Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №460/14728/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2026 року м. Рівне№460/14728/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12.04.2024 по 09.08.2024, із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); 2) зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12.04.2024 по 09.08.2024, із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяць останнього збільшення тарифної ставки (посадового окладу) - березень 2018 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в період з 12.04.2024 по 09.08.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . За результатами звернення його представника з адвокатським запитом з`ясовано, що індексація грошового забезпечення здійснювалася із застосуванням грудня 2023 року як місяця, що передує початку обчислення індексу споживчих цін. Позивач вважає, що зазначений порядок обчислення індексації призвів до зменшення належного йому грошового забезпечення. На переконання позивача, оскільки підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося у березні 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, саме цей місяць має застосовуватися для проведення індексації його грошового забезпечення протягом спірного періоду. Позивач посилається на положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, вважаючи, що зупинення дії Закону про індексацію протягом 2023 року та встановлення нового порядку обчислення індексу споживчих цін із січня 2024 року не змінили місяця останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців. Просить позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на позов в якому проти задоволення вимог заперечує. Зазначає, що військова частина НОМЕР_1 з 01.09.2023 перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_3 , яка здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу протягом спірного періоду. Відповідач стверджує, що з огляду на положення статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення у 2024 році здійснюється наростаючим підсумком із 1 січня 2024 року. За доводами відповідача, протягом квітня - липня 2024 року величина індексу споживчих цін не перевищувала встановленого законодавством порогу індексації з урахуванням часу офіційного опублікування відповідних показників, тому підстави для нарахування поточної індексації за цей період були відсутні. Водночас у серпні 2024 року позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 37,80 грн пропорційно кількості календарних днів проходження військової служби. Крім того, відповідач вважає, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки нарахування та виплату грошового забезпечення здійснювала військова частина НОМЕР_3 . Також відповідач заявив клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском установленого законом строку звернення до суду. На його переконання, позивач отримав грошовий атестат 16.08.2024, а тому з цієї дати був обізнаний про складові та розмір свого грошового забезпечення.

Представник позивача подав додаткові пояснення щодо дотримання строку звернення до суду, в яких заперечив проти відповідного клопотання відповідача. Зазначив, що виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 відбулося у зв`язку з переведенням до нового місця військової служби, а не звільненням із військової служби. Також представник позивача звернув увагу на те, що грошовий атестат не містить помісячної інформації про складові грошового забезпечення за весь спірний період, а його отримання не підтверджує ознайомлення позивача з усіма проведеними розрахунками. З огляду на викладене позивач просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Позовна заява надійшла до суду 04.08.2026.

Ухвалою суду від 10.08.2026 позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 12.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши заяви по суті, з`ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.04.2024 № 103 ОСОБА_1 , призначеного наказом начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 03.04.2024 № 57 на посаду офіцера резерву 332 роти резерву, з 12.04.2024 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення. На грошове та продовольче забезпечення позивача зараховано до військової частини НОМЕР_3 .

Відповідно до розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.08.2023 № 760/15/19097 військові частини НОМЕР_1 , НОМЕР_4 та НОМЕР_5 із 01.09.2023 зараховано на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_3 .

Наказом Міністра оборони України від 16.07.2024 № 1131 ОСОБА_1 , призначено на посаду начальника відділу взаємодії з центральними органами виконавчої влади управління взаємодії з органами державної влади Міністерства оборони України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2024 № 223 ОСОБА_1 , виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям до нового місця служби в АДРЕСА_1 .

Отже, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 12.04.2024 по 09.08.2024, після чого продовжив проходження військової служби за новим місцем її проходження.

На підставі дослідженої картки особового рахунку № НОМЕР_6 , сформованої фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_3 , суд установив такі суми нарахованого грошового забезпечення: квітень 2024 року (12-30 квітня) -21 605,16 грн; травень 2024 року -34 429,20 грн; червень 2024 року - 34 429,20 грн; липень 2024 року - 34 429,20 грн; серпень 2024 року (1-9 серпня) - 10 033,37 грн.

Зазначеною карткою особового рахунку підтверджується, що за серпень 2024 року позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення в сумі 37,80 грн.

