Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №500/4955/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4955/26

25 вересня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 26 332,02 грн.

Позов обґрунтовано тим, що у відповідача наявна заборгованість, яка виникла у зв`язку з несплатою у повній мірі та у строки, установлені Податковим кодексом України (далі – ПК України), узгоджених грошових зобов`язань. Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкового боргу у встановленому законодавством порядку, проте борг у добровільному порядку відповідачем не сплачений, відтак підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Одночасно встановлено відповідачу строк для подання відзиву - 15 днів з дня отримання цієї ухвали.

На виконання вимог частин третьої, шостої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддею 29.06.2026 сформовано відповідний запит та отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру, згідно з якою громадянин ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідає адресі, вказаній у позовній заяві.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 31.07.2026 надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження, що зазначена у Єдиному державному демографічному реєстрі та вручено 13.08.2026 (а.с.25).

26.08.2026 до суду надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю. Вважає позовні вимоги безпідставними, надуманими та таким, що не підлягає до задоволення.

У відзиві відповідач вказує на те, що у нього немає ані у власності, ані у користуванні (в розумінні використання) земельної ділянки, на яку податковий орган нарахував земельний податок у розмірі 26 332,02 грн. Зазначає, що йому було надано земельну ділянку на праві постійного користування згідно державного акту ІІІ-ТР №014048 для ведення селянського (фермерського) господарства з кадастровим номером 6125285100:01:001:0705, площею 48,53 га, на території Миролюбівської сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області. Реалізуючи своє право громадянина на створення фермерського господарства, яке безпосередньо пов`язано з наданням (передачею) земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства було створено та зареєстровано фермерське господарство "Цезар", код за ЄДРПОУ 31021539. Після надання (виділення в натурі) земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства фермерське господарство зареєстроване в установленому порядку і з дати реєстрації набуло статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство.

Відповідач на підтвердження своїх доводів посилається на рішення судів у справах: №500/3697/20; №500/3116/21, №500/4988/23 та №500/5913/24, якими неодноразово починаючи з 2020 року встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не є платником земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 6125285100:01:001:0705, площею 48,53 га на території Миролюбівської сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області. Таку ділянку використовує юридична особа - фермерське господарство "Цезар", яке є платником єдиного податку четвертої групи, в тому числі сплачує земельний податок за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6125285100:01:001:0705, площею 48,53 га.

Крім того відповідач звертає увагу на те, що Головним управлінням ДПС у Тернопільській області пропущено строк звернення до суду, бо строк давності в 1095 днів минув.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.

Відповідач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області як платник податків.

Згідно з довідкою Головного управління ДПС у Тернопільській області за відповідачем рахується податковий борг по платежу земельний податок з фізичних осіб у розмірі 26 332,02 грн (а.с.9).

Заборгованість по цьому платежу виникла у зв`язку з несплатою узгоджених грошових зобов`язань, нарахованих відповідно до податкових повідомлень-рішень:

від 27.07.2021 №905610-2404-1918 на суму 13 161,01 грн (нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2021 рік);

від 18.10.2022 №2024321-2407-1918 на суму 13 161,01 грн (нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2022 рік) (а.с.15-16).

Податкові повідомлення-рішення від 27.07.2021 №905610-2404-1918 та від 18.10.2022 №2024321-2407-1918 надіслані відповідачу поштовим зв`язком рекомендованими листами з повідомленнями про вручення та вручені одержувачу (а.с.15-16).

Зазначені податкові повідомлення-рішення від 27.07.2021 та від 18.10.2022 були оскаржені відповідачем в адміністративному порядку.

За результатами розгляду першої скарги ДПС України прийнято рішення від 06.10.2021, яким серед іншого залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 27.07.2021 №905610-2404-1918. Інформація про оскарження в судовому порядку відсутня.

За результатами розгляду скарги на інше податкове повідомлення-рішення, ДПС України прийнято рішення від 19.01.2023, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 18.10.2022 №2024321-2407-1918, а скаргу без задоволення. Інформація про оскарження в судовому порядку відсутня.

На адресу відповідача засобами поштового зв`язку була надіслана податкова вимога форми “Ф” №0004676-1303-1900 від 25.08.2023 на суму податкового боргу 180 402,59 грн. Податкова вимога вручена одержувачу (а.с.12-14).

Наявність у ОСОБА_1 податкового боргу підтверджується також розрахунком суми податкового боргу (а.с.10), борг відображений в інтегрованій картці платника податків (а.с.17-18).

Податковий борг відповідачем добровільно не сплачений, тому позивач звернувся до суду із відповідними позовними вимогами.

У даному випадку відповідач вказує про використання земельної ділянки, на яку нараховано податкові зобов`язання, що складають суму податкового боргу, фермерським господарством «Цезар», яке й сплачує земельний податок, та наполягає на відсутності підстав стягувати такий податок ще раз з нього як фізичної особи.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з визначеннями термінів у підпунктах 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України:

земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу);

землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.

За приписами статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Відповідно до статті 270 ПК України, об`єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 ПК України).

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.

Положеннями пункту 286.1 статті 286 ПК України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що об`єктом плати за землю в розглянутих правовідносинах є земельна ділянка, надана в постійне користування з метою створення фермерського господарства, та фактично використовується фермерським господарством, яке реалізуючи права фактичного землекористувача має обов`язок внесення плати за землю, суд вказує, що такі правовідносини вже були неодноразово предметом розгляду судами різних інстанцій між тими ж сторонами, проте стосувалися інших періодів донарахування земельного податку ОСОБА_1 .

