Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №460/10829/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2026 року м. Рівне№460/10829/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду через систему Електронний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, яка полягає у зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 01.01.2004 по 25.06.2017, з 20.07.2017 по 31.10.2017 без застосування подвійного розміру, що передбачено ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 19 грудня 2025 року, зарахувавши до загального страхового стажу (з якого обчислюється пенсія) періоди роботи з 01.01.2004 по 25.06.2017, з 20.07.2017 по 31.10.2017в інфекційному закладі охорони здоров`я у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В обґрунтування позову позивач вказує, що під час проведення перерахунку пенсії відповідачем до страхового стажу позивача у подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення, зараховано періоди роботи з 19.02.2002 по 31.12.2003. Період роботи з 01.01.2004 по 31.01.2012 зараховано до пільгового стажу роботи за Списком №2 на підставі довідки Рівненського обласного протитуберкульозного диспансера від 24.02.2012 № 207 з урахуванням атестації робочих місць. Тривалість страхового стажу, врахована для обчислення пенсії за віком, становить 42 роки 1 день (зарахований по 02.11.2017). Натомість підстав для зарахування до страхового стажу для обчислення пенсії періодів роботи з 01.01.2004 по 25.06.2017, з 20.07.2017 по 31.10.2017 в подвійному розмірі немає.

Ухвалою суду від 01.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); відповідачу встановлено строк на подання відзиву на позовну заяву.

Натомість, відповідач відзиву на позовну заяву не подав, про причини неподання відзиву суд не повідомив. Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин кваліфікується як визнання позову.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 08.05.2012.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення належного перерахунку виплати пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу період роботи із 19.02.2002 по 01.11.2017, в інфекційному закладі охорони здоров`я в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак отримав відмову.

Вважаючи таку поведінку відповідача протиправною, і такою, що не відповідає чинному законодавству та правовій практиці Верховного Суду, оскільки вона порушує конституційне право позивача на пенсійне забезпечення у розмірі, відповідному заробітній платі та стажу, порядок врахування яких чітко визначений чинним законодавством, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), що набрав чинності з 01.01.2004.

Оцінюючи позовні вимоги позивача щодо зарахування періодів роботи в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я у подвійному розмірі, суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що відповідачем до загального страхового стажу для обчислення пенсії не зараховано у подвійному розмірі період роботи позивача з 01.01.2004 по 25.06.2017 та з 20.07.2017 по 31.10.2017 в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я, з посиланням на те, що пільговий порядок обчислення стажу роботи за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років, а не для обчислення розміру пенсії.

01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу) станом на час звернення позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

За приписами статті 7 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ.

Згідно з роз`ясненням Міністерства охорони здоров`я України від 27.01.2010 №05.03-18-54/973 інфекційний заклад (відділення) це заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб.

Відповідно до змісту листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного фонду України від 29.12.2005 №625/15-05/039-6 №10.01.09/2606 №16918/02-20 заклади охорони здоров`я, в тому числі кабінети інфекційних захворювань, віднесено до таких, час роботи яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Суд наголошує, що не є спірним у даній справі та не заперечується відповідачем, що з 01.01.2004 по 25.06.2017 та з 20.07.2017 по 31.10.2017 позивач працювала у інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я.

За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі (відділенні) охорони здоров`я підлягає зарахуванню до страхового стажу у подвійному розмірі, в тому числі після 01.01.2004.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17, від 20 квітня 2022 року у справі №214/3705/17, від 08 червня 2022 року у справі №510/1593/16-а, у яких суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Аналогічні висновки відображені у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22.

Тож, у системному аналізі чинного законодавства та правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний був при обчисленні загального страхового стажу враховувати період роботи позивача з 01.01.2004 по 25.06.2017 та з 20.07.2017 по 31.10.2017 в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З урахуванням заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, яка полягає у зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 01.01.2004 по 25.06.2017, з 20.07.2017 по 31.10.2017 без застосування подвійного розміру, що передбачено ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 19 грудня 2025 року, зарахувавши до загального страхового стажу (з якого обчислюється пенсія) періоди роботи з 01.01.2004 по 25.06.2017, з 20.07.2017 по 31.10.2017в інфекційному закладі охорони здоров`я у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідачами не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням наведеного, позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, яка полягає у зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 01.01.2004 по 25.06.2017, з 20.07.2017 по 31.10.2017 без застосування подвійного розміру, що передбачено ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 19 грудня 2025 року, зарахувавши до загального страхового стажу (з якого обчислюється пенсія) періоди роботи з 01.01.2004 по 25.06.2017, з 20.07.2017 по 31.10.2017 в інфекційному закладі охорони здоров`я у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Повний текст рішення складений 25.09.2026.

Суддя Олег ГРЕСЬКО