Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №580/7971/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року справа № 580/7971/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

23.07.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі – відповідач) про:

визнання протиправними дій щодо несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення;

зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 01 березня 2018 до дня фактичної остаточної виплати 26.06.2026.

В обґрунтування позову зазначено, що за несвоєчасну виплату індексації відповідач має понести відповідальність.

Ухвалою від 28.07.2026 суддя прийняла до розгляду позовну заяву, відкрила провадження у справі та вирішила здійснити розгляд вказаної справи правилами спрощеного провадження.

17.08.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказавши, що позивач не звертався до командування щодо первинних розрахунків. Індексація нараховується за рішенням суду, а не як поточний дохід. Закон №2050-III передбачає компенсацію лише для доходів постійного характеру (зарплата, пенсія тощо), тоді як виплати за судовими рішеннями є разовими. Тому право на компенсацію виникає виключно у разі несвоєчасного виконання самого судового рішення, а не факту перерахунку.

Усі документи, що надійшли від учасників, суд долучив до матеріалів адміністративної справи, як докази.

Оскільки обґрунтованих клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх повідомленням та викликом суду не надійшло, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами.

Оцінивши заявлені доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Позивач проходив військову службу у відповідача та наказом командира від 22.08.2022 №331 виключений зі списків частини і знятий з усіх видів забезпечення з 31.08.2022.

Між тими ж сторонами вирішений судовий спір у справі №580/5746/24. Зокрема, 13.08.2024 Черкаський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, що набрало законної сили 24.12.2024. Зокрема, зобов`язав військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію-різниці грошового забезпечення, що склалася в березні 2018 року в сумі 3 971,28 грн, за період з 01 березня 2018 року до 31 серпня 2022 року, з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Виписка з карткового рахунку позивача підтверджує виплату відповідачем 26.06.2026 позивачу на виконання вказаного рішення суду 229086,11грн.

Тому звернувся в суд з позовом щодо виплати компенсації втрати частини грошових доходів.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1ст.2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Тобто, грошове забезпечення є доходом та складовою для повного розрахунку при звільненні особи.

Зважаючи на обов`язковість судового рішення, що набрало законної сили, відповідно до ст.129-1 Конституції України та ст.ст.72-79, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд врахував преюдиційність факту права позивача на перерахунок індексації грошового забезпечення під час проходження служби у відповідача за вказаний період. Тому дата фактичної її виплати на виконання рішення суду не спростовує факту несвоєчасної виплати цієї частини грошового забезпечення позивача.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” (далі - ЗУ №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Отже, дія зазначеного нормативного акта поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України, у т.ч. суми індексації грошових доходів громадян.

Відповідно до ст.3 ЗУ №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з ст.4 ЗУ №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Оскільки компенсація в цій справі стосується спірних сум, то заборгованість нарахована та виникла саме з набранням законної сили рішенням суду.

Відповідно до абзацу третього ст.6 ЗУ №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.

З метою реалізації ЗУ №2050-III Кабінет Міністрів України 21 лютого 2001 року прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі – Порядок).

Згідно з п.1 Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Отже, виплачуючи донараховану індексацію грошового забезпечення, відповідач мав обов`язок нарахувати та виплати позивачу компенсацію втрати частини доходу. Тому відповідна бездіяльність протиправна. Проте її період інший, аніж вказав позивач. Зокрема, не зважаючи на виплату позивачу присудженої індексації грошового забезпечення єдиною сумою, її попереднє нарахування обчислене та мало відбуватися щомісячно за вказаний період служби у відповідача. Заборгованість щодо сукупної суми виникла виключно після набрання судом рішення суду. До вирішення спору заборгованості не існувало, позаяк відповідне право набуло статусу спірного з дати ініціювання позивачем позову. Тому вказаний період протиправної бездіяльності стосується виключно проміжку часу між набранням законної сили та фактичною виплатою коштів.

У п.4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Відповідно до п.5 Порядку сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з п.7 Порядку компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати:

власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднаннями громадян;

коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету;

коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Тому позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою належної індексації грошового забезпечення. Оскільки відповідач під час виплати 26.06.2026 дій з нарахування та виплати компенсації не вчинив, саме бездіяльність за вказаний період порушує його права та є протиправною. Проте за інший, ніж вказав позивач, період: дати набрання законної сили вказаним рішенням суду і до дати фактичної виплати). Наявні підстави зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 24.12.2024 до 26.06.2026.

Отже, позов обґрунтований частково та підлягає частковому задоволенню.

Зважаючи на відсутність доказів понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору за звернення з позовною заявою до адміністративного суду, відсутні підстави для їх розподілу відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів за період з 24.12.2024 до 26.06.2026 у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до рішення суду у справі №580/5746/24.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію втрати частини доходів за період з 24.12.2024 до 26.06.2026 за виплачену для виконання рішення суду в справі №580/5746/24 індексацію грошового забезпечення.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