Зокрема, оцінку таким обставинам було надано Тернопільським окружним адміністративним судом у рішенні від 27.09.2023 у справі №500/4988/23, яке залишене без змін відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024. Враховуючи положення частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені цим рішенням суду в адміністративній справі, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У справі №500/4988/23 суд надав оцінку правомірності нараховання ОСОБА_1 земельного податку з фізичних осіб за 2023 рік згідно з податковим повідомленням-рішенням від 28.04.2023 №2544658-2407-1918 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 13161,01 грн та встановив наступне.

ОСОБА_1 на підставі рішення Тернопільської районної ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області від 12.11.1998 №38 надана у постійне користування земельна ділянка площею 48,53 га, кадастровий номер 6125285100:01:001:0075, для ведення селянського (фермерського) господарства, розташована на території Миролюбівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії III-ТР №014048 від 06.03.2000.

04.08.2000 здійснено державну реєстрацію Фермерського господарства «Цезар» (код ЄДРПОУ 31021539), засновником та головою якого є ОСОБА_1 відповідно до рішення голови Фермерського господарства «Цезар» №1 від 02.07.2000 та наказу Фермерського господарства «Цезар» №1 від 02.07.2000. Суд прийшов до висновку, що земельна ділянка площею 48,53 га, кадастровий номер 6125285100:01:001:0075, використовується фермерським господарством "Цезар", а тому скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 №973-IV (далі - Закон №973-IV).

Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (частина перша статті 7 Закону №973-IV).

Відповідно до статті 8 Закону №973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

За змістом статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 №2009-XII, що був чинний на момент державної реєстрації Фермерського господарства «Цезар», після одержання, зокрема, державного акта на право постійного користування землею, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Відповідно до статті 12 Закону №973-IV землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Тобто Закон №973-IV не встановлює будь-яких виключень щодо правового регулювання права користування земельними ділянками та наслідків набуття фермерським господарством права користування земельною ділянкою, яка була надана громадянину для створення фермерського господарства, в силу факту державної реєстрації фермерського господарства.

З комплексного аналізу вимог статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону №937-IV можна зробити висновок, що після набуття права власності або користування земельною ділянкою фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі №272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі №704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі №695/1275/17 та у справі №483/1863/17, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі №628/776/18).

Таким чином, з моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття прав юридичної особи таке господарство набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц (провадження №14-533цс18).

Тобто, з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Відповідна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду №922/989/18 від 23.06.2020.

Також суд звертає увагу, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 у справі №500/3697/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021, та рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі №500/3116/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2022 відмовлено в задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу по земельному податку з фізичних осіб за земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства з кадастровим №6125285100010010705 площею 48,53 га на території Миролюбівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Так, у вищевказаних рішеннях суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління ДПС у Тернопільській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України. Позивач безпідставно нарахував борг керівнику фермерського господарства Семесі Б.Є. як фізичній особі. В Україні не допускається подвійне оподаткування тому, що плата за спірну земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства проводиться в повному обсязі з часу її надання.

Отож, підсумовуючи викладене суд зазначає, що беручи до уваги, що земельна ділянка з кадастровим номером 6125285100:01:001:0705, площею 48,53 га, розташована на території Миролюбівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, фактично перебуває у користуванні саме юридичної особи Фермерського господарства "Цезар", а фізична особа, яка її отримала з цільовим призначенням "для ведення селянського (фермерського) господарства", здійснює на ній діяльність не особисто, а через створену ним юридичну особу, відповідно земельний податок підлягає сплаті фактичним землекористувачем - фермерським господарством, до якого перейшли права й обов`язки землекористувача.

Також суд враховує, що ОСОБА_1 не надав суду доказів про те, що він належним чином оформив передачу земельної ділянки фермерському господарству як землекористувачу, тому у суду відсутні підстави стверджувати, що відповідне право за фермерським господарством зареєстроване. Водночас суд бере до уваги, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, реєстрація будь-якого речового права лише підтверджує (засвідчує) право використання певного майна, а не надає правомочності щодо його використання як такого. Внесення права користування до реєстру речових прав носить суто формальний характер та не є визначальним за цих правовідносин. З огляду на вказане, відсутність належного оформлення права користування земельною ділянкою, як цього вимагають приписи статей 125, 126 Земельного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не є підставою для застосування подвійного оподаткування такої земельної ділянки.

За вказаних обставин підстави для стягнення податкового боргу з ОСОБА_1 відсутні.

Що стосується тверджень відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, то суд зазначає наступне.

У відповідності до пп.522 п.52 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПK України на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин. В подальшому дія карантину рішеннями Уряду України періодично продовжувалася. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 за №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», закінчено впровадження карантинних обмежень.

Таким чином, ПK України встановив зупинення перебігу ycix строків давності, встановлених статтею 102 ПK України, на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Враховуючи викладене, перебіг 1095-денного строку зупинився 18.03.2020, а тому звернення контролюючого органу до суду з даним позовом відбулось в межах строку, встановленого ПK України, з урахуванням підпункту 522 пункту 52 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23.12.2022 у справі №140/12235/21.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2,9, 72-78, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу по земельному податку з фізичних осіб в сумі 26 332,02 грн відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Головне управління ДПС у Тернопільській області (вулиця Білецька, 1, місто Тернопіль, 46003, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в ЄДРПОУ 44143637).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складено та підписано 25 вересня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.