Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №600/3833/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/3833/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», про визнання протиправними дій та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи, яким є Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №ЦО 9609 від 11.02.2025 року, яким ОСОБА_1 , не визнано інвалідом з 01.05.2023 року;

- стягнути на користь ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» судові витрати у сумі 1 211,20 грн.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що є учасником бойових дій та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Наголошував на тому, що відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 354306 від 28 вересня 2023 року останньому було встановлено третю групу інвалідності, причиною якої визначено захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини, із зазначенням дати чергового переогляду 15 вересня 2025 року.

Звертав увагу суду на те, що 03 липня 2025 року, у зв`язку зі списанням із банківського рахунку, на який позивачеві здійснювалися пенсійні виплати, коштів у розмірі пенсії за один місяць, останній звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області для з`ясування причин такого списання. За результатами розгляду звернення останньому стало відомо, що до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» надійшов витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 11 лютого 2025 року, відповідно до якого позивача не визнано особою з інвалідністю з 01 травня 2023 року. Одночасно позивачеві повідомлено про наявність, станом на 02 липня 2025 року, переплати пенсії у розмірі 209 493,40 грн, яку за інформацією органу Пенсійного фонду України, він має повернути на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Відтак, позивач вважає, що проведення повторного оцінювання та прийняття оскаржуваного рішення відбулося з порушенням встановленої законодавством процедури.

На думку позивача, правові підстави для проведення щодо нього перевірки обґрунтованості попереднього рішення та повторного оцінювання були відсутні, оскільки передбачені законодавством підстави для такого переогляду у його випадку не настали.

Позивач зазначає, що відповідно до пункту 13 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ здійснює перевірку обґрунтованості відповідних рішень та/або переогляд, зокрема, на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів чи органів спеціального призначення з правоохоронними функціями. При цьому, як вважає позивач, у його випадку відповідної постанови, ухвали чи запиту не було.

Крім того, позивач посилається на те, що відповідно до зазначеного пункту Положення проведення медико-соціальної експертизи має здійснюватися на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведення необхідних досліджень.

Позивач стверджує, що фактично оцінювання його повсякденного функціонування 11 лютого 2025 року проведено заочно, без його участі, без проведення щодо нього повного медичного обстеження, необхідних лабораторних, функціональних та інших досліджень, а також без його опитування та об`єктивного обстеження.

Також позивач зазначає, що його не повідомляли про проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування, не викликали до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», не пропонували надати додаткові медичні документи та не повідомляли про необхідність пройти повне медичне обстеження або необхідні дослідження.

Позивач також звертає увагу суду на те, що відповідно до пункту 13 Положення № 1317 у разі відмови відповідної особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або її неприбуття до визначеної установи, за відсутності виключних підстав, може бути прийнято рішення про скасування попереднього рішення. На думку позивача, застосування зазначеного положення у його випадку є неможливим, оскільки він не відмовлявся від проведення обстеження та не ухилявся від явки, а не був повідомлений про необхідність прибуття.

Крім того зазначає, що 21 липня 2025 року його представником направлено до Центру оцінювання функціонального стану особи адвокатський запит, у якому, зокрема, просив повідомити підстави прийняття рішення від 11 лютого 2025 року, надати документи, на підставі яких таке рішення прийнято, повідомити, чи витребовувалися у позивача медичні документи, чи викликався він до Центру для проходження повторного оцінювання, а також чи направлявся йому витяг із рішення експертної команди. Разом з тим, відповіді не надано.

Позивач вважає, що наведені обставини свідчать про порушення відповідачем порядку проведення перевірки обґрунтованості попереднього рішення та повторного оцінювання його повсякденного функціонування, у зв`язку з чим оскаржуване рішення про невизнання його особою з інвалідністю з 01 травня 2023 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», введеним у дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024, було передбачено проведення перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності.

На виконання зазначеного рішення РНБО України Кабінетом Міністрів України прийнято постанови від 25 жовтня 2024 року № 1207 та від 08 листопада 2024 року № 1276, якими внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

Відповідач також послався на наказ Міністерства охорони здоров`я України від 26 жовтня 2024 року № 1809 «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ», яким на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» покладено права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.

Разом з тим відповідач зазначив, що з 01 січня 2025 року набрали чинності положення постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою, зокрема, затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

За твердженням відповідача, відповідно до положень зазначеної постанови повноваження, права та обов`язки медико-соціальних експертних комісій, а також Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ припинилися 31 грудня 2024 року, тоді як перевірка обґрунтованості рішень МСЕК, прийнятих до припинення їх повноважень, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи у порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд.

Відповідач послався також на наказ МОЗ України від 03 грудня 2024 року № 2022 «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи», яким права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладено на відповідача.

