - скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що вплинуло на вирішення питання винуватості обвинуваченого та уникнення ним справедливого покарання.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, та засудити до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з дня затримання ОСОБА_7 на виконання вироку суду, зарахувавши в строк покарання час попереднього ув`язнення, з 28.12.2019 по 29.12.2019, з розрахунку одному позбавлення волі відповідає один день попереднього ув`язнення.

В решті вирок залишити без змін.

Вимоги апеляційної скарги прокурора Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_6 мотивовано тим, що вирок Піщанського районного суду Вінницької області від 26.11.2025 року стосовно ОСОБА_7 є незаконним і підлягає скасуванню на підставі п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 409, статей 411–414 КПК України .

Сторона обвинувачення наголошує на наявності істотних порушень процесуального закону, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неправильному застосуванні закону про кримінальну відповідальність.

Зазначені порушення потягли за собою безпідставну перекваліфікацію дій ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України, внаслідок чого обвинувачений уникнув справедливого покарання за вчинення тяжкого злочину.

Так, в основу вироку судом покладено показання обвинуваченого ОСОБА_7 , який вину визнав частково, стверджував, що наміру грабувати не мав, оскільки мав при собі значну суму власних коштів.

Прокурор наголошує, що показання ОСОБА_7 суперечать зібраним доказам і є лише обраним способом захисту. Версія обвинуваченого повністю спростовується показаннями потерпілої ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , матеріалами огляду місця події та висновками судово-медичних і товарознавчої експертиз.

Показання вказаних осіб та письмові докази є узгодженими між собою і доводять факт вчинення ОСОБА_7 розбійного нападу з метою заволодіння майном, а нанесені побої повністю поглинаються диспозицією розбою .

Корисливий умисел підтверджується характером його дій та умовами нападу (безлюдне та неосвітлене місце, пізня пора доби, тривале безмолвне переслідування жінки та негайне затримання на місці події під час спроби втечі).

Окрім цього, суд першої інстанції неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність при звільненні від покарання за закінченням строків давності (ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України)

Із системного аналізу закону вбачається, що під звільненням від покарання слід розуміти звільнення від його призначення як виду примусових заходів у цілому, а не від конкретного покарання. На підтвердження цього прокурор посилається на постанови Верховного Суду від 19.03.2024 (справа № 756/3924/20) та від 18.06.2020 (справа № 756/6876/19).

За висновками ВС, визнання особи винною та звільнення від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України має відбуватися взагалі без визначення у вироку його виду і розміру.

Проте Піщанський суд помилково спочатку призначив ОСОБА_7 конкретне покарання у виді штрафу в розмірі 1700 гривень, а вже потім звільнив від нього.

Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_8 , який просив задоволити апеляційну скаргу, захисника ОСОБА_9 , який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_7 ,який підтримав думку свого захисника, потерпілу ОСОБА_10 , яка просила задоволити апеляційну скаргу прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України, а саме у нападі з метою заволодіння чужим майном , поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій).

Суд першої інстанції дійшов висновку, щодо доцільності перекваліфікації дій ОСОБА_7 з ч.1 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 125 КК України, оскільки дії обвинуваченого були зумовлені наміром завдати шкоди здоров`ю потерпілої ОСОБА_10 і безпосередньо спрямовані на досягнення цього результату, а тому містять об`єктивні та суб`єктивні ознаки кримінального правопорушення проти особи і повинні бути кваліфіковані за наслідками, які настали в результаті його протиправних дій, а саме як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, яке спричинило короткочасний розлад здоров`я, а саме за ч. 2 ст. 125 КК України.

Зазначений висновок , як вказано у вироку судом зроблено на підставі досліджених доказів та не заперечується самим обвинуваченим.

З урахуванням вказаного, суд апеляційної інстанції вважає, що в основу вироку покладено пояснення обвинуваченого, що суперечить вимогам КПК України .

