Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №580/1884/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року справа № 580/1884/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Черкашина М.В.,

представника позивача – Попова А.В. (за ордером),

представника відповідача – Левенець А.М. (у порядку самопредставництва),

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

23.01.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_2 (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі – відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Черкаській області щодо відмови в застосуванні спрощеної системи оподаткування у внесенні до Реєстру платників єдиного податку відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку ІІІ групи 5% з 25.07.2024;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 29.07.2024 №2492/АП/23-00-50-03-06 про відмову фізичній особі-підприємця ОСОБА_1 у реєстрації платником єдиного податку ІІІ групи 5% з 25.07.2024;

зобов`язати Головне управління ДПС у Черкаській області внести до Реєстру платників єдиного податку відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку, ІІІ група 5% з дати державної реєстрації підприємцем - 25.07.2024;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Головного управління ДПС У Черкаській області від 05.01.2026 №156/23-00-24-05-01, №157/23-00-24-05-01, №158/23-00-24-05-01, №159/23-00-24-05-01.

Позов мотивований тим, що спірне рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 29.07.2024 №2492/АП/23-00-50-03-06 про відмову у реєстрації платником єдиного податку ІІІ групи прийняте з огляду на наявність узгоджених зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019-2024 роки, що виникли на підставі відповідних ППР.

Позивач стверджує, що таких ППР він не отримував, відповідно, визначені ними зобов`язання є неузгодженими, а тому підстава відмови у реєстрації платником єдиного податку ІІІ групи відсутня.

Тому позивач стверджує, що з 25.07.2024 мав/має право перебувати на спрощеній системі оподаткування 3 групи 5%. Отже, не є платником податків на загальній системі оподаткування, в тому числі платником ПДВ, тому донарахування податку з доходів фізичних осіб, військового збору та податку на додану вартість є протиправним, а оскаржувані податкові повідомлення – рішення підлягають скасуванню.

Крім того, ГУ ДПС адміністрував ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку 3 група 5 відс. Позивачем були подані податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця, зокрема за ІІІ квартал 2024 року подана 18.10.2024, за 2024 рік подана 08.01.2025 та відповідно були задекларовані та сплачені податкові зобов`язання з єдиного податку в розмірі 38 283,75 грн. та 124 659,90 грн., що підтверджується інтегрованою карткою платника податків.

По вказаних деклараціях ГУ ДПС були проведені камеральні перевірки, у відповідності до п. 76.3 ст. 76 ПК України, нарахування та сплата яких відобразилась ІКП платника податків Позивача.

Вказані обставини підтверджують, що і ГУ ДПС вважав, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2024 року перебував на спрощеній системі оподаткування - 3 група 5 відс.

Також позивач вказує на невірне визначення в Акті перевірки бази оподаткування з ПДВ та, відповідно, не вірно визначену суму донарахування податкового зобов`язання з ПДВ.

Так, перевіркою повноти визначення ОСОБА_3 податкових зобов`язань з податку на додану вартість за 2024 рік встановлено, що платнику надійшли на розрахунковий рахунок кошти за постачання ним товарів/послуг на митній території України в сумі 29242366,50 грн. (стор. 11 Акта перевірки). Отже, Відповідач визначив першу подію зарахування коштів 29242366,50 грн від покупця/замовника на рахунок платника податку. Проте, Відповідачем протиправно визначену суму ПДВ не в ціні товарів/послуг, що надійшли Позивачеві на рахунок 29 242 366,50 грн., а на кошти, що надійшли на рахунок Позивачеві (фактично 29242366,50 + 2465289,15 грн. = 31 707 655,65 грн.)

Вказану суму 31707655,65 грн. Відповідач визначив як сума з ПДВ за товари/послуги, проте ні платіжок, ні видаткових/актів на таку суму не існує.

Ухвалою від 16.03.2026 суд відкрив загальне провадження у справі та призначив підготовче засідання.

Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні, Зазначив, що ФОП ОСОБА_1 26.07.2024 було подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування.

