Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №520/13964/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року Справа № 520/13964/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів у якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області щодо не зарахування при призначенні пенсії ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи у Спецторг “Гастроном” з 03.10.1978 по 01.02.1980, у Дзержинському Райпищепиторг з 02.02.1980 по 24.10.1980, у Дергачівському філіалі Харківського “Заводу імені Малишева” з 18.11.1980 по 17.07.1984, у Районному відділі народної освіти з 03.11.1986 по 15.07.1994, у Дергачівському районному відділі культури з 18.07.1994 по 22.04.1997, у Відділенні державного казначейства у Дергачівському районі з 23.04.1997 по 31.12.1997; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 28.11.2025, з урахуванням проведених виплат, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи у Спецторг “Гастроном” з 03.10.1978 по 01.02.1980, у Дзержинському Райпищепиторг з 02.02.1980 по 24.10.1980, у Районному відділі народної освіти з 03.11.1986 по 15.07.1994, у Дергачівському районному відділі культури з 18.07.1994 по 22.04.1997, у Відділенні державного казначейства у Дергачівському районі з 23.04.1997 по 31.12.1997, у Дергачівському філіалі Харківського “Заводу імені Малишева” з 18.11.1980 по 17.07.1984; - вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 22.06.2026, яка залишена без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2026, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог за період з 01.02.2022 до 27.11.2025 повернуто позивачу.

В обґрунтування позову покликається на те, що при призначенні пенсії ОСОБА_1 07.02.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не було враховано страховий стаж, який відображений у трудовій книжці, через нечітку печатку підприємства на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Попри те на ОСОБА_1 не може покладатися ризик настання негативних наслідків за неналежне заповнення трудової книжки роботодавцем. 01.04.2024 позивачу проведено автоматичний перерахунок, відповідно до абзацу 5 частини 4 статті 42 Закону з урахуванням наявних в Реєстрі застрахованих осіб відомостей про стаж та заробітну плату за період з 01.02.2022 по 29.02.2024. Після перерахунку пенсію обчислено при страховому стажі 32 роки 6 місяців 23 дні (зараховано з 01.02.2022 по 29.02.2024.). 16.01.2026 позивачем подано заяву про перерахунок пенсії, до якої додано довідки за період роботи: - з 03.11.1986 по 15.07.1994 від 12.01.2026 №2; - з 18.07.1994 по 22.04.1997 від 12.01.2026 №3, видані Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області; за період роботи: - з 21.04.1997 по 02.07.2002 від 12.01.2026 №1, видану Державним казначейством у Дергачівському районі. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 22.01.2026 за №203950006631 позивачу проведено перерахунок пенсії та зараховано страховий стаж згідно вищезазначених довідок. Вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування при призначенні пенсії до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи, адже станом на дату призначення пенсії, у відповідача були усі необхідні документи для врахування страхового стажу за вказані періоди роботи. Просить позов задовольнити.

Від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (надалі – відповідач-1) надійшов відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. До страхового стажу ОСОБА_1 не враховано періоди роботи з 03.10.1978 по 01.02.1980, з 02.02.1980 по 24.10.1980, з 03.11.1986 по 15.07.1994, з 18.07.1994 по 22.04.1997, з 23.04.1997 по 31.12.1997, з 18.11.1980 по 17.07.1984 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.10.1978, оскільки титульну сторінку трудової книжки заповнено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17 серпня 1993 року №110, а саме: відсутня печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Жодних інших документів, підтверджуючих вищезазначені періоди роботи, передбачені Порядком №637 ОСОБА_1 при зверненні за перерахунком пенсії не надано. В діях головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не вбачається будь-якої неправомірності. Просить у позові відмовити.

Головним управління пенсійного фонду України в Харківській обалсті (надалі – відповідач-2) подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.02.2022 №203950006631 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Відповідачем-2 питання призначення позивачу пенсії за віком не розглядалося. Відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідних рішень є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не є суб`єктом прийняття рішення. Просить у позові відмовити.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив відповідача-1. Наводить пояснення про те, що рішення 203950006631 від 07.02.2022 про призначення ОСОБА_1 пенсії не містить зазначення страхового стажу, який не був врахований при призначенні пенсії, як і причин його неврахування. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 02.06.2026 адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків, які викладені у мотивувальній частині цієї ухвали.