12.08.2024 військовою частиною НОМЕР_3 оформлено грошовий атестат № 423, відповідно до якого позивачу виплачено належні види грошового забезпечення по 09.08.2024 включно.

У пункті 8 грошового атестата зазначено, що індексацію грошового забезпечення виплачено по 09.08.2024 включно.

При цьому грошовий атестат не містить помісячної деталізації індексації грошового забезпечення за квітень - липень 2024 року.

Матеріали справи містять відомості про направлення поштового відправлення № 59001203482990, яке отримано 16.08.2024. У відомостях про поштове відправлення його вміст визначено як документи. Як стверджує відповідач, направлявся грошовий атестат.

Таким чином, предметом судового розгляду є правомірність незастосування відповідачем березня 2018 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін під час проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 12.04.2024 по 09.08.2024.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.

Щодо строку звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до суду.

Спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця, яка є складовою державних гарантій щодо підтримання купівельної спроможності його грошових доходів.

Питання строків звернення до суду у відповідній категорії спорів підлягає вирішенню з урахуванням положень статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

У редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX частина перша статті 233 КЗпП України передбачала тримісячний строк звернення працівника до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Водночас відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, передбачено тримісячний строк із дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2024 № 223 позивача виключено зі списків особового складу військової частини у зв`язку з вибуттям до нового місця проходження військової служби.

Зазначений наказ не є наказом про звільнення позивача з військової служби. Навпаки, матеріали справи підтверджують, що позивача призначено на іншу посаду в Міністерстві оборони України і після виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 він продовжив проходження військової служби.

Видача грошового атестата у зв`язку з переведенням військовослужбовця до нового місця служби сама по собі не свідчить про припинення проходження ним військової служби.

За таких обставин підстави для застосування до спірних правовідносин частини другої статті 233 КЗпП України відсутні.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України, частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Зазначене положення втратило чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного Рішення. Конституційний Суд України, зокрема, виходив із того, що обов`язок роботодавця щодо виплати належної працівникові винагороди за працю має триваючий характер, а встановлення надмірно короткого строку звернення до суду під час перебування особи у відповідних правовідносинах звужує гарантії ефективного судового захисту.

Суд враховує, що на час звернення позивача до суду та вирішення цього спору відповідне положення частини першої статті 233 КЗпП України вже втратило чинність.

Отже враховуючи продовження позивачем проходження військової служби, характер заявлених позовних вимог, а також Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Доводи відповідача про необхідність обчислення такого строку з 16.08.2024, тобто дати отримання поштового відправлення, є необґрунтованими.

При цьому питання про дату отримання позивачем грошового атестата та обсяг відомостей, які він міг отримати з цього документа, не змінює наведеного висновку, оскільки позивач не був звільнений із військової служби, а тримісячний строк за частиною першою статті 233 КЗпП України на час звернення до суду вже втратив чинність у відповідній частині. Тому клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

По суті спору.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом.

Правове регулювання відносин у сфері соціального захисту військовослужбовців здійснюється, зокрема, Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частинами другою та третьою статті 9 цього Закону до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексацію доходів населення визначено однією з державних соціальних гарантій, установлених з метою підтримання достатнього життєвого рівня населення та купівельної спроможності його грошових доходів в умовах зростання цін.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За змістом статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці та грошове забезпечення.

Індексація здійснюється в межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частиною першою статті 4 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

За правилами цієї статті обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється наростаючим підсумком, а підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією проводиться з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Статтею 5 Закону № 1282-XII визначено джерела фінансування індексації грошових доходів населення.

Механізм проведення індексації визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється наростаючим підсумком до перевищення встановленого порогу індексації.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 4 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення в межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Грошове забезпечення індексується в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Сума індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі проходження особою військової служби протягом неповного місяця сума індексації визначається з розрахунку повної кількості календарних днів у місяці та виплачується пропорційно часу проходження військової служби.

Пунктом 5 Порядку № 1078 встановлено особливості проведення індексації у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

Зокрема, у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення відповідних грошових доходів.