За клопотанням прокурора на підставі ч. 3 ст. 404 КПК України апеляційний суд повторно дослідив письмові докази та допитав потерпілу ОСОБА_10 .

Здійснюючи переоцінку доказів у порядку ст. 94 КПК України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції про перекваліфікацію дій обвинуваченого з ч.1 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України не відповідають фактичним обставинам кримінального проваджнення.

Під час апеляційного розгляду потерпіла ОСОБА_10 пояснила, що 28 грудня 2019 року близько 20:34 год. у смт Крижопіль під час повернення додому її почав переслідувати обвинувачений ОСОБА_7 , який наздогнавши її раптово й сильно схопив за її сумку, в якій були кошти в сумі 100 грн. Заволодіти сумкою йому не вдалося, оскільки сумка була на плечі ,а її рука в кишені. Коли обвинувачений не зміг вирвати сумку, почав її бити, завдаючи численні удари кулаком у голову та обличчя. Після того як потерпіла впала, тримаючи сумку, ОСОБА_7 продовжив бити її ногами по тулубу та завдав близько п`яти ударів, а також завдав ще два удари в обличчя, намагаючись припинити її крики про допомогу. Потерпіла ОСОБА_10 також вказала, що під час нападу їй було страшно за своє життя та здоров`я, оскільки подія відбувалася у вечірній час, дії обвинуваченого були агресивними, непередбачуваними та супроводжувалися жорстоким побиттям, що повністю паралізувало її здатність чинити опір, окрім природного намагання втримати власне майно та покликати на допомогу.

Потерпіла категорично наголосила, що жодної сварки, розмови чи нецензурної лайки між ними не було - обвинувачений діяв абсолютно мовчки, а його дії нею сприймалися як пряма загроза з метою заволодіння її майном.

Під час апеляційного розгляду досліджено наступні докази:

-протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28.12.2019 згідно якого потерпіла ОСОБА_10 вказала, що ОСОБА_7 по вул. Миру в смт. Крижопіль, намагався заволодіти її сумкою, в якій знаходились грошові кошти в сумі 100 гривень, однак вона сумку не віддала, в ході чого він спричинив тілесні ушкодження, а саме численні удари по обличчю після чого вона впала на землю, в подальшому вийшли люди та ОСОБА_7 почав йти від неї;

-протокол огляду місця події від 28.12.2019 року, згідно якого огляд проведений в смт. Крижопіль по вул. Миру, під час огляду на узбіччі біля будинку № 3 виявлено в`язану шапку сірого кольору біля якої виявлено безліч слідів різного типу;

- висновок експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України № 35 від 17.01.2020 року, згідно якого ринкова вартість жіночої сумки чорного кольору станом на 28 грудня 2019 року, яка знаходиться в спецпакеті Національної Поліції України Головного слідчого Управління № INZ 4007357, становила 74,67 грн. (сімдесят чотири гривні 67 копійок).