Відповідач зазначив, що на початку 2025 року до нього надійшли листи Департаменту охорони здоров`я Чернівецької обласної державної адміністрації, відповідно до яких було доручено провести перевірку обґрунтованості рішень МСЕК щодо осіб, медико-експертні справи яких були відібрані персональним складом міжвідомчої та регіональних робочих груп, а також передано відповідні медико-експертні справи для подальшого розгляду.

На думку відповідача, запит робочої групи з моніторингу є передбаченою законодавством підставою для проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, а тому твердження позивача про відсутність у відповідача правових підстав для проведення такої перевірки не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач зазначив, що експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи провела перевірку обґрунтованості рішення МСЕК № 422/1 від 28 вересня 2023 року на підставі всіх документів, що містилися у медико-експертній справі позивача.

За результатами дослідження медичних документів експертна команда дійшла висновку про невідповідність ступеня функціональних порушень органів та систем, зазначених у медичних документах позивача, критеріям встановлення групи інвалідності, у зв`язку з чим 11 лютого 2025 року прийняла рішення № ЦО-9609, яким попереднє рішення МСЕК про встановлення позивачу третьої групи інвалідності було скасовано та позивача не визнано особою з інвалідністю з 01 травня 2023 року.

Стосовно доводів позивача про проведення перевірки заочно відповідач зазначив, що предметом розгляду у цьому випадку була саме перевірка обґрунтованості раніше прийнятого рішення МСЕК, а не первинне оцінювання позивача з метою встановлення наявності у нього захворювання та визначення групи інвалідності.

Відповідач зазначив, що у спірному випадку рішення про необхідність проведення повторного оцінювання позивача не приймалося, оскільки експертна команда здійснила перевірку обґрунтованості рішення МСЕК за наявними в медико-експертній справі документами.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що відсутність безпосередньої участі позивача під час перевірки та його неповідомлення про проведення такого розгляду не свідчать про порушення встановленої процедури та не перешкоджали експертній команді прийняти рішення за результатами аналізу матеріалів медико-експертної справи.

Відповідач вважає, що суд у такій категорії спорів вправі перевіряти дотримання процедури прийняття рішення та відповідність дій суб`єкта владних повноважень вимогам законодавства, однак не вправі перебирати на себе повноваження відповідного медичного органу щодо визначення наявності чи відсутності у особи інвалідності або конкретної її групи.

Відповідач стверджує, що належними та допустимими доказами підтверджено правомірність оскаржуваного рішення та дотримання встановленої процедури його прийняття, а тому вважає доводи позивача необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. 28 вересня 2023 року медико-соціальною експертною комісією прийнято рішення № 422/1, яким ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності.

2. З матеріалів справи судом встановлено, що на початку 2025 року до відповідача надійшли матеріали від Департаменту охорони здоров`я Чернівецької обласної державної адміністрації щодо проведення перевірок обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій.

Зазначені матеріали були сформовані у зв`язку з проведенням роботи робочих груп із перевірки та моніторингу рішень МСЕК.

Серед матеріалів, переданих до Центру оцінювання функціонального стану особи, була медико-експертна справа позивача, що містила документи, на підставі яких 28 вересня 2023 року МСЕК прийняла рішення № 422/1.

3. Експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи проведено перевірку обґрунтованості рішення МСЕК № 422/1 від 28 вересня 2023 року.

Перевірку проведено за документами, що містилися у переданій медико-експертній справі позивача.

4. За результатами перевірки експертна команда дійшла висновку про невідповідність встановленого позивачу ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності критеріям для встановлення групи інвалідності.

Рішення про проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування позивача експертною командою не приймалося.

5. 11 лютого 2025 року за результатами перевірки експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи прийнято рішення № ЦО-9609, яким скасовано рішення МСЕК № 422/1 від 28 вересня 2023 року про встановлення позивачу III групи інвалідності. Підставою для прийняття рішення № ЦО-9609 зазначено результати перевірки наявних у медико-експертній справі позивача документів та висновок про невідповідність встановленої раніше групи інвалідності критеріям її встановлення.

6. Листом ГУ ПФУ в Чернівецькій області повідомило позивача про те, що до ГУ ПФУ в Чернівецькій області від ДУ «Український науково - дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності МОЗ України» надійшов витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 11.02.2025 року, відповідно до якого Позивачу групу інвалідності не встановлено з 01.05.2023 року та надали копію вказаного витягу та супровідного листа від 03.07.2025 року.

Окрім того Головне управління ПФУ в Чернівецькій області зазначено, що станом на 02.07.2025 року встановлено переплату пенсії в розмірі 209 493, 40 грн., яку ОСОБА_1 має повернути на рахунок ГУ ПФУ в Чернівецькій області.