Ухвалою суду від 22.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

15.07.2026 ухвалою суду клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

15.07.2026 ухвалою суду клопотання відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про залучення співвідповідача у справі № 520/13964/26 задоволено. Залучено у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Відповідно до пп. 15.3 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з пунктом 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (із змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Зважаючи на те, що початок функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС наразі не забезпечено, суд з огляду на наявні у суді технічні можливості, вважає за доцільне здійснити розгляд (формувати та зберігати) цієї адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у відповідача-2, з 27.11.20121 на підставі рішення відповідача-1 про призначення пенсії від 07.02.2022 №203950006631, що підтверджено доказами які містяться у матеріалах справи.

Позивач наводить аргументи про те, що відповідачем-1 прийнято рішення про призначення пенсії за віком позивачу. Попри те допущено останнім бездіяльності щодо незарахування до страховому стажу позивача оспорюваних періодів.

07.01.2026 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії та долучено уточнюючі довідки за період роботи з 03.11.1986р. по 15.07.1994р. від 12.01.2026р. №2, за період роботи з 18.07.1997р. по 22.04.1997р. від 12.01.2026р. №3, видані Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області та за період роботи з 23.04.1997р. по 31.12.1997р. від 12.01.2026р. №1, видану Державним казначейством у Дергачівському районі.

Заява опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 22.01.2026 за №203950006631 проведено перерахунок пенсії та зараховано страховий стаж згідно вищезазначених довідок. Після перерахунку пенсію обчислено при страховому стажі 43 роки 8 місяців 20 днів (зараховано по 29.02.2024). Дані обставини щодо зарахування періодів роботи до страхового стажу підтверджено листом відповідача-2 від 02.02.2026 та формою РС-право.

Відповідно до РС-право станом на 18.05.2026 позивачу не зараховано наступні періоди роботи: з 02.02.1980 до 24.10.1980, з 18.11.1980 до 17.07.1984.

Натомість оспорювані періоди роботи позивача з 03.10.1978 до 01.02.1980, з 03.11.1986 до 22.04.1997, з 23.04.1997 до 31.12.1997 все ж таки зараховані до страхового стажу позивача, що підтверджено відомостями РС-право стосовно позивача станом на 18.05.2026.

Відповідно до відзивів відповідачів установлено, що оспорюванні періоди не зараховано до страхового стажу у зв`язку із відсутністю печатки підприємства під час заповнення трудові книжки вперше, що унеможливлює зарахування таких періодів роботи до страхового стажу позивача.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача-1, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом за захистом свого порушеного права.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV).

До набрання чинності Закону №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом №1788-XII.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № у випадку виявлення неправильного або неточного запису в трудовій книжці виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де був внесений такий запис (п. 2.5). Якщо таке підприємство ліквідоване, виправлення вносяться правонаступником, а випадку його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядкове ліквідоване підприємство (п.2.7) Виправлені вдіомості повинні повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У випадку втрати наказу або розпорядження або невідповідності їх роботі, яка фактично виконувалась , виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, які підтверджують виконання робіт ( п. 2.8). В розділах "Відомості про роботу", закреслення раніш внесених неточних або неправильних записів не допускається. При необхідності , наприклад, зміни запису відомості про роботу після вказівки відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться "Запис за № таким-то є недійсною (2.9)

Аналогічні приписи містить в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, Міністерства юстиції України за № 58 від 29 липня 1993 року. Так, п. 2.8 Інструкції № 58 встановлено, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до п.1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі – Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Приписами абз.1 п.3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

П. 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців" відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу, несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

У подальшому аналогічні норми встановлені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993.

Суд установив, оспорювані періоди діяльності позивача з 02.02.1980 до 24.10.1980, з 18.11.1980 до 17.07.1984 підтверджено записами трудової книжки позивача серії від НОМЕР_1 .

Період трудової діяльності позивача з 02.02.1980 до 24.10.1980 підтверджено архівною довідкою від 11.11.2021.

Відповідач-1 у відзиві наводить доводи про те, що періоди роботи 02.02.1980 до 24.10.1980, з 18.11.1980 до 17.07.1984 можливо зарахувати при наданні підтверджуючих довідок, виданих підприємствами, на яких пенсіонер працював або їх правонаступниками, з одночасним зверненням до органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії встановленого зразку.

Суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

В свою чергу згідно з правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №307/541/17 однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці”.

Суд зауважує, що пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 визначено, що уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників приймаються для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємством, установою або організацією необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 (справа №234/13910/17), від 07.03.2018 (справа №233/2084/17).

Також, згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Крім того, згідно із частиною 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

З огляду на викладене суд прийшов переконання про те, що відповідачем не надано до суду доказів вчинення ним дій щодо перевірки записів у трудовій книжці позивача щодо вищевказаних оспорюваних періодів.

Тобто, органом пенсійного фонду не вчинено заходів, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", для з`ясування обставин наявності у позивача стажу.

Враховуючи наведене вище, а також відсутність недоліків у трудовій книжці позивача, суд прийшов висновку, що відповідачем-1 допущено бездіяльність у неврахуванні спірних періодів з 02.02.1980 до 24.10.1980, з 18.11.1980 до 17.07.1984 до страхового стажу позивача, а відтак таку суд визнає протиправною.

Щодо способу захисту порушеного права позивача в частині зобов`язальних позовних вимог, суд прийшов наступного.

Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04 жовтня 2023 року у справі № 446/1/22, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект щодо відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції суд дійшов висновку про обґрунтованість обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 21 березня 2019 року у справі №817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд повторно відмічає, що позивач 06.01.2026 звернувся до органу пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, яка за принципом екстериторіальності розглянута ГУ ПФ України у Івано-Франківській області та здійснено перерахунок пенсії позивача із зарахуванням до стажу позивача періодів роботи, що були підтверджені уточнюючими довідками.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З огляду на викладене та з метою ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача-1 здійснити перерахунок пенсії за віком позивачу відповідно до заяви позивача про призначення пенсії за віком від 01.02.2022, із зарахуванням з 28.11.2025 до страхового стажу позивача періодів роботи: 02.02.1980 до 24.10.1980, з 18.11.1980 до 17.07.1984.

Щодо частини позовної вимоги-2 про виплату пенсії позивачу відповідачем-1, суд прийшов наступного.

Процедура прийняття, оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі – Порядок 22-1).

Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п. 4.3 Порядку 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Згідно з п. 4.10 Порядку 22-1 Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Суд установив, що розгляд заяви позивача про призначення пенсії за віком здійснювалось відповідачем-1, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку 22-1.

Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом повноважень щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії без урахування до страхового стажу певних періодів роботи позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд зазначає про відсутність підстав для зобов`язання відповідача-1 виплачувати позивачу пенсію за віком після проведення її перерахунку з урахування зарахованого до страхового стажу періодів роботи позивача, адже останній перебуває на пенсійному обліку у відповідача-2.

З огляду на викладене суд прийшов переконання про те, що оскільки позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача-2, який після ухвалення відповідачем-1 рішення про перерахунок пенсії із зарахування періодів роботи позивача до страхового стажу на виконання судового рішення, зобов`язаний передати електронну пенсійну справу позивача до відповідача-2 для виплати позивачу пенсії за віком, а відтак підстави стверджувати що відповідач-2 не здійснить виплату перерахованої пенсії на виконання рішення про перерахунок пенсії прийняте суб`єктом владних повноважень у суду відсутні. Подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень (відповідача-2) щодо невиконання рішення відповідача-1 про перерахунок пенсії можуть бути предметом судового розгляду, однак виникнення необхідність звернення до суду з цього питання у цій справі не установлено, а відтак у такій позовній вимозі необхідно відмовити.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст. 139 КАС України стягнути з відповідача-1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи: 02.02.1980 до 24.10.1980, з 18.11.1980 до 17.07.1984.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , у відповідності до заяви позивача від 01.02.2022 про призначення пенсії за віком, із зарахуванням з 28.11.2025 до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи: 02.02.1980 до 24.10.1980, з 18.11.1980 до 17.07.1984.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, місцезнаходження – Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Г. Чекірди, будинок №10, код ЄДРПОУ 21318350;

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження – місто Харків, майдан Свободи, 5, код ЄДРПОУ 14099344.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 25.09.2026.

Суддя М. І. Садова