-висновок експерта № 008, згідно якого на підставі даних, отриманих при проведенні судово-медичної експертизи медичних документів на ім`я громадянки ОСОБА_10 , 1973 року народження, жительки смт Крижопіль, Крижопільського р-ну, Вінницької області, дві медичні карти стаціонарного хворого №7029/1450, №176/77 Крижопільської ОЛІЛ на ім`я ОСОБА_10 , за матеріалами кримінального провадження №12019020190000420 від 28.12.2019 р., приймаючи до уваги обставини справи, викладені в постанові слідчого про призначення судово-медичної експертизи приходить таких підсумків: при проведенні судово-медичної експертизи медичних документів на ім`я громадянки ОСОБА_10 встановлено, що у неї мали місце тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на обличчі - садна в лобній ділянці справа; синці на ділянках обох орбіт на верхніх та нижніх повіках; крововилив під кон`юктиву лівого ока; синець в ділянці лівої молочної залози; садна обох китиць; ушкодження, вказані в п.1, утворились від дії тупого-твердого предмету(ів), які не відобразили своїх індивідуальних властивостей в морфологічній характеристиці ушкоджень, та, згідно медичних документів, медичних карт стаціонарного хворого №7029/1450, №176/77 Крижопільської ОЛІЛ на ім`я громадянки ОСОБА_10 , могли утворитись в строк та за обставин, як це вказано в постанові слідчого про призначення судово-медичної експертизи, тобто 28.12.2019 року. Більш детально відповісти щодо характеру та механізму утворення ушкоджень немає можливості, так як в медичних документах не конкретизовано морфологічні, судово-медичні властивості(ознаки) зазначених тілесних ушкоджень (не вказано розміри, форму, кількість та конкретну локалізацію, колір синців і їх країв, стан саден та інше); ушкодження у громадянки ОСОБА_10 у вигляді синців та саден, крововиливу в кон`юктиву лівого ока, синця в ділянці лівої молочної залози, саден обох китиць мають незначні, скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів, і за своїми ознаками відносяться до легких тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.1.б «Правил судово-медичного, визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6). Слід зазначити, що ушкодження, які були описані в медичній карті №7029/1450 ОСОБА_16 , 28 грудня 2019 року розцінено як синці. Гематоми (обличчя) в даному випадку не підтверджені (відсутність їх об`єктивних даних в описовій частині). Враховуючи обставини випадку, розташування та морфологічні властивості ушкоджень у вигляді синців та саден обличчя, крововиливу в кон`юктиву лівого ока, синець в ділянці лівої молочної залози; садна обох китиць - утворення зазначених ушкоджень при падінні з висоти власного зросту виключається; при проведенні судово-медичної експертизи даних МРТ головного мозку від 09 січня 2020 року об`ємно-вогнищевих змін головного мозку не виявлено. Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку в наданій медичній карті №7029/1450 ОСОБА_16 28 грудня 2019 року об`єктивними клінічними даними та нєйровізуалізуючими дослідженнями не підтверджений, тому до уваги не приймається. Кісти обох грудних залоз, які було виявлено під час УЗД молочних залоз, 09 січня 2020 року в прямому причинному зв`язку з подією, яка сталася 28 грудня 2019 року, не стоять. Захворювання шийного відділу хребта та МР-ознаки остеохондрозу, спондилоартрозу шийного відділу хребта, які було виявлено 09 січня 2020 року, в прямому причинному зв`язку з подією, яка сталася 28 грудня 2019 року не стоять; враховуючи дані МРТ обстеження від 09 січня 2020 року, наявність у громадянки ОСОБА_10 помірних гемодинамічних змін в правій вертебральній артерії, МР-ознаки остеохондрозу, спондилоартрозу шийного відділу хребта і послідуюче її перебування на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Крижопільської ОЛІЛ з 11 січня 2020 року по 17 січня 2020 року в прямому причинному зв`язку з подією, яка сталася 28 грудня 2019 року не стоїть. Строк перебування громадянки ОСОБА_10 на стаціонарному лікуванні строком 21 день-три тижні обумовлений не характером чи важкістю стану хворої громадянки ОСОБА_10 , а лікувальною тактикою лікарів, тому не враховується при оцінці ступеня тяжкості;