7. Листом Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 18 вересня 2025 року № 5491/03/16 медико-експертну справу позивача разом із запитами робочих груп та листами Департаменту охорони здоров`я Чернівецької обласної державної адміністрації повернуто ініціатору перевірки.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає та гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права і свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя відповідно до індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів Закон України від 21.03.1991 №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Закон №875-XII).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відповідно до статті 3 Закону №875-XII інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

2. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №354306 від 28.09.2023 встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності – «пов`язане із захистом Батьківщини», із зазначенням дати чергового переогляду 15.09.2025.

Разом з тим 11.02.2025 Центром оцінювання функціонального стану особи прийнято рішення №ЦО-9609, відповідно до якого ОСОБА_1 не визнано особою з інвалідністю з 01.05.2023 року. Вказана обставина підтверджується копією витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 11.02.2025 року.

3. Звертаючись до суду позивач зводив аргументи до того, що не погоджується із таким рішенням, вважає його протиправним, посилаючись, зокрема на те, що перегляд його медико-експертної справи проведено без його повідомлення та без безпосереднього огляду, а також без витребування у нього додаткових медичних документів.

Оцінюючи наведені доводи позивача, суд зазначає наступне.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», уведеним у дію Указом Президента України №732/2024, передбачено проведення перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

На виконання зазначеного рішення Кабінетом Міністрів України прийнято постанови від 25.10.2024 №1207 та від 08.11.2024 №1276, якими внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

Таким чином, законодавцем було передбачено спеціальний механізм перевірки обґрунтованості рішень МСЕК, прийнятих у період дії відповідного нормативного регулювання.

При цьому, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 26.10.2024 №1809 «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ покладено на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». Відповідні обставини також наведені у матеріалах справи.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» з 01.01.2025 запроваджено нову систему оцінювання повсякденного функціонування особи та визначено порядок діяльності експертних команд.

Зазначеною постановою, зокрема, врегульовано питання припинення діяльності медико-соціальних експертних комісій та порядок перегляду рішень МСЕК, прийнятих до 31.12.2024.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.12.2024 №2022 «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи» відповідні права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладено на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

Отже, після припинення відповідних повноважень МСЕК, саме зазначена державна установа була наділена повноваженнями щодо здійснення визначених законодавством процедур, у тому числі щодо перегляду відповідних рішень МСЕК.

4. Суд бере до уваги посилання відповідача на те, що медико-експертна справа позивача була передана до Центру оцінювання функціонального стану особи у зв`язку із проведенням перевірки рішень МСЕК та відповідними зверненнями робочої групи з моніторингу і Департаменту охорони здоров`я Чернівецької області.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України №1338 Центр оцінювання функціонального стану особи здійснює перегляд рішень, прийнятих за результатами оцінювання, а також рішень МСЕК у випадках та порядку, визначених законодавством.

Таким чином, суд доходить висновку, що проведення відповідачем перегляду рішення МСЕК щодо позивача не виходило за межі наданих йому повноважень.

5. При цьому, суд вважає необхідним розмежувати процедуру перегляду рішення МСЕК та процедуру повторного оцінювання повсякденного функціонування особи.

Перегляд рішення МСЕК полягає у перевірці обґрунтованості раніше прийнятого рішення на підставі матеріалів медико-експертної справи та інших документів, що є в розпорядженні уповноваженого органу.

Натомість повторне оцінювання повсякденного функціонування особи є окремою процедурою, проведення якої може бути визначене за результатами перегляду у разі встановлення відповідної необхідності.

Положеннями пункту 51 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, передбачено порядок перегляду рішень МСЕК та наслідки такого перегляду.

Зокрема, у випадку, якщо за результатами перегляду буде прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, особа підлягає повідомленню про проведення такого оцінювання у встановленому порядку.

Отже, обов`язок щодо повідомлення особи про дату, час та місце проведення оцінювання пов`язується саме з проведенням відповідного оцінювання, а не з кожним фактом документального перегляду раніше прийнятого рішення МСЕК.

6. Судом встановлено, що рішення №ЦО-9609 від 11.02.2025 прийнято за результатами перегляду матеріалів медико-експертної справи позивача. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем у межах цієї процедури було призначено повторне оцінювання повсякденного функціонування позивача, для участі в якому останній мав бути викликаний.

За таких обставин доводи позивача про те, що його не було викликано для безпосереднього огляду, самі по собі не свідчать про порушення відповідачем установленого порядку перегляду рішення МСЕК.

7. Суд наголошує на тому, що сама процедура перегляду рішення МСЕК не є тотожною процедурі повторного оцінювання повсякденного функціонування особи, а обов`язок щодо повідомлення особи виникає у разі прийняття рішення про проведення повторного оцінювання.

