Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №560/6601/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6601/26

РІШЕННЯ

іменем України

25 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними, скасування наказів та зобо`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними, скасування наказів та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.03.2026 позивача було примусово доставлено працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вказує, що раніше за результатами військово-лікарської комісії його було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що містяться відповідні відомості у військово-облікових документах та застосунку «Резерв+». Водночас 20.03.2026 було оформлено висновок ВЛК про придатність до військової служби. Надалі позивача направлено до військової частини НОМЕР_1 , а наказом командира військової частини від 21.03.2026 №86 зараховано до списків особового складу та призначено на посаду. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки на момент призову мав статус непридатного до військової служби з виключенням з військового обліку, а належного повторного медичного огляду у встановленому порядку не проходив.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірені копії документів, на підставі яких відбувся призов на військову службу ОСОБА_1 ; наказ про призов на військову службу по мобілізації стосовно ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконання вимог ухвали суду повідомив, що позивач підлягав призову на військову службу, оскільки за результатами проходження ВЛК 20.03.2026 був визнаний придатним до військової служби, підстав для відстрочки від призову не мав, у зв`язку з чим наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.03.2026 №3459 його призвано на військову службу та направлено до військової частини НОМЕР_1 . На підтвердження зазначених обставин надано картку обстеження та медичного огляду, довідку ВЛК від 20.03.2026 №2026-0320-1122-5186-0, витяг з наказу про призов та поіменний список військовозобов`язаних.

Військова частина подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що 21.03.2026 позивач був направлений ІНФОРМАЦІЯ_5 до військової частини НОМЕР_1 у складі військової команди як придатний до військової служби та зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини від 21.03.2026 №86. Відповідач вказує, що на момент прийняття позивача мав документи, які підтверджували його перебування на військовому обліку, проходження 20.03.2026 військово-лікарської комісії та визнання придатним до військової служби. Також зазначає, що позивач під час прибуття до військової частини не повідомляв про незаконність його мобілізації чи непроходження ВЛК та не надав документів про непридатність до військової служби. На думку відповідача, наказ про зарахування позивача до списків особового складу видано в межах повноважень та відповідно до чинного законодавства, а можливі порушення процедури призову з боку ТЦК та СП самі по собі не є підставою для скасування наказу військової частини та звільнення позивача з військової служби.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно Довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 за вих.№95/1632 від 20.06.2023 року ОСОБА_1 , 1984 р.н., проведено медичний огляд військово-лікарською комісією при сьомому відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 20.06.2023 року. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання «Стійки наслідки перенесеної (1998 р.) черепно-мозкової травми у вигляді хронічного посттравматичного арахноїдиту з лікворногіпертензивним синдромом».

На підставі статті 75а графи II визнаний не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Позивачу видано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 10.07.2023.

В електронному військово-обліковому документі, сформованому у застосунку «Резерв+», містяться відомості про визнання позивача непридатним до військової служби та його виключення з військового обліку.

20.03.2026 стосовно ОСОБА_1 проведено медичний огляд позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 КНП «Шепетівська багатопрофільна лікарня» Шепетівської міської ради Хмельницької області.

За результатами медичного огляду оформлено довідку ВЛК від 20.03.2026 №2026-0320-1122-5186-0, у якій зазначено діагноз «Анамнестично перенесена ЗЧМТ» та на підставі статті 75 «в» графи II Розкладу хвороб прийнято постанову про придатність позивача до військової служби.

21.03.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 видано наказ №3459 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», яким відповідно до поіменного списку №6013 від 21.03.2026 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направлено до військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 21.03.2026 №86 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду водія 1 автомобільного відділення автомобільного взводу підвозу боєприпасів роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Позивач вважаючи протиправними дії відповідачів, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Згідно із частиною першою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частина друга статті 1 Закону №2232-XII передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини третьої статті 1 цього Закону військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з частиною п`ятою статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

У зв`язку з введенням Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 в Україні воєнного стану, з метою запровадженням та виконанням заходів вказаного правового режиму, направлених на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» здійснюється призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).

У статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону №3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту (частина третя статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (частина 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402).

Пунктом 1.2 розділу І Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання (пункт 2.1 розділу І Положення №402).

Пункт 1.1 розділу ІІ Положення №402 визначає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності: до військової служби призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю; військовослужбовців, призовників, військовозобов`язаних та резервістів до служби в Десантно-штурмових військах, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, підрозділах спеціального призначення; кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів; кандидатів до військової служби за контрактом; кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - МО) та у складі національного персоналу; військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ) та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; військовослужбовців до служби у спеціальних спорудах; а також з метою визначення: можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном; необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров`я; потреби у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва); потреби у тривалому лікуванні.

Згідно абзацу 1 пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Так, абзацом 2 підпункту «б» пункту 20.3 глави 20 розділу II Положення №402 передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймається постанова, в тому числі, такого змісту: «Непридатний до військової служби».

Питання виключення осіб з військового обліку врегульовано положеннями статті 37 Закону №2232-XII.