-висновок експертів № 57-к від 25 березня 2020 рок, згідно якого на підставі вивчення матеріалів кримінального провадження №12019020190000420 Крижопільського ВП Бершадського ВП ГУНП України у Вінницькій області, «розпочате за ч. 1 ст. 187 КК України відносно ОСОБА_7 , які включають «Висновок експерта» № 008 від 23.01.-26.02.2020 р., та, вивчивши «Медичну карту стаціонарного хворого №7029/1450/22 ОСОБА_16 , «Медичну карту стаціонарного хворого» № 176/77 ОСОБА_16 , медичні карти амбулаторного хворого» (3) на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та даних обстеження ОСОБА_10 , судово-медична експертна комісія прийшла до таких підсумків: згідно наданої медичної документації у ОСОБА_10 мали місце тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, садна в лобній ділянці справа, синців в правій і лівій параорбітальних ділянках, крововиливу під кон`юнктиву лівого ока, а також гематоми в ділянці лівої молочної залози; саден обох китиць. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_10 виникли від неодноразової дії тупого (тупих) предмету (предметів), за давністю утворення можуть відповідати строку, вказаному у постанові про призначення експертизи - 28 грудня 2019 року; закрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_10 має ознаки легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я (понад 6-ти днів, але не більш 21-го дня п. 2.3.2.а. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказ № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року). Гематома в ділянці лівої молочної залози, садна обох китиць, кожне окремо і в сукупності належать до легких тілесних ушкоджень (п.2.3.2.б «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року). Утворення тілесних ушкоджень у Рудь НА можливе за будь-яких обставин за умови доступності травмуючих предметів до відповідних ділянок тіла. Встановлення конкретних умов та обставин, за яких були спричинені тілесні ушкодження, виходить за межі компетенції судово-медичного експерта.

- висновок судово-психіатричного експерта № 21 від 20 січня 2020 року, згідно якого ОСОБА_7 , у зв`язку небезпечністю інкримінованого йому діяння, направленого проти здоров`я особи, що проявилось його агресивними діями в бік потерпілої, а також його заявою: «Через стан сп`яніння у мене щось сталося з головою... мене перемкнуло... взагалі нічого не пам`ятаю», - для винесення об`єктивного експертного рішення та виключення у нього на період часу, що цікавить слідство, можливо перенесеного ним тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, потребує тривалого обстеження та спостереження в умовах психіатричного стаціонару з наступним проведенням стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи. Також матеріали кримінального провадження необхідно доповнити показами працівників поліції, які брали участь у затриманні ОСОБА_7 , де були б відображені його поведінка на той час, реагування на ситуацію, що склалася, підтримання з ним мовного контакту, його висловлювання.

- висновок судово-психіатричного експерта № 14 від 20 лютого 2020 року,згідно якого ОСОБА_7 не страждає на психічні розлади. Про це свідчать дані анамнезу про його своєчасний психічний та фізичний розвиток, достатню соціальну адаптованість протягом життя (здобуття середньої та вищої освіти, трудова діяльність), а також виявлені при теперішньому психолого-психіатричному обстеженні збереженість і адекватність його емоцій, логічність, послідовність мислення, відсутність психотичної симптоматики, порушень пам`яті, інтелекту, критичних та адаптаційних здібностей. Як слідує з матеріалів кримінального провадження, в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_7 перебував поза будь-яким тимчасовим і хворобливим розладом психічної діяльності, а знаходився в стані простого алкогольного сп`яніння. Про це свідчать збереженість його орієнтації в місці, ситуації, оточуючих особах, виконування ним послідовних, цілеспрямованих дій, що не відображали ознак маячення, галюцинацій, порушення свідомості. Тому ОСОБА_7 не позбавлений можливості усвідомлювати свої дії і керувати ними стосовно інкримінованого йому діяння. Під дію ст. 19 ч. 2 та ст. 20 КК України не підпадає.

Колегія суддів, проаналізувавши показання обвинуваченого ОСОБА_7 , який стверджував, що наносив удари потерпілій ОСОБА_10 внаслідок обурення на її словесну відповідь та нецензурну лайку під час суперечки, коли він нібито запропонував провести її додому через неспокійну обстановку в селищі, наполягав, що наміру забирати будь-які речі не мав, оскільки мав при собі значну суму власних коштів у сукупності з показами потерпілої ОСОБА_10 , дослідженими та перевіреними доказами, вважає, що районний суд припустився грубої однобічності та штучно відокремив насильницькі дії обвинуваченого від його початкового протиправного корисливого наміру заволодіти майном.

Даючи оцінку доказам у сукупності , суд апеляційної інстанції звертає увагу , що показання потерпілої ОСОБА_10 повністю узгоджуються з іншими доказами, зокрема показами свідків.