При цьому суд зазначає, що висновок про відсутність необхідності безпосередньої участі позивача під час документального перегляду не означає позбавлення останнього права на оскарження прийнятого рішення.

Навпаки, статтею 6 Закону №875-XII прямо передбачено право особи оскаржити рішення МСЕК та експертних команд, а постановою №1338 передбачено відповідний механізм адміністративного та судового оскарження. Таким чином, право позивача на судовий захист у цій справі забезпечено.

8. Судом також враховується, що відповідно до пунктів 57-59 Порядку, затвердженого постановою №1338, рішення експертних команд щодо результатів оцінювання можуть бути оскаржені в адміністративному та/або судовому порядку, а розгляд відповідних скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.

9. Надаючи оцінку змісту оскаржуваного рішення суд зазначає, що за результатами його перегляду відповідачем здійснено оцінку наявних у медико-експертній справі документів та зроблено висновок про відсутність достатніх підстав для визнання позивача особою з інвалідністю з 01.05.2023.

Суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що під час прийняття рішення №ЦО-9609 від 11.02.2025 відповідач не мав у своєму розпорядженні медико-експертної справи позивача або не здійснив її розгляд. Сам факт того, що за результатами такого перегляду експертна команда дійшла висновку, відмінного від висновку МСЕК від 28.09.2023, не свідчить про протиправність рішення №ЦО-9609.

Водночас, суд не може підміняти відповідний спеціалізований орган у питаннях, що потребують спеціальних медичних знань, зокрема щодо оцінки стану здоров`я особи, ступеня функціональних порушень, обмежень життєдіяльності та відповідності таких порушень критеріям встановлення інвалідності.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 26.09.2018 у справі №817/820/16, від 17.12.2018 у справі №819/3211/15, від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а, від 30.04.2021 у справі №160/12235/19, відповідно до яких при розгляді спорів щодо рішень МСЕК суд не здійснює власної оцінки медичних підстав відповідного висновку та не підміняє спеціалізований орган, оскільки суди не є спеціалізованими установами у медичній сфері.

Отже, предметом судового контролю у цій справі є передусім дотримання відповідачем установленої процедури, наявність відповідних повноважень, дія в межах компетенції, належність та достатність правової підстави для прийняття рішення, а також відсутність істотних процедурних порушень, які могли б вплинути на його законність.

Посилання позивача на те, що рішення №ЦО-9609 прийнято без його особистого огляду, не спростовує наведеного висновку, оскільки відповідач здійснював саме перегляд попереднього рішення МСЕК, а не повторне оцінювання повсякденного функціонування позивача.

Так само не є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення обставина, що позивач не надавав додаткових медичних документів, оскільки обов`язок щодо їх витребування у позивача виникає за наявності відповідної процесуальної необхідності в межах передбаченої законодавством процедури, а матеріалами справи не підтверджено, що відповідач приймав рішення про проведення повторного оцінювання позивача.

Суд також враховує, що позивач фактично не погоджується насамперед із медичним висновком експертної команди щодо відсутності підстав для встановлення йому інвалідності. Проте, така незгода сама по собі не може бути підставою для задоволення позову без встановлення судом порушення відповідачем норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що відповідач мав повноваження щодо перегляду рішення МСЕК стосовно позивача, а проведення такого перегляду відповідало нормативно визначеній процедурі.

При цьому, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач при прийнятті рішення №ЦО-9609 від 11.02.2025 діяв поза межами своїх повноважень або з порушенням установленого порядку.

Таким чином, відповідач виконав покладений на нього частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення.

Натомість позивачем не доведено наявності таких порушень процедури перегляду рішення МСЕК, які б зумовлювали протиправність рішення №ЦО-9609 від 11.02.2025.

10. Суд не вбачає підстав і для висновку про порушення принципу обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки оскаржуване рішення прийнято компетентним спеціалізованим органом за результатами розгляду наявної медико-експертної документації в межах визначеної законодавством процедури.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи №ЦО-9609 від 11.02.2025, яким ОСОБА_1 не визнано особою з інвалідністю з 01.05.2023 року, прийнято в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

11. З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи №ЦО-9609 від 11.02.2025 задоволенню не підлягають. Відповідно, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

12. Згідно частин 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів обґрунтованість заявлених вимог. Тому, позов задоволенню не підлягає.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. З огляду на те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, судом не вирішується питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», про визнання протиправними дій та скасування рішення - відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснюється.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач - Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (пров. Феодосія Макаревського, 1А, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49005, код ЄДРПОУ: 03191673).

Суддя О.В. Боднарюк