Так, відповідно до пункту 3 частини шостої статі 37 Закону №2232-XII (в редакції на час проходження позивачем призовної комісії, а саме 25.01.2007), виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до чинної на сьогодні редакції частини шостої статті 37 Закону №2233-XII установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають, зокрема, громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

Отже, підстава «визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку. Проте, в чинній редакції міститься підстава виключення з військового обліку як «визнані непридатними до військової служби».

Аналіз наведених вище норм Закону №2233-XII в контексті спірних правовідносин дозволяє зробити висновок про те, що виключення громадянина України з військового обліку як такого, що визнаний непридатним до військової служби, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону №2232-XII звільнила цю особу від виконання військового обов`язку.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.

Суд враховує правову позицію, викладену у пунктах 37-39 постанови Верховного Суду від 21.05.2025 у справі №280/2880/24, відповідно до якої законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку». При цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військово-зобов`язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону №2232-XII слідує, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Як встановлено судом, згідно з довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.06.2023 №95/1632, позивача за результатами медичного огляду на підставі статті 75 «а» графи II Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

На підставі такого рішення позивачу 10.07.2023 видано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 .

В електронному військово-обліковому документі, сформованому у застосунку «Резерв+», також містилися відомості про непридатність позивача та його виключення з військового обліку.

Водночас у наданій самим відповідачем обліковій картці міститься запис про рішення ВЛК 2023 року щодо непридатності позивача з виключенням з військового обліку.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що після реалізації постанови ВЛК 2023 року та виключення ОСОБА_1 з військового обліку він перестав належати до категорії військовозобов`язаних, які відповідно до статті 39 Закону №2232-XII можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації.

Доводи відповідачів про наявність довідки ВЛК від 20.03.2026 №2026-0320-1122-5186-0, якою позивача визнано придатним до військової служби, не спростовує встановленого факту його попереднього виключення з військового обліку та не свідчить про автоматичне набуття ним статусу військовозобов`язаного.

Військово-лікарська комісія визначає ступінь придатності особи за станом здоров`я, однак висновок ВЛК сам по собі не замінює визначеної законом процедури військового обліку та не створює правових підстав для призову особи, яка до цього була виключена з військового обліку, без наявності законних підстав для поновлення відповідного статусу.

Суд також враховує, що пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.03.2024 №3621-IX, з урахуванням змін, внесених Законом №4235-IX, обов`язок пройти повторний медичний огляд до 05.06.2025 встановлено для громадян України віком від 25 до 60 років, які до набрання чинності Законом №3621-IX були визнані обмежено придатними до військової служби.

Натомість матеріалами цієї справи підтверджено, що постановою ВЛК 2023 року ОСОБА_1 було визнано саме непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Отже, передбачений Законом №3621-IX обов`язок повторно пройти медичний огляд осіб, які мали статус «обмежено придатних», не може автоматично поширюватися на особу, щодо якої було прийнято та реалізовано постанову про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

При цьому суд критично оцінює посилання Військової частини НОМЕР_1 на відомості облікової картки, у якій поряд із записом про виключення позивача з військового обліку зазначено формулювання щодо непридатності у мирний час та обмеженої придатності у воєнний час.

Вирішальним у спірних правовідносинах є прийнята щодо позивача постанова ВЛК та її фактична реалізація шляхом виключення його з військового обліку, що підтверджено військово-обліковими документами та відомостями електронного військово-облікового документа.

Крім того, пунктом 3.3 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України №402 передбачено, що особи, визнані непридатними до військової служби, можуть повторно оглядатися ВЛК після обов`язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни раніше встановленого діагнозу; відповідне направлення на обстеження формує лікар — член ВЛК із внесенням запису до ЕСОЗ.

Разом з тим відповідачами не надано доказів проведення до повторного медичного огляду позивача передбаченої пунктом 3.3 Положення №402 процедури перегляду раніше встановленого діагнозу, зокрема доказів відповідного направлення в ЕСОЗ та обстеження у спеціалізованому закладі охорони здоров`я саме з метою підтвердження або зміни діагнозу, за яким у 2023 році позивача було визнано непридатним до військової служби.

Натомість із наданих ІНФОРМАЦІЯ_5 документів встановлено, що 20.03.2026 оформлено картку медичного огляду та довідку ВЛК, у якій зазначено діагноз «Анамнестично перенесена ЗЧМТ» і зроблено висновок про придатність позивача до військової служби. При цьому попередньою постановою ВЛК у позивача було встановлено «стійкі наслідки перенесеної черепно-мозкової травми у вигляді хронічного посттравматичного арахноїдиту з лікворогіпертензивним синдромом».

Суд не надає власної оцінки правильності встановлених медичних діагнозів та не підміняє військово-лікарську комісію у вирішенні питання щодо медичної придатності особи. Водночас предметом судового контролю є дотримання суб`єктами владних повноважень визначеної законом процедури та наявність правових підстав для вчинення стосовно особи відповідних мобілізаційних заходів.