Свідок ОСОБА_11 в суді першої інстанції пояснював, що 28.12.2019 ввечері, рухаючись на власному автомобілі по вул. Миру, почув крики та у світлі фар побачив, як ОСОБА_7 завдавав ударів ногами потерпілій, яка лежала на землі. При появі автомобіля ОСОБА_7 відразу припинив побиття та почав тікати, намагаючись пробігти повз машину. Свідок наздогнав та затримав обвинуваченого. На місці події затриманий перебував у стані сп`яніння, не розумів, що відбувається, поводився збуджено та вигукував, що «він не маніяк, а ловить маніяка». Потерпіла була сильно побита і відразу на місці події підтвердила, що ОСОБА_7 намагався вирвати з її рук сумку.

Свідок ОСОБА_12 , в суді першої інстанції пояснювала, що перебувала в автомобілі та повністю підтвердила слова свідка ОСОБА_11 щодо нанесення ударів ногами потерпілій ОСОБА_10 , спроби втечі обвинуваченого, а також зафіксувала первинні слова потерпілої про те, що ОСОБА_7 смикав її за сумку.

Свідок ОСОБА_13 , яка викликала поліцію, в суді першої інстанції пояснювала, що потерпіла ОСОБА_10 безпосередньо після події була вся в болоті, дуже налякана, мала велику гематому, тримала сумку в руках і стверджувала, що ОСОБА_7 хотів цю сумку у неї забрати.

Свідок ОСОБА_14 , в суді першої інстанції поянювала, що почула крики, вийшла на вулицю та безпосередньо бачила, як ОСОБА_7 сидів над лежачою на дорозі ОСОБА_10 і замахувався рукою, щоб її вдарити. Також свідок підтвердила, що обвинувачений почав тікати, як тільки зупинилася машина.

Сторона захисту вважає, що показання свідка ОСОБА_15 підтверджують пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 щодо відсутності умислу на заволодіння майном потерпілої.

Свідок ОСОБА_15 в суді першої інстанції вказувала, що чула гучні жіночі крики: «Хто ти такий, що ти тут робиш?». Через три дні дізналась, що нападником був ОСОБА_7 , з яким вона раніше працювала в РЕСі. З вікна вона нічого не бачила, тільки чула.

Проаналізувавши показання свідка ОСОБА_15 суд апеляційної інстанції вважає, що вони об`єктивно руйнують твердження обвинуваченого про начебто наявність між ним та потерпілою ОСОБА_10 взаємного діалогу чи тривалого побутового конфлікту на ґрунті особистих взаємин.

Навпаки, зафіксований свідком факт раптових та гучних криків потерпілої про допомогу свідчить про те, що ОСОБА_10 зазнала несподіваного нападу у темну пору доби від особи, яку вона спочатку навіть не змогла ідентифікувати.

Крім пояснень обвинуваченого під час судового розгляду доказів щодо будь-яких словесних суперечок, які б передували інциденту та вказували на побутовий характер конфлікту між сторонами судом не встановлено.

Судом апеляційної інстанції чітко встановлено хронологію та спосіб дій обвинуваченого: ОСОБА_7 протягом певного періоду часу рухався за потерпілою , яка сприймала його дії як переслідування, цілеспрямовано наздогнав потерпілу в безлюдному місці, де були відсутні сторонні особи, що прямо вказує на вибір ним сприятливих умов для вчинення корисливого злочину.

Зазначене свідчить про те, що його дії були спрямовані виключно на протиправне вилучення майна.

При цьому суд зважає на позицію самого обвинуваченого, який у своїх показаннях фактично визнав вчинення неправомірних дій щодо потерпілої, хоча й намагався зменшити ступінь своєї вини.

ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав необхідними для відібрання майна, і лише через фізичний опір потерпілої, яка міцно тримала сумку, що підтверджується її показами та саднами на її кистях, наявність яких описано у висновку судово медичної експертизи № 008 від 20.01.2020 року, не заволодів майном .

Колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними доводи сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_7 не мав умислу на заволодіння майном потерпілої, а лише «шарпнув» за її сумку.

Така версія повністю спростовується сукупністю зібраних та досліджених у справі доказів.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що розбій вважається закінченим злочином з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, незалежно від того, заволоділа винна особа майном чи ні.

Відповідно твердження сторони захисту, щодо відсутності розбою, оскільки ОСОБА_7 не заволодів майном потерпілої є хибними.

З показань потерпілої встановлено, що сумка була у неї на плечі, а оскільки рука потерпілої була у кишені, то ОСОБА_7 не зміг забрати сумку, оскільки після нанесення ударів потерпіла впала на землю з сумкою, яку тримала.

Таким чином, дії обвинуваченого носили виражений корисливий характер.

Описані в висновках судово медичних експертиза № 008 від 20.01.2020 року та № 57-к від 25.03.2020 року тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_10 , характер дій обвинуваченого ОСОБА_7 спростовують версію захисту та доводять, що травми були завдані потерпілій саме внаслідок застосування обвинуваченим фізично сили для подолання її опору, коли вона міцно тримала сумку .

Суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції припустився вибірковості в оцінці доказів та безпідставно перекваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_7 на ч. 2 ст. 125 КК України

При цьому, наявність у ОСОБА_7 власних грошових коштів жодним чином не спростовує наявності у нього корисливого мотиву в момент нападу під впливом алкогольного сп`яніння.

Потерпіла ОСОБА_10 послідовно,логічно давала пояснення щодо обставин вчинення відносно неї розбійного нападу як під час судового розгляду так і під час апеляційного розгляду .

Її показання відповідають заяві про вчинення кримінального правопорушення від 28.12.2019 року, що ОСОБА_7 намагався заволодіти її сумкою ,в якій знаходились грошові кошти в сумі 100 грн., вона сумку не віддала , в ході чого він спричинив тілесні ушкодження.

Під час апеляційного розгляду сторона захисту категорично заперечувала наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_7 розбійного умислу та корисливого мотиву, оскільки дії обвинуваченого виключно спрямовувалися на заподіяння тілесних ушкоджень, через те, що обвинувачений хотів провести потерпілу додому, на що вона некоректно відмовилася, тому суперечка переросла у бійку.

В обґрунтування своєї правової позиції захисник посилався на постанову Колегії суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 01.06.2026 року у справі № 369/11891/22, стверджуючи, що встановлені у провадженні обставини нанесення тілесних ушкоджень виключають кваліфікацію за статтею 187 КК України та повністю підтверджують правильність висновків суду першої інстанції щодо застосування ч. 2 ст. 125 КК України.

Колегія суддів апеляційного суду ретельно проаналізувала зазначені доводи сторони захисту, проте відхиляє їх як юридично неспроможні з огляду на суттєву відмінність фактичних обставин (distinguishing) та принципово різну правову природу порівнюваних діянь.

У справі № 369/11891/22 Верховний Суд розглядав специфічні обставини тривалого особистого конфлікту на ґрунті тривалих неприязних міжособистісних відносин між сусідами. У тому кримінальному провадженні фізичне насильство було первинним самостійним актом агресії, викликаним виключно особистою неприязню, і воно жодним чином не супроводжувалося та не ініціювалося раптовим нападом з метою заволодіння чужим майном. Корисливий інтерес у тій справі не виступав детермінантою (рушійною силою) поведінки особи на початку конфлікту.

Натомість у випадку з ОСОБА_7 судом апеляційної інстанції встановлено зовсім іншу природу, спрямованість та хронологію дій.

Поведінка обвинуваченого характеризувалася відсутністю будь-якого попереднього міжособистісного конфлікту, оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_10 не перебували у ворожих чи неприязних стосунках, які б могли спровокувати спонтанне завдання побоїв, чітким початковим алгоритмом дій обвинувачений здійснював тривале приховане переслідування жінки у повній темряві та беззаперечно розпочав свій напад саме з фізичного посягання на майно (раптового ривка за сумочку), а не з висловлювання претензій чи нанесення ударів, а жорстоке побиття кулаками та ногами було застосовано ОСОБА_7 не через «раптову образу від слів», а виключно як негайний спосіб придушення фізичного опору потерпілої, яка міцно утримувала сумку.