Головне управління ДПС у Черкаській області прийняло рішення про відмову у реєстрації ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку на підставі пп.1 п.299.6 ст. 299 Кодексу у зв`язку з невідповідністю вимогам встановленим ст. 291 Кодексу, оскільки не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої групи платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий, борг, крім безнадійного податкового боргу, про що позивачу було повідомлено листом ГУДПС у Черкаській області від 29.07.2024 №2492/АП/23-00-50-03-06.

Станом на 26.07.2024 ФОП ОСОБА_1 мав заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за власні об`єкти житлової нерухомості. Одночасно ФОП ОСОБА_1 було запропоновано скористатись правом на спрощену систему оподаткування з наступного календарного кварталу при дотриманні вимог ст. 291 Кодексу.

Тому, на переконання відповідача, рішення про відмову у реєстрації платником єдиного податку – правомірне.

По суті виявлених порушень зазначених в акті перевірки від 09.12.2025 №19529/23-00-24-05-01/ НОМЕР_1 на податкове повідомлення-рішення від 05.01.2026 №156/23-00-24-05-01, зазначає.

Листом ГУ ДПС у Черкаській області від 29.07.2024 №2492/АП/23-00-50-03-06 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0600947195694 повернуто з причиною «за закінченням терміну зберігання» 14.08.2024) ФОП ОСОБА_1 було повідомлено про відмову у реєстрації платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5% на підставі пп.1 п.299.6 ст. 299 Кодексу, у зв`язку з невідповідністю вимогам встановленим ст. 291 Кодексу.

Отже, ФОП ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування з дати державної реєстрації – 25.07.2024.

Поданим за перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 деклараціям платника єдиного податку, Головним управлінням ДПС у Черкаській області було присвоєно статус «Історія подання».

Перевіркою встановлено неподання декларації про майновий стан і доходи за 2024 рік та відсутність декларування отриманого доходу в сумі 33598627,00 грн.

Перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб за 2024 рік, що підлягає сплаті до бюджету ФОП ОСОБА_1 , встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2024 рік на 842437,31 грн (4680207,25*18%) гривень.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.01.2026 №157/23-00-24-05-01, вказано, що перевіркою правильності визначення суми податкового зобов`язання з військового збору, яким оподатковуються доходи ФОП ОСОБА_1 , за 2024 рік, встановлено його заниження на 70203,11 грн (4680207,25*1,5%), внаслідок заниження суми оподатковуваного доходу на 4680207,25 грн.

Щодо ППР №158/23-00-24-05-01, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , який у 2024 році перебував на загальній системі оподаткування, в порушення вимог п.183.4 ст.183 Кодексу не було подано реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за Формою №1 - ПДВ.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 отримано дохід (відповідно наданих до перевірки виписок банку) за період з 02.08.2024 по 13.08.2024 в загальній сумі 1030110,50 грн, що передбачає реєстрацію як платника податку на додану вартість у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 Кодексу. ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог п.181.1 ст.181, п.183.4 ст.183 Кодексу не зареєструвався як платник податку на додану вартість з вересня 2024 року та не нарахував відповідно до п.187.1 ст.187 Кодексу податок на додану вартість в сумі 2465289 грн.

Усною ухвалою від 05.05.2026, внесеною до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд справи по суті.

Усною ухвалою від 12.08.2026 суд зі стадії проголошення рішення повернувся до судового розгляду по суті з метою дослідження додаткових доказів, у зв`язку із чим, ухвалою від 12.08.2026 витребував у Департаменту державної реєстрації та забезпечення діяльності Черкаської міської ради інформацію щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у період з 01.01.2020 до 07.12.2021.

Дослідивши письмові докази та оцінивши заявлені доводи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець 25.07.2024.

26.07.2024 ФОП ОСОБА_1 подав контролюючому органу заву про застосування спрощеної системи оподаткування, а саме – платником єдиного податку 3 групи зі ставкою 5%.

Рішенням Головного управління ДПС у Черкаській області від 29.07.2024 №2492/АП/23-00-50-03-06 відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у реєстрації платником єдиного податку ІІІ групи 5%.

Підставами відмови зазначено підп.1 п.299.6 ст.299, підп.8 п.291 ст.291 ПК України. Зазначено, що згідно з інформацією баз даних позивач станом на 26.07.2024 має заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У подальшому, на підставі пп.20.1.2, пп.20.1.4, пп.20.1.5, пп.20.1.6 п.20.1 ст. 20, п.75.1 ст. 75, пп.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 22.10.2025 №2710-п головним державним інспектором відділу позапланових перевірок - оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Черкаській області ОСОБА_4 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 та правильності обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2024 по 31.12.2024.