Таким чином, на момент видання начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 наказу від 21.03.2026 №3459 щодо ОСОБА_1 в матеріалах справи були наявні відомості про попереднє визнання позивача непридатним до військової служби та його виключення з військового обліку.

Відповідачем не доведено існування передбачених законом обставин, внаслідок яких до моменту призову позивач у встановленому порядку знову набув статусу військовозобов`язаного, що є необхідною передумовою для застосування до нього статті 39 Закону №2232-XII та Порядку №560.

Тому сам факт оформлення 20.03.2026 нової довідки ВЛК про придатність позивача не був достатньою правовою підставою для його призову під час мобілізації 21.03.2026.

За таких обставин суд доходить висновку, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.03.2026 №3459 у частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації прийнятий без наявності передбаченої законом обов`язкової передумови - належності позивача на момент призову до категорії військовозобов`язаних, а тому у відповідній частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд вважає, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (неналежне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов`язків не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткових обов`язків щодо повторного постановлення на військовий облік військовозобов`язаного за відсутності законодавчо визначених для цього підстав та проходження військово-лікарської комісії з метою підтвердження раніше встановленої непридатності до військової служби за станом здоров`я.

В контексті спірних правовідносин, що склались між сторонами, суд вважає за необхідне вказати, що у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18 зазначено, що складовою принципу законності та принципу верховенства права є «правова процедура» («fair procedure» - справедлива процедура), яка передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

Натомість, на переконання суду, як повторний медичний огляд, так і призов на військову службу під час мобілізації позивача, визнаного непридатного до військової служби з виключенням з військового обліку, не пов`язане з жодною передбаченою Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» підставою.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, рішенням суду у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Таке зарахуванням здійснюється на підставі іменних списків команд, які надходять від ТЦК та СП, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.

Тобто для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) ТЦК та СП, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками: зміну правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного; протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), які пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.

Зазначений підхід передбачає автоматичну оцінку наступних рішень суб`єктів по всьому ланцюгу правовідносин безпосередньо пов`язаних між собою, як похідних від первинного рішення, з якого слідують всі наступні, незважаючи навіть на правомірну поведінку учасників відносин, залучених на реалізацію такого протиправного рішення.

Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, породжують необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.

В контексті наведеного слід звернути увагу і на доктрину «плодів отруйного дерева» (Fruit of the Poisonous Tree), яка була сформована у судовій практиці США та у подальшому знайшла своє втілення у практиці ЄСПЛ, зокрема у справах «Gаfgen v. Germany», «Teixeira de Castro v. Portugal», «Шабельник проти України (№2)», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».

Суть доктрини «плодів отруйного дерева» полягає у тому, що, якщо доказове «дерево» є отруйним, то те ж саме стосується і його «плода». Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них.

Іншими словами, неправомірні діяння, не можуть породжувати правомірний результат.

Матеріалами справи підтверджується, що саме протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_1 стали наслідком взяття позивача на військовий облік, мобілізації позивача, винесення наказу щодо призову позивача на військову службу та включення його до наказу командира військової частини щодо зарахування до списків особового складу військової НОМЕР_3 .

Щодо доводів Військової частини НОМЕР_1 викладених у відзиві на позовну заяву, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу за мобілізацією є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинить відновлення попереднього становища особи, яка була призвана на військову службу, з посиланням на висновки Верховного Суду висловлені у постанові від 05.02.2025 по справі №160/2592/23, то суд не приймає її до уваги, оскільки кожна справа має свої особливості, свої індивідуальні обставини, які встановлюються на підставі доказів.

Водночас фактичні та правові обставини цієї справи істотно відрізняються.

Спір у справі ОСОБА_1 не обмежується твердженнями про непроходження чи неналежне проходження ВЛК під час мобілізації. До призову позивач уже мав реалізовану постанову ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, відповідні відомості були внесені до його військово-облікових документів та відображалися в електронному військово-обліковому документі.

Крім того, предметом цього спору є безпосередньо акти індивідуальної дії - наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов та наказ військової частини про зарахування позивача до списків особового складу.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Судовий захист повинен бути реальним та практичним, а не ілюзорним. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України в Рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити з військової служби.

Вищевказаний спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним та в повній мірі забезпечить повне припинення порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

За таких обставин залишення позивача на військовій службі після встановлення судом незаконності його призову означало б фактичне збереження правових наслідків протиправного рішення суб`єкта владних повноважень та унеможливлювало б повне поновлення порушеного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин, наведених вище норм законодавства, а також зібраних та досліджених судом доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.03.2026 №3459 у частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направлення його до Військової частини НОМЕР_1 ; визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 21.03.2026 №86 у частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити з військової служби.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Водночас судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 3993,60 грн.

Суд роз`яснює, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду, зокрема у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Таким чином, позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору .

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.03.2026 №3459 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направлення його до Військової частини НОМЕР_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 21.03.2026 №86 у частині призначення на посаду та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 ) Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 )

Головуючий суддя П.І. Салюк