Таким чином, правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 01.06.2026 року у справі № 369/11891/22, не можуть бути застосовані як прецедент до цих правовідносин. Дії ОСОБА_7 за своєю суттю є класичним проявом корисливо-насильницького злочину проти власності, де завдання тілесних ушкоджень повністю підпорядковувалося меті утримання та заволодіння майном, що за обов`язковою судовою практикою (справа № 552/5608/18) повністю охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 187 КК України .

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові № 552/5608/18 Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховний Суд вказано, що обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 187 КК, є заподіяння особі, яка зазнала нападу, насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, або погроза застосування такого насильства. Відповідно до усталеної судової практики розбій як злочин проти власності це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.

Виходячи зі статті 187 КК, розбій характеризується нападом, який може бути відкритим або несподіваним для потерпілого (таємним). Напад завжди супроводжується насильством над потерплим як способом подолання дійсного чи можливого опору з метою заволодіння чужим майном. Обов`язковою ознакою розбійного нападу є небезпечне для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, насильства. При цьому фізичне насильство полягає у силовому впливові на потерпілого, який призводить до заподіяння йому легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я або незначною втратою працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також в інших насильницьких діях, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх заподіяння. В останньому випадку винна особа повинна усвідомлювати можливість заподіяння таких тілесних ушкоджень. Розбій вважається закінченим злочином з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, незалежно від того, заволодів майном злочинець чи ні.

Крім того, напад нерозривний та взаємозалежний із відповідним насильством як ознака розбою, оскільки напад як ознака розбою, втілюється у фізичному або психічному насильстві, що здатне зумовити заволодіння чужим майном.

Небезпечне для життя чи здоров`я насильство – це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх вчинення. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього злочину є мета, з якою здійснюється напад, - заволодіння чужим майном.

Докази наявні у матеріалах кримінального провадження вказують на те, що напад був несподіваним для потерпілої , що чітко встановлено зокрема з її показань , які узгоджуються з іншими доказами.

Застосування фізичного насильства під час нападу доведено крім показів потерпілої ОСОБА_10 , показами свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , висновками судово медичних експертиз № 008 від 20.01.2020 року, №57 від 25.03.2020 року, згідно яких потерпілій завдано 28.12.2019 року тілеснні ушкодження, які за своїми ознаками відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, локалізація, механізм тілесних ушкоджень відповідає зазначеному потерпілою.

Наявні згідно висновків судово медичних експертиз № 008 від 20.01.2020 року, №57 від 25.03.2020 року легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я доводять силовий вплив обвинуваченого на неї, тобто застосування фізичного насильства.

Верховний Суд зазначив, що при кваліфікації злочину за ст. 187 КК необхідно враховувати не лише наслідки застосованого до потерпілого насильства, але й характер дій винного, а також умови за яких вчинено напад.

Ретельно дослідивши та оцінивши сукупність зібраних у кримінальному провадженні доказів у їх взаємозв`язку за правилами ст. 94 КПК України, суд апеляційної інстанції вказує, що висновки суду першої інстанції про перекваліфікацію дій ОСОБА_7 на

ч. 2 ст. 125 КК України грунтуються на показаннях обвинуваченого ОСОБА_7 та виокремленні тілесних ушкоджень в автономний склад правопорушення проти особи.

Оцінюючи суб`єктивну та об`єктивну сторону вчиненого діяння, апеляційний суд виходить із таких мотивів.

Об`єктивні умови вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_7 , а саме пізня пора доби, повна темрява, безлюдне місце та тривале безмолвне переслідування жінки, беззаперечно доводять наявність у нього заздалегідь сформованого корисливого мотиву та спростовують версію про раптовий побутовий конфлікт.