За наслідками перевірки складений акт від 09.12.2025 №19529/23-00-24-05-01/ НОМЕР_1 (далі – акт перевірки).

В акті зафіксовано допущення порушення позивачем вимог:

- пп.163.1.1 п. 163.1 ст.163, абз.4 п. 164.1 ст.164, п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2024 рік на суму 842437,31 грн;

- пп.163.1. п.163.1 ст.163, абз.4 п.164.1 ст.164 та п.161 підрозд.10 розд.10 розд. XX «Перехідних положень» ПК України, в результаті донараховано військового збору від провадження підприємницької діяльності за 2024 рік на суму 70203,11 грн;

- п.181.1 ст.181, п.183.4 ст.183, п.187.1 ст.187 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього в сумі 2465289,15 грн, в т.ч.: за вересень 2024 року на суму 47253 грн., за жовтень 2024 - 623170 грн, листопад 2024 - 936929 грн, грудень 2024 - 432597 грн;

- п. 44.1 п. 44.3 ст. 44, п.177.10 ст.177 ПК України. Відповідальність передбачена п.121.1 ст.121 ПК України.

На підставі Акта перевірки прийнято податкові повідомлення – рішення від 05.01.2026:

№156/23-00-24-05-01 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 926681,04 грн;

№157/23-00-24-05-01 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на суму 77223,42 грн;

№158/23-00-24-05-01 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 2711817,90 грн;

№159/23-00-24-05-01 про застосування штрафної санкції у розмірі 1020,00 грн.

Надаючи оцінку спірним рішенням суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України).

Щодо рішення від 29.07.2024 №2492/АП/23-00-50-03-06 про відмову позивачу у реєстрації платником єдиного податку ІІІ групи, суд зазначає таке.

Відповідно до приписів пунктів 291.2, 291.3 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

В свою чергу згідно з положеннями підпункту 3 пункту 291.4 цієї ж статті ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку, з них третя група:

фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

електронні резиденти (е-резиденти), які зареєструвалися як фізичні особи - підприємці, здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України, за умови що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб - громадян або резидентів України;

не отримують доходи з джерелом походження з України, крім пасивних доходів;

обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно з п.293.3 ст.293 ПК України відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлений статтею 298 ПК України.

За змістом пункту 298.1 цієї статті для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.

Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один з таких способів:

1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

3) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронні довірчі послуги»;

4) державному реєстратору під час державної реєстрації створення юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Відповідна заява або відомості передаються до контролюючих органів у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку регламентується стаття 299 ПК України, пунктом 299.1 цієї статті встановлено, що реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з пунктом 299.3 статті 299 ПК України у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.

Таким чином, у разі надходження заяви суб`єкта господарювання контролюючим органом має бути прийняте рішення про реєстрацію такої особи платником єдиного податку у разі відсутності підстав для відмови у такій реєстрації.

Відповідно до пункту 299.5 статті 299 ПК України у разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб`єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб`єктом господарювання у встановленому порядку.

Підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Отже, Податковий кодекс України передбачає вичерпний перелік випадків, за наявності яких контролюючий орган відмовляє суб`єкту господарювання у реєстрації платником єдиного податку, що також зазначав Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, але не виключно, від 24.01.20220 у справі №804/2506/16, від 19.04.2023 №640/25174/20.

Підпунктом 291.5.8. пункту 291.5 статті 291 ПК України визначено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

У справі, що розглядається, підставою відмови позивачу у реєстрації платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5% податковий орган вказав наявність, станом на час подання зави, заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

В обґрунтування виникнення такої заборгованості відповідач посилається на податкові повідомлення-рішення:

від 20.02.2020 №0035118-5033-2301 про нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік в сумі 1168,44 грн;

від 28.03.2021 №170509-2403-2301-2301 про нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік в сумі 1322,44 грн;

від 05.08.2022 №0581487-2403-2301 про нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік в сумі 1680,00 грн;

від 03.06.2024 №00442012-2407-2301-UA71080490000022110 про нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік в сумі 1876,00 грн;

від 10.06.2025 №0380761-2407-2301-UA710804900000221 про нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік в сумі 1988,00 грн.