Таким чином, визначальним для застосування положень пункту 5 Порядку № 1078 є встановлення місяця, в якому відбулося підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а не місяця призначення військовослужбовця на посаду, переведення до іншої військової частини чи збільшення інших складових грошового забезпечення.

Щодо застосування березня 2018 року як місяця підвищення посадових окладів.

Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018, запроваджено нову систему грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема встановлено нові розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями.

Відповідно до пункту 4 постанови № 704 у редакції, чинній на час набрання нею чинності, розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначалися шляхом множення відповідної розрахункової величини на тарифний коефіцієнт згідно з додатками до цієї постанови.

Отже, у березні 2018 року відбулося нормативне підвищення посадових окладів військовослужбовців, що відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 мало значення для визначення місяця підвищення доходу та подальшого обчислення індексу споживчих цін.

Саме тому в правовідносинах щодо індексації грошового забезпечення військовослужбовців за відповідні періоди після 01.03.2018 березень 2018 року враховувався як місяць підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

Водночас суд зазначає, що визначення місяця підвищення посадового окладу та встановлення законодавцем спеціального порядку обчислення індексу споживчих цін є різними за своїм правовим змістом обставинами.

Зокрема, зміна законодавчого регулювання індексації протягом 2023-2024 років безпосередньо впливає на порядок визначення належних сум індексації за заявлений позивачем період.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Таким чином, протягом 2023 року механізм проведення індексації грошових доходів населення, передбачений Законом № 1282-XII, не застосовувався у зв`язку з прямою законодавчою вказівкою.

З 01.01.2024 дію зазначеного Закону відновлено. Разом із тим статтею 39 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення проводиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Отже, законодавець не лише відновив дію загального механізму індексації, а й визначив спеціальне правило щодо початку обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації у 2024 році.

При цьому стаття 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» не передбачає винятків для окремих категорій осіб, доходи яких підлягають індексації, зокрема військовослужбовців.

Також зазначена норма не пов`язує початок обчислення індексу споживчих цін у 2024 році з датою останнього підвищення посадового окладу конкретного працівника чи військовослужбовця.

Відтак, незалежно від місяця, в якому відбулося попереднє підвищення посадового окладу, під час проведення поточної індексації грошового забезпечення у 2024 році необхідно враховувати спеціальне правило, встановлене статтею 39 Закону № 3460-IX.

Суд наголошує, що зазначене положення Закону не змінює факту підвищення посадових окладів військовослужбовців у березні 2018 року. Водночас воно визначає початковий період, з якого у 2024 році має здійснюватися обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком.

Таким чином, застосування березня 2018 року для безперервного накопичення величини приросту індексу споживчих цін за заявлений позивачем період суперечило б спеціальному правилу, встановленому законодавцем на 2024 рік.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Порядок № 1078 є підзаконним нормативно-правовим актом, затвердженим Кабінетом Міністрів України на виконання положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Натомість Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є актом вищої юридичної сили щодо відповідного підзаконного нормативно-правового акта.

Установивши в статті 39 цього Закону початок обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком із 1 січня 2024 року, законодавець визначив особливості здійснення індексації грошових доходів населення протягом відповідного бюджетного року.

Тому положення пунктів 1-1 та 5 Порядку № 1078 у спірних правовідносинах підлягають застосуванню з урахуванням статті 39 Закону № 3460-IX.

Інше тлумачення фактично призвело б до незастосування спеціальної норми Закону, якою прямо встановлено початковий період обчислення індексу споживчих цін у 2024 році.

З огляду на викладене суд, відповідно до частини третьої статті 7 КАС України застосовує положення статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у взаємозв`язку з положеннями Закону № 1282-XII та Порядку № 1078.

При цьому грудень 2023 року не є місяцем підвищення посадових окладів військовослужбовців у розумінні пункту 5 Порядку № 1078.

Його значення для обчислення індексації у 2024 році полягає виключно в тому, що він передує січню 2024 року, з якого законодавець установив початок нового обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком.

Отже, відсутність доказів підвищення посадового окладу позивача у грудні 2023 року сама по собі не свідчить про протиправність застосованого відповідачем порядку обчислення індексації за спірний період.