Умисел обвинуваченого розпочався з реалізації кримінального інтересу щодо майна потерпілої, первинний акт нападу виразився у безпосередньому фізичному засяганні на власність ОСОБА_10 раптовому та агресивному ривку за жіночу сумку, що знаходилася на її плечі.

Зустрівши активний фізичний опір потерпілої ОСОБА_10 , яка міцно тримала сумку, що об`єктивно підтверджується медично зафіксованими саднами обох китиць її рук, обвинувачений ОСОБА_7 для досягнення своєї мети перейшов до жорстокого побиття, він розпочав нанесення тілесних ушкоджень завдавав удари кулаками в обличчя та голову, повалив жінку на землю та наніс щонайменше п`ять ударів ногами по тулубу лежачої жертви.

Застосоване обвинуваченим ОСОБА_7 насильство не мало самостійного характеру кримінального правопорушення проти особи, воно не було окремим проявом особистої неприязні, а виступало безпосереднім інструментом, засобом і способом подолання фізичного опору потерпілої з метою утримання, придушення волі та остаточного заволодіння її майном.

За своїм характером удари ногами по голові та тулубу лежачої потерпілої ОСОБА_10 є насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи в момент його заподіяння.

Травми у вигляді закритих ушкоджень, закрита черпно-мозкова травнма та струсу головного мозку з короткочасним розладом здоров`я повністю підтверджують цей юридичний факт медично.

Оскільки розбій за ст. 187 КК України є злочином із формальним складом, напад вважається закінченим з моменту застосування такого насильства.

Те, що обвинувачений ОСОБА_7 не заволодів сумкою потерпілої зумовлено тим, що потерпіла міцно тримала сумку, а згодом з`явився свідок ОСОБА_11 .

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (справа № 552/5608/18), нанесені під час розбійного нападу побої та тілесні ушкодження повністю поглинаються диспозицією розбою.

За таких обставин, кваліфікація дій за наслідками, що настали для здоров`я, за статтею 125 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, дії ОСОБА_7 у повному обсязі охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 187 КК України

Відповідно до ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню, незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Перевіривши сукупність доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а кожен доказ окремо - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд апеляційної інстанції вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 охоплюються складом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном , поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій).

Призначаючи покарання ,суд апеляційної інстанції керується положеннями вимог ст. 65 КК України, ст. 50 КК України, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7від 24.10.2003року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Згідно ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при призначені покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

За змістом ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню ним нових злочинів.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд апеляційної інстанції у відповідності з положеннями ст.50, ст.65 КК України, керуючись роз”ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує те, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ОСОБА_7 відноситься згідно ст. 12 КК України до тяжких злочинів, обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується позитивно, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, думку потерпілої ОСОБА_10 , яка просила призначити покарання обвинуваченому пов`язане з реальним позбавленням волі, обставину, що пом`якшує покарання щире каяття, добровільне відшкодування потерпілій завданих збитків, обставину, що обтяжує покарання вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння, та вважає за доцільне визначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 187 КК України, що буде відповідати принципам законності, обґрунтованості, індивідуалізації покарання.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відповідно до вимог ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитись проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413 414,420, 615 КПК України, суд апеляційної інстанції

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу прокурора задоволити.

Вирок Піщанського районного суду Вінницької області від 26.11.2025 року скасувати у зв`язку істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.

Ухвалити новий вирок.

Призначити ОСОБА_18 за ч.1 ст.187 КК України покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, визнавши його винним за ч.1 ст. 187 КК України.

Строк відбування покарання рахувати з дня затримання ОСОБА_7 на виконання вироку суду.

Зарахувати в строк покарання час попереднього ув`язнення, з 28.12.2019 по 29.12.2019, з розрахунку одному позбавлення волі відповідає один день попереднього ув`язнення.

В решті вирок залишити без змін.

Судове рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення до Верховного Суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4