Оцінюючи доводи сторін щодо наявності у позивача станом на 26.07.2024 податкового боргу відповідно до вказаних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає таке.

Відповідно до п.57.3. ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

П.56.1 ст.56 ПК України передбачає право платника оскаржити рішення, прийняті контролюючим органом в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п.56.1 ст.56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Підп.56.17.1. п.56.17. ст.56 ПК України встановлює, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

На підставі п.56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Системний аналіз зазначених норм закону, у тому числі норма про те, що днем узгодження грошового зобов`язання платника податків є день закінчення процедури адміністративного оскарження, свідчить, що у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, то визначені в них грошові зобов`язання з відповідного податку вважаються узгодженими на наступний день за останнім днем строку для подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, передбаченого у пункті 56.3 статті 56 Податкового кодексу України.

Своєю чергою, останнім днем строку, передбаченого у пункті 56.3 статті 56 Податкового кодексу України, є десятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, днем узгодження нарахованих платнику податків контролюючим органом податкових зобов`язань, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 58.3 статті 58 ПК України (у редакції до 23.05.2020) визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.

У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Пунктом 58.3 статті 58 ПК України (у редакції з 23.05.2020) визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з пунктом 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Таким чином, зі змісту наведених норм вбачається, що факт отримання податкового повідомлення-рішення платником податків має важливе значення, оскільки з цим моментом законодавство пов`язує відлік певних строків. Вважається, що податкове повідомлення-рішення належним чином вручене, якщо вони надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Під адресою платника слід розуміти його місце проживання або податкову адресу.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду у постанові від 30 вересня 2021 року у справі №640/23566/19.

Суд встановив, що податкові повідомлення-речення від 20.02.2020 №0035118-5033-2301, від 28.03.2021 №170509-2403-2301-2301, від 05.08.2022 №0581487-2403-2301, від 03.06.2024 №00442012-2407-2301-UA71080490000022110, від 10.06.2025 №0380761-2407-2301-UA710804900000221 про нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019-2021, 2023 роки направлені позивачу рекомендованими листами за адресою: АДРЕСА_1 .

ППР від 28.03.2021 №170509-2403-2301-2301 (направлене 07.06.2021), від 05.08.2022 №0581487-2403-2301 (направлене 21.12.2022), від 03.06.2024 №00442012-2407-2301-UA71080490000022110 (направлене 08.08.2024), від 10.06.2025 №0380761-2407-2301-UA710804900000221 (направлене 18.02.2026) повернулись податковому органу із зазначення причин невручення «за закінченням терміну зберігання».

Повідомлення поштового відділення ф.119 щодо вручення ППР від 20.02.2020 №0035118-5033-2301 містить відмітку: « 13.04.2020 в абонскриньку».

З метою з`ясування дійсного місця реєстрації позивача у період направлення вказаних ППР, суд здійснив запит до Єдиного демографічного реєстру, з відповіді якого від 06.08.2026 №3137689 вбачається, що ОСОБА_1 з 08.12.2021 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Також, ухвалою від 12.08.2026 витребував у Департаменту державної реєстрації та забезпечення діяльності Черкаської міської ради інформацію щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у період з 01.01.2020 до 07.12.2021.

Департамент державної реєстрації та забезпечення діяльності Черкаської міської ради листом від 21.08.2026 №17007/23903-01-21 надав інформацію, що відповідно до відомостей департаменту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , з 24.10.1997 до 08.12.2021.

Станом на 20.08.2026 вищезазначена особа зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 08.12.2021 дотепер.

Отже, ГУ ДПС у Черкаській області направило вищевказані податкові повідомлення-рішення позивачу за адресою, відмінною від адреси його реєстрації/проживання ( АДРЕСА_3 до 08.12.2021 та АДРЕСА_2 з 08.12.2021), що не дає підстави вважати такі документи належним чином врученими у розумінні пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України.