Також суд зазначає, що позивач перебував на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_3 , яка здійснювала нарахування та виплату його грошового забезпечення протягом спірного періоду.

Відповідно до наявної у справі картки особового рахунку № НОМЕР_6 позивачу за серпень 2024 року нараховано індексацію грошового забезпечення в сумі 37,80 грн.

Позивач не заперечує факту застосування відповідачем нового періоду обчислення індексу споживчих цін із січня 2024 року, однак вважає, що такий розрахунок є неправильним, оскільки останнє нормативне підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося в березні 2018 року.

Водночас суд навгадує, що відповідно до статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення здійснюється наростаючим підсумком із 1 січня 2024 року.

При цьому право на отримання поточної індексації виникає не автоматично з початку відповідного календарного року, а за умови перевищення величиною індексу споживчих цін установленого порогу індексації з урахуванням дати офіційного опублікування відповідного показника.

Згідно з офіційними статистичними даними Державної служби статистики України, індекси споживчих цін у січні - червні 2024 року становили відповідно 100,4 %, 100,3 %, 100,5 %, 100,2 %, 100,6 % та 102,2 %.

З урахуванням обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком, установленого порогу індексації та часу офіційного опублікування відповідних показників підстави для проведення поточної індексації грошового забезпечення позивача за квітень - липень 2024 року були відсутні.

Водночас перевищення порогу індексації зумовило виникнення права на поточну індексацію в серпні 2024 року.

Відповідно до матеріалів справи, зокрема картки особового рахунку № НОМЕР_6 , позивачу за серпень 2024 року нараховано індексацію грошового забезпечення в сумі 37,80 грн пропорційно періоду проходження військової служби з 01.08.2024 по 09.08.2024.

Зазначене узгоджується з установленими судом обставинами щодо виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 09.08.2024.

При цьому суд враховує, що предметом заявлених позовних вимог є не перевірка арифметичної правильності визначення відповідачем суми поточної індексації із застосуванням нового періоду обчислення індексу споживчих цін, а нарахування та виплата індексації із застосуванням березня 2018 року.

Самостійних позовних вимог щодо неправильного визначення відповідачем величини приросту індексу споживчих цін у 2024 році, застосування неправильного розміру прожиткового мінімуму або арифметичних помилок під час визначення суми індексації, позивач не заявляє. Тому суд перевіряє правомірність дій відповідача в межах заявлених позовних вимог.

З огляду на положення статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 12.04.2024 по 09.08.2024 із застосуванням березня 2018 року як початкового місяця для безперервного обчислення індексу споживчих цін.

Саме по собі незастосування відповідачем запропонованого позивачем порядку обчислення індексації не свідчить про порушення його прав.

Щодо доводів відповідача про пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Відповідач у відзиві зазначає, що військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_3 , яка здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу, а тому вважає, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Оцінюючи наведені доводи, суд ураховує, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.04.2024 № 103 позивача зараховано до списків особового складу цієї військової частини, а наказом від 09.08.2024 № 223 виключено з відповідних списків у зв`язку з вибуттям до нового місця служби.

Отже, протягом спірного періоду саме військова частина НОМЕР_1 була військовою частиною, в якій позивач проходив військову службу.

Водночас із наявних у справі документів убачається, що з 01.09.2023 військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_3 .

Зокрема, остання здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу, сформувала картку особового рахунку № НОМЕР_6 та видала грошовий атестат № 423 від 12.08.2024.

Таким чином, військова частина НОМЕР_1 і військова частина НОМЕР_3 здійснювали різні функції щодо організації проходження військової служби та фінансового забезпечення позивача.

Разом із тим у межах цього спору суд встановив відсутність матеріально-правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог про проведення індексації із застосуванням березня 2018 року.

За таких обставин питання розмежування відповідальності між зазначеними військовими частинами не впливає на висновок суду щодо відсутності порушення прав позивача в межах заявленого предмета позову.

За правилами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За встановлених в ході розгляду справи обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та непідтверджені належними і допустимими доказами, тому позовна заява задоволенню не підлягає.

Правові підстави для відшкодування судових витрат у порядку ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 25 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_8 )

Суддя Т.О. Комшелюк