Відтак грошові зобов`язання, визначені у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, не набули статусу узгоджених, що виключає право контролюючого органу вважати такі грошові зобов`язання податковим боргом позивача станом на 26.07.2024 (дату подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування).

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 11 липня 2019 року у праві №826/18377/14.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, податковий орган під час прийняття рішення від 29.07.2024 №2492/АП/23-00-50-03-06 про відмову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у реєстрації платником єдиного податку ІІІ групи не дослідив того, що нараховані контролюючим органом податкові зобов`язання є неузгодженими, не мають статусу податкового боргу.

Відтак, під час прийняття вказаного рішення контролюючий орган протиправно застосував норму підп.291.5.8. пункту 291.5 статті 291 ПК України, якою визначено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг.

Крім того, суд встановив, що позивач протягом періоду реєстрації ФОП позивач подавав податкові декларації платника єдиного податку, які були прийняті податковим органом без зауважень. Позивача не повідомлено за наслідками прийняття декларацій, що він не перебуває на спрощеній системі оподаткування. Вказане, на переконання суду, є порушення принципу «належного урядування».

Це також свідчить, що правовідносини між позивачем та податковим органом відбувались у порядку та за нормами спрощеної системи оподаткування.

Отже рішення від 29.07.2024 №2492/АП/23-00-50-03-06 про відмову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у реєстрації платником єдиного податку ІІІ групи є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 3 ст.245 КАС України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Тому з метою належного та ефективного захисту прав позивача суд вирішив зобов`язати Головне управління ДПС у Черкаській області внести до Реєстру платників єдиного податку відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку 3 групи за ставкою 5% з 25.07.2024 (дати реєстрації ФОП).

Вимоги визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Черкаській області щодо відмови в застосуванні спрощеної системи оподаткування у внесенні до Реєстру платників єдиного податку відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку ІІІ групи 5%, суд вважає необґрунтованими. Оскільки порушення прав позивача здійснене саме вищевказаним рішенням, яке визнане судом протиправним.

Відтак, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо правомірності спірних ППР від 05.01.2026 №156/23-00-24-05-01, №157/23-00-24-05-01, №158/23-00-24-05-01, №159/23-00-24-05-01, суд зазначає таке.

Відповідно до п.п.177.1., 177.2. ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Згідно з п.167.1. ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до підп.164.1.3 п.164.1 ст.164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

Військовий збір введено в дію з набранням 03 серпня 2014 року чинності Законом України від 31 липня 2014 року №1621 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів".

Згідно з п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На підставі підп. «а» п.193.1. ст.193 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків.

Відповідно до п.181.1 ст.181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

З аналізу наведених норм ПК України вбачається, що обов`язок здійснювати нарахування та сплату ПДВ, ПДФО, військового збору, а також подання відповідної податкової звітності контролюючому органу виникає у платника податків у разі здійснення підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування.

Водночас, враховуючи встановлене судом право позивача на здійснення з 25.07.2024 (часу реєстрації ФОП) господарської діяльності на спрощеній системі оподаткування платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5%, суд дійшов висновку про протиправність нарахування позивачу зобов`язань з ПДВ, ПДФО, військового збору та застосування штрафних санкцій за неподання відповідної звітності. При цьому, як зазначено вище, податкова звітність платника єдиного податку позивачем подавалась.

З огляду на викладене, спірні ППР від 05.01.2026 №156/23-00-24-05-01, №157/23-00-24-05-01, №158/23-00-24-05-01, №159/23-00-24-05-01 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги – задоволенню повністю.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 15975,00 грн.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 139-143, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 29.07.2024 №2492/АП/23-00-50-03-06 про відмову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у реєстрації платником єдиного податку ІІІ групи 5% з 25.07.2024.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Черкаській області внести до Реєстру платників єдиного податку відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку 3 групи за ставкою 5% з 25.07.2024.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Головного управління ДПС У Черкаській області від 05.01.2026 №156/23-00-24-05-01, №157/23-00-24-05-01, №158/23-00-24-05-01, №159/23-00-24-05-01.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 15975,00 грн (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять гривень 00 коп.).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Учасники справи:

1) позивач – фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач – Головне управління ДПС у Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд.235, код ЄДРПОУ 44131663).

Повне судове рішення виготовлено 18.09.2026.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